Ім'я автора:admin

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Нещодавно правоохоронні органи Дніпропетровської області повідомили про викриття злочинної організації, яка через шахрайський «кол-центр» заволоділа коштами громадян Ізраїлю на суму майже 1,7 мільйона гривень. Цей випадок ілюструє, як телефонне шахрайство еволюціонувало у складну організовану злочинну діяльність з чіткою ієрархією та спеціалізацією учасників. Факти справи За даними слідства, учасники злочинної організації налагодили у місті Кам’янське шахрайський «кол-центр», де телефонували потенційним потерпілим, представляючись працівниками банків, мобільних операторів або інтернет-провайдерів. Використовуючи заздалегідь підготовлені сценарії розмов, зловмисники отримували доступ до онлайн-банкінгу потерпілих та заволодівали їхніми коштами. Ключові деталі: Щонайменше п’ятеро іноземців стали потерпілими. 11 серпня 2026 року поліцейські провели серію обшуків за місцями проживання фігурантів, у транспортних засобах та в офісному приміщенні «кол-центру». Вилучено: понад 1,6 млн гривень, близько 76 тис. доларів, понад 30 тис. євро, банківські картки, мобільні телефони, комп’ютерну техніку, чотири автомобілі, документи та записи. Дев’ятьом особам повідомлено про підозру. Місцеперебування ще одного фігуранта встановлюється. Кримінально-правова кваліфікація Підозрюваним інкримінують вчинення кримінальних правопорушень за: Стаття 255 КК України: злочинна організація Стаття 255 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній. Ч. 1 ст. 255 КК (створення або керівництво злочинною організацією): Покарання: позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Ч. 2 ст. 255 КК (участь у злочинній організації): Покарання: позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Важливо: злочин за ст. 255 КК вважається закінченим з моменту створення організації або вступу до неї, незалежно від того, чи вчинили учасники конкретні злочини. Стаття 190 КК України: шахрайство У даному випадку фігурантам інкримінують ч. 5 ст. 190 КК України – шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою. Ч. 5 ст. 190 КК: Покарання: позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна. Особливо великий розмір для шахрайства визначається як сума, що перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні це понад 10 200 гривень). У цій справі сума завданих збитків (1,7 млн гривень) значно перевищує цей поріг. Частина 4 статті 28 КК України: вчинення злочину організованою групою Додаткова кваліфікація за ч. 4 ст. 28 КК України підкреслює, що злочин вчинено організованою групою – тобто групою осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших злочинів. Чому ця справа є особливою Цей випадок демонструє кілька тривожних тенденцій у сучасній злочинності: Транснаціональний характер: Потерпілі – громадяни Ізраїлю, що свідчить про міжнародний масштаб діяльності організації. Висока організація: Кожен учасник виконував окрему функцію, а всі дії були об’єднані в єдиний ланцюжок заволодіння коштами. Професійний підхід: Використання заздалегідь підготовлених сценаріїв розмов, імітація працівників банків та операторів. Значні суми: Вилучення 1,6 млн гривень, 76 тис. доларів та 30 тис. євро свідчить про систематичність та масштабність злочинної діяльності. Практичні аспекти захисту у подібних справах Як адвокат, що спеціалізується на кримінальному захисті, я виділяю кілька ключових напрямків роботи у справах про організоване шахрайство: Розмежування ролей учасників У справах про злочинні організації критично важливо довести, яку саме роль виконував кожен фігурант. Організатори та керівники несуть значно суворішу відповідальність, ніж звичайні учасники. Перевірка законності обшуків та вилучення Серія обшуків, проведених 11 серпня, має бути ретельно перевірена на предмет дотримання процесуальних вимог. Будь-які порушення можуть стати підставою для визнання доказів недопустимими. Доказування розміру збитків Слідство встановлює «повний розмір завданих збитків» та «усіх потерпілих». Захист може оскаржувати суми, якщо вони не підтверджені належними доказами. Запобіжні заходи: тримання під вартою Наразі вирішується питання про обрання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У справах про особливо тяжкі злочини (ч. 5 ст. 190 та ч. 1 ст. 255 КК саме такими є) суди часто обирають саме цей захід, особливо якщо: Існує ризик переховування від слідства Можливе знищення доказів Підозрювані можуть продовжувати злочинну діяльність Поради громадянам: як не стати жертвою телефонного шахрая Цей випадок нагадує про важливість пильності: Ніколи не повідомляйте дані банківських карток, паролі від онлайн-банкінгу, CVV-коди по телефону. Не вірте дзвінкам від «працівників банків», «співробітників поліції» чи «технічної підтримки», які вимагають термінових дій. Перевіряйте інформацію: якщо вам дзвонять нібито з банку, самостійно зателефонуйте на офіційну гарячу лінію банку. Не встановлюйте програми віддаленого доступу (TeamViewer, AnyDesk тощо) за вказівкою невідомих осіб. Зберігайте спокій: шахраї часто створюють штучну паніку («ваш рахунок зламано», «терміново потрібна застава»). Висновок Викриття злочинної організації на Дніпропетровщині – це важливий сигнал як для правоохоронців, так і для громадян. Для підозрюваних ця справа стане серйозним випробуванням, адже мова йде про особливо тяжкі злочини з максимально суворими санкціями. Для суспільства – це нагадування про те, що телефонне шахрайство залишається актуальною загрозою, яка вимагає постійної пильності. Як адвокат, я закликаю всіх, хто опинився під підозрою у подібних справах, негайно звертатися за професійною юридичною допомогою. Правильно обрана стратегія захисту на ранніх етапах провадження може суттєво вплинути на результат справи. Аль-Мзіраві НазарАдвокат, спеціалізація: кримінальне право, захист у справах про шахрайство та організовану злочинність,  ЮК “WINNER”. Якщо ви або ваші близькі опинилися у подібній ситуації – звертайтеся за консультацією. https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Український ринок криптовалют поступово наближається до моменту, коли працювати без чітких правил стане значно складніше. 