Судові справи за позовами фізичних та юридичних осіб, вимогами яких є стягнення коштів з державного або місцевого бюджету не рідкість. Не рідкість і те, що суд досить часто стає на бік позивача і виносить рішення про стягнення таких коштів. Але наскільки реально виконати таке рішення суду?
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що стягнення коштів проводиться з рахунку державного органу, щодо якого прийнято таке судове рішення. А в разі відсутності коштів – за рахунок грошей бюджету.
Крім того, законодавством встановлено, що списання коштів повинно бути проведено протягом трьох місяців, в іншому ж випадку стягувачу виплачується ще й компенсація. У той же час, спеціальним Порядком виконання рішень про стягнення коштів з
державного і місцевих бюджетів або боржників передбачено, що списання коштів проводиться на підставі виконавчих документів та в порядку черговості.
Як бачимо, щоб судове рішення було виконано відповідно до встановлених норм, воно повинно бути виконано:
– протягом трьох місяців;
– в порядку черговості;
– в межах виділених на це бюджетних коштів.
Стає очевидно, що ідеальний збіг всіх цих трьох чинників практично неможливо.
Звичайно, у стягувача коштів є ще один механізм впливу – подача адміністративного позову про невиконання виконавчого документа, що відповідно до Постанови Пленуму ВАСУ №13 від 29.09.2016 року є самостійним об’єктом правового захисту (як право на своєчасне виконання судового рішення).
Але з огляду на завантаженість адміністративних судів та інстанцій оскарження судових рішень, цей процес теж може затягнутися.
Підсумок невтішний: стягнути кошти з держави можливо, але ніхто не зможе вам сказати, як довго буде виконуватися судове рішення.