Бронювання працівників у розшуку через «Дію»: ризики та можливості

У «Дії» до кінця березня планують запустити новий функціонал — бронювання працівників, які формально перебувають у розшуку. Це виглядає парадоксально й потребує окремого аналізу в контексті мобілізації, бронювання та правової природи «розшуку» у воєнний час.

Контекст: цифровізація мобілізації та бронювання

Держава поступово переводить мобілізаційні процедури в цифровий формат: уже діють е-військовий квиток, е-повістки та онлайн-бронювання критично важливих працівників через кабінети підприємств і держорганів. Логічним кроком став намір дати роботодавцям інструмент для роботи зі статусом працівників, які в базах МВС/ТЦК значаться «у розшуку».

У розшуку можуть опинитися як ті, хто просто не з’явився за повісткою через проблеми з комунікацією, так і особи з реальними підставами для кримінального провадження, що створює для бізнесу колізію: людина фактично працює, але формально «розшукується». Цифровізація має усунути цей розрив, синхронізувавши облік військовозобов’язаних у ТЦК, бази розшуку МВС/Нацполіції та кадрово-мобілізаційні процеси бізнесу й держорганів.

Чому взагалі виникла проблема з «розшуком»

Причин кілька, і значна частина з них — технічні та організаційні:

1. Людський фактор та паперовий облік.Часто особа може отримати повістку за старою адресою, не бути фактично повідомленою, але формально значитися як така, що не з’явилася. У результаті — внесення до списків «у розшуку», попри реальну наявність людини на робочому місці.
2. Невчасне оновлення даних.Бізнес подає на бронювання, погоджує його з відповідними органами, але інформація в одних реєстрах оновлюється швидше, ніж в інших. На певний час виникає «розрив»: у ТЦК працівник може вже бути заброньованим або хоча б у процесі погодження, а в базі розшуку — все ще «у розшуку».
3. Різний підхід до «розшуку».Для кадровика чи юриста компанії «розшук» за ухиленням від мобілізації виглядає одним чином, а для системи МВС — це стандартний технічний статус, який застосовується іноді «пакетно» до групи осіб, що не з’явилися.

У підсумку, без прозорого цифрового інструменту роботодавець часто дізнається про статус свого працівника випадково: при перетині блокпосту, перевірці документів, контакті з правоохоронними органами. Це створює ризики як для самого працівника, так і для бізнес-процесів.

Що потенційно означатиме поява функції у «Дії»

1. Перевірка статусу працівника
   Роботодавець через електронний кабінет зможе бачити, чи має конкретний військовозобов’язаний статус «у розшуку» або інший проблемний запис (наприклад, неявка). Це дозволить оперативно виявляти ризикові ситуації й не дізнаватися про них випадково.
2. Подання на бронювання попри статус розшуку
   За визначених умов система дозволить подавати документи на бронювання працівника, який формально у розшуку, але фактично працює й є критично важливим для підприємства або органу. Ідея в тому, щоб не блокувати бронювання через суто технічні чи формальні записи.
3. Синхронізація між реєстрами
   Після погодження бронювання дані мають автоматично оновлюватися в усіх дотичних реєстрах, щоб не виникало ситуації, коли заброньований працівник у одному реєстрі вже «захищений», а в іншому — досі значиться «у розшуку».
4. Чому це важливо для бізнесу і працівників
   Раніше будь-який «поганий» статус міг фактично заблокувати бронювання, навіть якщо людина не ухилялася, а стала жертвою помилок чи затримок в обліку. Новий функціонал має враховувати реальний стан речей: людина є на роботі, виконує критично важливі функції, і її можна легітимно вивести з категорії «тих, кого шукають», закріпивши за ключовою для держави сферою.

