Контрольовані іноземні компанії

Контрольовані іноземні компанії (КІК) у сучасній українській податковій системі є одним із ключових інструментів протидії агресивному податковому плануванню та розмиванню бази оподаткування, але водночас створюють значні виклики для бізнесу з точки зору комплаєнсу, прозорості структур та управління ризиками. Їх запровадження в Україні стало логічним продовженням імплементації підходів ОЕСР та глобальних стандартів прозорості, однак практика застосування норм про КІК показує, що власникам міжнародних груп доводиться суттєво змінювати як моделі структурування, так і підходи до документування контролю.

Сутність та мета регулювання КІК

Контрольовані іноземні компанії – це іноземні юридичні особи або утворення без статусу юрособи, над якими український резидент (фізична чи юридична особа) здійснює формальний або фактичний контроль, і прибуток яких може оподатковуватися в Україні як прибуток контролюючої особи. Ключова ідея полягає в тому, що доходи, які традиційно залишалися в низькоподаткових юрисдикціях та не оподатковувалися в країні резиденції бенефіціара, тепер включаються до його об’єкта оподаткування, зменшуючи можливості для переміщення прибутку та використання офшорних структур виключно з податковою метою.

Для України запровадження правил КІК є елементом більш широкої стратегії протидії BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), посилення автоматичного обміну податковою інформацією та інтеграції у глобальну систему контролю над транснаціональними потоками. Водночас, законодавець намагається зберегти баланс між необхідністю забезпечити фіскальну стійкість та важливістю не блокувати легальне міжнародне структурування бізнесу й інвестиційну активність, особливо в умовах воєнного та повоєнного відновлення економіки.

Формальний та фактичний контроль: ключові ознаки

Українське законодавство використовує два підходи до визначення контролю – формально-юридичний та фактичний, що відповідає міжнародній практиці країн, які давно застосовують правила КІК. Формальний контроль зазвичай пов’язаний із володінням певною часткою в капіталі або правами голосу іноземної компанії, а також можливістю прямо призначати чи відкликати органи управління.

Фактичний контроль є значно ширшим і базується на реальному впливі особи на діяльність іноземної компанії, навіть за відсутності юридично оформленої частки. Серед типових ознак фактичного контролю виділяють: надання обов’язкових до виконання інструкцій органам управління, проведення переговорів щодо суттєвих правочинів із подальшим їх формальним затвердженням, наявність довіреності понад один рік без необхідності погодження кожного правочину, можливість здійснювати операції за банківськими рахунками компанії або блокувати такі операції.

Якщо зазначені дії формально здійснюють треті особи, але вони діють в інтересах українського резидента та виконують його вказівки, вважається, що саме цей резидент здійснює фактичний контроль над КІК. На практиці це означає, що формальна «дистанція» між бенефіціаром та іноземною компанією перестає захищати від визнання структури контрольованою, а бізнес має переосмислити роль номінальних директорів, довірених осіб та сервісних провайдерів.

Звільнення, винятки та вплив стандартів ОЕСР

Згідно зі Звітом ОЕСР щодо КІК, винятки та порогові вимоги можуть використовуватись для звуження сфери застосування правил і концентрації уваги на структурах з високим ризиком розмивання бази оподаткування. Міжнародна практика вказує на три основні підходи: встановлення мінімальної суми доходу, нижче якої правила КІК не застосовуються; обмеження застосування лише випадками, де доведено мотив ухилення від оподаткування; а також звільнення за умови достатнього рівня оподаткування в юрисдикції КІК та наявності угод про уникнення подвійного оподаткування або обмін інформацією.

Український законодавець частково імплементував ці підходи, передбачивши критерії звільнення від оподаткування прибутку КІК за одночасного виконання ряду умов щодо ефективної ставки податку, характеру діяльності та якості юрисдикції, де зареєстрована компанія. Такий підхід дозволяє не обтяжувати додатковими податковими зобов’язаннями ті структури, де фактичного ризику переміщення прибутку немає або він є незначним, але водночас зберігає інструменти тиску на класичні офшорні схеми з низьким або нульовим оподаткуванням.

Зобов’язання, звітність та санкції

Запровадження правил КІК супроводжується формуванням комплексу податкових зобов’язань і звітності для контролюючих осіб, серед яких окремо виділяють обов’язок повідомлення про наявні КІК та подання звіту з детальною інформацією щодо їх діяльності. Порушення цих вимог – неповідомлення, несвоєчасне або неповне подання звітності – тягне значні штрафні санкції, які можуть досягати сотень тисяч гривень і суттєво впливати на економічну доцільність збереження складних іноземних структур.

Подання звітності по КІК саме по собі не гарантує звільнення від оподаткування, оскільки звітність та оподаткування є окремими обов’язками з різним обсягом та часовими рамками. Крім того, подання звіту може стати тригером для податкової перевірки як контролюючої особи, так і самої іноземної компанії, особливо якщо управління фактично здійснюється з території України. Це підвищує значення превентивного податкового аудиту та системного моніторингу структури групи, адже бізнес, який не був КІК у 2022 році, може одержати цей статус вже у 2025–2026 роках через зміни у володінні, контрольних механізмах або характері операцій.

Виклики цифрової економіки та комплаєнс-підхід

Розвиток цифрової економіки, криптоактивів, платформної моделі бізнесу й віддаленого управління суттєво ускладнює ідентифікацію бенефіціарів та реальних центрів прийняття рішень у структурах із контрольованими іноземними компаніями. При цифровій взаємодії і хмарних системах управління ще складніше відстежити, хто фактично контролює іноземну компанію, а легкість доступу до послуг реєстрації та адміністрування іноземних юрисдикцій підвищує ризики використання недобросовісних схем.

У таких умовах класичний підхід «юридичного мінімалізму» – коли ключові рішення приймаються неформально, без належної фіксації – стає вкрай ризикованим. Контролюючим особам доцільно переходити до комплаєнс-орієнтованої моделі управління: чітко ідентифікувати всі потенційні КІК у групі, документувати фактичні повноваження, забезпечувати прозорий ланцюг прийняття рішень, аналізувати порогові значення для застосування правил КІК та регулярно переглядати структуру групи з урахуванням змін у міжнародних і національних стандартах.

Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із контролем іноземних компаній, податковими зобов’язаннями щодо КІК чи побудовою прозорих міжнародних структур, зверніться за професійною консультацією, щоб своєчасно оцінити ризики та обрати оптимальну стратегію дій.

Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н.