Мін’юст отримав доступ до банківської таємниці

У серпні 2025 року в українському інформаційному просторі набуло розголосу питання розширення повноважень Міністерства юстиції щодо отримання даних, що належать до банківської таємниці. Це рішення обґрунтовується необхідністю захисту інтересів держави в міжнародних арбітражах, проте його вплив набагато ширший — як для системи державного управління, так і для фінансової безпеки громадян.

Що змінилося у законодавстві?

З серпня 2025 року юридично закріплений механізм дозволяє Мін’юсту безпосередньо звертатися до банків із запитами про розкриття інформації, що становить банківську таємницю. Однак ці зміни мають чітко визначені рамки: отримання інформації можливе для цілей представництва інтересів держави в закордонних юрисдикційних органах — насамперед у міжнародних арбітражах, де Україна бере участь у спорах, зокрема із суб’єктами, пов’язаними з країною-агресором.

Новий механізм запроваджений законом, що діє під час воєнного стану і протягом двох років після його завершення. Таким чином, тимчасовість нової норми — її фундаментальний елемент. Законодавці позиціюють це як винятковий інструмент для захисту інтересів країни у критичний період.

Причини та мотивації

До зміни закону держава, попри повноваження щодо представництва інтересів України, часто стикалася з проблемою відсутності повного доступу до фінансових доказів, які могли б стати вирішальними у міжнародних судових процесах проти держави-агресора або юридичних осіб, що мають відношення до неї. За останні роки Україна неодноразово ставала стороною фінансових спорів за кордоном, а відсутність у Мін’юсту прямого інструменту отримання такої інформації істотно ускладнювала позиціювання в арбітражах. Тепер Мін’юст може запитувати докази для захисту державних інтересів оперативно й без додаткових процедур, уникаючи бюрократичних перепон.

Поточний стан захисту банківської таємниці

В Україні діє жорстке законодавство щодо банківської таємниці; основний документ — закон «Про банки і банківську діяльність». За цим законом, банк не має права розкривати дані про операції, рахунки чи клієнтів без їхнього дозволу або законних підстав. До прийняття нових змін у 2025 році доступ до такої інформації був можливий по декількох каналах:

• на письмову вимогу податкової;
• за рішенням суду;
• у разі ведення виконавчого провадження;
• на підставі запиту НБУ в межах його повноважень;
• для потреб правоохоронних, антикорупційних та контролюючих органів (у визначених законом межах).

Розкриття інформації щодо руху коштів, фінансового стану клієнта чи його особистих фінансових операцій раніше майже завжди потребувало рішення суду. Сам запит обґрунтовувався лише за умов виключної необхідності та мав бути підтверджений судом чи іншим компетентним органом.

Новий порядок для Мін’юсту

З набранням чинності нових змін Міністерство юстиції отримує окремий канал доступу до банківської таємниці і може запитувати дані безпосередньо у банку — без проміжної ланки у вигляді суду чи іншого державного органу. Йдеться про передачу конкретних фінансових відомостей у разі необхідності їх використання у міжнародних спорах за участі України. За офіційними поясненнями, це не стосується пересічних громадян і не є порушенням конституційних гарантій захисту персональних даних.

Водночас експерти підкреслюють, що реалізація такої моделі доступу супроводжуватиметься запровадженням додаткових процедур контролю та аудиту дій посадових осіб Мін’юсту, а банківські установи мають право перевіряти законність кожного конкретного запиту.

Ризики та виклики

Одним з найочевидніших ризиків є потенційна загроза для права на фінансову приватність і репутацію банківської установи. Хоча офіційний мандат Мін’юсту обмежений міжнародними спорами, нова практика може закласти юридичний прецедент розширення кола державних органів, які отримуватимуть подібний доступ.

Є ризик, що за надзвичайних обставин (воєнний стан, надзвичайні ситуації) виняток може швидко стати нормою, і у майбутньому цю законодавчу модель запозичать інші інституції. Тому громадськість та профільні правозахисні організації пильно стежать за новою нормою, вимагаючи чіткого дотримання принципу пропорційності та суворих гарантій захисту персональних даних.

З іншого боку, критики нововведення вказують, що серед правозахисних ризиків є можливість використання такого механізму для тиску на бізнес або політичних опонентів через розкриття їхніх фінансових справ під виглядом «потреб міжнародного представництва».

Європейський і міжнародний контекст

Не менш важливий аспект — дотримання міжнародних стандартів щодо фінансової приватності. ЄС і країни Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) заохочують створення чітких механізмів розкриття банківської таємниці для запобігання відмиванню коштів, тероризму та ухилення від податків, проте діють жорсткі обмеження на використання таких інструментів у будь-яких інших цілях.

У більшості європейських країн розкриття банківської інформації можливе лише за судовим рішенням або для цілей боротьби з фінансовою злочинністю і майже ніколи — просто за запитом державного органу без належного обґрунтування і контролю. Україна намагається балансувати між євроінтеграційними вимогами прозорості та захистом основних прав громадян.

Вплив на фінансову систему та довіру

Для банківської системи ключовим є збереження довіри клієнтів. Надання державним органам розширених інструментів доступу може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це підвищить здатність держави захистити свої інтереси у ключових геополітичних спорах. З іншого — може спричинити ерозію довіри до інституту банківської таємниці серед бізнесу і громадян, особливо у випадках, коли межі його застосування стануть розмитими або обійдуться без достатнього контролю.

Підсумки

Відкриття доступу Мін’юсту до банківської таємниці на умовах, визначених законом, цілком виправдане у ситуації, коли від цього залежить економічна безпека та позиції України в міжнародних судах. Втім життєво важливо, щоб екстраординарна норма не перетворилася на звичну практику в повоєнний час.

Забезпечення чітких процесуальних гарантій, прозорих процедур аудиту та незалежний контроль допоможуть уникнути зловживань, зберегти баланс між потребами держави й правами громадян. Український кейс може стати прикладом для інших країн, як шукати компроміс у сфері державної безпеки та фінансової приватності в умовах війни та сучасних глобальних викликів.

Автор: Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER”.