Трансфертне ціноутворення: постійні зміни та шляхи вирішення проблемВ останні роки, з метою покращення інвестиційного клімату та для перешкоджання використання схем ухилення від оподаткування, законодавець змінює і змінює норми, що стосуються трансфертного ціноутворення (ТЦО).

В 2014 році в Податковому Кодексі України було прописано «принцип витягнутої руки», який став основоположним для віднесення тих чи інших операцій до контрольованих. Основні питання, на яки треба відповісти, аналізуючи операцію в межах цього принципу: “Чи зміг би продавець продати товар за цю ж ціну, якщо б покупцем не була повʼязана особа?”.

Останні зміни до норм, що регулюють ТЦО, були введені на початку 2017р. Такими змінами було збільшено обсяг річного доходу платника податку, обсяг операцій з одним контрагентом; розширено перелік нерезидентів, операції з якими підлягають контролю; оновлені критерії для «низькоподаткових» юрисдикцій, у звʼязку з чим змінено перелік країн, операції з резидентами яких вважатимуться контрольованими (цей перелік підлягає застосуванню з 2018р.).

Зміни торкнулися і штрафних санкцій. Відтепер сума штрафу визначається у привʼязці до прожиткового мінімуму для працездатної особи, введено нові штрафи за неподання звітності, а також пом’якшено відповідальність у випадку, коли платник податків самостійно виявив допущені порушення і подав відповідний звіт до контролюючого органу. Всі ці зміни не аби як ускладнюють судовий розгляд такої категорії справ.

Суддям зазвичай важко визначити, яку редакцію закону слід застосовувати до кожної окремої господарської операції. Все це призводить до ускладнення мотивувальної частини судових рішень, що в подальшому тягне за собою неоднорідність судової практики, оскільки в аналогічних ситуаціях застосовуються різні редакції закону.

Для уникнення таких ускладнень все частіше застосовується метод так званої «неофіційної медіації», коли податковий орган і платник податку самостійно, без звернення до суду вирішують свій спір та приходять до компромісу. Така медіація ще не закріплена в Україні на законодавчому рівні, проте і не заборонена, що дозволяє сторонам без зайвих витрат вирішити свої питання і не марнувати зусилля на складний, і іноді неефективний, судовий процес.

У звʼязку з тим, що нормативне регулювання даної сфери буде ще неодноразово змінюватись, і субʼєктам господарювання, і контролюючим органам, слід бути готовими вирішувати непорозуміння, що виникають між ними, максимально оперативно та без залучення третіх осіб (в тому числі суду), оскільки таких справ буде забагато для їх повноцінного судового врегулювання.