Ім'я автора:admin

У вересні 2025 року Уряд України представив новий законодавчий проєкт, спрямований на врегулювання доходів фізичних осіб, які отримують прибутки від діяльності на цифрових платформах. Ініціатива стала продовженням ширших реформ у сфері податкової політики, обліку трудових і цивільно-правових відносин у цифровій економіці та зобов’язань перед ЄС у рамках Угоди про асоціацію. Проєкт передбачає можливість легально отримувати доходи з цифрових платформ без обов’язкової реєстрації фізичної особи-підприємця (ФОП). Ця тема набула особливої актуальності у зв’язку зі швидким розвитком ринку цифрових послуг в Україні, поширенням діяльності фрілансерів, креаторів контенту, блогерів, а також користувачів маркетплейсів на кшталт Amazon, Etsy, Upwork чи українських платформ. Водночас відсутність єдиних правил податкового обліку створювала напруження як для самих виконавців, так і для держави, яка втрачала потенційні податкові надходження. Передумови проєкту.  До сьогодні найпоширенішою формою легалізації доходів від цифрових платформ була реєстрація ФОП, переважно третьої групи єдиного податку. Це дозволяло вести діяльність з низьким податковим навантаженням: 5% від доходу плюс обов’язковий ЄСВ. Проте для багатьох осіб така реєстрація виявлялася надто складною з огляду на епізодичний характер отриманих доходів, невеликі обсяги прибутку чи відсутність сталих клієнтів. Водночас податкові органи наголошували на існуванні значного «сірого поля», коли трудові відносини фактично маскувалися під фріланс чи виконання послуг, а доходи взагалі не декларувалися. Подібна ситуація не лише зменшувала податкову базу, але й створювала проблему соціальної незахищеності для самих виконавців, які залишалися без страхового стажу в майбутньому. Саме тому Уряд вирішив представити новий інструмент — режим легалізації доходів від цифрових платформ без реєстрації ФОП. Його завданням є встановити справедливі й прості правила для мільйонів громадян, які періодично працюють у цифровому середовищі. Основні положення проєкту.  Законопроєкт пропонує декілька ключових нововведень: Податковий агент — цифрова платформа. Платформи, які виплачують винагороду українським користувачам, виконуватимуть функції податкового агента. Вони мають утримувати податок з отриманого доходу на користь держави та автоматично передавати дані до податкових органів. Спрощене оподаткування для фізичних осіб. На відміну від ФОП, фізична особа не повинна вести облік, подавати річну звітність чи займатися бухгалтерією. Податкові зобов’язання виконуються в момент виплати винагороди через платформу. Граничний розмір доходів. Для уникнення зловживань проект встановлює певні річні ліміти доходів (наприклад, близькі до 1 млн грн). У разі перевищення цієї суми виконавець буде змушений зареєструватися як ФОП чи перейти на інший режим. Ставка податку. Проект передбачає фіксовану ставку, ймовірно, в межах 10–15% від доходу, включно з соціальними внесками. Це більше, ніж для ФОП третьої групи, але зручніше для тих, хто працює нерегулярно. Соціальні гарантії. Частина надходжень спрямовується на зарахування страхового стажу, що дозволить виконавцям мати пенсійні права без необхідності додаткової сплати ЄСВ. Потенційні переваги. Проект може суттєво змінити податковий ландшафт у сфері цифрової економіки. Серед його очевидних позитивних сторін: Легалізація масових доходів. Тисячі громадян, які отримують нерегулярні прибутки з продажу товарів, послуг чи контенту, зможуть працювати прозоро без складної бюрократії. Зростання податкових надходжень. Уряд оцінює потенціал у мільярди гривень щороку, враховуючи масштаби гіг-економіки. Персональна зручність. Виконавці зможуть уникнути адміністративних витрат на ведення ФОП, реєстрацію чи бухгалтерський супровід. Інтеграція із законодавством ЄС. Багато країн Євросоюзу вже запровадили подібні механізми, де податковим агентом виступає платформа. Це створить сумісність правил і зменшить можливості для ухилення. Ризики та виклики.  Попри очевидні переваги, проект містить низку ризиків і недоліків: Зростання податкового навантаження. Для активних фрілансерів з високим обсягом доходу ставки можуть виявитися обтяжливішими, ніж нинішні 5% для ФОП. Це може стимулювати уникнення підконтрольних платформ і пошук «сірих» каналів. Адміністративні витрати для платформ. Власники цифрових сервісів отримають додаткове навантаження щодо обліку, звітності та перерахування податків, що може знизити їхню зацікавленість у співпраці з українськими користувачами. Небезпека подвійного оподаткування. Для міжнародних платформ, де винагорода виплачується через іноземні рахунки, можливі складнощі з узгодженням правил і уникненням подвійного стягнення. Проблеми з лімітами доходів. Встановлення занадто низького ліміту може змусити багатьох виконавців усе одно переходити на ФОП, що нівелює переваги нововведення. Вплив на ринок праці.  Важливим аспектом проекту є його вплив на ринок праці. Фактично він визнає існування великого прошарку населення, що працює на цифрових платформах без традиційних трудових контрактів. Це блоги, торгівля товарами на маркетплейсах, дистанційні послуги у сфері дизайну, програмування, перекладів та іншої інтелектуальної праці. З одного боку, документ легалізує цей сегмент, знижує рівень тіньової економіки та формує додаткову податкову базу. З іншого — він може стимулювати перерозподіл між легальними ФОП і новими «фізичними особами на платформах». Це породить конкуренцію між різними режимами оподаткування й спричинить зрушення в структурі зайнятості. Реакція експертного середовища.  Юристи, податкові консультанти та представники бізнесу вже висловлюють змішані оцінки. Одні підтримують реформу, вважаючи її цивілізованим кроком у бік легалізації цифрової економіки. Інші застерігають, що надмірне навантаження на платформи та виконавців може призвести до втрати частини ринку або відтоку фрілансерів у «тінь». Ключовим викликом стане саме практична реалізація — технічні рішення для автоматизованого утримання та перерахування податку, інтеграція міжнародних платформ із податковими органами України, а також гнучкість правил для дрібних та епізодичних заробітків. Перспективи ухвалення.  Шанси ухвалення законопроєкту досить високі, адже він відповідає міжнародним трендам та очікуванням ЄС. Проте конкретні параметри (ставка, ліміти доходів, механізм звітності) можуть зазнати істотних доопрацювань у парламенті. Для держави важливо, щоб нова модель не відлякала бізнес, а навпаки стимулювала добровільний вихід із «тіні». Для громадян — щоб податки залишалися прозорими, справедливими й не перевищували вигоди від легалізації. Таким чином, новий урядовий проєкт щодо доходів із цифрових платформ без обов’язкової реєстрації ФОП є спробою створити баланс між інтересами держави та мільйонів користувачів цифрової економіки. Його успіх залежатиме від того, наскільки правила будуть зручними, гнучкими та вигідними для самих виконавців, адже саме їхня готовність працювати легально визначатиме реальний ефект від реформи. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=z2_OCrLqcOB29225

