Гетманцев про накопичувальну пенсійну систему в Україні

Восени 2025 року тема запуску накопичувальної пенсійної системи знову стала однією з головних у дискусіях про соціально-економічне майбутнє України. Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, публічно наголосив: відкладати реформу більше не можна — інакше країна втратить шанс забезпечити гідну старість мільйонам українців і водночас не отримає потужного інвестиційного імпульсу для економіки.​

Державна солідарна модель: глухий кут чи соціальна гарантія?

Україна вже понад 20 років будує пенсійну систему на солідарному принципі — кошти працюючих утримують теперішніх пенсіонерів. Але демографія не залишає ілюзій: кількість пенсіонерів зростає, економічна база не розширюється, соціальні гарантії стають дедалі більш номінальними.​
Середня пенсія після індексації у березні 2025 року — 6 341 грн, але кожен третій пенсіонер отримує лише 3 340 грн — сума, яка не дозволяє забезпечити елементарний стандарт життя.​

Що таке накопичувальна пенсійна система? Позиція Гетманцева

На відміну від “солідарної моделі”, накопичувальна система (другий рівень) дає працюючим можливість відкладати кошти на персональний індивідуальний рахунок, які інвестуються й залишаються приватною власністю українця. Внески записуються, а накопичене за життя формується окремим капіталом (із правом спадкування).​
Гетманцев неодноразово пояснював механіку:

• модель 1%+1%+1%: внески працівника, роботодавця та держави;
• автоприєднання працівників з правом відмови і регулярним нагадуванням приєднатися;
• розумна симетрія стимулів: за ставки 3%+3%+3% накопичується до 9% заробітку, що додає до майбутньої пенсії 20–25% «заміщення доходу» — разом із солідарною частиною це понад 60% середнього доходу.

Мотивація реформи

Гетманцев наголошує, що накопичувальна система — це:

• інструмент “повернення” частини податків працівникові;
• шлях до формування внутрішнього ресурсу для інфраструктури, інвестицій, фондового ринку;
• головна передумова довгострокової фінансової стабільності та участі громадян в управлінні майбутнім.

Посилаючись на досвід Польщі, політик підкреслює: саме накопичувальні пенсійні фонди стали локомотивом економічного підйому сусідньої країни. В результаті відкриті пенсійні фонди вплинули не лише на рівень життя пенсіонерів, а й стали ресурсом для великої приватизації, розвитку ринку цінних паперів і фондового ринку. Польща вже увійшла до клубу країн із ВВП понад 1 трильйон доларів.​

Перешкоди і справжні ризики реформи

Головна проблема — відсутність чіткої політичної волі і слабкість регуляторної бази для надійного контролю за пенсійними фондами.
Гетманцев відзначає декілька гальмівних факторів:

• слабкий розвиток фондового ринку;
• інертність парламенту й уряду;
• нестача публічної довіри до державних рішень;
• небажання окремих груп втрачати привілеї «спецпенсій» (35 млрд грн — обсяг виплат для особливих категорій у 2025 році);​
• нестача механізмів для справедливої детінізації зарплат і скасування пенсійних “лазівок”.​

Український законопроєкт: що передбачає і коли може бути втілений

• Законопроєкт про другий рівень пенсійного забезпечення уже кілька років перебуває “на паузі”. Справжній прорив стримує нерозвинена інвестиційна інфраструктура, опір бізнесу та частина політиків, що захищають «стару модель».
• Модель 1%—2%—3% дає плавний старт для бюджетів громадян і підприємств, але вимагає реформи у адмініструванні ЄСВ, дозвільній системі для фондів.
• У разі ухвалення законопроєкт передбачає запуск автоприєднання і формування персональної накопичувальної частки вже з 2026 року для тих, хто працює й сплачує внески офіційно.

Аргументи скептиків та відповіді економістів

Серед застережень — ризик знецінення накопичень у разі інфляції, слабкий захист приватних пенсійних фондів, сумний досвід окремих країн (Казахстан, Угорщина) зі “зворотним” поверненням коштів до бюджету.​
Гетманцев визнає ризики, але вважає, що:

• це питання довіри й якісного публічного діалогу;
• прозорість роботи фондів, конкуренція і належний державний контроль мають стати запорукою довгострокового успіху;
• відмова — це згода на злиденність майбутніх поколінь або неминуче підвищення пенсійного віку.

Підсумки і прогнози
Ця реформа не проста і не швидка, але вона створить персональні “пенсійні капітали”, підвищить рівень довіри до влади, захистить працюючих українців від демографічної та економічної кризи старості й дасть внутрішній інвестиційний ресурс країні.​
В умовах війни й жорсткої демографічної динаміки накопичувальна система — це вибір між фінансовим виживанням і стагнацією, а затягування змін може обійтися занадто дорого і для нинішніх, і для майбутніх пенсіонерів.

Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н.

Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із складнощами проведення реформи, аналізом пенсійного законодавства, захистом прав застрахованих осіб чи консультуванням щодо участі у накопичувальній системі — звертайтесь до адвокатів АО «Юридична компанія WINNER». Експертний юридичний супровід забезпечить грамотний підхід, мінімізує ризики та допоможе максимально скористатися перевагами нової пенсійної моделі для стабільного майбутнього.