17 серпня НКЦПФР повідомила про підготовку майбутнього регулювання ринку віртуальних активів та назвала чотири питання, які потрібно вирішити до його повноцінного запуску. І це вже безпосередньо стосується криптобірж, обмінників, fintech-компаній та іншого бізнесу, який працює з віртуальними активами. Перше — ліцензування. Регулятор обговорює, які види діяльності потребуватимуть ліцензії та наскільки складними мають бути вимоги для її отримання. Питання принципове: занадто жорсткі вимоги можуть витіснити частину бізнесу в інші юрисдикції. Друге — стейблкоїни. Необхідно визначити їх правовий статус та правила обігу. Це особливо важливо для бізнесу, який використовує стейблкоїни для розрахунків, зберігання ліквідності або транскордонних операцій. Третє — валютний контроль. Одна з ключових проблем — як поєднати операції з віртуальними активами з чинними валютними обмеженнями та вимогами фінансової системи України. Четверте — міжнародні криптоплатформи. Україні потрібно визначити, за якими правилами глобальні гравці зможуть працювати з українськими користувачами та чи буде для цього необхідна окрема присутність або авторизація в Україні. НКЦПФР прямо зазначає: ринок віртуальних активів в Україні вже існує — просто поки що поза повноцінними правилами. Тому питання вже не в тому, чи буде регулювання, а в тому, яким саме воно буде. Для криптобізнесу це означає, що вже зараз варто переглядати корпоративну структуру, юрисдикції компаній, AML/KYC-процедури, моделі роботи з клієнтами, рух коштів та податкові наслідки операцій із віртуальними активами. Тому що після запуску регулювання перебудовувати бізнес-модель може бути значно дорожче, ніж підготувати її заздалегідь. Першоджерело — НКЦПФР, 17 серпня 2026 року⁠ Юридична компанія WINNER супроводжує структурування крипто- та fintech-бізнесу, питання оподаткування віртуальних активів, фінансового моніторингу, міжнародних структур та регуляторних ризиків. Хочете консультацію? 📞 Телефонуйте: 096 574 81 02 📧 Пишіть: info@uk-winner.com Ви можете звернутися за юридичними послугами вже зараз, щоб потім не довелося звертатися за адвокатськими. Автор: Назар Аль-Мзіраві , адвокат АО «Юридична компанія “WINNER”». https://www.youtube.com/watch?v=UvayosIccBo&t=8s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Держава посилила підтримку індустріальних парків, інфраструктура яких була пошкоджена або зруйнована внаслідок бойових дій. І тут цифри вже достатньо серйозні. Для відновлення пошкодженої інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку держава може профінансувати до 80% кошторисної вартості проєкту, але не більше 200 млн грн на один парк. При цьому заявки на відновлення розглядаються позачергово, але є важлива умова: подати заяву необхідно не пізніше шести місяців із моменту пошкодження об’єкта. Для прифронтових територій також розширено пільговий механізм співфінансування 80/20. Тобто держава може взяти на себе до 80% витрат на створення або модернізацію інженерно-транспортної інфраструктури чи приєднання до електромереж. Але 200 млн грн — це не просто гроші, які держава перераховує на відновлення. Отримання фінансування пов’язане з виконанням установлених вимог, а сам проєкт потребує правильної юридичної та документальної підготовки. Зокрема, загальна програма передбачає зобов’язання щодо введення в експлуатацію щонайменше 5 тис. кв. м промислових будівель та залучення не менше двох переробних підприємств. Для власників та керуючих компаній індустріальних парків це означає, що ще до подання документів потрібно перевірити права на землю та інфраструктуру, належно зафіксувати пошкодження, підготувати кошторис і проєкт відновлення та оцінити можливість виконання умов державного стимулювання. Особливо це актуально для промислових майданчиків у прифронтових регіонах. Тому в таких проєктах юридичну модель варто будувати до отримання державних коштів, а не тоді, коли виникнуть питання щодо їх використання або виконання взятих зобов’язань. 🔗 Першоджерело: Міністерство економіки України — умови державного стимулювання індустріальних парків у 2026 році⁠ Юридична компанія WINNER супроводжує інвестиційні та промислові проєкти, структурування фінансування, земельні та корпоративні питання, а також допомагає бізнесу оцінити юридичні, податкові та кримінально-правові ризики. Хочете консультацію? 📞 Телефонуйте: 096 574 81 02 📧 Пишіть: info@uk-winner.com Ви можете звернутися за юридичними послугами вже зараз, щоб потім не довелося звертатися за адвокатськими. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=UvayosIccBo&t=8s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Уряд схвалив законопроєкт, який може суттєво змінити правила адміністративного оскарження у податкових спорах. І для бізнесу тут є справді важлива зміна. Сьогодні платник податків у межах процедури, передбаченої Податковим кодексом, оскаржує насамперед рішення контролюючого органу. Законопроєкт пропонує дозволити оскаржувати також дії та бездіяльність податкової. Чому це важливо? Тому що проблема бізнесу далеко не завжди починається з податкового повідомлення-рішення. Податкова може затягувати процедуру, не вчиняти необхідних дій або діяти таким чином, що це вже створює проблеми для нормальної роботи компанії. І бізнесу пропонують дати додатковий інструмент реагування ще до того, як ситуація переросте у повноцінний податковий спір. Є й інші важливі зміни. Для більшості рішень ДПС строк адміністративного оскарження пропонують збільшити з 10 робочих до 30 календарних днів. Водночас для податкових повідомлень-рішень залишають 10 робочих днів — це важливий момент, щоб бізнес помилково не розраховував на новий 30-денний строк у спорах щодо ППР. Для оскарження бездіяльності податкового органу пропонується окремий строк — не пізніше шести місяців із дня, коли платник дізнався про таку бездіяльність. Але поки що це законопроєкт, схвалений Урядом, а не чинні правила. Документ ще має пройти парламентську процедуру. Для бізнесу сам напрям змін позитивний: чим раніше можна юридично реагувати на неправомірні дії або бездіяльність контролюючого органу, тим більше шансів вирішити проблему до донарахувань, блокування роботи та судового спору. Першоджерело — офіційне повідомлення Кабінету Міністрів України та Мінфіну⁠ Юридична компанія WINNER супроводжує податкові перевірки, готує заперечення та скарги, оскаржує ППР, дії контролюючих органів і захищає бізнес у податкових спорах. 📞 096 574 81 02 📧 info@uk-winner.com Ви можете звернутися за юридичними послугами вже зараз, щоб потім не довелося звертатися за адвокатськими. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=UvayosIccBo&t=8s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку У чому полягає проблема?     Незаконне заволодіння криптоактивами – це не окремий вид злочину, а спосіб вчинення вже відомих кримінальних правопорушень. Найчастіше йдеться про шахрайство, незаконне втручання в роботу інформаційних систем, легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, або інші правопорушення – залежно від конкретних обставин справи. Основною кваліфікацією може бути шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України. Санкція цієї частини передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Якщо шахрайство вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, може застосовуватися ч. 5 ст. 190 КК України, яка передбачає позбавлення волі від 5 до 12 років із конфіскацією майна. Залежно від способу вчинення та подальшого руху коштів додатково можуть розглядатися: ст. 361 КК України — несанкціоноване втручання в роботу інформаційних або електронних комунікаційних систем; ст. 209 КК України — легалізація майна, одержаного злочинним шляхом; ст. 200 КК України — якщо у справі були незаконні дії з платіжними картками, електронними грошима або іншими платіжними інструментами; інші статті КК України — залежно від конкретної схеми, способу доступу до активів і дій учасників. Сам криптоактив не створює нового складу злочину. Він лише ускладнює встановлення власника, руху коштів, розміру шкоди та способу заволодіння майном. Правовий статус криптоактивів Закон України «Про віртуальні активи» був прийнятий, але станом на серпень 2026 року не набрав чинності. Його введення в дію пов’язане з набранням чинності окремими змінами до Податкового кодексу України. Водночас відсутність чинного спеціального закону не означає, що криптоактиви не можуть мати доказового або майнового значення у кримінальному провадженні. Суди вже розглядають питання про їх арешт, визнання речовими доказами, спеціальну конфіскацію та відшкодування шкоди. У таких справах важливо розмежовувати: сам віртуальний актив; криптогаманець або обліковий запис на біржі; носій інформації, на якому можуть зберігатися закриті ключі; дані про транзакції у блокчейні; майно або кошти, на які криптоактиви були обміняні. Тому некоректно стверджувати, що будь-який арешт криптогаманця є незаконним або, навпаки, що сам факт виявлення адреси криптогаманця автоматично доводить належність активів конкретній особі. Роль адвоката підозрюваного Оскарження арешту активів і майна Адвокат перевіряє, чи існували законні підстави для арешту криптоактивів, коштів, банківських рахунків, техніки та інших носіїв інформації. Слідство має обґрунтувати, для чого саме накладається арешт: для збереження доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна або відшкодування шкоди потерпілому. Арешт не може застосовуватися лише «про всяк випадок». У судовій практиці зустрічаються випадки, коли суди відмовляють у визнанні криптовалюти речовим доказом або скасовують арешт через недостатнє обґрунтування її зв’язку з кримінальним правопорушенням. Водночас сам факт існування різної практики не означає, що арешт криптоактивів завжди є незаконним. Перевірка належності криптоактивів Одне з ключових питань – кому саме належать активи. Для підтвердження зв’язку між особою та криптогаманцем можуть аналізуватися: доступ до приватних ключів; листування та електронна пошта; дані біржі або криптосервісу; історія входів до облікового запису; IP-адреси та пристрої; показання свідків; перекази між банківськими рахунками й криптогаманцями; результати блокчейн-аналізу. Наявність криптогаманця на телефоні або комп’ютері ще не завжди доводить, що всі активи в ньому належать саме користувачу цього пристрою. Захист може оспорювати як факт контролю над гаманцем, так і розмір активів, їхнє походження та зв’язок із кримінальним правопорушенням. Правильна кваліфікація дій Один ланцюг подій може містити ознаки кількох кримінальних правопорушень: незаконне отримання доступу до акаунта, заволодіння криптоактивами, переказ коштів на інші гаманці, їх обмін на фіатні гроші та подальше використання. Водночас наявність кількох етапів не означає, що кожен із них автоматично утворює окремий злочин. Адвокат