Ще п’ять років тому наркоторгівля в Україні виглядала як зустріч на розі вулиці. Сьогодні це Telegram-канал, бот-адміністратор, гаманець із криптовалютою і “закладка” в трубі під лавкою. Змінилася схема – і разом з нею змінилася тактика захисту.
Кейс перший: коли “збут” виявляється “зберіганням”
Чоловіка затримали в автомобілі – поліція знайшла речовину на пасажирському сидінні. Слідство одразу кваліфікувало це як збут: солідний обсяг, розфасовка, все “як по підручнику”. Але захист поставив просте запитання: а звідки відомо, що підзахисний узагалі знав, що речовина в машині?
Виявилося – авто нещодавно продали й ще не переоформили, у салоні бували інші люди, а прямих доказів обізнаності підзахисного слідство не мало. Суд погодився: намір на збут не доведено. Перекваліфікація на зберігання – і замість реального строку клієнт отримав штраф (за цих конкретних обставин справи).
Це не рідкісний випадок. Стаття 307 (збут) і стаття 309 (зберігання) Кримінального кодексу України відрізняються не речовиною, а доведеним умислом. І саме умисел – найслабша ланка обвинувачення в переважній більшості справ.
Кейс другий: коли “покупець” сам створив злочин
Друга історія – про межу, яку правоохоронці іноді переступають. Таємний агент місяцями телефонував, призначав зустрічі, вмовляв “допомогти дістати” речовину. Людина, яка сама нічим подібним не займалася, зрештою погодилася – і потрапила під слідство.
Захист побудували на одному питанні: чи вчинив би підзахисний цей злочин, якби його не підштовхували? Європейський суд з прав людини ще у справі “Раманаускас проти Литви” сформулював чіткий критерій: якщо правоохоронці не просто спостерігають за злочином, а самі його ініціюють і підбурюють – це провокація, а не розслідування. Український Верховний Суд цей підхід підтримує послідовно: якщо обвинувачення не може довести, що людина була готова вчинити злочин і без втручання агента, усі докази, здобуті через таку “закупку”, визнаються недопустимими.
Суд першої інстанції визнав провокацію, апеляція погодилась – обвинувачення знято не на стадії доказів по суті, а на стадії їх допустимості.
2026 рік: нові канали – ті самі принципи
Влітку цього року поліція розкрила черговий міжрегіональний канал збуту психотропів, який працював виключно через Telegram: покупці писали боту, отримували координати закладки, оплачували криптовалютою. Подібні історії зараз трапляються регулярно. Паралельно правоохоронці розвивають власні інструменти на випередження: чат-боти на кшталт “DrugHunters” чи “StopDrugs”, куди будь-хто може анонімно надіслати геолокацію підозрілого місця.
Для захисту це означає нову категорію доказів: скриншоти переписки, geo-мітки, IP-адреси, дані криптогаманців. І нову категорію запитань. Хто адміністрував канал? Чи підтверджено, що саме підзахисний писав із конкретного акаунта? Чи дотримано процедуру вилучення й огляду техніки? Цифровий слід – це не автоматично доказ проти конкретної людини, і оскарження його належності та допустимості часто стає ключовим полем бою в таких справах.
Що насправді вирішує результат справи
За практикою останніх років можна виділити кілька напрямків, які стабільно працюють на користь захисту:
Головний висновок
Схема наркозлочину змінилася – з вулиці в месенджер. Але суть захисту залишилась тією самою: не заперечувати факти заради заперечення, а перевіряти, чи довело обвинувачення кожен елемент складу злочину так, як того вимагає закон. Часто саме там, де слідство впевнене найбільше, і ховається слабке місце справи.
Якщо у вас або ваших близьких виникла подібна ситуація – важливо звернутися до адвоката якнайшвидше, ще до першого допиту. Правильно вибудувана лінія захисту з перших годин справи суттєво впливає на її результат.
Автор: Назар Аль-Мзіраві , адвокат АО «Юридична компанія “WINNER”».