Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові по справі №820/2792/16 фактично підтвердила попередній висновок Верховного Суду України (справа №21-41а16) про те, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства справи з державними реєстраторами щодо переоформлення предметів іпотеки.

В зазначеній справі (№820/2792/16) спір виник через те, що приватний нотаріус зареєстрував право на нерухоме майно за іпотеко держателем через невиконання боржником умов кредитного договору.

Верховний Суд стоїть на позиції, що такі правовідносини не можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства оскільки спір фактично повʼязаний з невиконанням умов кредитного договору, тобто – фактично з договірних відносин, а отже має бути вирішений відповідно до правил Господарського процесуального кодексу.

Суд прийшов до висновку, що позов було подано позивачем з метою захисту своїх прав як власника нежитлового приміщення, а отже оспорюється право власності на будівлю, на яку було накладено стягнення через невиконання умов кредитного договору.

В той же час, головною рисою адміністративного судочинства є наявність публічно-правового спору, тобто один із учасників має бути публічно-правовою особою, і правовідносини мають стосуватись саме цієї сфери. Тож під час вирішення питання щодо юрисдикції справи суди мають виходити із суті спірних правовідносин, а також фактичного змісту обставин справи.

Враховуючи той факт, що спірні правовідносини виникли через невиконання боржником своїх зобовʼязань за кредитним договором, що по суті є цивільно-правовою угодою, Верховним Судом і було зроблено висновок про неможливість вирішення цієї категорії справ в порядку адміністративного судочинства.

Тож рекомендуємо звертати увагу на судову практику в подібних справах, що допоможе зекономити час ще на стадії вибору процедури провадження і швидше вирішити справу.