Ім'я автора:admin

Тема виключення особи з розшуку під час перебування за кордоном стає дедалі актуальнішою, зважаючи на численні запити українців, особливо у зв’язку з впровадженням цифрових сервісів фіксації порушень військового обліку та посиленням контролю з боку ТЦК та поліції. У статті розглядаються процедури анулювання розшуку (як адміністративного, так і міжнародного, зокрема через Інтерпол), алгоритми взаємодії з державними органами, варіанти дистанційної комунікації та ключові юридичні ризики, що можуть виникати в сучасних реаліях. Причини винесення особи у розшук Оголошення розшуку щодо особи частіше за все трапляється: За порушення правил військового обліку (неоновлення даних, неявка за повісткою, інші адміністративні порушення). За ухилення від виконання вироку чи слідчих дій (кримінальні провадження, екстрадиційні процедури). На підставі постанов суду, ТЦК, Нацполіції, слідчого чи прокурора. У міжнародному вимірі — за поданням компетентного органу до Інтерполу (червоне сповіщення). Початкові кроки для виключення з розшуку Дистанційна ідентифікація проблемиЗавдяки електронним системам («Резерв+», «Оберіг», інші) можна оперативно дізнатись про статус «У розшуку». За наявності такого статусу категорично не рекомендується виїжджати чи повертатися в Україну, перш ніж здійснити юридично коректні дії. Уточнення законних підстав внесення у розшукПодається запит до ТЦК/Нацполіції/слідчого із вимогою надати копію документа або постанови, що стала основою для розшуку. Оцінка обґрунтованості та юридична консультаціяРетельний аналіз підстав дозволить правильно спланувати подальші кроки — часто оптимальне рішення полягає у виправленні технічних помилок у даних або доведенні факту правомірності дій особи. Алгоритм дій для скасування адміністративного розшуку (ТЦК, поліція) при перебуванні за кордоном Подання заяви про скасування розшукуЗаповнення письмової заяви до ТЦК/Нацполіції — особисто, поштою або через закордонне консульство. У заяві навести факти й докази законної причини відсутності/невиконання обов’язку. Сплата адміністративного штрафу онлайнВ більшості випадків штраф можливо оплатити дистанційно (Резерв+, банківські сервіси); після чого надсилається копія підтвердження разом із заявою до відповідного органу. Звернення до консульства УкраїниКонсульства, відповідно до актуальних пояснень МЗС, приймають документи для сприяння у комунікації з ТЦК або поліцією. Деякі консульські установи вимагають попереднього зняття з розшуку для оформлення паспорта чи отримання довідок. Оскарження постанови про розшукЯкщо підстава визнається неправомірною, подається адміністративний позов до суду про скасування рішення ТЦК або поліції та зобов’язання виключити запис з реєстрів розшуку. Юридичний супровід адвоката рекомендований. Міжнародний розшук: особливості зняття через Інтерпол Якщо особа потрапила до списків Інтерполу (червоне повідомлення/Red Notice), питання зняття вирішується за наступною процедурою: Звернення до адвоката з досвідом роботи з ІнтерполомОптимально працювати із міжнародною командою юристів, які координують захист як у країні перебування, так і в Україні. Підготовка аргументованої скарги до Комісії з контролю за файлами Інтерполу (CCF)В скарзі важливо посилатись на необґрунтованість розшуку, політичний чи адміністративний характер справи, порушення базових прав людини, неактуальність розшуку (наприклад, вирок скасовано, справа закрита). Паралельна робота із правоохоронними органамиЗа потреби адвокат готує звернення до державних органів країни перебування щодо відмови у екстрадиції, якщо Інтерпол вже передав дані на рівень локальної поліції. Судові процедуриМожливе подання позову до суду країни, що ініціювала розшук або де особа перебуває, на підставі порушення норм міжнародного права чи власних законодавчих процедур. Особливі зауваги й ризики Відсутність підстави для розшуку або недотримання процедури можуть стати формальною підставою для автоматичного зняття особи зі статусу «Розшук». Фіксація оплати штрафу або виграш судового розгляду є підставою для зворотної зміни статусу в реєстрах ТЦК, поліції тощо. Адміністративне порушення не дає підстав для екстрадиції, але на час обмеження консули можуть відмовити у обслуговуванні. Кримінальне провадження або вирок є винятком; у такому випадку тільки закриття справи, зняття обвинувачення або успішне уникнення екстрадиції дозволяє змінити статус. Перевірка статусу та моніторинг Рекомендується використовувати онлайн-ресурси ТЦК, поліції та інформаційні служби консульств для моніторингу зміни статусу (через «Резерв+», запит до ТЦК або в особистому кабінеті держреєстру). Висновки Скасування розшуку для особи, яка перебуває за кордоном, вимагає синергії дистанційних юридичних інструментів, роботи з адвокатами та консульськими установами. Перевагою у 2025 році стає цифровізація процедур, можливість подачі заяв дистанційно, однак складні випадки часто потребують судового супроводу. Окремо слід виділити складність процесу анулювання звинувачень у межах Інтерполу, де фінальний розгляд займає від кількох місяців до року, але правова стратегія, підкріплена новітньою практикою, значно підвищує шанси на успіх. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/zTDo7jW1KUg?si=ci-Bu8GXZ-XclKgd

Нові правила блокування податкових накладних з вересня 2025 року стали центральною темою для бухгалтерів, юристів і бізнес-спільноти. Державна податкова служба та Кабінет Міністрів України запровадили низку змін, які мають вплинути на ризики адміністрування ПДВ, забезпечити більшу прозорість податкових операцій і зменшити неефективні блокування електронних документів. Нижче докладно аналізуються актуальні механізми, ризики, очікувані результати та практичні поради для платників податків, які оперують ПН та РК у сучасних реаліях. Законодавча основа та мотиви змін 26 серпня 2025 року КМУ ухвалив постанову №1048, яка суттєво змінила Порядок зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі (ЄРПН). Оновлення стосуються постанови №1165 від 2019 року, що регламентує алгоритм блокування ПН, критерії ризиковості платника ПДВ, систему позитивної податкової історії та способи розблокування. Головна мета — оптимізувати та лібералізувати процедури, захистити добросовісний бізнес і зменшити кількість фіктивних операцій. Основні причини змін: Посилений тиск на бізнес через масові блокування ПН у 2022–2024 роках; Надмірний обсяг ручних перевірок і затримок реєстрації; Вимога діджиталізації та автоматизації податкового адміністрування. Ключові нововведення і критерії Суттєво змінено ліміти для