перевіряє: чи є самостійний склад кожного правопорушення; чи охоплюються окремі дії одним складом злочину; чи доведений умисел на легалізацію коштів; чи правильно встановлено розмір шкоди; чи не ґрунтується обвинувачення лише на припущеннях. Перевірка цифрових доказів До цифрових доказів можуть належати дані з бірж, електронне листування, записи камер, журнали входів, скриншоти, інформація з мобільних телефонів та результати блокчейн-аналізу. Адвокат перевіряє: як саме було вилучено пристрій або інформацію; чи дотримано вимог щодо проведення обшуку; чи правильно скопійовано та збережено дані; чи можна встановити цілісність електронних файлів; хто і за допомогою яких методів проводив блокчейн-аналіз; чи підтверджують такі дані саме висунуту версію обвинувачення. Сам скриншот транзакції не завжди підтверджує особу відправника або отримувача. Він може бути лише одним із доказів у сукупності з іншими матеріалами. Роль адвоката потерпілого Доведення факту і розміру шкоди Потерпілий має підтвердити, що саме йому належали криптоактиви, яким способом він їх втратив і який розмір шкоди заподіяно. Для цього можуть використовуватися: історія транзакцій у блокчейні; дані криптовалютної біржі; підтвердження поповнення рахунку; банківські виписки; електронне листування; записи переговорів; скриншоти та відеозаписи; висновок спеціаліста або експерта з блокчейн-аналізу. Особливу увагу потрібно приділити оцінці вартості активів. Через коливання курсу в позові слід чітко зазначити, на яку дату визначається розмір збитків: на момент заволодіння активами, момент звернення з позовом, момент ухвалення рішення або іншу юридично обґрунтовану дату. Представництво інтересів потерпілого Потерпілий має право брати участь у слідчих і судових діях, подавати докази та клопотання, оскаржувати рішення слідчого, прокурора або суду, а також заявляти цивільний позов. На практиці без активної участі представника потерпілий може не отримувати належних повідомлень про судові засідання, не мати доступу до матеріалів провадження або не встигнути заявити важливі клопотання. Верховний Суд звертав увагу на необхідність належного повідомлення потерпілого та його представника про судові засідання і дотримання їхніх процесуальних прав. Забезпечення арешту активів Якщо викрадені активи ще можна відстежити, адвокат потерпілого може ініціювати перед органом досудового розслідування та прокурором питання про їх розшук і арешт. Йдеться не лише про криптовалюту, а й про: рахунки на криптовалютних біржах; банківські рахунки; грошові кошти, отримані від обміну криптоактивів; майно, придбане за викрадені кошти; носії інформації та інші предмети, пов’язані з доступом до активів. У клопотанні необхідно показати конкретний зв’язок між активом і кримінальним правопорушенням, а також обґрунтувати мету арешту. Цивільний позов у кримінальному провадженні Потерпілий може заявити цивільний позов про відшкодування майнової та, за наявності підстав, моральної шкоди в межах кримінального провадження. У позові потрібно обґрунтувати: факт належності активів потерпілому; спосіб їх незаконного вибуття; кількість криптоактивів; курс або методику визначення їх вартості; розмір майнової шкоди; зв’язок між діями підозрюваного та заподіяними збитками. Через волатильність криптовалют питання оцінки може стати окремим предметом спору. Висновок Криптоактиви не створюють окремого виду злочину. Вони лише додають до традиційних кримінальних проваджень

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку У справах про наркотики всі звикли думати, що головне – це сама речовина: знайшли чи не знайшли, скільки грамів. Але рідко хто звертає увагу на те, що весь фундамент обвинувачення тримається на одному документі – висновку судово-хімічної експертизи. І саме цей документ найчастіше залишається неоскарженим – просто тому, що виглядає “науково” і, на перший погляд, незаперечно. Вага “на місці” – це ще не вирок. Коли поліція вилучає речовину, перше зважування відбувається просто на місці затримання – умовно, “на око” і без спеціального обладнання. Це попередній результат. Остаточну, юридично значущу чисту вагу встановлює лише експертиза – і саме на ній тримається кваліфікація: адміністративне порушення це чи вже кримінальна відповідальність, а якщо кримінальна – за якою частиною статті. Різниця в кілька десятих грама тут може означати різницю між штрафом і реальним строком. І ця різниця залежить не лише від хімії, а й від того, як речовину пакували, зберігали й транспортували до лабораторії. Коли інструменти – це ще не доказ умислу. Верховний Суд у практиці неодноразово звертав увагу: наявність ваг, зіп-пакетів чи іншого “типового” інвентарю сама собою не є беззаперечним доказом наміру на збут. Це важливий доказ, але один із багатьох – і якщо захист доводить, що решта картини не складається, перекваліфікація на статтю про зберігання за наявності відповідних підстав цілком можлива. Водночас та сама практика показує й іншу сторону: коли доказова база зібрана комплексно й послідовно, суди застосовують суворіший підхід без поблажок – навіть щире каяття чи позитивні характеристики не змінюють оцінки суспільної небезпеки діяння. Це означає одне: результат справи часто вирішується не загальними враженнями, а тим, наскільки прискіпливо кожен доказ – включно з експертизою – перевірений на процесуальну бездоганність. Право, про яке забувають. Мало хто з підозрюваних знає, що сторона захисту має право не просто “приймати” висновок експертизи слідства, а замовляти власне альтернативне дослідження чи рецензію на нього. Європейський суд з прав людини послідовно наголошує: справедливий судовий розгляд вимагає рівності сторін – жодна зі сторін не повинна опинятися в суттєво гіршому становищі порівняно з опонентом, зокрема й у питаннях експертних доказів. Були навіть рішення, де ЄСПЛ визнавав порушення права на справедливий суд через те, що експертиза проводилася відомчою установою, пов’язаною зі стороною обвинувачення, а сумніви в неупередженості експерта так і не були усунуті. На практиці це відкриває для захисту простір, яким рідко користуються: оскаржувати не лише результат, а й компетентність експерта, методику дослідження, цілісність упаковки речовини між вилученням і лабораторією. Це лише частина картини. Проблема експертизи – лише один із процесуальних вузлів, які можуть визначити результат наркосправи. Є ще питання про те, коли саме залучати альтернативного спеціаліста, як формулювати клопотання про повторну експертизу, щоб суд його не відхилив, і які саме процесуальні порушення варто фіксувати ще на етапі вилучення. Це вже деталі, які залежать від конкретних обставин справи – і саме тут різниця між типовим і продуманим захистом стає відчутною. Якщо у вашій справі фігурує експертний висновок — має сенс не сприймати його як остаточний факт, а перевірити, чи витримує він критику. Іноді саме ця перевірка може визначити, яким буде результат справи. Звертайтеся до WINNER — ми допоможемо оцінити ситуацію, визначити правову позицію та обрати найкращий варіант захисту саме у вашій справі. Автор: Назар Аль-Мзіраві , адвокат АО «Юридична компанія “WINNER”». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Ще п’ять років тому наркоторгівля в Україні виглядала як зустріч на розі вулиці. Сьогодні це Telegram-канал, бот-адміністратор, гаманець із криптовалютою і “закладка” в трубі під лавкою. Змінилася схема – і разом з нею змінилася тактика захисту. Кейс перший: коли “збут” виявляється “зберіганням” Чоловіка затримали в автомобілі – поліція знайшла речовину на пасажирському сидінні. Слідство одразу кваліфікувало це як збут: солідний обсяг, розфасовка, все “як по підручнику”. Але захист поставив просте запитання: а звідки відомо, що підзахисний узагалі знав, що речовина в машині? Виявилося – авто нещодавно продали й ще не переоформили, у салоні бували інші люди, а прямих доказів обізнаності підзахисного слідство не мало. Суд погодився: намір на збут не доведено. Перекваліфікація на зберігання – і замість реального строку клієнт отримав штраф (за цих конкретних обставин справи). Це не рідкісний випадок. Стаття 307 (збут) і стаття 309 (зберігання) Кримінального кодексу України відрізняються не речовиною, а доведеним умислом. І саме умисел – найслабша ланка обвинувачення в переважній більшості справ. Кейс другий: коли “покупець” сам створив злочин Друга історія – про межу, яку правоохоронці іноді переступають. Таємний агент місяцями телефонував, призначав зустрічі, вмовляв “допомогти дістати” речовину. Людина, яка сама нічим подібним не займалася, зрештою погодилася – і потрапила під слідство. Захист побудували на одному питанні: чи вчинив би підзахисний цей злочин, якби його не підштовхували? Європейський суд з прав людини ще у справі “Раманаускас проти Литви” сформулював чіткий критерій: якщо правоохоронці не просто спостерігають за злочином, а самі його ініціюють і підбурюють – це провокація, а не розслідування. Український Верховний Суд цей підхід підтримує послідовно: якщо обвинувачення не може довести, що людина була готова вчинити злочин і без втручання агента, усі докази, здобуті через таку “закупку”, визнаються недопустимими. Суд першої інстанції визнав провокацію, апеляція погодилась – обвинувачення знято не на стадії доказів по суті, а на стадії їх допустимості. 2026 рік: нові канали – ті самі принципи Влітку цього року поліція розкрила черговий міжрегіональний канал збуту психотропів, який працював виключно через Telegram: покупці писали боту, отримували координати закладки, оплачували криптовалютою. Подібні історії зараз трапляються регулярно. Паралельно правоохоронці розвивають власні інструменти на випередження: чат-боти на кшталт “DrugHunters” чи “StopDrugs”, куди будь-хто може анонімно надіслати геолокацію підозрілого місця. Для захисту це означає нову категорію доказів: скриншоти переписки, geo-мітки, IP-адреси, дані криптогаманців. І нову категорію запитань. Хто адміністрував канал? Чи підтверджено, що саме підзахисний писав із конкретного акаунта? Чи дотримано процедуру вилучення й огляду техніки? Цифровий слід – це не автоматично доказ проти конкретної людини, і оскарження його належності та допустимості часто стає ключовим полем бою в таких справах. Що насправді вирішує результат справи За практикою останніх років можна виділити кілька напрямків, які стабільно працюють на користь захисту: Оскарження умислу на збут – коли обсяг чи обставини не доводять однозначно намір продавати, а не вживати. Перевірка законності негласних слідчих дій – контрольована закупка, спецексперимент, імітація обстановки злочину мають чіткі процесуальні межі, і їх порушення “знищує” доказ. Перевірка на провокацію – особливо там, де ініціатива у спілкуванні виходила від “покупця” чи агента, а не від підзахисного. Добровільна видача – це окрема підстава звільнення від відповідальності, і суди уважно розрізняють, чи людина справді видала речовину з власної волі, чи просто зізналась, коли її вже зупинили. Належність цифрових доказів – у справах через Telegram-канали це нерідко стає вирішальним питанням. Головний висновок Схема наркозлочину змінилася – з вулиці в месенджер. Але суть захисту залишилась тією самою: не заперечувати факти заради заперечення, а перевіряти, чи довело обвинувачення кожен елемент складу злочину так, як того вимагає закон. Часто саме там, де слідство впевнене найбільше, і ховається слабке місце справи. Якщо у вас або ваших близьких виникла подібна ситуація – важливо звернутися до адвоката якнайшвидше, ще до першого допиту. Правильно вибудувана лінія захисту з перших годин справи суттєво впливає на її результат. Автор: Назар Аль-Мзіраві , адвокат АО «Юридична компанія “WINNER”». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Telegram перестав бути лише месенджером. Зараз це потужний комунікаційний майданчик, яким користуються бізнеси, медіа, блогери та звичайні користувачі. Водночас через відносну анонімність, платформу нерідко використовують і для протиправної діяльності, зокрема для реклами та продажу заборонених речовин. На практиці під ризик можуть потрапити не лише організатори «наркошопів», а й адміністратори Telegram‑каналів, маркетологи та власники бізнесів, які розміщують рекламу або модерують спільноти. У цій статті пояснюю, яка відповідальність передбачена законодавством України за дії, пов’язані з наркотичними засобами в Telegram, і як мінімізувати ризики.          Яка відповідальність може настати Законодавство України розрізняє: безпосередній збут та організацію обігу заборонених речовин; схиляння до їх вживання; рекламу та поширення інформації, що може сприяти обігу таких речовин; залучення неповнолітніх до протиправної діяльності. Залежно від обставин, може наставати кримінальна, адміністративна та інша відповідальність Кримінальна відповідальність (КК України) Це найсуворіший вид відповідальності, який застосовується за наявності складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Стаття 307 КК України передбачає відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Як це може стосуватися Telegram: продаж через Telegram‑боти, канали або особисті повідомлення; організація «закладок» з використанням месенджера для комунікації; пособництво в збуті, наприклад, через розміщення реклами, якщо буде доведено умисел та зв’язок із збутом. За вчинення таких дій, особливо з використанням електронних каналів зв’язку або за попередньою змовою групою осіб, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, а за наявності кваліфікуючих ознак (організована група, великі розміри тощо) – від 9 до 12 років позбавлення волі, часто з конфіскацією майна. Стаття 315 КК України встановлює відповідальність за схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Як це може стосуватися Telegram: публікація контенту, який містить заклики спробувати речовину; поширення матеріалів, що презентують вживання як «позитивний досвід» або норму; детальні інструкції щодо застосування речовин у публічних каналах чи чатах, якщо такі дії можуть бути кваліфіковані як схиляння. За такі дії може загрожувати обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, залежно від обставин. Стаття 304 КК України передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність, зокрема пов’язану з обігом заборонених речовин. Як це може стосуватися Telegram: залучення підлітків до розповсюдження інформації про наркотичні засоби; використання неповнолітніх для дій, пов’язаних із «закладками», QR‑кодами, посиланнями на канали чи боти; інші форми залучення неповнолітніх до діяльності, яка може бути визнана протиправною. За наявності складу злочину передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Адміністративна та інша відповідальність Навіть якщо дії не містять усіх ознак кримінального злочину, вони можуть порушувати законодавство про рекламу та охорону здоров’я. Порушення законодавства про рекламу В Україні заборонена реклама наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (Закон України «Про рекламу» та спеціальне законодавство у сфері обігу таких речовин). За розміщення забороненої реклами можуть наставати: адміністративно‑господарські штрафи для рекламодавців і розповсюджувачів реклами; приписи щодо припинення порушення; інші заходи впливу в межах адміністративного провадження. Обмеження доступу та арешт майна У рамках кримінального провадження слідчий або прокурор може ініціювати перед судом: арешт майна: пристроїв, серверного обладнання, доменів, банківських рахунків, які використовувалися для протиправної діяльності або розрахунків; заходи, спрямовані на обмеження доступу до ресурсів, які використовувалися для збуту чи реклами заборонених речовин. Сам Telegram‑канал як такий не є майном у класичному розумінні, але пов’язані з ним активи та технічні ресурси можуть бути підставою для процесуальних рішень. Де часто виникають ризики для адміністраторів каналів і бізнесів На практиці правоохоронці можуть звертати увагу не лише на очевидні «наркошопи», а й на звичайні канали та медіа, якщо є підстави вважати, що вони сприяють обігу заборонених речовин. Ризик №1: не перевірена реклама Замовник може купувати рекламний пост із посиланням на зовнішній ресурс, бот або «розіграш», який згодом перенаправляє користувача на продаж заборонених речовин. За наявності доказів умислу або грубої необережності власник каналу може опинитися у справі як пособник у збуті (у тому числі в контексті ст. 307 КК України). Ризик №2: відсутність модерації коментарів У коментарях під постами спам‑боти чи користувачі можуть залишати посилання на Telegram‑боти із продажу речовин. Якщо адміністрація каналу систематично не реагує на такі повідомлення, це може бути використано як доказ надання майданчика для розповсюдження інформації, пов’язаної із збутом. Як захистити свій бізнес і Telegram‑канал: юридичний чек‑лист Щоб зменшити ризики, рекомендую взяти за основу такі практики. Регулярна модерація Використовуйте боти‑модератори для автоматичного видалення: стоп‑слів, пов’язаних із наркотичними засобами; підозрілих