Статтею 40 Кодексу законів про працю України передбачено право роботодавця за власною ініціативою звільнити працівника за прогул. Але які умови повинні бути дотримані для такого звільнення?

Почнемо з того, що нормами чинного законодавства не дається визначення прогулу. При цьому, в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року зазначено, що прогулом вважається відсутність працівника на робочому місці без поважних причин більш ніж 3 години (підряд або сумарно) протягом одного робочого дня.

Відповідно, одночасно повинні бути дотримані 2 умови:
– працівник відсутній більше 3 годин;
– причини, у зв’язку з якими працівник відсутній, не можна вважати поважними.

Відзначимо, що поважність причини прогулу – поняття суб’єктивне. Безперечно, таку причину як хвороба, особливо при наявності відповідної довідки, визнають поважною в будь-якому випадку. Але як бути з тими причинами, поважність яких кожна людина може трактувати по-своєму? Відповідь – ніяк. Тут дійсно рішення буде залежати виключно від роботодавця (при цьому воно, природно, в подальшому може бути оскаржене в судовому порядку).

Із судової практики можна вивести загальне правило тлумачення поважності причин прогулу: причина вважається поважною, якщо вихід працівника завдасть більшої шкоди, ніж його відсутність.

Процедура звільнення
Звільнення за прогул проводиться протягом місяця після виявлення прогулу, але не пізніше ніж через 6 місяців після самого факту прогулу. Роботодавцю необхідно подбати про відповідні докази, що підтверджують прогул: це може бути записка від керівника працівника про відсутність працівника на робочому місці, і, наприклад, табель обліку робочого часу.
Після цього роботодавець зобов’язаний запитати у працівника письмові пояснення про причини такого вчинку.
І тільки після аналізу всіх документів в комплексі приймається рішення про стягнення.

Якщо приймається рішення про звільнення – видається відповідний наказ. Працівник ознайомлюється з наказом під розписку, а якщо це неможливо – наказ направляється йому поштою, рекомендованим листом. Після з працівником проводять повний розрахунок і в трудову книжку вноситься запис про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України.