безумовної реєстрації ПН: Місячний обсяг постачання зріс із 500 тис. до 1 млн грн. Обсяг постачання по одному отримувачу збільшено з 50 тис. до 100 тис. грн. Сума сплаченого ПДВ збільшена з 20 тис. до 40 тис. грн, включаючи суму, задекларовану за останній місяць перед крайнім терміном сплати. Директор тепер може офіційно очолювати до п’яти компаній, раніше — до трьох, без автоматичного занесення до “ризикових”. Межу для реєстрації дрібних ПН піднято до 10 тис. грн, а місячний обсяг для мікрооперацій — до 3 млн грн. Для підприємств, що працюють у регіонах з потенційною загрозою бойових дій, передбачено автоматичну реєстрацію накладних — це суттєве послаблення для бізнесу на прифронтових територіях. Розширення поняття “позитивної податкової історії” Критерії набуття і втрати “позитивної історії” платника ПДВ були деталізовані та розширені: Своєчасна сплата податків. Відсутність прострочених звітів. Робота лише з надійними контрагентами. Оперативне внесення змін до даних компанії та КВЕД. Бізнес, що відповідає цим вимогам, має більше шансів уникнути блокування накладних у новій системі. Технічні та процесуальні зміни Оновлено алгоритм обчислення податкового навантаження та інтеграцію Таблиці даних платника ПДВ. Передбачено автоматичне врахування цих даних при розгляді питання розблокування ПН після зняття ризикового статусу. Скасовуються деякі етапи повторного адміністративного оскарження. Введено нову форму рішення про неврахування Таблиці даних. Вирівнюються умови для розблокування накладної після “реабілітації” підприємства. Ризики нової системи Відразу після набуття чинності змін ризики зберігаються: Недосконалі алгоритми автоматичного моніторингу платників. Імовірність потрапити у “ризикові” через нетипові операції або нових контрагентів. Можливі складнощі із застосуванням оновленої Таблиці даних, особливо для компаній зі складними бізнес-процесами. Судова практика щодо розблокування ПН залишається актуальною: якщо адміністративне вирішення неможливе, компаніям доводиться звертатися до суду для підтвердження права на податковий кредит. Практичні поради для бізнесу Слід ретельно контролювати відповідність критеріям безумовної реєстрації. Своєчасно оновлювати всю інформацію про КВЕД, види діяльності та власників. Підтримувати бездоганну податкову історію, працювати лише з перевіреними партнерами. Вчасно реагувати на блокування: подавати документи для розблокування та використовувати нові процедура автоматичного зняття ризикового статусу. Висновки та очікуваний ефект Зміни у порядку блокування ПН, що набирають чинності з вересня 2025 року, орієнтовані на зменшення адміністративного навантаження, мінімізацію кількості заблокованих накладних і підвищення прозорості процесів для добросовісних платників ПДВ. Більшість нововведень — це лібералізація з урахуванням воєнних умов, діджиталізації та вимог часу. Разом з тим, бізнесу доведеться адаптувати внутрішні процеси, посилити контроль за податковими ризиками та автоматизувати оновлення реєстраційних даних для своєчасного реагування на вимоги податкової служби. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=sfbM6m-qB2IZE_Ip

Система застави у банківському секторі є одним із найпоширеніших механізмів забезпечення кредитних зобов’язань. Для фінансових установ застава виступає гарантією повернення позикових коштів, а для фізичних осіб — це можливість отримати кредит із вигіднішими умовами. В сучасних умовах економічної нестабільності інститут застави набуває особливого значення, оскільки банки прагнуть мінімізувати кредитні ризики, а позичальники — знайти оптимальні інструменти для залучення фінансування. Правова природа застави Застава — це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, врегульований Цивільним кодексом України, Законом «Про заставу», а також низкою спеціальних законодавчих і нормативних актів. Суть застави полягає у тому, що кредитор отримує право в разі невиконання боржником своїх зобов’язань задовольнити вимоги за рахунок предмета застави. При цьому боржник залишається власником майна, проте його право користування та розпорядження може бути обмежене умовами договору. Для фізичних осіб ключовим є аспект співвідношення вартості предмета застави та розміру кредиту. Банки зазвичай встановлюють коефіцієнти покриття, які зменшують ризики неповернення — скажімо, кредит видається на 60–80% від оціночної вартості майна. Види банківської застави для фізичних осіб Фізична особа може надати у заставу різні активи. Найчастіше це: Нерухомість. Квартири, житлові будинки чи земельні ділянки традиційно використовуються як найстабільніший об’єкт забезпечення. Такі застави дають змогу отримати значні суми на довготривалий строк. Транспортні засоби. Автомобілі можуть бути предметом застави, проте банк оцінює не лише їх ринкову вартість, а й ліквідність, технічний стан та вікові обмеження. Депозити. Дуже поширений інструмент серед фізичних осіб, особливо для короткострокових позик. Головна перевага — простота оформлення та низька процентна ставка. Рухоме майно. Це можуть бути цінні речі, обладнання, дорогоцінні метали. Однак в умовах банківської практики такі об’єкти розглядаються рідше через проблеми з оцінкою та ліквідністю. Процедура оформлення застави Для фізичної особи механізм укладення договору застави зазвичай передбачає кілька етапів: Попередня оцінка майна.Вартість застави визначається незалежним оцінювачем або спеціалістами банку. Надання документів.Позичальник надає правовстановлюючі документи на предмет застави (свідоцтво про право власності на нерухомість, техпаспорт на авто тощо). Укладення кредитного та заставного договору.Обов’язково в письмовій формі, часто із нотаріальним посвідченням. Реєстрація обтяження.В Україні існує Державний реєстр обтяжень рухомого та нерухомого майна, де фіксуються заставні відносини. Без належного оформлення застава втрачає свій юридичний сенс, тому нотаріальна та реєстраційна складова мають ключове значення. Переваги та ризики застави для фізичних осіб Переваги: можливість отримати більшу суму кредиту; нижчі відсоткові ставки порівняно з незабезпеченими позиками; довші строки кредитування; можливість використання різних об’єктів як застави. Ризики: втрата майна у випадку невиконання зобов’язань; додаткові витрати на оцінку та нотаріальне оформлення; обмеження на розпорядження заставленим майном; психоемоційний тиск, пов’язаний із ризиком втратити житло чи інше важливе майно. Судова практика та захист прав сторін Судова практика показує, що заставні спори є одними з найскладніших у сфері кредитування. Найчастіше фізичні особи оскаржують: порядок звернення стягнення на предмет застави; недійсність договору у випадку порушення нотаріального оформлення; право банку реалізувати предмет застави без судового розгляду (за наявності відповідних застережень у договорі). Верховний Суд у своїх позиціях неодноразово підкреслював, що договори застави повинні тлумачитися з урахуванням принципу добросовісності, тобто будь-які зловживання з боку кредитора визнаються недопустимими. Разом з тим, фізична особа має усвідомлювати, що підписання договору означає реальну можливість втрати майна у разі неповернення кредиту. Новітні тенденції В умовах цифровізації в Україні активно розвивається система електронних реєстрів, що спрощує процес реєстрації заставних прав. Крім того, дедалі популярнішою стає практика мікрокредитування під заставу депозитів та онлайн-кредити з використанням спрощеного механізму страхування. Ще однією тенденцією є залучення інституту іпотеки для різних цілей — не лише придбання житла, але й фінансування бізнес-проєктів фізичними особами-підприємцями. Банки також формують спеціальні пакети кредитів під заставу автомобіля чи навіть зареєстрованих авторських прав, хоча останні випадки наразі радше експериментальні. Висновок Банківська застава для фізичних осіб є дієвим засобом залучення фінансування і водночас потужним інструментом управління ризиками для кредиторів. Правильне розуміння юридичних нюансів, адекватна оцінка власних можливостей щодо обслуговування кредиту та ретельний аналіз договору дозволяють знизити ризики й ефективно використовувати заставу як фінансовий ресурс. З огляду на сучасний стан економіки України, цей інструмент й надалі залишатиметься важливим фактором взаємодії банків і фізичних осіб, потребуючи постійного вдосконалення законодавчої бази та практичних процедур. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=I1pGo-xjhadMy9KE

Банківська застава для юридичних осіб є однією з найбільш поширених форм забезпечення виконання зобов’язань у сучасних фінансово-правових відносинах. Вона має важливе значення як для кредиторів — банківських установ, так і для самих позичальників — підприємств, оскільки дозволяє знизити ризики неповернення кредитних коштів та отримати доступ до додаткових фінансових ресурсів. Правова природа банківської застави Застава як інститут цивільного права розглядається в нормах Цивільного кодексу України, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також спеціальних банківських і господарських нормативів. Юридична особа, яка бере кредит, як правило, зобов’язана надати банку певне майно або майнові права у заставу, що забезпечує належне виконання кредитного договору. За своєю юридичною природою застава — це різновид речових прав на чуже майно, при яких кредитор отримує переважне право задоволення своїх вимог із вартості предмета застави перед іншими можливими кредиторами боржника. Такий механізм унеможливлює безпідставне ухилення юридичної особи від погашення кредиту, адже у випадку порушення зобов’язань банк може звернути стягнення на предмет застави. Види застави у банківській практиці У відносинах між банками та юридичними особами застосовуються різні форми застави. Найбільш поширеними є: Нерухомість — підприємства, офісні або складські приміщення, земельні ділянки. Саме цей вид застави вважається найбільш привабливим для банків, оскільки він забезпечує високу стабільність і може бути реалізований у випадку дефолту позичальника. Рухоме майно — обладнання, транспортні засоби, товарні запаси на складах, готова продукція. При цьому банк зазвичай вимагає підтвердження ліквідності такого майна та легкого доступу до його реалізації. Майнові права — це права вимоги на дебіторську заборгованість, грошові кошти на рахунках, права на оренду або ліцензії. Практика застави майнових прав останнім часом набула популярності, особливо для підприємств, багатих на нематеріальні активи. Акції та корпоративні права — юридичні особи нерідко передають у заставу частки у статутному капіталі дочірніх компаній або акції підприємств, якими вони володіють. Це створює для банку додатковий вплив на корпоративне управління у випадку дефолту. Банківська застава і кредитний ризик Для банку застава є інструментом зниження кредитного ризику. В умовах економічної нестабільності чи війни, коли фінансова діяльність підприємств пов’язана з високою волатильністю, саме заставне забезпечення дозволяє кредиторам уникати великих збитків. Своєю чергою для юридичних осіб заставне кредитування є значно дешевшим порівняно з позиками без забезпечення, оскільки ризик банку суттєво зменшується і він готовий пропонувати вигідніші відсоткові ставки. Важливим є питання адекватної оцінки заставного майна. Банки залучають незалежних оцінювачів, аби визначити ринкову вартість активів, і часто знижують її до певного «дисконтованого» рівня для підстрахування. Якщо йдеться про рухоме майно чи товарні запаси, застосовується підхід регулярного моніторингу — банк може вимагати інвентаризацію та контроль за станом переданих у заставу ресурсів. Юридичні особливості оформлення застави Оформлення застави потребує дотримання кількох критичних юридичних процедур. По-перше, укладається письмовий договір застави, в якому чітко визначено об’єкт застави, вартість, обов’язки боржника та механізм звернення стягнення. По-друге, відомості про обтяження обов’язково реєструються у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна чи у відповідних державних реєстрах для нерухомості. Ці юридичні процедури мають вирішальне значення, оскільки без державної реєстрації застава не матиме юридичної сили у відносинах із третіми особами. Такий підхід гарантує прозорість правового статусу активу та виключає його повторну «подвійну заставу», яка є поширеною схемою зловживань. Виконання та звернення стягнення У випадку невиконання зобов’язання банком активується механізм звернення стягнення. Згідно з чинним законодавством, існує два основних шляхи: позасудовий та судовий. Позасудовий передбачає реалізацію заставного майна за домовленістю сторін чи через продаж з аукціону. Судовий — є більш тривалим і складним, однак іноді саме він необхідний, коли йдеться про спори навколо права власності. Варто зазначити, що банки віддають перевагу саме позасудовим механізмам, адже вони дозволяють швидше повернути кошти та зменшити судові витрати. Однак при цьому важливо, аби умови позасудового врегулювання були чітко визначені у договорі застави. Ризики та проблеми для юридичних осіб Для підприємств використання застави є ефективним методом залучення кредитування, проте має свої ризики. Найбільш очевидним є втрата ключових активів у випадку дефолту. Особливо це критично для тих компаній, які передають у заставу виробничі потужності або майно, без якого неможливе продовження бізнесу. У випадку вилучення такого активу діяльність підприємства може бути фактично зупинена. Ще один ризик пов’язаний із знеціненням активів. У разі економічної кризи чи девальвації ринку вартість заставного майна може значно впасти, і тоді воно вже не покриє борг. У таких випадках банки застосовують практику вимоги додаткового забезпечення — так званого «довнесення застави». Окремою проблемою є недосконала судова практика. Навіть за наявності формальної застави та реєстрації обтяження, захист прав банку чи підприємства позичальника у суді може бути ускладненим через затягування процесів, оскарження рішень або колізії норм. Сучасні тренди у використанні застави Розвиток ринку банківських послуг в Україні поступово наближається до європейських стандартів. Помітним є тренд на цифровізацію процесів: сьогодні банки впроваджують дистанційні сервіси перевірки та оцінки застави, використання електронних баз даних, консультації онлайн. Заставні договори вже масово підписуються з використанням електронного підпису та кваліфікованих електронних печаток. Також спостерігається розширення практики використання інтелектуальної власності як предмета застави. Українські ІТ-компанії намагаються отримати кредити під заставу патентів, авторських прав чи програмних продуктів, хоча такий механізм поки що стикається з низкою юридичних обмежень та недостатньо відпрацьованою практикою оцінки нематеріальних активів. Висновки Банківська застава для юридичних осіб є фундаментальним інструментом фінансово-правового регулювання, який водночас створює баланс між інтересами банків і бізнесу. Вона забезпечує банкам гарантію повернення коштів, а підприємствам — доступ до дешевшого кредитування. Водночас застава є джерелом ризиків для бізнесу, оскільки у випадку порушення зобов’язань можна втратити ключові активи. Для подальшого розвитку практики заставного кредитування в Україні важливо удосконалити судову практику, спростити процедури реалізації застави та забезпечити надійну й прозору оцінку майна. Саме за таких умов застава для юридичних осіб стане не лише способом забезпечення кредитів, а й ефективним механізмом підтримки економічного обороту. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=I1pGo-xjhadMy9KE

Перехід державних та приватних інституцій в цифровий простір став однією з ключових тенденцій сучасного суспільства. Сфера розгляду скарг — не виняток. Якщо раніше процес подання та розгляду скарг був пов’язаний із особистими візитами до органів влади чи судів, тривалим очікуванням у чергах та необхідністю паперових документів, то тепер ці процедури поступово набувають зручного онлайн-формату. Участь громадян у розгляді скарг за допомогою електронних сервісів дозволяє підвищити рівень прозорості, скоротити витрати часу та зробити процедуру доступнішою для широких верств населення. Нижче розглянемо, як саме можна брати участь у розгляді скарги онлайн: від подання звернення аж до участі у засіданні дистанційно. Також проаналізуємо правові основи, технічні інструменти та практичні аспекти цього процесу. Нормативно-правова база онлайн-розгляду скарг Онлайн-участь у розгляді скарг має чітке підґрунтя у законодавстві України. Основними документами в цій сфері є: Закон України «Про звернення громадян», який визначає порядок подання індивідуальних та колективних скарг, в тому числі у формі електронних звернень. Закон «Про адміністративні послуги», який передбачає можливість взаємодії з органами влади в електронній формі. Закон «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронні документи та електронний документообіг», що регулюють використання електронного підпису і надають юридичну силу електронним документам. Цивільний процесуальний та Кодекс адміністративного судочинства України, які передбачають можливість участі сторін у засіданні в режимі відеоконференції. Підзаконні акти, зокрема накази Міністерства юстиції, постанови Кабінету Міністрів, що деталізують порядок технічного забезпечення онлайн-розглядів. Таким чином, правове поле вже створене та дозволяє громадянам брати активну участь у розглядах без необхідності фізичної присутності. Етапи участі у розгляді скарги онлайн Подання скарги.  Першим кроком є подання скарги або звернення. Це можна зробити через: Офіційний сайт органу влади. Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія». Спеціалізовані відомчі портали (наприклад, НАЗК має онлайн-платформу для подання скарг про корупційні правопорушення). Електронна форма подання має як переваги (оперативність, відсутність потреби друкувати документи), так і вимоги, зокрема — необхідність використання електронного підпису (КЕП). Реєстрація та підтвердження.  Система автоматично реєструє скаргу, присвоює їй унікальний номер і надсилає підтвердження на електронну пошту або у кабінет користувача. З цього моменту заявник має можливість відслідковувати статус розгляду скарги. Повідомлення про розгляд.  Коли скарга розглядається на засіданні (наприклад, в органі державної влади чи суді), заявнику надсилається повідомлення із запрошенням приєднатися онлайн. Таке запрошення містить посилання на відеоконференцію, дату та час. Технічні інструменти.  В Україні вже сформовано низку технічних рішень для забезпечення дистанційної участі в розглядах: EasyCon — офіційна судова система відеоконференцій, яка використовується судами для проведення засідань онлайн з дотриманням вимог процесуального закону. Zoom, Microsoft Teams, Cisco Webex — можуть застосовуватись для проведення слухань та засідань у різних органах влади. Портал «Дія» — забезпечує подання та відстеження скарг у ряді сфер. Відомчі онлайн-сервіси (наприклад, Кабінет платника податків) дозволяють подавати скарги щодо рішень контролюючих органів. Користувач повинен мати лише комп’ютер, планшет або смартфон із камерою і мікрофоном та стабільний доступ до інтернету. Важливо передчасно протестувати обладнання, щоб уникнути технічних проблем під час засідання. Практичні аспекти участі Ідентифікація особи. У більшості випадків для участі онлайн потрібно підтвердити свою особу за допомогою електронного підпису або за допомогою технології BankID/Дія ID. Подання доказів. Докази можуть бути завантажені до електронної системи у вигляді сканів, електронних файлів або відеоматеріалів. Головна вимога — відповідність електронних документів нормам закону. Комунікація в режимі реального часу. Під час засідання учасник може висловлювати свою позицію, ставити питання, давати пояснення в режимі відеозв’язку. Протоколювання. Відеоконференція фіксується, а підсумкове рішення викладається в електронній формі та надсилається заявнику. Переваги онлайн-участі Економія часу та коштів на поїздки. Можливість брати участь у процесі з будь-якої точки світу. Зменшення бюрократичних перешкод. Прозорість та контрольованість процесу завдяки фіксації відеозасідань. Доступність для осіб з обмеженими фізичними можливостями або тих, хто перебуває за кордоном. Виклики та ризики.  