Ризики та правові колізії

1. Ризик легалізації ухилення
   Якщо механізм запустять без чітких запобіжників, можливі ситуації, коли реальний ухилянт «закривається» бронюванням через лояльного роботодавця. Це питання до критеріїв відбору, перевірок і контролю з боку держави.
2. Різний статус у різних системах
   У перехідний період дані в реєстрах оновлюватимуться не миттєво, і працівник може одночасно мати статус «заброньований» у мобілізаційному контурі й «у розшуку» в базах МВС, що зберігатиме ризики затримання та конфліктів із правоохоронцями.
3. Відповідальність роботодавця
   Якщо підприємство свідомо просуває бронювання особи з очевидними ознаками ухилення або іншими серйозними правовими проблемами, це може вважатися зловживанням правом чи сприянням ухиленню. Тому важливо документально підтверджувати добросовісність: присутність працівника, виконання ним роботи, відсутність у роботодавця інформації про реальне ухилення.
4. Конфіденційність і доступ до даних розшуку
   Надання роботодавцю відмітки «перебуває в розшуку» означає доступ до чутливої інформації, яка раніше була в правоохоронному контурі. Потрібні чіткі правила доступу, мінімальний обсяг відомостей (факт без деталей провадження) та визначення відповідальності за витік або зловживання такими даними.

Практичні наслідки для бізнесу

Для компаній, особливо в енергетиці, транспорті, ІТ, зв’язку, оборонно-промисловому комплексі та інших критичних сферах, новий інструмент може стати важливим елементом ризик-менеджменту.

З точки зору практики, варто врахувати кілька моментів:

• Актуалізація внутрішніх політик. Потрібно оновити внутрішні регламенти мобілізаційної роботи, положення про військовий облік, алгоритми дій HR і юристів при виявленні статусу «розшуку» у працівника.
• Документування фактичної присутності працівника. Табелі обліку робочого часу, накази, службові записки — усе, що підтверджує, що особа реально працювала й не переховувалася. Це важливо як для обґрунтування бронювання, так і для захисту від потенційних претензій, якщо правоохоронні органи будуть ставити питання.
• Взаємодія з працівником. Ситуація, коли до людини є формальні претензії з боку ТЦК/МВС, але вона хоче й може працювати, є емоційно складною. Компанії вигідно не замовчувати проблему, а відкрито пояснити: що означає статус, які кроки будуть зроблені для його врегулювання, які документи потрібні.
• Комунікація з ТЦК та правоохоронними органами. Поява цифрового інструменту не скасовує необхідності нормальної «людської» комунікації. У складних випадках доцільно мати контактну особу в ТЦК та/або профільному підрозділі МВС, щоб оперативно з’ясовувати статус конкретних працівників.

Що має зробити працівник

Для самого працівника новий функціонал не означає «індульгенцію». Якщо він дізнається, що має статус «у розшуку», але реально проживає й працює за певною адресою, важливо:

• не ховатися, а навпаки — разом із роботодавцем ініціювати врегулювання ситуації;
• зібрати й передати у ТЦК/відповідні органи документи, що підтверджують фактичне місцезнаходження, працевлаштування, сімейний стан тощо;
• за можливості отримати правову допомогу, якщо є ризик притягнення до відповідальності за ухилення.

Бронювання в такій ситуації може відіграти роль «мосту» між фактичною поведінкою людини (вона не переховується, працює) та формальним статусом у реєстрах, але це не скасовує потреби врегулювати всі накопичені юридичні питання.

Висновки

Запуск у «Дії» бронювання працівників, які формально перебувають у розшуку, покликаний закрити розрив між паперовими базами та реальним життям і легалізувати статус критично важливих співробітників, що опинилися в «сірій зоні» через помилки чи затримки обліку. Водночас цей інструмент не є чарівною паличкою: він не звільняє реальних ухилянтів від відповідальності й не замінює коректної взаємодії з ТЦК, правоохоронними органами та повноцінної юридичної оцінки кожної ситуації, тому роботодавцям слід діяти обережно й ретельно фіксувати добросовісність своїх кроків.

Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із бронюванням працівників, статусом «у розшуку» чи ризиками для бізнесу в умовах мобілізації, варто звернутися по індивідуальну юридичну консультацію, щоб оцінити саме вашу ситуацію та обрати безпечну стратегію дій.

Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER».