Стаття 368 КК України. Виправдальний вирок.

Суд виправдав посадовця у справі про хабарництво: ключову роль відіграли норми права та судова практика

Суд ухвалив виправдувальний вирок у справі щодо посадовця, якого обвинувачували в отриманні неправомірної вигоди за ч. 4 ст. 368 КК України, встановивши факти провокації злочину з боку правоохоронців та процесуальні порушення під час досудового розслідування.

Правові підстави виправдання

Суд керувався принципом справедливого суду, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також положеннями ст. 271 КПК України, яка прямо забороняє провокування особи на вчинення злочину з метою її подальшого викриття. Докази, здобуті внаслідок провокації, є недопустимими.

Позиції Верховного Суду та ЄСПЛ

Верховний Суд неодноразово наголошував: якщо ініціатива вчинення злочину виходила від правоохоронців, а не від обвинуваченого, такі дії визнаються провокацією, а отримані докази — недопустимими. Наприклад, у рішенні ВС у справі № 161/13738/16-к від 2 лютого 2023 року чітко зазначено, що заборона провокації злочину є загальною гарантією, а суд має дослідити, чи мало місце спонукання особи до вчинення злочину з боку правоохоронців.

Європейський суд з прав людини у справі «Раманаускас проти Литви» (№ 74420/01, 5 лютого 2008 року та № 55146/14, 20 лютого 2018 року) сформулював критерії, за якими визначається наявність провокації: чи було б скоєно злочин без втручання органів влади, чи були їхні дії пасивними, а також чи існували об’єктивні підозри щодо схильності особи до вчинення злочину.

Конкретні судові рішення

– У постанові Верховного Суду у справі № 127/31729/13-к від 14.12.2022 року підкреслено, що суд має ретельно перевіряти доводи сторони захисту щодо провокації з урахуванням практики ЄСПЛ.

– У справі № 185/3086/16-к від 10.10.2023 року апеляційний суд визнав наявність провокації злочину, посилаючись на відповідні рішення ЄСПЛ («Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Росії», «Матановіч проти Хорватії»).

– Аналіз рішень Верховного Суду у справах про «білокомірцеві злочини» свідчить: якщо ініціатива виходила від правоохоронців, а не від обвинуваченого, такі дії визнаються провокацією, а отримані докази — недопустимими.

Висновки для сторін процесу:

Судова практика та норми міжнародного й національного права унеможливлюють використання доказів, здобутих шляхом провокації злочину, що гарантує дотримання принципів справедливого правосуддя. Це рішення є черговим підтвердженням важливості для сторони захисту аналізувати всі матеріали досудового розслідування на предмет дотримання процесуальних норм і наявності ознак провокації.

«ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «WINNER” входить до провідних компаній України з податкового, кримінального, адміністративного, господарського права та судової практики.

Наш контакт 067-755-55-13