ФОП‑айтішник і ПДВ: коли з’являється ризик

Надання ІТ‑послуг іноземним замовникам давно стало типовою моделлю роботи українських ФОП, особливо в третій групі єдиного податку. Основна «фішка» цієї моделі – валютний дохід, відсутність ПДВ і часто повна відсутність взаємодії з внутрішнім ринком. Водночас запровадження загального порогу обов’язкової ПДВ‑реєстрації на рівні 1 млн грн для ФОП‑спрощенців, а також дискусії про скасування «пільги» щодо ПДВ для єдинників, підняли питання: чи може ІТ‑ФОП, який працює майже виключно з нерезидентами, опинитися перед вимогою реєструватися платником ПДВ і що саме створює такий ризик.​

Коли ПДВ взагалі «вмикається»

Перший ключовий момент – розуміння, що об’єктом оподаткування ПДВ є не будь-які послуги, а тільки ті, місце постачання яких знаходиться на митній території України. Для послуг, у тому числі ІТ‑сфери, місце постачання не дорівнює автоматично країні виконавця, а визначається за спеціальними правилами статті 186 ПКУ.​

Для ІТ‑та електронних послуг законодавець встановив єдиний підхід: місцем постачання вважається місце реєстрації одержувача послуг. Це означає, що коли ФОП‑програміст продає свій код, підтримку, розробку, хостинг, SaaS чи інші цифрові сервіси компанії‑нерезиденту, яка не має постійного представництва в Україні, місце постачання такої послуги знаходиться за межами митної території України, а отже, така операція не є об’єктом українського ПДВ.​

Експорт ІТ‑послуг нерезиденту: що з порогом 1 млн

Другий елемент конструкції – поріг обов’язкової реєстрації платником ПДВ. Наразі він становить 1 млн грн сукупного обороту постачання за останні 12 календарних місяців, і після його перетину особа має зареєструватися платником ПДВ у встановлений строк. ДПС у своїх роз’ясненнях звертає увагу, що до цього мільйонного порогу включаються всі операції, які підлягають оподаткуванню ПДВ за будь-якою ставкою, а також звільнені (умовно звільнені) від оподаткування операції – фактично весь обсяг оподатковуваного обороту.​

Водночас окремо підкреслюється, що до розрахунку порога не включаються операції, які взагалі не є об’єктом оподаткування ПДВ, тобто ті, місце постачання яких визначено за межами України. Для ІТ‑ФОП це означає: якщо усі (або переважна більшість) послуг надаються нерезидентам із місцем постачання за кордоном, то такий експорт не формує «мільйон» для примусової ПДВ‑реєстрації.​

Де виникає справжній ризик ПДВ‑реєстрації

Ризик для ІТ‑ФОП виникає не стільки через сам факт роботи з нерезидентами, скільки через змішаний характер діяльності та можливі зміни законодавства. Якщо частина операцій здійснюється на користь резидентів України (бізнес‑клієнтів або фізичних осіб), місце постачання таких послуг вже визначається на території України, і вони автоматично потрапляють у базу для розрахунку порогу в 1 млн грн.​

На практиці доволі часто ІТ‑ФОП, який стартує як «чистий експорт», поступово починає виконувати дрібні замовлення для українських замовників – від підтримки сайтів до розробки невеликих модулів, інтеграцій, дизайну або консалтингу. Якщо обсяг таких резидентських операцій зростає, саме вони можуть привести до перетину порогу та обов’язку реєстрації платником ПДВ. Додатковий виклик – обговорювані ініціативи щодо «скасування пільги» для єдинників та розширення сфер, у яких ПДВ‑реєстрація стане обов’язковою при досягненні певного обороту, незалежно від структури клієнтів.​

Окремий вимір: електронні послуги та роль нерезидента

Окремо слід відрізняти ситуацію, коли ФОП сам надає ІТ‑послуги нерезиденту, від ситуації, коли ФОП отримує електронні послуги від нерезидента (наприклад, рекламу, хмарні сервіси, маркетингові інструменти). Для отриманих електронних послуг закон встановлює спеціальні правила: якщо нерезидент зареєстрований платником ПДВ в Україні у спрощеному порядку за ст. 208¹ ПКУ, саме на ньому лежать обов’язки з нарахування та сплати ПДВ, навіть якщо отримувач – ФОП‑неплатник ПДВ.​

Якщо ж нерезидент не зареєстрований платником ПДВ в Україні, то, за роз’ясненнями податкових органів, ФОП‑отримувач електронних послуг (не платник ПДВ) має самостійно нарахувати та сплатити 20% ПДВ за правилами статті 208 ПКУ, незалежно від того, перевищує чи ні обсяг таких послуг 1 млн грн. Це вже не про поріг ПДВ‑реєстрації, а про окремий обов’язок зі сплати ПДВ як податкового агента, але подібні ситуації часто стають першим «сигналом» для ДПС щодо масштабів діяльності ФОП і можуть стимулювати детальніший аналіз його оборотів у контексті загальної ПДВ‑реєстрації.​

Практичні кроки для мінімізації ризиків

Щоб контролювати ризик ПДВ‑реєстрації, ІТ‑ФОПу варто вибудувати системний підхід до обліку операцій. Насамперед – розділити облік доходів від нерезидентів (експорт ІТ‑послуг із місцем постачання за кордоном) та доходів від резидентів (операції з місцем постачання в Україні). Окремий реєстр або аналітичні рахунки в обліковій системі дають змогу у будь-який момент показати, які саме операції входять до «мільйона», а які – ні.​

Крім того, важливо фіксувати податковий статус замовника: наявність у нерезидента постійного представництва в Україні, реєстрація як платника ПДВ для електронних послуг, а також коректне визначення видів послуг (ІТ, електронні, консалтинг, маркетинг) на рівні договорів і первинних документів. Чітка договірна документація і прозорий облік доходів дозволяють аргументовано довести, що значна частина обороту – це експорт послуг, який не створює об’єкта оподаткування ПДВ і не має включатися до порогу обов’язкової реєстрації.​

Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER».

Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із визначенням місця постачання ІТ‑послуг, розрахунком порогу в 1 млн грн для ПДВ, оформленням договорів із нерезидентами чи нарахуванням ПДВ за отримані електронні послуги, варто звернутися за індивідуальною податковою консультацією та професійним юридичним супроводом, щоб мінімізувати ризики донарахувань, штрафів і примусової ПДВ‑реєстрації.