Форма 20-ОПП — це підвалина «податкової прозорості» бізнесу: через неї органи контролю отримують інформацію про всі об’єкти оподаткування та активи, що використовуються у господарській діяльності. Попри зовнішню простоту, саме неподання або несвоєчасне подання цього повідомлення несе ризик значних штрафних санкцій, податкових перевірок і навіть судових спорів. У 2025 році практика застосування відповідальності суттєво деталізувалася, що вимагає особливої уважності від бухгалтерів, ФОПів й юрлиць. Правова суть 20-ОПП: для чого й хто подає.  Повідомлення за формою 20-ОПП зобов’язані подавати всі платники податків — юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, а також ФОП. Мета — відобразити як створювані, так і ліквідовані, набуті чи змінені об’єкти оподаткування (приміщення, склади, автотранспорт, земельні ділянки тощо). Правоохоронці й податківці трактують 20-ОПП не як формальний обов’язок, а як базову функцію ідентифікації бізнесу. Законодавче підґрунтя та підстава відповідальності.  Відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання 20-ОПП регулюється, передусім, ст. 117.1 Податкового кодексу України (ПКУ). Вона передбачає фінансові санкції стосовно заяв, документів і звітів, обов’язок подання яких визначено ПКУ або підзаконними актами (зокрема, наказом Мінфіну №1588). Закон формулює такі підстави для накладення штрафу: несвоєчасне подання інформації про об’єкти оподаткування; повна відсутність повідомлення при виникненні об’єкта, його зміні чи ліквідації. Розмір штрафних санкцій.  Ставки штрафів залежать від категорії суб’єкта: для ФОПів і самозайнятих осіб — 340 грн за кожен випадок; повторне порушення протягом року — 680 грн; для юридичних осіб та їхніх підрозділів — 1 020 грн за кожний факт; повторне порушення упродовж року — 2 040 грн. Важливо: штраф накладається не на весь обсяг порушення, а за кожен не відображений об’єкт. Якщо під час перевірки виявилося кілька об’єктів без повідомлення, накладення санкцій здійснюється окремо по кожному з них. Судова практика це підтверджує у більшості, хоча є й винятки. Механізм виявлення порушення і процедури застосування штрафів.  Виявлення фактів неподання або порушення строків відбувається під час: камеральних перевірок (документальних); аналізу податкової інформації про реальні активи платника; співставлення з реєстрами власності, даними з РРО/ПРРО й інформацією банків. Штраф накладається податковим повідомленням-рішенням, з детальним зазначенням переліку неврахованих об’єктів, суми та правової підстави стягнення. Чи завжди штрафи законні? Судова практика і аргументи захисту.  У питанні застосування санкцій існує судова неоднозначність. Деякі суди вважають, що відповідальність за п. 117.1 ПКУ застосовується виключно до переліку документів, пов’язаних саме з податковим обліком платника, а не звіту про майно чи об’єкти (20-ОПП). Наприклад, ВС у рішенні №826/14197/17 від 18.04.2024 вказав, що штраф накладається лише за порушення взяття на облік платника та своєчасну зміну його реєстраційних даних, а не за повідомлення стосовно об’єктів чи місць діяльності. Попри це, фіскальні органи зазвичай не беруть цю позицію до уваги й продовжують накладати штрафи. Фактічно, позивач може відстояти свої права лише після окремого оскарження санкцій у суді. Алгоритм дій у разі отримання штрафу Проаналізувати обґрунтованість штрафу — які об’єкти не були задекларовані і на підставі яких документів це виявлено. Перевірити відповідність дій податкової положенням ПКУ — зокрема, під час встановлення повторності порушень. Підготувати заперечення до податкової чи одразу звертатися до суду — із використанням актуальної судової практики, яка дає можливість скасувати штрафи у разі відхилення ПКУ від предмету відповідальності. Відреагувати своєчасно: передбачено строк для оскарження — не пропустіть його, інакше санкція набуває чинності автоматично. Винятки і пом’якшення відповідальності.  Штрафи за неподання 20-ОПП не застосовуються: якщо суб’єкт подає виправлені дані до моменту виявлення порушення; при форс-мажорі (воєнний стан, надзвичайні події), якщо це підтверджено документально; якщо є формальна помилка в ненавмисно внесених даних, що не вплинули на облік об’єкта (крім даних про бухгалтера). Камеральні перевірки, як правило, не ведуть до накладення штрафу — санкції зазвичай застосовуються після факту документальної (виїзної) перевірки. Типові ризики і практичні кейси Велика кількість орендованих чи використовуваних сторонніх об’єктів (приміщень, обладнання); при ігноруванні подачі 20-ОПП ризик санкцій зростає в рази. Після змін локації бізнесу або складу кожна така операція вимагає повідомлення — пропуск строку тягне за собою окремий штраф. Юридичні особи з широкою мережею підрозділів часто отримують масові повідомлення-рішення через комплексну перевірку. Навіть разова недопущена помилка може «потягнути» ланцюжок нових перевірок щодо решти недекларованих об’єктів. Кілька порад для мінімізації ризику штрафів Завжди перевіряйте актуальний перелік об’єктів у вашій 20-ОПП та своєчасно реагуйте на всі зміни (оренда, продаж, передача в користування тощо). Не відкладайте подачу змінних відомостей: строк — 10 робочих днів від дати підписання документу чи зміни статусу. Пам’ятайте про повторність — двічі протягом року розмір штрафу зростає вдвічі. У разі сумнівів щодо категорій даних краще проконсультуватися з фахівцем чи податковим консультантом. Зберігайте банківські і майнові документи, що підтверджують набуття, оренду чи вибуття об’єкта для аргументації у спорі. Висновок. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання 20-ОПП — не формальність, а реальний і масштабний ризик для будь-якого бізнесу або самозайнятого підприємця у 2025 році. Незважаючи на певну судову варіативність, шанс уникнути санкції без належного обґрунтування — мінімальний. Саме тому якісний контроль за звітністю, уважне ведення обліку та своєчасне оскарження сумнівних рішень податкової — базова умова «виживання» у сучасному бізнес-середовищі України. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=z2_OCrLqcOB29225

У 2025 році Україна суттєво змінила підхід до контролю за доходами фізичних осіб, які здійснюють продаж товарів і послуг через маркетплейси. Законопроєкт, що готується до впровадження, зобов’яже маркетплейси звітувати Податковій службі (ДПС) про доходи продавців. Це перехід до нової епохи цифрового податкового нагляду, що вплине як на великі платформи (OLX, Prom.ua, Rozetka, Amazon, Etsy, Instagram, TikTok), так і на дрібних користувачів-«непрофесіоналів». Причини та міжнародний контекст.  Посилення податкового контролю над маркетплейсами в Україні викликане двома основними чинниками. По-перше, це умови інтеграції до ЄС і виконання вимог Глобального форуму ОЕСР щодо автоматичного обміну інформацією. По-друге, динамічна цифровізація економіки й вибухове зростання електронної комерції: за оцінками експертів, не менш ніж 30% обігу товарів і послуг вже перемістилося в онлайн-сектор. Суть законопроєкту: хто і що має подавати.  Проєкт Закону запроваджує новий порядок оподаткування доходів фізичних осіб—продавців, які отримують виручку через цифрові платформи. Основні положення: Платформа (маркетплейс) стає податковим агентом, а не просто посередником між продавцем і покупцем. З 2026 року кожен оператор платформи щороку (до 31 січня) має подавати до ДПС звіт про доходи своїх користувачів за попередній рік. Звіт міститиме інформацію про суми, отримані «підзвітними продавцями», а також їхні реєстраційні дані й реквізити спеціальних банківських рахунків. Банки надаватимуть на запит ДПС інформацію про рух коштів. Хто підпадає під дію: критерії «підзвітного продавця». Зміни стосуються фізичних осіб, які: отримують оплату за товар/послуги через інтернет (OLX-доставка, Prom-оплата, NovaPay тощо); не є ФОП, не використовують найману працю й не здійснюють акцизної діяльності; не перевищують обсягу доходу 5 млн грн за рік; відкрили окремий банківський рахунок для проведення операцій; не перебувають під санкціями. Податки та ставки.  