посилань на сторонні боти; QR‑кодів і коротких посилань у коментарях і чатах. Встановіть правило швидкого реагування на скарги користувачів. Перевірка рекламних креативів (pre‑audit) Перед публікацією будь‑якого рекламного поста: перевіряйте кінцеве посилання, куди воно веде; оцінюйте профіль замовника: історію акаунту, тематику, наявність підозрілих активностей; уникайте реклами з розмитим описом послуг, «заробітку в Telegram», «крипторозіграшів» без чіткої інформації про проект. Правила спільноти та відмова від відповідальності У закріплених повідомленнях або окремим постом чітко пропишіть: заборону на розміщення будь‑якої інформації про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори; заборону на публікацію посилань на боти та ресурси, які можуть бути пов’язані з такими речовинами; наслідки порушення правил (блокування, видалення, повідомлення правоохоронцям). Формулювання про «відмову від відповідальності» не звільняє автоматично від відповідальності, але допомагає зафіксувати вашу позицію щодо недопустимості такої діяльності. Реагування на запити та скарги У разі отримання офіційних запитів від правоохоронних органів: не видаляйте масово всю історію без консультації з юристом; фіксуйте отримані запити та свої дії; звертайтеся за юридичною допомогою для коректної комунікації з регуляторами. На скарги користувачів реагуйте швидко: видаляйте сумнівний контент, фіксуйте факт реагування. Коли варто звертатися до адвоката Якщо ви вже отримали: запит від правоохоронців; повідомлення про можливе долучення до кримінального провадження; вимогу надати доступ до адмін‑панелі каналу, логів чи переписок, не намагайтеся «вирішити питання самостійно». Будь‑які ваші дії та пояснення можуть бути використані в подальшому провадженні. У такій ситуації найбезпечніше – негайно звернутися до адвоката, який спеціалізується на кримінальних та IT‑справах. Автор: Назар Аль-Мзіраві , адвокат АО «Юридична компанія “WINNER”». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Уявіть типову ситуацію. Молодій людині телефонує знайомий і просить «допомогти дістати» певну речовину — мовляв, дуже треба, гроші не проблема. Людина погоджується, знаходить, передає – і за кілька хвилин опиняється в наручниках. А «знайомий» виявляється таємним агентом поліції, який щойно виконав план з розкриття злочину. Це не рідкісний сценарій. Це один із найпоширеніших способів, у який в Україні порушуються справи за статтею 307 Кримінального кодексу – незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів. І саме в таких справах адвокат вирішує не «пом’якшити» покарання, а часто – чи буде взагалі обвинувальний вирок. Чому ст. 307 — це не про «спіймали, отже винен» Люди звикли думати, що кримінальна справа про наркотики – це майже автоматично програшна історія для захисту: є речовина, є експертиза, є протокол огляду. Що тут узагалі можна заперечити? Насправді ст. 307 — одна з найскладніших статей із погляду доказування, і причина проста: значна частина таких справ будується на результатах негласних слідчих дій – контрольних закупках, оперативних закупках, залученні агентів під прикриттям. А там, де діють приховані методи розслідування, завжди є ризик, що правоохоронці не викрили злочин, а самі його спровокували. Різниця між ст. 307 (збут – тяжкий злочин, до 12 років позбавлення волі за обтяжуючих обставин) і ст. 309 (зберігання без мети збуту – значно м’якша відповідальність) часто залежить від одного питання: чи довела сторона обвинувачення саме намір на збут, а не просто факт зберігання для власного вжитку. Це друга ключова лінія захисту, поряд із провокацією. Провокація злочину: що каже Європейський суд з прав людини Заборона провокації – це не вигадка українських адвокатів для затягування процесу. Це усталений принцип, який роками формує ЄСПЛ. У практиці Суду є кілька знакових рішень, які фактично визначили правила гри для всієї Європи, включно з Україною. У справі проти Португалії Суд визнав порушення права на справедливий суд, коли поліцейські агенти самі ініціювали контакт із особою, яка раніше не мала відношення до обігу наркотиків, і фактично підштовхнули її до злочину, який без їхнього втручання не відбувся б. Ключовий тест, який виріс із цієї практики, – тест на «пасивність» розслідування. Правоохоронці мають право фіксувати злочин, який уже відбувається або готується незалежно від них. Але вони не мають права створювати злочин, якого без їхньої ініціативи не існувало б. А що каже Верховний Суд України Українська судова практика останніми роками активно імплементує ці стандарти. Верховний Суд у своїх постановах (зокрема – у справі №303/7389/23 від 14 січня 2025 року та у справі №759/2271/18 від 17 жовтня 2024 року) послідовно наголошує: сама лише наявність судимості в особи чи факт її конфіденційного співробітництва з поліцією в минулому – ще не доказ того, що провокації не було. Кожен такий випадок підлягає окремій, детальній перевірці. Суд також неодноразово вказував нижчим інстанціям на обов’язок прокурора: рішення про контроль за вчиненням злочину повинне прямо містити обставини, що підтверджують відсутність провокування – а не просто констатувати факт проведення оперативної закупки. Це означає на практиці: якщо адвокат при вивченні матеріалів справи бачить, що ініціатива щодо продажу речовини, обговорення ціни чи місця зустрічі виходила саме від «покупця» – агента, а не від підзахисного – це вже підстава ставити питання про недопустимість доказів, здобутих у результаті такої негласної слідчої дії. А недопустимі докази означають розвал усієї доказової бази обвинувачення. Що насправді робить адвокат у такій справі Робота захисника за ст. 307 