Хоча онлайн-формат має очевидні переваги, існують і певні проблемні аспекти: Технічні збої у роботі платформ або низька якість інтернету можуть ускладнювати процес. Питання інформаційної безпеки: ризик несанкціонованого доступу до матеріалів справи. Необхідність підготовки учасників: не всі громадяни мають достатні цифрові навички. Участь у розгляді онлайн не завжди може забезпечити належний рівень довіри, якщо сторони звикли взаємодіяти особисто. Перспективи розвитку.  Держава поступово розширює можливості онлайн-участі у розглядах. Варто очікувати: Подальшої інтеграції системи «Дія» з відомчими порталам. Удосконалення судових відеоконференцій із застосуванням штучного інтелекту для фіксації та аналізу протоколів. Розвитку мобільних застосунків, які дозволять швидко відслідковувати статус скарги та приєднуватися до засідання. Підвищення рівня цифрової грамотності населення через програми навчання. Висновок.  Участь у розгляді скарги онлайн — це сучасний інструмент захисту прав громадян, який поєднує правові гарантії, технічні можливості й зручність цифрового середовища. Правильна організація цього процесу дозволяє заявникам відстояти свої інтереси ефективніше, а державним органам — забезпечити прозорість та оперативність прийняття рішень. Попри технічні та організаційні виклики, тенденція до онлайн-розгляду скарг є незворотною і надалі лише посилюватиметься. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=kuUvB9cESxkkHZ6V

У вересні 2025 року Верховна Рада України розглядає законопроєкт №13634, що суттєво змінює підходи до надання відстрочки від мобілізації для студентів та учнів у період воєнного стану. Актуалізація питання викликана хвилею зловживань освітнім статусом для уникнення служби, а також необхідністю встановити чіткі й справедливі критерії захисту прав як здобувачів освіти, так і обороноздатності держави. Передумови нових обмежень.  Останні місяці показали значне зростання кількості чоловіків, які у віці 25+ вступають до коледжів чи профтехучилищ переважно з метою отримання відстрочки. За даними Міносвіти, такі випадки траплялися як через відсутність чіткого законодавчого регулювання, так і через можливість повторного чи перерваного навчання у будь-якому віці. Законодавець поставив собі за мету заблокувати подібні зловживання та залишити відстрочку для тих, хто дійсно здобуває освіту вперше та у рамках стандартних вікових і академічних меж. Ключові зміни: кого торкнуться нові правилаю.  Новий законопроєкт визначає такі базові обмеження: Відстрочка для студентів та учнів доступна лише для першого здобуття відповідного рівня освіти (бакалавр, магістр, спеціаліст та аналогічні — але лише вперше). Вік початку навчання має значення: право на відстрочку залишається тим, хто розпочав навчання на рік до досягнення критичного віку для призову (зазвичай — 25 років), або навчається за денною чи дуальною формою. Учні професійно-технічних та фахових передвищих закладів, які вступили після 25 років, автоматично позбавляються права на відстрочку. Студенти вишів та учні, які мали перерви у навчанні, повторно вступали на програму, не вписуються у нормативний строк — теж підпадають під втрату відстрочки. Освітні працівники: відстрочка з умовами.  Відстрочка для освітян (наукових, науково-педагогічних і педагогічних працівників) зберігається — але тепер лише для тих, хто має науковий ступінь або працює в освітньому закладі не менш ніж на 0,75 ставки. Винятки викликали дискусії, оскільки раніше право на відстрочку мали всі викладачі, незалежно від навантаження чи наукового рівня. Мотивація законодавця та офіційна позиція.  Згідно із поясненнями Міністерства освіти і науки та профільного комітету ВРУ, зміни спрямовані на: виключення зловживань та фіктивних зарахувань на навчання у зрілому віці; забезпечення балансу між правом на освіту та військовим обов’язком; збереження рівності для справжніх студентів, які навчаються за денною/дуальною формою; оптимізацію кадрового ресурсу шляхом чіткого визначення категорій, що мають стратегічне значення. Автоматизація продовження відстрочки.  Одне з технічних нововведень — спрощена система підтвердження навчання: дані про статус студента надходять в ЄДЕБО і автоматично синхронізуються з реєстрами Міноборони та військкоматами. Особам більше не потрібно кожні три місяці особисто відвідувати ТЦК — достатньо раз на пів року, а відстрочка оновлюється й у застосунку “Резерв+”. Очікувані наслідки для студентів та учнів Зменшення можливостей для “технічного” вступу з метою уникнення мобілізації. Стандартизація підходів: право на відстрочку забезпечується лише тим, хто отримує освіту вперше й у передбачені законом строки. Підвищення відповідальності навчальних закладів за передачу даних та уникнення фіктивного студентства. Більші ризики мобілізації для тих, хто намагається обійти систему через повторний вступ чи затягування строків навчання. Критика, ризики та дискусія.  Серед експертів, студентів і самих закладів освіти нові обмеження викликали змішані оцінки: Відзначають боротьбу з маніпуляціями, але критикують ризик “під одну гребінку” — коли відстрочки позбудуться й ті, хто дійсно прагне змінити кваліфікацію. Є занепокоєння наслідками для безперервної освіти дорослого населення та перепідготовки кадрів у важких умовах воєнного стану. Перспективи ухвалення та майбутні зміни.  Законопроєкт №13634 уже прийнято за основу й імовірно буде доопрацьовано до остаточного читання, з урахуванням пропозицій і скарг від громадськості, студентських та освітянських спільнот. Водночас сам механізм відстрочок може стати більш технологічним, з новими онлайн-послугами, електронними реєстрами та автоматичною верифікацією студентів. В нових умовах воєнного стану відстрочка від мобілізації для студентів і учнів перестає бути універсальною гарантією та стає винятком — із жорсткою перевіркою підстав і відсутністю права на повторне використання через будь-яку освітню лазівку. Поступово держава формує більш справедливу та прозору систему, яка має захищати лише справжніх здобувачів освіти, а не тих, хто зловживає законом для уникнення обов’язків перед країною. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=91A32Cx_hw4dIuEI