Концепція передбачає для добросовісних платників (що відповідають критеріям) пільгову ставку оподаткування — 5% ПДФО + 5% військовий збір. Для всіх, хто не потрапляє під пільговий порядок — 18% ПДФО і 1,5% військового збору. Якщо прибуток отримано в обхід правил (без офіціального рахунку, з приховуванням обсягу), податкова має повне право нарахувати донарахування та штрафи до 23% усієї суми. Фіскальний чек та облік: прийом платежів під контролем.  З 1 березня 2025 року всі платіжні системи, які здійснюють розрахунки для маркетплейсів, зобов’язані формувати фіскальні чеки та передавати ці дані на сервери ДПС. Крім того, маркетплейси повинні здійснювати комплексну перевірку осіб-партнерів: ідентифікація, облік операцій, подача інформації про вхід і вихід продавця, його активність і природу транзакцій. Що вважається «звітною діяльністю» згідно законопроєкту Надання в оренду житлової, комерційної нерухомості, транспортних засобів Особисті послуги (консультації, навчання, фріланс) Продаж товарів, у тому числі вживаних речей через спеціалізовані сервіси Практичні наслідки для продавців.  Зміни мають декілька практичних аспектів: Навіть одноразовий продаж однієї речі (наприклад, взуття чи смартфона) при оплаті карткою може вважатися доходом, що підлягає декларуванню й оподаткуванню. Для уникнення претензій фізособа має або коректно відобразити доходи та сплатити податки, або зареєструватися як ФОП. Приховати продажі й надходження на карту стає дедалі важче — дані з платіжних систем та маркетплейсів автоматично об’єднуватимуться і деталізуватимуться. Покарання за порушення.  Оператори платформ, які не подадуть звіт до 31 січня, можуть отримати штраф до 100 мінімальних зарплат (близько 800 000 грн). Для продавців—розрахункові донарахування, штрафи, можливість блокування їхнього банківського рахунку, позбавлення права на пільговий режим. Міжнародні стандарти та перспектива для України.  Україна фактично синхронізує системи податкового контролю із практикою ЄС та ОЕСР (на кшталт директиви DAC7), які передбачають тісний автоматичний обмін даними між державами. З 2027 року обов’язкове звітування для маркетплейсів стане новим стандартом, заохочуючи громадян до прозорості доходів. Висновки.  Обов’язок маркетплейсів звітувати до податкових органів — неминучий результат цифрової трансформації, що спростить адміністрування, збільшить надходження до бюджету й мінімізує тіньові обороти. Онлайн-продавці мають заздалегідь готуватися до нових правил: відкривати спеціальні рахунки, вести облік операцій, оформляти необхідні документи й стежити за новинами податкового законодавства. Чесний облік стає головною запорукою безпечного бізнесу на маркетплейсі. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=z2_OCrLqcOB29225

Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) — ситуація, з якою може зіткнутися кожен водій в Україні, незалежно від досвіду чи обережності. Саме тому питання страхової виплати за полісом автоцивільної відповідальності (ОСЦПВ) залишається одним із найактуальніших для учасників дорожнього руху. У 2025 році система врегулювання ДТП та отримання страхових виплат зазнала істотних змін, що впливають і на розмір компенсацій, і на алгоритм дій потерпілих. Правильне реагування, врахування нових нюансів законодавства й чітке оформлення документів — запорука швидкого отримання повного відшкодування без затримок, зменшення витрат і уникнення судових спорів. Страхова виплата: що змінилося у 2025 році З 1 січня 2025 року в Україні діє нове законодавство про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності водіїв (ОСЦПВ). Основні зміни: Зростання лімітів страхових виплат: За шкоду майну — до 250 000 грн на одного потерпілого (раніше було 160 000 грн); За шкоду життю та здоров’ю — до 500 000 грн на одного потерпілого (раніше 320 000 грн). Очікується наступне підвищення: після завершення воєнного стану сума за майно досягне 2 млн грн, а за шкоду життю — 1 млн грн. Скасовано врахування зносу деталей авто при розрахунку суми відшкодування: компенсація має відповідати реальній вартості ремонту до стану, який був до ДТП. Пряме врегулювання збитків: у разі ДТП з січня 2025 року потерпілий може звертатись за виплатою до своєї страхової компанії, навіть якщо винуватець не застрахований або не має чинного поліса. Європротокол дозволяє врегульовувати ДТП без поліції та обмежень по сумі, якщо виконується ряд умов (обидва авто застраховані, немає травмованих, не більше 2 авто, учасники тверезі). Алгоритм дій для отримання страхової виплати Фіксація ДТП та повідомлення страхової Оформити європротокол (за умови, що втрати не перевищують встановлених сум, немає постраждалих, обидва авто застраховані, учасники тверезі) або викликати поліцію для складніших випадків. Повідомити свою страхову компанію про пригоду максимально швидко — бажано протягом 1–3 діб (точні строки зазначаються в договорі). Подати заявку можна як у паперовій, так і електронній формі (в тому числі через мобільний додаток чи сайт). Огляд автомобіля та підготовка документів Надати ТЗ для огляду експертом страхової компанії у встановлені строки (зазвичай упродовж 2–5 робочих днів з моменту звернення). Зібрати стандартний пакет: заява, копія поліса, паспорт, ідентифікаційний код, документи на авто, довідка про ДТП (або європротокол), схема пригоди, фото пошкоджень, довідка з поліції (якщо складали). Оцінка збитків та нарахування виплати Експерт визначає обсяг та суму збитків згідно з оновленими методиками (без урахування зносу після 2025 року). Після погодження розрахунку приймається рішення про виплату/організацію ремонту. Отримання виплати і/або організації ремонту Виплата може бути здійснена готівкою, перерахована на рахунок СТО або постраждалого, а також у вигляді організації ремонту офіційним дилером. Максимальні строки прийняття рішення та виплати — не більше 60 днів (з можливістю продовження до 90 днів). Особливості прямого врегулювання та гарантійних виплат З 2025 року пряме врегулювання діє для всіх випадків, коли шкода завдана лише транспорту. Це спрощує процедуру отримання відшкодування: постраждалий може отримати кошти безпосередньо від “своєї” страхової, навіть якщо винуватець ДТП не був застрахованим або поліс у нього фіктивний. У такому разі відшкодування все одно гарантовано із фонду МТСБУ, якщо страховик збанкрутує — виплата здійснюється протягом 90 днів. Складаємо заяву про страхову виплату Правильно складена заява є запорукою швидкого врегулювання. Вона повинна містити: Відомості про подію (дата, час, місце); Опис обставин ДТП і пошкоджень; Список документів і контактні дані сторін. У разі оформлення європротоколу не потрібно чекати поліцію, а сам документ (у паперовій чи електронній формі) подається разом із фото- та відеоматеріалами пошкоджень. Лайфхаки та типові помилки потерпілих Завжди перевіряйте чинність поліса