Судова практика в податкових спорах має велике значення, оскільки аналіз рішень найвищої судової інстанції дозволяє спрогнозувати (хоч і приблизно) перспективи вирішення власної податкової справи.

Саме тому з моменту формування нового Верховного Суду велика увага приділяється аналізу його рішень в податкових спорах.

Нижче ми б хотіли поділитися з вами основними висновками Верховного Суду щодо найтиповіших претензій контролюючих органів у податкових спорах.

  1. Фіктивність контрагента

Довгий час була поширена думка, що фіктивність субʼєкта господарювання презюмує нереальність всіх його господарських операцій. Верховний Суд дещо інакше підійшов до цього питання, і у справі №802/1853/16-а та №826/3498/15 зауважив, що наявність вироків щодо фіктивного підприємництва не позбавляє обовʼязку детально перевірити реальність господарської операції, оскільки загальна фіктивна підприємницька діяльність не виключає можливості проведення реальних господарських операцій з конкретним контрагентом.

Повʼязаною є ситуація, коли особа, щодо якої винесено вирок про фіктивність господарської діяльності, підпадає під амністію. Верховним Судом сформульоване рішення (і цілком логічне) що амністія винних осіб не «реабілітує» фіктивні первинні документі, у звʼязку з чим відсутні підстави для подальшого їх прийняття до податкового обліку.

  1. Наявність порушеної кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента

Оскільки податкові органи ініціюють питання зняття податкового кредиту ще до остаточного судового рішення в кримінальних справах, Верховний Суд у справі №816/809/17 робить висновок, що сам лише факт порушення кримінальної справи не тягне за собою нереальність господарських операцій.

В той же час, у справі №826/7047/13-а висловлено позицію, що хоча факт порушеної кримінальної справи не означає, що обставини господарських операцій вже не потребують доказування, суди під час розгляду справ мають враховувати наявність кримінального провадження (зважаючи на те, що первинні документи підписані особами, щодо яких і ініційовано кримінальне провадження).

  1. Матеріальні та виробничі ресурси

Відсутність матеріальних, виробничих, людських та технічних ресурсів підприємства податкові органи прирівнюють до неможливості здійснення цим субʼєктом господарської операції і ведення господарської діяльності взагалі.

Верховний Суд у справах №820/4648/13-а, №826/1398/14 формує позицію, що відсутність ресурсів не заважає субʼєкту господарювання залучити їх з інших джерел. В той же час, суди під час розгляду справ мають перевіряти такий факт залучення ресурсів (у звʼязку з чим субʼєкту господарювання бажано б самому надати відповідні докази залучення третії осіб для проведення конкретної господарської операції).

  1. Помилки в первинних документах

Ще одна підстава визнання господарських операцій нереальними з боку податкових органів – наявність помилок в первинній документації.

Тут позиція Верховного Суду проста і логічна: наявність технічних помилок та/або деталізації операцій в первинних документах не дає підстав для визнання господарської операції нереальною, якщо такі помилки не позбавляють можливості визначити суть господарської операції і осіб, відповідальних за її проведення.

  1. Обовʼязкова наявність ділової мети

Дане поняття також часто є підставою для сумнівів у господарських операціях. Верховний Суд в своїх рішеннях (справа №816/4226/13-а) наголошує на необхідності існування ділової мети як економічної обґрунтованості операції, в той же час не заперечуючи можливу нелогічність і навіть збитковість конкретної операції, що має бути досліджено в кожній окремій справі.

  1. Господарські операції мають бути повʼязані із реальною діяльністю підприємства

Тут також все досить просто і логічно: навіть ідеально підготовлені первинні документи не презюмують факт реального проведення господарської операції і не свідчать про її фактичне проведення. І документи, і фактичний рух коштів мають бути повʼязані із фактичною господарською діяльністю (справа №809/117/13-а, №815/3666/16).

Наведені вище позиції Верховного Суду дають можливість вкотре зробити висновок про необхідність попередньої перевірки свого контрагента з метою уникнення подальших ризиків судових справ з контролюючими органами, а також про необхідність уважного ставлення до документального оформлення господарських операцій.