рідко зводиться до промови в суді. Вона починається значно раніше: Аналіз законності негласних слідчих дій. Чи було ухвалено дозвіл слідчого судді до чи після фактичного початку контрольної закупки? Чи відповідає постанова прокурора вимогам ч. 7 ст. 271 КПК щодо обґрунтування відсутності провокації? Реконструкція хронології контактів. Хто перший вийшов на зв’язок, хто ініціював суму та предмет «угоди», чи були повторні наполегливі прохання з боку агента – усе це фіксується в протоколах і біллінгу, і адвокат вибудовує з цього картину. Оскарження кваліфікації діяння. Часто те, що слідство кваліфікує як збут за ст. 307, за фактичними обставинами є придбанням і зберіганням для особистого вжитку за ст. 309 – а це різниця в роках позбавлення волі. Робота з експертизою. Кількість, чистота речовини, правильність вилучення та пакування речових доказів – будь-яке процесуальне порушення на цьому етапі може стати підставою для визнання доказів недопустимими. Присутність із першої хвилини затримання, щоб не допустити тиску, самообмови чи показань без адвоката, які потім важко «відіграти назад» у суді. Головний висновок Справа за ст. 307 – це не формальність із наперед відомим фіналом. Це складна доказова конструкція, яка тримається на процесуальній бездоганності дій правоохоронців. І саме в перевірці цієї бездоганності – головна робота адвоката: не «домовитися про менший строк», а поставити під сумнів саму законність того, як справа взагалі опинилася в суді. Якщо вас чи вашого близького підозрюють або обвинувачують за ст. 307 ККУ – час, коли можна вплинути на результат справи, обмежений годинами, а не тижнями. Що раніше в справу входить адвокат, то більше шансів зафіксувати процесуальні порушення до того, як їх «виправлять» заднім числом. Звертайтеся до WINNER — ми допоможемо оцінити ситуацію, визначити правову позицію та обрати найкращий варіант захисту саме у вашій справі. Автор: Назар Аль-Мзирави, адвокат АО «Юридическая компания “WINNER”». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Затримання за підозрою у справі про наркотики майже ніколи не трапляється у зручний час. Зазвичай це ніч, вихідні, іноді свято- момент, коли людина найменше готова приймати рішення, а правоохоронці найбільше зацікавлені, щоб вона їх прийняла швидко і без свідків. Саме тому формула «адвокат 24/7» – це не маркетингове гасло, а відображення того, як насправді влаштований кримінальний процес: перші години після затримання визначають хід справи більше, ніж будь-яке судове засідання, що відбудеться місяцями пізніше. «Золота година» кримінального процесу. У практиці захисту є негласне правило: те, що відбувається в перші 2–3 години після затримання, часто важливіше за всі наступні місяці слідства. Саме в цей проміжок: людину можуть намагатися допитати «неофіційно», ще до складання протоколу затримання; пропонують «просто пояснити ситуацію», обіцяючи, що це піде на користь; фіксують перші показання, від яких потім складно відмовитися в суді; вирішується, чи буде взагалі заявлено клопотання про адвоката, чи людина «сама відмовиться» від цього права під тиском моменту. Кожна помилка, допущена в цю годину, потім роками виправляється в апеляціях – і не завжди успішно. Що на цю тему каже Європейський суд з прав людини? Право на адвоката з першої хвилини затримання – це не українська особливість, а стандарт, сформований ще у 2008 році в рішенні ЄСПЛ у справі проти Туреччини. Суд тоді встановив принцип, який згодом назвали «правилом golden rule» європейського кримінального процесу: обмеження доступу до захисника на початкових етапах розслідування само по собі здатне зробити подальший судовий розгляд несправедливим – навіть якщо формально всі наступні процесуальні дії виглядають бездоганно. Логіка проста: показання, отримані без адвоката в перші години, потім «тягнуться» через усю справу як докази, і навіть якщо людина пізніше відмовляється від них, суду психологічно складно повністю їх ігнорувати. І що каже Верховний Суд України? Українська практика цю логіку підхопила напряму. Верховний Суд неодноразово визнавав недопустимими докази, здобуті в результаті допиту чи «розмови» із затриманим до моменту, коли йому фактично забезпечили доступ до захисника, – незалежно від того, чи називалася така розмова офіційно допитом, чи проходила у формі «пояснень». Формулювання протоколу для Суду вторинне; первинне – чи мала особа реальну можливість мовчати та консультуватися з адвокатом до того, як почала говорити. Це означає на практиці: якщо адвокат зʼявляється не в перший день слідства, а через кілька годин після затримання, він часто застає ситуацію, коли основні докази вже «зафіксовані» – і працює не на випередження, а на виправлення. Чому цілодобовість — це стратегія, а не сервіс? Бо це не про зручність Коли адвокат доступний 24/7, це змінює саму динаміку затримання: людина одразу отримує право мовчати й консультацію, замість того щоб «домовлятися» з оперативниками наодинці; фіксується момент фактичного затримання – що критично, якщо реальний час не збігається з часом у протоколі; контролюється законність особистого огляду і вилучення речовини -процедурні порушення тут трапляються найчастіше; заявляються клопотання ще на етапі, коли їх легше подати, ніж потім оскаржувати бездіяльність слідчого. Одним словом: цілодобовий захист — це не про комфорт, а про те, щоб «золота година» працювала на підзахисного, а не проти нього. Звертайтеся до WINNER — ми допоможемо оцінити ситуацію, визначити правову позицію та обрати найкращий варіант захисту саме у вашій справі. Автор: Назар Аль-Мзіраві , адвокат АО «Юридична компанія “WINNER”». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s