у себе та опонента одразу на місці ДТП (можна швидко зробити через онлайн-ресурси МТСБУ). Оформлення європротоколу можливе лише при відсутності постраждалих і чіткій згоді щодо винуватця. Не затягуйте з повідомленням страхової та наданням авто на огляд. Зберігайте копії всіх документів і результати експертиз. Коректність заповнення документів — основа для уникнення відмов. Що не покриває страховка і у яких випадках можливе зменшення виплати ОСЦПВ не покриває: власні пошкодження автомобіля винуватця (для цього лише КАСКО); збитки, якщо ДТП сталося під час водіння у стані сп’яніння або без прав; шкода, завдана навмисно або за обставин, зазначених у винятках до договору. Виплата може бути зменшена або відмовлена, якщо постраждалий не дотримався порядку повідомлення чи навмисно завищив суму збитків. Висновок Сучасне українське законодавство 2025 року зробило страхові виплати максимально прозорими, швидкими й вигідними для постраждалих у ДТП. Головне: діяти чітко, фіксувати всі етапи, не зволікати з оформленням документів та завжди контролювати наявність чинного поліса ОСЦПВ. Пряме врегулювання і лояльна система лімітів — це крок вперед у захисті автовласників та гарантія компенсації збитків, незалежно від дій винуватця. Автор: Олександр Наконечний – адвокат, керівник практики корпоративного та господарського права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=fXZGRhbqwhj9Us1O

Стаття 63 Конституції України гарантує ключове право: кожна особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів. Це правило стало серцевиною правової захистної стратегії в усіх типах кримінального та адміністративного процесу — з моменту ухвалення Конституції й до сьогодні ця норма зберігає не лише актуальність, але й практичне значення в сфері допиту. Конституційний зміст права не свідчити проти себе Конституція України (ст. 63) встановлює, що особа не несе юридичної відповідальності за відмову давати показання стосовно власних дій чи вчинків, а так само щодо найближчих родичів. Закон визначає і коло таких близьких осіб. Це право — невід’ємний елемент принципу свободи особи від примусу до самообмови, який визнається світовою правовою практикою як стандарт справедливого судочинства. Його забезпечення зменшує ризики засудження на підставі примусу, психологічного тиску або використання отриманих під впливом сторонніх чинників свідчень. Право мовчати: структура, вимоги, застосування Право мовчати або так звана «презумпція невинуватості» включає декілька складових: право особи не відповідати взагалі; право не свідчити проти себе чи членів родини, незалежно від статусу у справі (свідка, підозрюваного, обвинуваченого); право бути поінформованим про ці можливості до початку допиту слідчим, прокурором або судом. Працівники правоохоронних органів зобов’язані чітко і зрозуміло роз’яснювати це право перед початком допиту. Лише після згоди особи давати показання, ці відомості можуть бути оформлені як доказ у подальшому розгляді справи. Допит у кримінальному процесі: механізми і гарантії Допит свідка або підозрюваного — стандартний інструмент досудового розслідування. Проте ключова особливість полягає у можливості кожного відмовитись відповідати на запитання, які прямо або опосередковано можуть свідчити проти себе. Це гарантія створена, зокрема, для недопущення ситуацій тиску на особу чи маніпуляцій слідчого. Додатково, при відмові свідка давати показання у випадках, коли ці дані торкаються нього безпосередньо (самоінкримінація), не може наставати жодної форми переслідування чи відповідальності. Практичні межі: що таке “показання щодо себе” Згідно зі змістом статті 63 та поточного правозастосування, “показання щодо себе” — це будь-яка інформація, яка може бути використана як доказ у провадженні проти самої особи. Дія цієї норми поширюється як на підозрюваних і обвинувачених, так і на свідків у справах, якщо сутність питань стосується їхньої особистої участі у подіях. Разом із цим, експерти й адвокатська практика звертають увагу: формулювання ст. 63 Конституції інтерпретується саме як можливість не давати відповіді на запитання, які містять імовірність самообмови, але не звільняє від надання відповідей на питання, що не мають зв’язку з особистою причетністю до кримінальної події, якщо не порушується інтерес найближчих родичів. Винятки, обмеження, ризики.    Згідно з КПК України та кримінальним законодавством, відмова свідка давати показання у межах статті 63 не може розцінюватись як навмисне перешкоджання слідству чи суду. Проте, якщо особа без підстав повністю ігнорує всі питання, що жодним чином не стосуються неї чи родини, виникає правова колізія — слідчий може винести клопотання про відповідні слідчі дії, але все одно не вправі примушувати до самоінкримінації. Водночас, у разі фіктивної чи неправдивої відмови або подавання неправдивих показань, закон передбачає відповідальність за недостовірність інформації (ст. 384, 385 КК України), проте не за саму відмову у рамках ст. 63. Процесуальні аспекти: як реалізувати це право.   Перед початком допиту адвокати завжди рекомендують: завчасно поінформувати слідчого або суд про намір скористатися правом не відповідати; вимагати внесення у протокол чіткого формулювання причини відмови (“користуюсь ст. 63 Конституції України”); ретельно оцінити характер питань: якщо йдеться про участь у події, навіть у формі можливої обізнаності — можна не відповідати; уникати категоричних тверджень, якщо відповідь може бути використана як доказ в іншому розслідуванні; захищати право на мовчання навіть у разі тиску (за участі адвоката). Відмова під час допиту: які наслідки.   Наслідків для особи (підозрюваного, обвинуваченого, свідка), яка відмовилася свідчити відповідно до ст. 63 Конституції, не може бути жодних — як адміністративних, так і кримінальних. Використання цієї статті унеможливлює застосування штрафів, позбавлення волі чи інших репресивних механізмів. Всі повідомлення про будь-яку “відповідальність” — незаконні і мають розцінюватися як форма недопустимого впливу на особу. Використання «правила 63» в судовій практиці.   Українські суди у своїх рішеннях завжди вказують на безумовність гарантій ст. 63 Конституції, особливо в частині права мовчати на будь-якому етапі кримінального процесу, від досудового слідства до розгляду справи у суді. Навіть якщо особа надала частину свідчень, вона має право в подальшому скористатися правом не давати додаткових пояснень щодо певних питань чи нових обставин справи. Практична доцільність: коли варто “користуватись мовчанням”   Використання ст. 63 рекомендоване: у випадках коли запитання стосуються потенційної самовикривальної інформації; для захисту інтересів близьких родичів у справі; якщо існує ризик подвійного тлумачення відповідей; у разі психологічного тиску чи порушення процедури допиту. Адвокати наголошують: мовчати — це не прояв агресії або ухиляння від правосуддя, а реалізація конституційного права, що дає змогу зберегти правову захищеність та уникнути хибних чи нав’язаних обставин слідства. Висновки Стаття 63 Конституції України надає кожній особі дуже потужний інструмент захисту під час допиту. Не відповідати на запитання, які можуть зашкодити чи самій собі, чи членам родини — це право, а не обов’язок. Його реалізація потребує обізнаності, уважності й правової підтримки. Повага до ст. 63 — це гарантія недопущення незаконних методів слідства та основа справедливого судочинства. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=hq6qKyeQPL9hY3YH