Оформлення кредиту — одна з найважливіших фінансових операцій, яку здійснює сучасна людина. Такий крок може допомогти вирішити життєві проблеми, здійснити мрії чи розвинути власну справу, але й водночас створює низку ризиків, які стають причиною фінансових труднощів у майбутньому. Щоб уникнути неприємних наслідків і використати кредит на свою користь, варто звернути особливу увагу на ключові аспекти цього процесу. Власна платоспроможність та мета кредиту.  Перед тим як звертатись до банку чи фінансової компанії, критично оцініть власні доходи та витрати. Фахівці радять, щоб сума щомісячного платежу за кредитом не перевищувала 30–35% вільного доходу. Важливо врахувати й форс-мажор: можливі втрати роботи, зниження доходів, непередбачувані витрати та зміни в особистому житті. Реалістичний підхід до складання бюджету — запорука фінансової стабільності упродовж усього строку кредитування. Вибір оптимального кредитного продукту.  Ринок пропонує десятки кредитних продуктів: споживчі, на авто, іпотечні, мікрокредити, кредитні картки. Для кожної потреби існує окремий інструмент із власними перевагами та ризиками. Наприклад, кредитні картки мають гнучкий доступ до грошей, але й підвищені ставки на зняття готівки; комерційні позики — суворіші умови і більші суми; мікрокредити мають найбільший відсоток, але надаються швидко і з мінімумом документів. Зустрічаються акційні пропозиції — не довіряйте лише рекламі та уважно з’ясовуйте повний перелік витрат. Вимоги банку до позичальника.  Усі банки перевіряють кредитну історію, документально підтверджують особу, доходи, іноді й сімейний стан. Для стандартного кредиту найчастіше потрібні: паспорт громадянина України; індивідуальний податковий номер (ІПН); довідка про доходи за останні 3–6 місяців. Ці документи дають можливість фінансовій установі оцінити кредитоспроможність, стабільність, відсутність прострочених боргів або інших сумнівних даних у кредитній історії. Будь-які мінімізаційні спроби приховати інформацію або сфальсифікувати документи майже завжди призводять до відмови. Уважне ознайомлення з кредитним договором.  Договір — основний юридичний документ, що визначає взаємовідносини та відповідальність сторін. Перш ніж підписати договір, обов’язково зверніть увагу на: розмір і тип процентної ставки (фіксована чи плаваюча); умови дострокового погашення; штрафи за прострочення; комісії за відкриття/обслуговування/видачу коштів; наявність обов’язкового страхування; порядок розгляду спорів; можливість анулювати договір протягом 14 днів згідно з правами споживача. Непрозорість умов, приховані платежі, надмірні штрафи або складні для розуміння конструкції — це сигнали, що варто обрати іншого кредитора або порадитись із юристом. Розрахунок реальної вартості кредиту.  Апелювати лише до «номінальної» відсоткової ставки — небезпечно, оскільки фактичні витрати включають безліч додаткових платежів: комісії, страховки, послуги нотаріуса (для іпотек), разові та регулярні збори. Попросіть у менеджера банку розрахунок повної вартості кредиту в грошах на обраний строк — ця вимога передбачена законом для банків. Якщо банк ухиляється або уникає такої інформації, оберіть інший. Кредитна історія та співвідношення з іншими зобов’язаннями.  Кредитна історія — наріжний камінь можливостей у майбутньому. Якщо раніше були прострочення або невиплачені позики, це стане на заваді наступним кредитам чи призведе до вищих ставок/гірших умов. Одночасне обслуговування кількох кредитних продуктів може знизити довіру до позичальника. Перевірте свою кредитну історію в бюро перш ніж подавати нову заявку, це можна зробити онлайн. Особливості дострокового погашення та боргових ризиків.  Дострокове повернення позики ‒ одна з найпопулярніших опцій серед обачних позичальників. Проте в багатьох випадках банки нараховують комісію або вводять обмеження на дострокові платежі. Це має бути чітко прописано в договорі. Якщо позичальник починає прострочувати виплати, активуються штрафи, пеня, питання стягнення боргу через суд, а також негативна відмітка в кредитній історії, яка ускладнює подальший доступ до послуг ринку. Порівняння умов різних кредиторів.  Не обирайте кредит наосліп — користуйтесь онлайн-порівняннями, телефонуйте в кілька банків та фінансових компаній, просіть прорахунок повної вартості та строку виплат. Оцініть усі бонуси, комісії, додаткові послуги, вимоги щодо застави чи поручительства. Ризики мікрокредитування та швидких позик.  Мікрокредити розраховані на оперативні витрати, але мають вкрай високі річні ставки, приховані платежі й часто агресивне стягнення боргу. Використовуйте цей інструмент лише у справді термінових ситуаціях, готуючись уважно читати угоду і вчасно закривати борг у повному обсязі. Юридичні деталі й право споживача.  Закони України гарантують споживачу можливість відмовитись від кредиту протягом 14 днів із моменту укладення договору без штрафу (потрібно сплатити лише тіло і мінімальні відсотки). Якщо ви самі передаєте кошти в борг — оформлюйте розписку/договір за участі юриста. Кілька порад для безпечного кредитування -Чітко визначіть ціль кредиту. -Оцініть здатність погашати — розрахуйте бюджет із запасом. -Порівнюйте прозорі пропозиції, уникаючи сумнівних компаній. -Не беріть позику для погашення старого боргу — формується борговий «конвеєр». -Регулярно сплачуйте внески, контролюйте кредитну історію. -Користуйтеся правами споживача на відмову — це захист від помилкових рішень. Таким чином, найголовніше в питанні отримання кредиту — це виваженість, уважність до деталей і відповідальне ставлення до всіх етапів. Чим більш усвідомлено обраний кредитний продукт і чим уважніше вивчений договір, тим менше ризиків потрапити у фінансову залежність чи стати жертвою недобросовісних практик кредиторів. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=91A32Cx_hw4dIuEI

