У сучасній Україні декларації про доходи та статки публічних службовців стали ключовим інструментом у боротьбі з корупцією, забезпеченні прозорості й громадського контролю за діяльністю чиновників. У цьому процесі важливу роль відіграє Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), на яке покладено повноваження не тільки щодо організації й перевірки подачі декларацій, а й реагування навипадки недостовірного декларування. Правова оцінка та покарання за внесення неправдивих відомостей у декларації стали предметом значних суспільних та політичних дискусій, а динаміка змін у законодавстві засвідчує постійну адаптацію механізмів контролю до нових викликів.

Сутність декларування та роль НАЗК

Декларування доходів та майна — не просто формальність, а один із фундаментальних принципів доброчесності для осіб, які обіймають посади у публічному секторі. Відповідно до закону, всі держслужбовці, судді, депутати, представники органів місцевого самоврядування, а також члени їхніх сімей мають щороку подавати декларації, що містять дані про їхнє майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру та деякі інші відомості.

НАЗК проводить перевірку декларацій за ризик-орієнтованим підходом. Згідно з чинними нормативами, повна перевірка відбувається не для всіх декларацій: визначальним критерієм є наявність значних ризиків недостовірності або аномального зростання статків.

Види і критерії недостовірних відомостей

Поняття «недостовірних відомостей» у деклараціях має чітке визначення:

• Недостовірні відомості — це дані у декларації, які відрізняються від дійсних на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім’ї суб’єкта декларування чи об’єкт декларування.
• Неточні відомості — це дані, що відрізняються на меншу суму (до 100 прожиткових мінімумів) і за інших обставин підлягають виправленню без суворого покарання.

Сума відмінностей визначається індивідуально для кожного року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на дату подання.

Підстави відповідальності та її види

Українське законодавство передбачає три основні типи відповідальності за подання недостовірних відомостей у декларації:

Дисциплінарна відповідальність

Вона може застосовуватися у разі, якщо недостовірні відомості не мають грошового вираження або сума розбіжностей є мінімальною (менше 100 прожиткових мінімумів). Дисциплінарні заходи залежать від посадових інструкцій і можуть включати догану, попередження, звільнення з посади.

Адміністративна відповідальність

Передбачена у випадку, коли сума недостовірних відомостей становить від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідальність регулюється статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Санкцією є штраф у межах від 1,000 до 2,500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

• Окремо варто зазначити адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання декларації без поважних причин — штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність

Найбільш суворе покарання застосовується при перевищенні порогу в 500 прожиткових мінімумів (ст. 366-2 Кримінального кодексу України):

• Якщо недостовірні відомості відрізняються від дійсних на суму від 500 до 2,000 прожиткових мінімумів — штраф від 3,000 до 4,000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи (від 150 до 240 годин), обмеження волі до 2 років з додатковою забороною займати певні посади чи здійснювати певну діяльність до 3 років.
• Понад 2,000 прожиткових мінімумів — штраф від 4,000 до 5,000 неоподатковуваних мінімумів, громадські роботи, обмеження або позбавлення волі на строк до 2 років, із забороною займати посади до 3 років.

Кримінальна відповідальність виникає тільки у випадку доведення умислу. Юридично має значення поняття «завідомо недостовірних відомостей», коли суб’єкт декларування свідомо вносить хибні дані.

Процедури та етапи перевірки декларацій

Після подачі декларації процедура перевірки охоплює такі етапи:

• Попередній контроль — автоматична перевірка щодо повноти й правильності заповнення.
• Повна перевірка — незалежний аудит, ініційований при виявленні суттєвих ризиків або за наявності інформації від громадськості й правоохоронних органів.
• Встановлення факту порушення — на підставі перевірки НАЗК складає обґрунтований висновок щодо недостовірності зазначених відомостей.
• Передача матеріалів до правоохоронних органів — у випадку, коли сума невідповідності перевищує встановлений законом поріг, матеріали передаються до правоохоронних органів для подальшого розслідування.

Проблеми тлумачення та практика застосування законодавства

Одним із головних питань на практиці є складність доведення умислу під час внесення недостовірних відомостей. Адміністративна й кримінальна відповідальність настає тільки за умов прямого умислу.

Типові виклики:

• Помилки при декларуванні не завжди є свідченням корупційного умислу, частина випадків — результат складних процедур декларування чи об’єктивних труднощів зі збором необхідних документів.
• Закон дає можливість виправити декларацію впродовж 30 днів з моменту подання без притягнення до відповідальності, якщо помилка виправлена до початку перевірки НАЗК.
• Особлива увага приділяється тому, чи дозволяють решта відомостей ідентифікувати члена сім’ї чи об’єкт декларування: якщо так — такі відомості є неточними, а не недостовірними.

Реєстр корупціонерів та суспільний резонанс

Відомості про осіб, притягнутих до відповідальності за подання недостовірних відомостей, заносяться до Єдиного державного реєстру корупціонерів. Це має суттєві наслідки для кар’єри, репутації, та обмежує можливість обіймати державні або виборні посади в майбутньому. Суспільний резонанс у таких справах часто стає підставою для публічних розслідувань, впливає на політичну стабільність і довіру до влади.

Рішення Конституційного Суду та вплив на відповідальність

У 2020 році Конституційний Суд України прийняв резонансне рішення, яким була скасована кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації, що призвело до закриття багатьох проваджень і поставило під загрозу саму ідею ефективної превенції корупції. Після значного тиску громадськості та міжнародних партнерів, відповідальність була частково поновлена через зміни у законодавстві, і наразі кримінальні справи знову можуть відкриватися проти недоброчесних декларантів.

Міжнародний досвід і українська специфіка

Україна не є унікальною у впровадженні системи електронного декларування та притягнення до відповідальності за подання завідомо неправдивих відомостей. У країнах ЄС, США, Канаді та низці держав ОЕСР подібні механізми стали невід’ємною складовою антикорупційної інфраструктури. Однак українська модель, попри запозичення деяких принципів, вирізняється власним підходом щодо порогових значень для настання відповідальності, особливостями контролюючих органів і своєрідною правозастосовною практикою.

Висновки та перспективи

• Система декларування та відповідальності за її порушення є важливою ланкою антикорупційної реформи в Україні, проте вона потребує постійного вдосконалення.
• Юридична процедура фіксації і покарання за недостовірне декларування є складною, що зумовлює труднощі ефективного розслідування і судового переслідування порушників.
• Встановлені механізми виправлення технічних помилок без відповідальності сприяють гуманізації системи, але не повинні ставати лазівкою для приховування доходів чи майна.
• Правове тлумачення та дієвість санкцій значною мірою залежить від стабільності й послідовності судової та слідчої практики.

Реалізація принципу невідворотності відповідальності, добросовісне виконання службовцями конституційного обов’язку декларування й ефективність діяльності НАЗК — запорука доброчесності влади і вирішальний чинник формування довіри суспільства до державних інститутів.

Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER”.

Внизу на відео команда Адвокатського об’єднання “Юридична компанія “WINNER” захищає клієнта в суді.