Першою реакцією всіх боржників, щодо яких суд виніс рішення про стягнення майна, є ідея усіма правдами і неправдами переписати наявне у них майно на інших осіб, щоб воно не вибуло з їх володіння.
ВСУ, розглядаючи справу №6-2697цс16, сформував позицію, що передача майна в подібних ситуаціях повинна стати предметом більш детального розгляду в зв’язку сособеннимі обставинами.
У такій ситуації від стягувача завжди слід очікувати судового позову про визнання договорів передачі майна фіктивними (що логічно). І по суті, саме від цього розгляду і буде залежати можливість або неможливість фактичного стягнення майна. Саме для цього ВСУ і звертає увагу на необхідність ретельного розгляду всіх обставин подібного спору.
- коли відбувся перехід права власності (до або після винесення рішення про стягнення)?
- чи могло особа передбачити для себе негативні наслідки в разі винесення рішення про стягнення?
- хто виступає особою-одержувачем майна в договорах про передачу майна?
- спрямовані договори про передачу майна на приховування такого майна?
Зокрема, судам рекомендовано проаналізувати такі моменти:
Відповівши на ці питання, суд зможе об’єктивно встановити, чи дійсно договору про передачу майна спрямовані на виникнення у сторін нових прав і обов’язків. Якщо немає – дані договору будуть визнані фіктивними на підставі ч.5 ст.203 та ст.234 Цивільного кодексу України.