Взяти кредит — це важливий фінансовий крок, що може стати як корисним інструментом для розвитку чи вирішення життєвих проблем, так і джерелом додаткових витрат та ризиків. Головне — підійти до кредитування максимально усвідомлено, врахувати всі юридичні та фінансові нюанси, не піддаватися рекламі й не поспішати із рішенням. Особисті фінансові можливості — перший критерій Перед тим, як брати кредит, потрібно ретельно проаналізувати власний бюджет. Чи вистачить доходу для регулярних погашень без шкоди для сімейних обов’язків чи інших життєвих витрат? Фахівці радять, щоб щомісячний платіж за кредитом не перевищував 30–35% від суми вільного доходу. Важливо враховувати і можливі непередбачувані витрати: ризик тимчасового зниження доходу, додаткові побутові витрати, зміни у складі сім’ї тощо. Ціль кредиту та вибір типу позики Не всі кредити однакові — існують споживчі, іпотечні, автокредити, мікрокредити, кредитні картки і бізнес-кредити. Коли потребуєш грошей для конкретної мети (наприклад, купівлі житла, власного авто, навчання чи розвитку бізнесу), доцільно обирати саме той продукт, який відповідає завданням і дає найкращі умови погашення. Мікрокредити зазвичай несуть високі ризики через великі ставки та короткі терміни, а кредитні картки — це гнучкий інструмент, але з високими витратами при знятті готівки. Порівнюй пропозиції банків та фінкомпаній У сучасному онлайн-середовищі порівняти умови кредитування легко: на сайтах банків і фінансових установ доступна інформація про процентні ставки, терміни, комісії та інші платежі. Не довіряй лише рекламі — шукай повний перелік витрат. Якщо інформація про ставки та додаткові умови прихована чи складна для розуміння, краще звернутись до іншого кредитора. Детально вивчай кредитний договір Договір — це головний документ, що визначає права й обов’язки сторін. Перед підписанням уважно прочитай усі розділи: процентну ставку, тип ставки (фіксована чи плаваюча), умови дострокового погашення, штрафи, правила вирішення спорів, пільгові періоди, наявність програм лояльності та додаткових послуг. Зверни увагу на пункт щодо комісій та страховок, особливо якщо страховку нав’язують обов’язковою умовою. Прописані у договорі документи — розписка, договір позички та розпорядження щодо коштів — мають бути прозорими та відповідати законодавству. Розраховуй реальну вартість кредиту Підсумкова вартість кредиту складається не лише з номінальної ставки, а й комісій, страховок, послуг й платежів за оформлення. Відсотки можуть нараховуватись на залишок або на всю суму; комісія за видачу грошей, дострокове погашення чи прострочення платежів може змінити плани. Врахуй, чи потрібно залучати поручителя або надавати заставу, особливо для великих позик чи іпотек. Дострокове погашення та ризики несплати Варто дізнатися, чи є можливість достроково погасити кредит без штрафів. Деякі банки передбачають чималі додаткові витрати, якщо ти хочеш закрити борг раніше. Якщо прострочити платіж — очікуй штраф, нарахування пені та негативний вплив на кредитну історію. Не використовуй новий кредит для погашення старого — це створює борговий конвеєр і призводить до значних проблем. Вартості й відмови, юридичні моменти У межах українського законодавства існує право споживача відмовитися від кредиту чи позики протягом 14 днів із моменту укладення договору. У такому разі повертаєш лише тіло кредиту й мінімальні відсотки. Якщо ти сам — кредитор, оформлюй документи максимально правильно: договір позички, розписка про отримання коштів, засвідчення підписів. Кредитна історія — база майбутнього Погашай усі зобов’язання вчасно й не допускай прострочень. Навіть одне порушення може суттєво вплинути на твій рейтинг і ускладнити доступ до нових вигідних пропозицій від банку. Стеж за своєю історією — зараз це можна зробити онлайн через спеціальні сервіси. Необґрунтовані позики — головна помилка Одна з найпоширеніших фінансових помилок — брати кредит тільки через його доступність, без реальної потреби чи чіткого плану використання грошей. Якщо питання не термінове чи можеш назбирати кошти самостійно — краще відмовитись. Практичні поради при оформленні кредиту Оціни мету кредиту: чим конкретніша, тим простіше знайти кращу програму. Аналізуй доходи та витрати — критично оцінюй свою платоспроможність. Порівнюй пропозиції різних банків, читай договори. Розраховуй суму переплат та комісій. Уникай мікрокредитів із великим відсотком. Не бери кредит для покриття старого боргу. Вчасно сплачуй платежі — це буде плюсом для кредитної історії. Користуйся правом відмовитися від кредиту для захисту своїх інтересів. Висновок Кредит може стати ефективним інструментом для вирішення фінансових завдань, якщо підходити до питання відповідально й усвідомлено. Вивчення умов, аналіз договору, порівняння пропозицій і тверезе оцінювання власної платоспроможності дозволять мінімізувати ризики, уникнути боргової ями та зробити кредитування корисним для власного бюджету. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=91A32Cx_hw4dIuEI

Застава у 100 млн грн для забудовниці Stolitsa Group: чому ВАКС застосовує такі запобіжні заходи і які наслідки для підозрюваних у справі державних земель Вищий антикорупційний суд 11 вересня визначив запобіжний захід для співзасновниці Stolitsa Group Владислави Молчанової у вигляді застави в 100 млн грн без тримання під вартою у справі про легалізацію та відчуження державних земель біля Києва. Обставини гучної справи За рішенням судді, сума застави виявилась меншою, ніж вимагав прокурор (300 млн грн), а її потрібно внести у строк п’яти днів. На Молчанову покладено обов’язки: з’являтися за викликами слідчого, прокурора й суду, повідомляти про зміну місця проживання і роботи, уникати контактів з іншими підозрюваними і свідками, здати паспорти й документи для виїзду за кордон. Судова ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів. Суть кримінального провадження НАБУ та САП повідомили про підозру Молчановій та ще п’ятьом учасникам за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України — незаконне заволодіння і легалізація 18 га державних земель біля столиці, з оцінкою понад 160 млн грн. Слідство вказує на участь колишнього депутата Юрія Іванющенка, осіб із Держгеокадастру, а землю було оформлено через підконтрольних компаній і фізичних осіб. Відкритість процесу та реакція підозрюваної Засідання транслювали онлайн, а Молчанова вже заявила про намір подавати апеляцію, не приймаючи ухвалу ані щодо підозри, ані щодо розміру застави. Що буде, якщо не внести заставу або порушити обов’язки Якщо підозрювана не внесе за визначений судом строк заставу, суд може застосувати більш суворий запобіжний захід – наприклад, тримання під вартою. Якщо вже після внесення застави особа порушить покладені обов’язки (неявка за викликом, вплив на інших фігурантів чи інше), сума застави буде звернена в дохід держави, а суд має право посилити запобіжний захід, включно з ізоляцією від суспільства. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=rGLfKex9WQKPD71J

