Стаття 93 КПК України: адвокатський запит на практиці

Ефективний захист у кримінальному провадженні сьогодні неможливий без вмілого використання механізмів, що дозволяють стороні захисту самостійно збирати докази. Одним із таких ключових інструментів є адвокатський запит, особливо в контексті застосування статті 93 Кримінального процесуального кодексу України (КПК). В умовах значного процесуального дисбалансу між обвинуваченням та захистом адвокатський запит фактично стає іноді єдиним шляхом отримання для захисника необхідної доказової інформації.​

Законодавче регулювання та процесуальні можливості

Стаття 93 КПК України визначає, що сторона захисту має право самостійно збирати докази, зокрема шляхом направлення запитів до фізичних та юридичних осіб. Ця норма забезпечує адвокату інструмент звернення до широкого кола суб’єктів — органів державної влади, підприємств, установ, фізичних та юридичних осіб — із вимогою надати інформацію, документи або їх копії. Незважаючи на деякі процесуальні обмеження, саме цей механізм дозволяє захиснику ефективно збирати інформацію, яку слідчий чи прокурор міг би зумисне ігнорувати під час досудового розслідування.​

Природа адвокатського запиту: позапроцесуальний чи процесуальний механізм?

Адвокатський запит має дуальну природу. З одного боку, він ґрунтується на законі “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що закріплює право адвоката на направлення запиту для отримання інформації в інтересах клієнта. З іншого — витребування інформації відповідно до ст. 93 КПК України створює підстави визнати отриману інформацію процесуально значущою для кримінального провадження. Судова практика озвучує дискусії щодо допустимості доказів, одержаних на адвокатський запит, але загальний підхід зводиться до того, що докази, отримані захисником у такий спосіб та належним чином долучені до матеріалів кримінального провадження, мають використовуватись під час оцінки доказів.​

Практичні особливості застосування: ключові аспекти

1. Правила складання запиту
   Запит має бути оформлений письмово, містити точне обґрунтування правомірності та мети отримання інформації. До запиту обов’язково додаються копії ордера, свідоцтва адвоката, а інколи — документи, що посвідчують повноваження представництва інтересів клієнта.​
2. Відповідальність за ненадання відповіді
   Законом передбачена адміністративна відповідальність за ігнорування адвокатських запитів, однак на практиці відповідь нерідко залишається без розгляду, особливо у випадку приватних компаній або нових суб’єктів ринку, які посилаються на конфіденційність чи інші формальні підстави.​
3. Витребування інформації через слідчого суддю
   Якщо у відповіді на адвокатський запит безпідставно відмовляють або не надсилають відповідь у визначений строк, захисник може ініціювати клопотання до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Судова практика свідчить, що таке клопотання може бути задоволене, якщо адвокат належно обґрунтує процесуальну необхідність отримання доказів.​

Судова практика та допустимість доказів

Судова практика неоднозначна у питанні допустимості документів, отриманих на запит. З одного боку, є судові рішення, де відмова в наданні інформації за адвокатським запитом визнавалась неправомірною та призводила до адмінвідповідальності посадових осіб. З іншого — у низці проваджень суди оцінюють такі докази критично і можуть визнавати їх недопустимими, якщо було порушено форму або механізм їх отримання, визначений КПК.​

Важливо, що докази, здобуті шляхом адвокатського запиту, традиційно використовують не лише для захисту клієнта у кримінальному провадженні, а й під час вироблення стратегії захисту, надання консультацій, підготовки письмових пояснень.

Типові проблеми застосування

• Ігнорування адвокатських запитів приватними структурам;
• Формальні відмови, що посилаються на комерційну таємницю, персональні дані чи інші обмеження;
• Оскарження стороною обвинувачення допустимості доказів, отриманих поза процесуальними процедурами;
• Нечітке або недостатньо аргументоване формулювання мети запиту, що дає підстави для відмови у наданні інформації;
• Відсутність єдиного підходу до практики задоволення клопотань про тимчасовий доступ до інформації, отриманої за адвокатським запитом.​

Рекомендації адвокатам щодо забезпечення ефективного використання запиту

• Усі запити оформляти письмово з обов’язковою вказівкою на статтю 93 КПК України та Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
• Додавати до запиту копії ордера, свідоцтва, довіреності.
• Надсилати запит рекомендованим листом або із доказом вручення адресату.
• Фіксувати всі спроби отримання відповіді, зберігати докази відправлення та відповіді.
• У випадку відмови — ініціювати скаргу про притягнення до адміністративної відповідальності чи клопотання до слідчого судді.
• Ретельно обґрунтовувати необхідність отримання інформації саме для здійснення захисту.

Висновки

Адвокатський запит у світлі статті 93 КПК України — це ефективний та гнучкий інструмент реалізації права на захист. Попри численні проблеми застосування та небажання частини адресатів співпрацювати, саме грамотне використання цього інституту забезпечує стороні захисту додаткову можливість доказової активності. Успішне отримання і використання доказів залежить як від правильного оформлення запитів, так і від готовності боротися за права клієнта на всіх процесуальних рівнях — аж до оскарження неправомірних відмов та ініціювання перевірок дотримання закону.

Автор: Євген Мурченко – керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”.

Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням адвокатських запитів, збором доказів чи захистом у кримінальних провадженнях, ви можете звернутися до нашої команди для отримання професійної консультації та правової допомоги. Ми відкриті до співпраці й готові допомогти у вирішенні найскладніших процесуальних ситуацій.