Питання своєчасного та коректного подання форми 20-ОПП стало особливо актуальним для українського бізнесу у 2025 році через посилення контролю з боку фіскальних органів і запровадження нових функціональних можливостей електронного кабінету платника податків. Помилки чи пропуски під час заповнення цієї форми можуть призвести до серйозних штрафних санкцій, а також унеможливити реєстрацію РРО чи відкриття нових об’єктів для здійснення діяльності. Розглянемо детально алгоритми, вимоги та ключові нюанси подання 20-ОПП у 2025 році. Що таке форма 20-ОПП?  Форма 20-ОПП — це спеціальна заява, яку зобов’язані подавати всі без винятку платники податків: юридичні особи (в тому числі й відокремлені підрозділи та філії), а також фізичні особи-підприємці (ФОП). Вона містить дані про об’єкти оподаткування, об’єкти, пов’язані з оподаткуванням (наприклад, торгові точки, офіси, склади, транспортні засоби, земельні ділянки тощо), а також об’єкти, через які провадиться господарська діяльність, навіть якщо вони не перебувають у власності, а лише в користуванні чи оренді. Хто та з якою метою подає 20-ОПП? Подання цієї форми є обов’язковим для: всіх суб’єктів господарювання — як платників податків на загальній, так і на спрощеній системі; структурних підрозділів підприємств; ФОП, незалежно від щорічного доходу чи типу діяльності. Основна мета — фіксація у реєстрі податкової інформації щодо актуальних об’єктів оподаткування, що: дозволяє контролюючим органам співставляти фактичну діяльність із заявленою; є обов’язковою для порядку реєстрації РРО/ПРРО, що особливо важливо для інтернет-магазинів, ритейлу та сфери послуг. Коли потрібно подавати 20-ОПП? Подавати форму 20-ОПП потрібно впродовж 10 робочих днів після настання будь-якої з подій: створення, відкриття чи введення в експлуатацію нового об’єкта оподаткування (наприклад, відкритий магазин, новий склад, сервісний центр тощо); придбання або оренда нерухомого чи рухомого майна, що використовується у бізнесі; зміна відомостей про об’єкт (адреса, тип об’єкта, вид діяльності, власник, стан тощо); закриття, відчуження чи списання об’єкта; реєстрація РРО/ПРРО та іншого обладнання. Початок терміну рахується з дати підписання відповідного документа (договір оренди, купівлі-продажу, акт приймання тощо). Як подати 20-ОПП у 2025 році?    Подати форму можна: у паперовому вигляді — особисто або через уповноважену особу у податковій інспекції за основним місцем обліку; поштою з повідомленням про вручення; переважно в електронному вигляді через Електронний кабінет платника податків або сервіси податкових програм (наприклад, M.E.Doc, Taxer, електронна звітність банків тощо). Важливо: якщо об’єкт знаходиться не за місцем основної реєстрації, форма подається ще й за місцем фактичного розташування об’єкта. Нові вимоги і зміни 2025 року.    Остання редакція бланку 20-ОПП діє з 25 листопада 2024 року — ідентифікатор форми J/F1312007. З ключових змін: Запроваджено колонку 7.1 «Назва поіменованого об’єкта». Вона заповнюється, якщо така інформація є у правовстановлюючих документах. Введені додаткові реквізити для ідентифікації місцезнаходження об’єкта (нові графи 6–13). Затверджено вимоги щодо унікального ідентифікатора об’єкта: це комбінація коду типу об’єкта (тризначний номер) та порядкового номера у межах однієї категорії. Як правильно заповнювати форму.   Кожен об’єкт вказують окремим рядком. Основні графи включають: порядковий номер, код ознаки події (1 — новий об’єкт, 3 — зміна даних, 6 — закриття тощо), тип, назва та місцезнаходження об’єкта, інвентарний/кадастровий номер або умовне позначення, площа, призначення, дата виникнення події, ідентифікатор об’єкта. За відсутності найменування у графі 4 дозволено зазначати інвентарний номер. Особливості подання для ФОП та юросіб ФОП має подавати 20-ОПП на всі торгові точки, склади, транспортні засоби (навіть орендовані), офіси тощо. Якщо форму подає відокремлений підрозділ (наприклад, філія чи магазин), головне підприємство не дублює ці дані у своїй формі. Відповідальність і штрафи.   За неподання або невчасне подання 20-ОПП платник може отримати штраф, розмір якого залежить від кількості порушень та типу платника. Актуальний розмір штрафу — від 340 грн до 1020 грн (або більше у разі систематичних порушень чи навмисного приховування об’єктів). Крім штрафів, можливі наслідки: відмова у реєстрації РРО/ПРРО; блокування податкового кредиту; проблеми при проведенні перевірок і претензії фіскальної служби щодо реальності господарської діяльності. Типові помилки та лайфхаки Не вказано всі діючі об’єкти (наприклад, склади, офіси, транспортні засоби поза місцем основної реєстрації). Несвоєчасне реагування на появу/ліквідацію об’єкта — часто стається при оренді чи переїзді. Неправильний код ознаки події у графі 2. Невикористання нової версії бланка. Відсутність унікального ідентифікатора об’єкта. Не подано форму за неосновним місцем обліку при розташуванні об’єкта у іншому регіоні. Практичні кейси Оренда нового складу у Києві: оформлено договір — подати інформацію про склад у 20-ОПП до 10 днів. Переїзд магазину: змінилась адреса — внести зміни до відомостей у формі. Ліквідація об’єкта: продаж чи списання автомобіля — подати 20-ОПП (код події «6») протягом 10 днів. Висновок Форма 20-ОПП — це не просто формальність, а ключовий документ для прозорого і безпечного ведення бізнесу в Україні у 2025 році. Дотримання регламенту, застосування актуального бланку, уважність до регіональних нюансів та своєчасна подача дозволяють уникнути фінансових втрат і зберегти добру репутацію перед державою. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=136D6-_mOoc6RTgu

Із 2022 року правила КІК (контрольованих іноземних компаній) остаточно стали невід’ємною частиною української податкової системи. В 2025 році питання належного звітування, майбутніх перевірок та судових рішень набуло особливої актуальності через поступове завершення перехідного періоду і планове впровадження повномасштабного контролю з боку ДПС. Український бізнес уже стикається з першим досвідом судового захисту своїх інтересів, а податкова готується до масштабних перевірок, що зачіпатимуть сотні КІК-контролерів. Правила КІК та їх трансформація. КІК – це будь-яка юридична особа, зареєстрована за межами України, яка перебуває під контролем резидента України – фізичної або юридичної особи. Запровадження КІК – це не примха законодавця: це вимога міжнародних податкових стандартів й частина глобального процесу протидії агресивному податковому плануванню. З початку 2024 року поріг володіння для виклику обов’язку щодо звітування знижено до 10% (раніше – 25%), тому дедалі більше підприємців і бізнес-груп потрапляють до категорії контролерів КІК. Критерії контролю та обов’язки контролера. Контролером КІК визнається особа, яка: Має частку в іноземній компанії понад 50%; Або володіє 10% і більше (разом із іншими резидентами); Або здійснює фактичний контроль поза формальними ознаками (право схвалювати ключові рішення, впливати на управління активами чи розподіл прибутку). Навіть при відсутності зобов’язання нараховувати КІК-податок контролер повинен щорічно подавати повідомлення про володіння КІК та звіт із повними даними структури, активів, прибутків, операцій із пов’язаними особами, податкового статусу та підстави для звільнення від оподаткування. Дедлайни, процедури та документи. У 2025 році особливо важливо не пропустити ключові строки: Фізичні особи подають звіт разом із декларацією до 1 травня 2025 р.; Юридичні особи – до 1 березня разом із декларацією з податку на прибуток. Повідомлення про набуття чи зміну частки у КІК слід подавати у 60-денний термін від дати, коли така подія мала місце. Пакет документів для звіту включає: Інформацію про всі КІК, схеми власності й контролю; Показники доходу/прибутку; Операції з пов’язаними особами; Обґрунтування на звільнення від КІК-податку (якщо застосовується); Фінансову звітність КІК і додаткові документи на запит ДПС. Перевірки КІК: що змінюється у 2025. Ситуація із мораторієм на планові перевірки не стосується КІК-звітності. ДПС має право проводити камеральні перевірки поданих звітів та запитувати первинні документи для підтвердження інформації, зазначеної у звіті. З наближенням завершення воєнного стану й пільгового перехідного періоду бізнес має очікувати: активізації фактологічних перевірок корпоративних структур, перевірок відомостей про реальний контроль, схеми розподілу прибутку, аналізу трансфертного ціноутворення та операцій із пов’язаними нерезидентами. Особливий акцент робиться на ризикових юрисдикціях, трастах, фондах і багаторівневих холдингах. Запит на документи можливий як безпосередньо КІК-контролерам, так і в межах автоматичного обміну податковою інформацією. Судова практика: перші кейси та тенденції. Судові рішення по КІК поки залишаються поодинокими, оскільки перші кампанії звітності почалися лише з 2024 року. Проте ключовими питаннями судів виступають: Спір щодо встановлення фактичного контролю; Оцінка належності операцій до контрольованих; Визнання обґрунтованості застосування звільнення від оподаткування; Захист прав контролера у разі донарахування податкових зобов’язань. Суди акцентують на доказовості контролю (міжнародна структура власності, підписання договорів, розпорядження рахунками), правильному документальному оформленні підстав для звільнення КІК від оподаткування, достовірності звітних даних. Штрафи та податкові ризики. У 2025 діють високі штрафи за порушення КІК-обов’язків: Подання звіту з порушенням строків — 1 прожитковий мінімум за кожен день прострочення (до 151 400 грн); Подання завідомо недостовірної інформації — 3% доходу КІК або 25% скоригованого прибутку (максимум — 1 000 ПМ, тобто понад 3 млн грн); За неінформування про набуття, зміну чи втрату контролю — 300 ПМ за кожний факт (понад 900 000 грн). Важливо, що штрафи за КІК не застосовуються протягом дії воєнного стану та 6 місяців після його завершення за умови добровільного подання звітності в цей період. Звільнення від оподаткування КІК: умови. Не всі контролери сплачують КІК-податок. Закон передбачає кілька підстав для повного або часткового звільнення від оподаткування. Основні з них: Між Україною і країною КІК діє договір про уникнення подвійного оподаткування чи автоматичний обмін інформацією; КІК реально сплачує податок на прибуток у своїй країні щонайменше за ставкою 13%; Частка пасивних доходів КІК не перевищує 50% загального доходу. Контролер у такому випадку не нараховує скоригований прибуток, але все одно подає звіт із відповідним посиланням. Лайфхаки для підготовки до перевірок і захисту в суді Вчасно структуруйте корпоративні права та перевіряйте участі у КІК– навіть опосередковані володіння можуть стати підставою для визнання контролю; Невідкладно повідомляйте податкову про будь-які зміни часток чи статусу КІК (протягом 60 днів); Збирайте та зберігайте всі правовстановлюючі та фінансові документи щодо КІК, готуйте офіційну фінзвітність і підтвердження сплати податку за кордоном; Оперативно реагуйте на запити ДПС, уникайте неповних або недостовірних даних у звіті; Якщо ваша справа ризикова з точки зору контролю чи оподаткування — завчасно готуйте юридичну позицію для захисту у суді, працюйте з фінансистами та адвокатами. Перспективи: як зміниться підхід податкової та судів? У 2025–2026 роках очікується суттєве зростання кількості КІК-перевірок і судових спорів. Українська податкова орієнтується на моделі розвинених європейських юрисдикцій, зокрема щодо: Деталізації перевірок структури власності, угод між КІК і українськими пов’язаними особами; Аналізу підстав для звільнення — перевірки факту реальної сплати податку/наявності угод про обмін інформацією; Розширення автоматичного обміну з іноземними податковими органами. Суди зосереджуватимуться на формуванні єдиної практики з визначення контролю та пропорційності податкових донарахувань. Це створює лише більшу потребу для бізнесу у якісному комплаєнсі, аудиту корпоративних структур і своєчасному консультуванні. Висновок 2025 стане роком активного втілення механізмів контролю за КІК в Україні. Підприємці мають готуватися до підвищеної уваги держави: звірені структури, вчасна подача звітів, бездоганне документування та фахова підготовка до спілкування з податковими органами й судами. Перше коло перевірок і судових кейсів встановлюватиме стандарти ведення міжнародного бізнесу в нових реаліях українського податкового законодавства. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=KLzTcTT93UrlPN5T

Оформлення спадщини в Україні — процедура, що супроводжується не лише правовими, а й фінансовими нюансами, які мають важливе значення для спадкоємців. Незважаючи на емоційну складову цього процесу, без належної правової обізнаності й уважності при подачі документів, сплаті податків та строках спадкоємець може втратити право на майно або стати об’єктом податкових санкцій. У статті докладно розглянуто: від чого залежить набуття спадщини, порядок дій, типові помилки і практичні поради для захисту інтересів спадкоємця. Що таке спадщина та які бувають види Спадщиною визнається сукупність прав і обов’язків, що належали спадкодавцеві й переходять у порядку спадкування до спадкоємців (ст.1216 ЦКУ). До складу спадщини можуть входити нерухомість, транспорт, кошти, цінні папери, корпоративні права, інтелектуальна власність та інше майно, а також невиконані зобов’язання. Отримати спадщину можна двома шляхами: за заповітом (волею спадкодавця); за законом (у разі відсутності або недійсності заповіту). Першочерговими спадкоємцями є діти, чоловік (дружина), батьки, а далі — інші родичі згідно з законом. Існує 5 черг спадкування за законом, кожна із яких стає актуальною за відсутності спадкоємців попередньої. Перші кроки спадкоємця після відкриття спадщини Відкриття спадщини пов’язане з днем смерті спадкодавця (або оголошення його померлим), і є основою для початку процесу оформлення. Насамперед потрібно: Визначити місце відкриття спадщини (остання адреса проживання). Зібрати документи, що підтверджують смерть спадкодавця та родинний зв’язок (свідоцтво про смерть, паспорт, свідоцтва про народження/шлюб тощо). Звернутися до державного або приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини для подачі заяви про прийняття спадщини або відмову від неї. Строк — 6 місяців з моменту смерті. Відсутність заяви у встановлений строк означає втрату права на спадкування, за винятком окремих випадків — наприклад, якщо особа проживала з померлим та не вчиняла жодних дій (у такому разі спадщина може бути оформлена через суд). Оформлення спадщини нотаріусом: перелік документів Для оформлення спадщини спадкоємець повинен подати нотаріусу: заяву про прийняття спадщини; документи, що посвідчують особу спадкоємця; свідоцтво про смерть спадкодавця; документи, що підтверджують родинні відносини (свідоцтво про народження/шлюб тощо); правовстановлюючі документи на об’єкти спадщини (договір купівлі-продажу, свідоцтво на право власності, витяг з реєстрів); у разі спадкування за заповітом — сам заповіт. Нотаріус перевіряє наявність усіх потрібних паперів, досліджує відсутність обтяжень або заборон на спадкове майно, оголошує спадкоємців та реєструє відкриття спадщини у реєстрі. Через 6 місяців видає свідоцтво про право на спадщину: окремо на кожен вид майна. Податкові наслідки: кому і скільки платити Оподаткування спадщини залежить від ступеня спорідненості та резидентського статусу: Члени першого ступеня спорідненості (діти, подружжя, батьки) мають ставку 0% ПДФО, тобто податок зі спадщини не сплачують. Інші родичі (друзі, двоюрідні, сторонні) — 5% ПДФО + 5% військового збору. Якщо спадкоємець або спадкодавець — нерезидент України, ставка податку становить 18% + 5% військового збору, які потрібно сплатити до видачі свідоцтва про право на спадщину. Варто враховувати вартість оцінки майна для правильного розрахунку податку. Також на спадкоємця покладається обов’язок задекларувати дохід, якщо такий підлягає оподаткуванню. Декларування спадщини та строки сплати податків Якщо спадщина оподатковується (5% чи 18%), спадкоємець подає річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня наступного року та сплачує податки до 1 серпня. Нерезиденти, отримуючи спадщину в Україні, сплачують податок до оформлення прав у нотаріуса і не зобов’язані подавати додаткову декларацію. Пільги, передбачені для окремих категорій громадян (інвалідів, осіб з певного ступеня спорідненості), застосовуються через підтвердження відповідних документів. Відмова від прийняття спадщини та оскарження прав Спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини, подавши письмову заяву нотаріусу. Відмова є безвідкличною, її не можна змінити. Оскаржити право на спадщину, несправедливу частку або дії нотаріуса можна через суд. Помилки при оформленні, пропущення строку чи відсутність доказів родинних відносин — основні причини спорів. Для мінімізації ризиків юристи радять діяти своєчасно і консультуватися з фахівцями. Типові помилки і лайфхаки спадкоємця Подання неповного пакета документів — причина затримки оформлення. Ігнорування податкових зобов’язань — ризик штрафів і судових позовів. Відлік 6-місячного строку з дати смерті, а не з моменту дізнання про неї ― помилка, яка призводить до втрати права на спадщину. Не з’ясовано наявність інших спадкоємців — може спричинити судові суперечки. «Забуті» борги спадкодавця — несплачені зобов’язання переходять до спадкоємців разом із майном. Рекомендації: Не зволікати з поданням заяви. Перевіряти правильність усіх документів та відсутність боргів за майном. Отримати експертну оцінку успадкованої нерухомості або цінних речей. Поспілкуватися с нотаріусом до офіційного подання заяви, щоб одразу з’ясувати всі «підводні камені». Висновок Процедура отримання спадщини в Україні не є складною, якщо дотримуватись зазначених етапів, перевіряти документи та вчасно виконувати податкові зобов’язання. Своєчасне звернення до нотаріуса, правильна подача заяви і грамотна податкова звітність дозволять уникнути бюрократичних проблем, судових спорів і штрафів. Важливо не відкладати оформлення — спадкоємця захищає порядок законного спадкування та консультація досвідчених спеціалістів. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=bUHd3Yy7B4myO-ez

Міжнародна торгівля завжди залишається однією з найбільш динамічних сфер економічної діяльності. Український бізнес, який займається експортом та імпортом, постійно взаємодіє з митними органами, а від правильності оформлення документів, сплати митних платежів та дотримання процедур залежить не лише швидкість товарообігу, а й фінансова безпека компанії. Водночас митні перевірки, а також спори з подальшим їх оскарженням у судах, є доволі поширеним явищем. Ці процеси часто тягнуть за собою значні ризики: від нарахування додаткових податкових зобов’язань до блокування товарів, збитків від простоїв та судових витрат. Типові підстави для перевірок бізнесу митницею Перевірки з боку митниці можуть бути плановими та позаплановими. Планові здійснюються за заздалегідь визначеним графіком, а позапланові – у разі виникнення підозр щодо можливих порушень. Найчастіше об’єктами контролю та подальших спорів стають: правильність визначення митної вартості товарів; законність застосування пільг або режимів імпорту/експорту; класифікація товарів за кодом УКТ ЗЕД; дотримання валютного законодавства при зовнішньоекономічних розрахунках; своєчасність та повнота сплати митних та податкових платежів. Чимало спорів виникає саме через митну вартість. Органи митного контролю нерідко вдаються до її коригування, вважаючи, що заявлена підприємством ціна не відповідає дійсності. Для бізнесу це означає суттєве донарахування митних платежів та подальше оскарження рішень у суді. Судові спори з митницею: особливості процесу Підприємства, що стикаються з рішеннями митних органів, зазвичай звертаються до адміністративних судів. Судова практика свідчить, що нерідко саме компетентна правова позиція дозволяє бізнесу захистити свої інтереси та скасувати неправомірні рішення митниці. Особливістю цих спорів є те, що тягар доказування лягає не лише на підприємство, а й на контролюючий орган. Суд аналізує, чи були достатні підстави у митниці для коригування вартості, з’ясування класифікації чи відмови у наданні пільг. Оскільки митні відносини складно регулюються міжнародними угодами, внутрішнім законодавством та практикою Мінфіну, значну роль відіграють експертні висновки, контрактна документація та митні декларації. Практичні ризики для бізнесу Спори з митницею несуть для компаній не лише юридичні, а й економічні ризики. Серед найважливіших: блокування товарів на складах митних органів; затримка поставок та зрив контрактів; додаткові витрати на адвокатів та судові збори; арешт активів у разі відкриття виконавчого провадження; загроза штрафів і донарахованих сум податків. Не менш серйозним наслідком є погіршення ділової репутації на міжнародному ринку, адже партнери за кордоном не готові миритися із затримками чи санкціями на адресу українського бізнесу. Як бізнесу підготуватися до митних перевірок Щоб мінімізувати ризики, підприємствам варто дотримуватися кількох ключових рекомендацій: вести внутрішній аудит зовнішньоекономічної діяльності та завжди мати комплект підтверджуючих документів; коректно визначати митну вартість із підтвердженням контрактами, інвойсами, транспортними документами; уважно перевіряти коди УКТ ЗЕД та використовувати попередні консультації з митними органами; документально підтверджувати правомірність застосування будь-яких пільг; залучати юристів ще на етапі перевірки, а не лише після пред’явлення претензій. Роль судової практики Українська судова практика у спорах з митницею свідчить, що бізнес має реальні інструменти для захисту. Досить часто суди визнають неправомірними рішення щодо коригування митної вартості та штрафних санкцій. Успіх у таких справах залежить від чіткої доказової бази, зокрема правильності складених контрактів, інвойсів та митних декларацій. Водночас не слід сподіватися виключно на суд. Процес оскарження рішень може тривати місяцями, а іноді й роками, що збільшує фінансове навантаження на підприємство. Тому грамотна превентивна робота здатна зменшити кількість спорів ще на початкових етапах. Висновки Судові спори з митницею та перевірки завжди залишатимуться складним викликом для бізнесу. Вони вимагають не лише часу, коштів і юридичної підтримки, а й внутрішньої дисципліни у веденні документації. Для підприємств, які працюють на міжнародних ринках, ключовим завданням стає побудова системи управління ризиками у сфері митного контролю. Поєднання юридичної грамотності, належного оформлення документів і правильної стратегії у разі конфлікту з митницею дозволяє мінімізувати втрати та зберегти позиції на конкурентному ринку. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=kl8p-kRFdwWzyY_9

Дарування квартири — один із найпоширеніших способів передання житла близьким особам в Україні. У багатьох випадках це виглядає як швидке та відносно просте рішення: замість довгих спадкових процедур чи укладання відплатних угод власник просто дарує своє майно іншій особі. Однак саме в цій «простоті» часто приховані ризики, які можуть обернутися штрафами, додатковими податковими витратами або навіть визнанням договору недійсним. Грамотне оформлення дарчої вимагає уваги не лише до нотаріальної форми, а й до вимог податкового та цивільного законодавства. Щоб уникнути штрафів та небажаних наслідків, потрібно розглянути весь процес дарування з точки зору юридичної правильності, податкової звітності та захисту прав обдарованого. Юридичні аспекти: форма і зміст договору Відповідно до ст. 719 Цивільного кодексу України, договір дарування квартири обов’язково укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, обов’язковим є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Серед основних вимог до форми договору: чітке визначення предмета договору — повна характеристика квартири, включно з адресою, площею, реєстраційним номером; зазначення, що передача здійснюється безоплатно; підтвердження правовстановлюючих документів на квартиру з боку дарувальника (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, свідоцтво про спадщину чи інший документ); відсутність заборон та обтяжень: застави, арешти, іпотеки, заборони відчуження без згоди третіх осіб. Помилки в оформленні можуть призвести до відмови у реєстрації угоди, судових спорів або визнання правочину нікчемним. Особливо ризиковими є випадки, коли сторона намагається укласти договір дарування у простій письмовій формі без нотаріуса — такі правочини не мають юридичної сили. Податкові наслідки та пільги. Багато власників неправильно оцінюють податкові наслідки угоди дарування. Згідно з Податковим кодексом України, оподаткування залежить від ступеня спорідненості між дарувальником і обдарованим. Якщо дарування відбувається між членами першого ступеня спорідненості (батьки, діти, подружжя), ставка податку становить 0%. Фактично податки не сплачуються, однак нотаріальні послуги оплачуються в повному обсязі. Для інших родичів або сторонніх осіб ставка ПДФО складає 5%, а також 5% військового збору. Якщо дарувальник чи обдарований є нерезидентом України, ставка податку зростає до 18% + 5%. Щоб уникнути штрафів, слід коректно задекларувати дохід. Якщо обдарований є зобов’язаним платником податків, він має подати податкову декларацію і сплатити податок. Проблемою стає те, що деякі сторони сподіваються «зекономити», не відобразивши угоду в податковій звітності. Але оскільки дарування квартири завжди посвідчується нотаріально й відомості автоматично передаються до податкових органів, приховати цей факт практично неможливо. Несвоєчасна декларація тягне за собою штраф у розмірі від 170 грн до 10% від суми податкового зобов’язання залежно від терміну прострочення. Ризики недійсності угоди. Навіть якщо сторони формально дотрималися вимог щодо форми й нотаріального посвідчення, договір може бути оскаржений у суді. Найпоширеніші підстави для визнання дарування недійсним: відсутність добровільної волі дарувальника, який діяв під тиском чи обманом; дарування квартири неповнолітнім без згоди органів опіки та піклування; відчуження квартири, яка перебуває у спільній сумісній власності, без нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника чи подружжя; укладення договору особою, яка не мала дієздатності або перебувала у стані, що виключає розуміння значення своїх дій. Юристи радять до підписання перевіряти всі правовстановлюючі документи й уникати ситуацій, коли дарування використовується як прикриття купівлі-продажу чи ухилення від податків. У таких випадках податкова служба може визнати угоду удаваним правочином, що тягне за собою штрафні санкції. Обов’язки нотаріуса і перевірка документів. Нотаріус при посвідченні договору дарування виконує функцію своєрідного «фільтра» законності: перевіряє правоздатність сторін, їхні документи, відсутність обтяжень у Реєстрі речових прав, а також дотримання податкових вимог. Ненадання нотаріусу повного пакета документів є однією з найтиповіших помилок, що затягує процес оформлення або робить угоду неможливою. Необхідні документи: паспорт та ідентифікаційний код дарувальника й обдарованого; правовстановлюючий документ на квартиру; витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; за потреби — згода подружжя чи співвласників; документи, що підтверджують родинний зв’язок (для застосування податкових пільг). Штрафи та адміністративна відповідальність Фінансові наслідки помилок при оформленні дарування можуть бути значними: штрафи за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи (від 170 грн); пеня за прострочення сплати податку (0,05% від несплаченої суми за кожен день); санкції за податкове ухилення — до 25–50% від суми несплаченого зобов’язання; адміністративна відповідальність нотаріусів у разі грубих порушень законодавчих вимог. Таким чином, правильне подання документів і своєчасна сплата податків є ключовими умовами уникнення штрафів. Практичні поради Завжди перевіряйте, чи квартира зареєстрована на дарувальника, і чи немає судових спорів навколо неї. Якщо майно перебуває у спільній власності, обов’язково оформлюйте згоду другого з подружжя. Дотримуйтеся податкових правил: навіть якщо пільгова ставка 0% — податковий орган все одно повинен отримати інформацію. Не використовуйте дарування як інструмент прихованого продажу — це може вважатися ухиленням від сплати податків. Консультуйтеся з юристом перед оформленням — у багатьох регіонах України поширена практика оскарження дарчих у суді, особливо якщо дарувальник похилого віку. Висновок Дарування квартири — дієвий інструмент передачі житла безоплатно, але лише тоді, коли воно оформлене відповідно до вимог права. Помилки у формі, недотримання податкових правил чи ігнорування нотаріальних перевірок призводять до штрафів і судових процесів. Найбільш захищений варіант для громадянина — діяти прозоро, подавати декларацію, сплачувати податки у встановлених випадках і оформляти документи виключно у нотаріуса. Тоді угода дійсно виконає свою головну мету: подарувати рідним житло, а не проблеми. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=kl8p-kRFdwWzyY_9