У вересні 2025 року Державна податкова служба України (ДПС) оголосила про затвердження нового переліку так званого «білого бізнесу» — реєстру компаній та суб’єктів господарювання, які довели свою прозору податкову історію, належне виконання зобов’язань перед бюджетом та відповідність критеріям доброчесності. Впровадження цього списку є черговим кроком у реформуванні системи адміністрування податків, зміцненні довіри між державою і відповідальним бізнесом та зменшенні тиску на тих підприємців, які працюють легально. Нововведення одразу викликало інтерес серед експертів, адже йдеться про певну «інституціоналізацію довіри»: замість загального підозрілого підходу до всіх платників, податкові органи формують вибіркове ставлення, визнаючи тих, хто стабільно подає чесну звітність, виконує правила та уникає тіньових схем. Що таке «білий бізнес».  Термін «білий бізнес» у податковій сфері означає компанії чи ФОП, які працюють повністю легально, регулярно сплачують податки, мають прозору звітність і не використовують мінімізаційні інструменти для ухилення. У різні роки податкова влада намагалася створити стимули для таких підприємств, наприклад, шляхом зниження кількості перевірок, спрощення процедур взаємодії чи прискорення відшкодування ПДВ. Новий перелік ДПС систематизує цей підхід на новому рівні: бізнес, який входить у реєстр, отримує офіційний статус «білого», а відтак — низку гарантованих переваг у взаємодії з податковою. Передумови створення реєстру.  Створення такого списку обумовлене декількома факторами: Велика частка тіньової економіки. За оцінками Мінекономіки, у 2024 році тіньова економіка в Україні становила близько 30% ВВП. Недовіра бізнесу до ДПС. Історично перевірки нерідко застосовувалися як інструмент тиску. Відсутність чітких правил «чесної гри» призводила до відтоку інвестицій. Євроінтеграційні зобов’язання. У рамках гармонізації із законодавством ЄС Україна впроваджує механізми податкового комплаєнсу, де стимулюється добровільне виконання обов’язків. Запит суспільства. Бізнес-асоціації роками вимагали винагороджувати прозорі компанії за їхню доброчесність, аби створювати чесну конкуренцію. Основні критерії потрапляння у «білий список».  ДПС визначила низку критеріїв, за якими бізнес може бути внесений до офіційного переліку: бездоганна податкова історія протягом останніх трьох років, відсутність податкового боргу та штрафних санкцій, відсутність відкритих кримінальних проваджень, пов’язаних із податковими злочинами, прозора структура власності та розкриття кінцевих бенефіціарів, підтвердження економічної діяльності (відсутність ознак фіктивності), належний рівень зарплат, не нижчий за середній у галузі. Таким чином, критерії орієнтовані не лише на формальне дотримання норм, але й на соціальну складову — чесну оплату праці та уникнення використання фіктивних схем. Які переваги отримує бізнес.  Внесення до переліку «білого бізнесу» дає компаніям низку важливих бонусів: Зменшення ризику перевірок. Податкові перевірки до таких компаній застосовуються лише у випадку нагальної необхідності. Прискорене відшкодування ПДВ. Для експортерів це особливо важливо, адже відшкодування відбувається в скорочені строки. Пріоритет у державних тендерах. Бізнес, що входить до реєстру, вважається більш надійним партнером для держави. Скорочення бюрократії. Мова йде про спрощені вимоги до документального підтвердження операцій. Позитивний імідж. Наявність у списку стає певним знаком якості, який можна використовувати для репутаційних цілей. Потенційні ризики і загрози.  Попри очевидні позитивні моменти, у реформи є й дискусійні аспекти: Суб’єктивність відбору. Існує ризик, що критерії будуть застосовуватися неоднаково, а отже топові компанії отримають «привілейований» статус, тоді як середній бізнес може залишитися поза увагою. Можливість корупційних зловживань. Якщо процес отримання статусу «білого бізнесу» не буде повністю прозорим, це відкриє шлях для маніпуляцій. Подвійний ландшафт. Виникає небезпека створення «двох типів бізнесу»: тих, кого визнає держава, і решти. Це може спричинити нерівні умови конкуренції. Ризик політичних маніпуляцій. Постійні зміни у складі списку можуть перетворитися на інструмент політичного і адміністративного впливу. Вплив на бізнес-клімат.  Запровадження «білого реєстру» може мати системний вплив на бізнес-клімат в Україні. Позитивним буде формування культури добровільного податкового виконання, коли прозорість і відкритість стають конкурентними перевагами. Це може залучити нові інвестиції, особливо від міжнародних партнерів, які завжди враховують рівень податкових ризиків. Водночас небезпека несправедливого застосування правил може підірвати довіру до самої ідеї. Якщо система не стане інклюзивною і справді прозорою, бізнес може розцінити її як черговий формальний інструмент, який не має реального значення. Реакція бізнес-спільноти.  Бізнес-асоціації, такі як Європейська бізнес-асоціація чи Американська торгова палата, загалом позитивно оцінили ідею створення реєстру. Вони підкреслили, що успіх залежатиме від якості адміністрування і дотримання принципу рівності. Ключовим побоюванням є те, що дрібний і середній бізнес залишиться поза межами списку через формальні бар’єри. Податкові консультанти радять ДПС забезпечити чітку та публічну процедуру включення і виключення компаній із реєстру, щоб уникнути підозр у корупційних ризиках. Перспективи розвитку.  ДПС вже оголосила, що список не є статичним. Планується регулярне оновлення переліку на основі поточної поведінки компаній. Також обговорюється можливість інтегрувати «білий список» із системою податкових рейтингів, у якій бізнес отримуватиме оцінку за багатьма параметрами: фінансова прозорість, своєчасність звітності, середній рівень зарплат тощо. У майбутньому «білий бізнес» може стати частиною більшої концепції податкової довіри, що включатиме: автоматичні канали обміну даними між бізнесом і податковими органами, застосування електронних кабінетів у режимі реального часу, взаємне зобов’язання держави зменшувати бюрократію в обмін на чесність бізнесу. Таким чином, новий перелік «білого бізнесу», затверджений ДПС, є важливим кроком до формування здорового економічного середовища в Україні. Він може стати стимулом для легалізації діяльності, підвищення податкової дисципліни та розвитку доброчесної конкуренції. Але ефективність ініціативи залежатиме від того, наскільки прозорою, справедливою та доступною буде процедура потрапляння у список. Баланс між об’єктивними критеріями і прозорим адмініструванням стане вирішальною умовою того, чи стане «білий бізнес» справжнім маркером довіри, чи ж лише черговим бюрократичним інструментом. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=rGLfKex9WQKPD71J