Верховний Суд України у справі №751/7177/14 виніс рішення щодо використання даних, отриманих під час проведення негласних слідчих дій в іншому кримінальному провадженні.
Основна теза – інформація, отримана в процесі негласних слідчих дій одного провадження не може використовуватись в іншому провадженні без відповідної ухвали слідчого судді.
Так, ВСУ відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора у звʼязку з тим, що обвинувачення ґрунтувалось на доказах, що були отримані за результатами розшукових дій під час досудового слідства щодо інших осіб.
Підставою для такого висновку ВСУ стала норма ст.257 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої, якщо в процесі слідчої дії було виявлено ознаки злочину, який не розслідувався в даному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, що виноситься за клопотанням прокурора.
У згаданій справі таку ухвалу отримано не було, що, відповідно, потягло за собою підтвердження виправдовувального вироку у звʼязку із недопустимістю доказів (докази були отримані з порушенням норм законодавства).
Дане рішення відповідає також практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Раманаускас проти Литви», де зазначено, що докази, отримані за допомогою спеціальних засобів розслідування можуть бути враховані тільки за умови дотримання гарантій проти зловживання ними, зокрема чіткого та передбачуваного порядку їх санкціонування та контролю за ними.
Ось так формальні підстави можуть докорінно змінити вирішення справи.