Нормативна рамка: що прямо дозволено і не заборонено
Українське законодавство не містить прямої заборони на те, щоб два чи більше ФОП‑єдинників здійснювали діяльність в одному приміщенні або на одному торговому місці. Кожен підприємець має право обрати одну й ту саму адресу для здійснення діяльності, зареєструвати цей об’єкт у податковій та укласти окремий договір оренди чи суборенди.
Податкова практика також підтверджує: наявність декількох ФОП за однією адресою сама по собі не є порушенням і може бути законною формою ведення бізнесу без створення юридичної особи. Разом з тим фіскальні органи уважно аналізують такі кейси на предмет «дроблення бізнесу» та прихованих трудових відносин, що створює додаткові ризики для підприємців.
Обов’язкові формальності для кожного ФОП
Якщо кілька ФОП працюють в одній кабінці, кожен з них повинен:
Тільки за таких умов податкова може визнати, що на одному торговому місці працюють декілька самостійних суб’єктів господарювання, а не один «роздроблений» бізнес.
Персонал і каса: головні зони ризику
Найбільш чутливі питання — це персонал та організація розрахунків. Якщо на місці продажу працює один продавець, який фактично реалізує товар за двох ФОПів, виникають ризики:
З точки зору контролюючих органів безпечніше, коли кожен ФОП має окремих працівників або один і той самий продавець офіційно працевлаштований одразу на декількох підприємців (з різними трудовими договорами та нарахуваннями). Важливо також чітко розмежувати товари та касову дисципліну: одна каса — один ФОП, окремі чеки, окремі звіти.
Група єдиного податку та формат точки продажу
Для ФОП 1‑ї групи діють додаткові обмеження: вони мають право торгувати лише з торгових місць на ринках і без використання найманих працівників. Якщо «кабінка» розташована на ринку та офіційно зареєстрована як торгове місце, декілька ФОП можуть там працювати, але кожен повинен дотримуватися вимог до своєї групи ЄП.
Для груп 2–3 та загальної системи спільна адреса менш проблемна, однак податкова все одно аналізує обсяги доходів, структуру витрат, персонал і керування бізнесом на предмет штучного поділу одного підприємства на кілька ФОП. Якщо виявляються ознаки єдиного центру управління та спільного бізнесу, можливі донарахування за ставками загальної системи та застосування норм щодо ухилення від оподаткування.
Спільна діяльність як альтернативна модель
Один із способів легалізувати фактичну «спільну кабінку» — укласти між підприємцями договір про спільну діяльність без створення юрособи. Такий договір дозволяє формально прописати, хто за що відповідає: частки в майні, порядок розподілу доходів і витрат, управління персоналом та ризиками.
Попри те, що реєструвати сам договір у податковій не обов’язково, сторони мають чітко вести облік спільних операцій і доходів, щоб уникнути претензій щодо прихованої юридичної особи чи неправильної кваліфікації платежів. Ця модель більше підходить для тривалих партнерств, коли підприємці реально об’єднують ресурси, а не лише «ділять» касу для збереження лімітів єдиного податку.
Висновки для практики підприємців
ФОПи‑єдинники можуть торгувати в одній кабінці чи на одному торговому місці, але тільки як самостійні суб’єкти, з окремими договорами, касами, персоналом та документами на товар. Сам факт спільної адреси не є незаконним, однак при відсутності належного оформлення податкова може кваліфікувати ситуацію як дроблення бізнесу або використання неоформленої праці з усіма фінансовими та кримінальними наслідками.
Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із організацією спільної торгівлі кількох ФОП на одному торговому місці, оформленням персоналу, вибором групи єдиного податку чи мінімізацією ризиків «дроблення бізнесу», звертайтеся за індивідуальною юридично‑податковою консультацією — грамотне структурування моделі роботи вбереже ваш бізнес від штрафів та конфліктів з контролюючими органами.
Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER».