Ім'я автора:admin

Цифровізація стала ключовим драйвером економічного, соціального й правового розвитку у XXI столітті. Впровадження цифрових технологій трансформує державні послуги, бізнес і повсякденне життя мільйонів людей, водночас породжуючи низку викликів у сфері правового регулювання та захисту прав людини. Світова спільнота й Україна шукають баланс між ефективними цифровими інструментами й захистом базових свобод — аналіз цих тенденцій і новацій, а також правових аспектів вимагали системного розгляду. Стан та тенденції розвитку цифрових технологій у світі 1.1. Глобальна картина У світі триває масштабна цифрова трансформація. Країни ОЕСР, США, Японія, члени ЄС запроваджують стратегії розвитку штучного інтелекту, блокчейну, інтернету речей (IoT) та великих даних (Big Data). Цифрові технології стали фундаментом для: розвитку електронного урядування; впровадження електронної комерції; трансформації освіти й медицини; появи цифрових валют і активів. Головними тенденціями світової цифровізації є забезпечення кібербезпеки, охорони персональних даних, легалізація цифрових активів, уніфікація електронних документів і міжнародна співпраця для боротьби з кіберзлочинністю. 1.2. Виклики та ризики Зростання обсягу персональних даних підвищує ризики їх витоку. Вразливість до кібератак, кібершпигунства й кібертероризму. Відставання окремих країн у рівні цифрової грамотності. Цифрові технології в Україні: сучасний розвиток 2.1. Основні досягнення Україна за останнє десятиліття демонструє вражаючі темпи цифрової трансформації: Мінцифри реалізувало “Дію” — багатофункціональний застосунок для державних послуг, якому довіряють понад 17 мільйонів громадян. Більшість бізнесів відкриваються онлайн, держава переходить у режим paperless. Україна — один з європейських лідерів з впровадження NFC-платежів і четверта у світі за кількістю користувачів криптовалют. Цифрові технології забезпечили стійкість державних інституцій під час війни та сприяли підтримці зв’язку з громадянами за кордоном. 2.2. Бар’єри та нерівності ІКТ-навички концентруються серед молодшої частини населення, а старше покоління часто не охоплене цифровими послугами. Недостатня інфраструктура, фінансові обмеження, дефіцит IT-кадрів ускладнюють розповсюдження цифрових інновацій, особливо в малих і середніх підприємствах. Правове регулювання цифрових технологій: міжнародний досвід 3.1. Основні напрями правового регулювання Світова практика сфокусована на: захисті персональних даних (GDPR в ЄС); регулюванні штучного інтелекту й автоматизованих рішень (AI Act у ЄС); легалізації та контролі криптовалют; створенні механізмів електронної ідентифікації та електронного підпису. 3.2. Міжнародні документи Директива ЄС 2019/770 про цифровий контент та цифрові послуги; Будапештська конвенція про кіберзлочинність; Конвенція ООН про електронну комерцію. Особливу увагу законодавці приділяють захисту інформаційних прав людини й уніфікації правил укладення електронних договорів. Правове регулювання цифрових технологій в Україні 4.1. Основні законодавчі акти Україна системно гармонізує власну правову базу із європейськими стандартами. Ключові документи: Закон України “Про цифровий контент та цифрові послуги” — спрямований на адаптацію до Директиви 2019/770 та захист прав споживачів цифрового контенту. Закон “Про адміністративні послуги” — визначає електронний формат надання держпослуг. Закони про електронну комерцію, електронний підпис, хмарні послуги. Проєкти законів щодо AI, регулювання цифрових активів (зокрема криптовалют). Розроблено Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 рр., яка задала вектор цифрових реформ. 4.2. Інституційні механізми Основна роль — Міністерство цифрової трансформації, координоване впровадження посад CDTO у держорганах. Формується нова система спеціальних регуляторних органів у сферах штучного інтелекту, кібербезпеки. Стратегія підтримки МСП на 2024–2027 рр. — стимулювання цифровізації підприємництва. Виклики правового регулювання 5.1. Захист прав людини й прозорості Україна прагне забезпечити баланс між інноваціями та правами людини, запобігти надмірному контролю держави, зберігаючи відкритість і прозорість цифрових сервісів. Особливе значення мають питання кібербезпеки, захисту персональних даних та відповідальності за цифрові злочини. 5.2. Недоліки й перспективи Відсутність системного законодавства щодо штучного інтелекту, блокчейну. Недостатні механізми захисту споживача цифрових послуг, врегулювання статусу цифрових активів. Проблеми у практичній імплементації законів, необхідність удосконалення цифрової грамотності і доступності цифрових сервісів для людей старшого віку чи мешканців сільської місцевості. Практичне співвідношення України та світових трендів Україна впевнено інтегрує найкращі світові практики — її цифрові рішення отримують визнання у Європі, а правове регулювання гармонізується з європейським. Разом з тим, деякі країни випереджають Україну за рівнем кібербезпеки, широтою доступу до цифрових послуг та захистом прав споживачів. Висновки і рекомендації Україна — яскравий приклад цифрової трансформації у Східній Європі: успіхи у сервісах типу “Дія”, підтримка з боку міжнародних партнерів та системна законотворчість свідчать про прогресивний рух. Правове регулювання — фундамент безпечного цифрового середовища: створення гнучкої нормативної системи дозволяє поєднати розвиток інновацій із захистом прав громадян. Гармонізація з міжнародними стандартами посилить позиції України та забезпечить інтеграцію до спільного цифрового ринку. Відкритість і прозорість цифрових технологій — шлях до подолання корупції, підвищення довіри до державних інституцій. Подальші законодавчі кроки — регулювання AI, блокчейну, остаточне ухвалення закону про віртуальні активи, розширення нормативного поля для захисту персональних даних. Розвиток цифрових навичок і доступності — ключ до широкого й ефективного впровадження інновацій. Адвокат ЮК WINNER-Ясько Ігор https://youtu.be/OEfrMZa9tB0?si=a1Wo02-7dEtrFD9v

15 липня 2025 року Президент України підписав історичний закон, який вперше у незалежній історії дозволяє українцям мати одночасно громадянство двох і більше країн. Нововведення покликане об’єднати українську діаспору по всьому світу та врегулювати статус мільйонів співвітчизників, які з різних причин отримали іноземний паспорт. Основні положення нового закону Визнається одночасна належність до громадянства України та ще однієї чи кількох держав. Важлива умова — інша країна має входити у спеціальний перелік, визначений Кабміном. Під час формування списку враховується членство держав у ЄС та їхня позиція щодо санкцій проти країни-агресора. Громадяни України можуть офіційно отримати громадянство держави зі списку без втрати українського паспорта. Іноземці з таких країн отримують можливість здобути українське громадянство за спрощеною процедурою. Окремі категорії українців за кордоном (наприклад, діти при народженні, ті, хто одружується з іноземцями, або стає громадянином іншої країни автоматично) не втрачають українське громадянство. Як обирається перелік країн Кабмін формує список країн, з якими дозволене множинне громадянство, орієнтуючись на такі критерії: членство в Європейському Союзі; застосування санкцій проти РФ у зв’язку з агресією проти України; відсутність загроз національній безпеці України. Поки що перелік країн остаточно не затверджено, але очікується, що до нього увійдуть США, Канада, більшість країн Європи, Великобританія, Японія й інші союзники України — ті, хто підтримав обмеження проти Росії. Для кого відкриває можливості новий закон Українці за кордоном: можуть легально мати громадянство країни проживання, не побоюючись втратити український паспорт. Це дозволить їм вільніше подорожувати, працювати, навчатися й зберігати зв’язок із Батьківщиною. Іноземці з “дружніх” держав: для них вводиться спрощена процедура набуття громадянства України. Окрема увага — іноземцям українського походження та тим, хто перебуває на службі в Україні. Виключення складають громадяни держави-агресора: для них подвійне громадянство заборонене, потрібна відмова від паспорту такої країни. Що зміниться на практиці? Мільйони українців за кордоном отримають правовий захист, не маючи загрози втрати українського громадянства. Україна робить крок до глобальної моделі громадянства, як у понад 130 країнах світу. Закон відкриває шлях до реінтеграції діаспори та зміцнення зв’язків із українцями за межами країни. Не всі експерти погоджуються з новацією, адже Конституція досі містить норму про “єдине громадянство”, однак уряд запевняє: переваги масові — інтеграція, захист і зміцнення української ідентичності.   Адвокат ЮК WINNER – Ігор Ясько   https://youtu.be/J9EOsCgwkfQ?si=G0mKa8o_szDFkUHl

Чому Pornhub залишив Францію У червні 2025 року Pornhub, другий за відвідуваністю порносайт у світі, припинив роботу у Франції разом із пов’язаними платформами (RedTube, YouPorn). Причина – ухвалення у Франції суворішого закону про обов’язкову верифікацію віку на порносайтах. Замість примітивних підтверджень (“Мені понад 18”), французьке законодавство зобов’язує провайдерів впровадити складніші механізми перевірки, наприклад, перевірку через банківську карту або ідентифікаційний документ. Влада стверджує, що це захищає дітей від контенту для дорослих, проте Pornhub та інші гравці ринку протестували: нові правила, на їхню думку, порушують права на приватність, створюють ризик для персональних даних і є неефективними. Pornhub наголошував, що верифікація віку повинна відбуватися на рівні пристрою або операційної системи (Apple, Google, Microsoft), а не на самих сайтах. Діалог з урядом не дав результату, і Pornhub повністю припинив роботу у Франції, залишивши мільйони користувачів без доступу до платформи. Вплив на ринок Франція була другим за розміром ринком Pornhub після США. Подібні вікові обмеження вже стимулювали Pornhub залишити деякі штати у США. Інші порноплатформи стикаються з аналогічними викликами й у різних країнах ЄС. Чи піде OnlyFans з Англії: аналіз ймовірності Зміна на ринку Великої Британії Британія наразі впроваджує свої власні закони про вікове підтвердження на сайтах з контентом для дорослих. Однак, на відміну від Франції, масштабного виходу великих майданчиків наразі не відбулося. OnlyFans, платформа з началом у Лондоні, залишається під ретельним контролем регуляторів, проте не анонсувала планів про згортання своєї діяльності через вікові обмеження чи інші законодавчі вимоги. Ризики для OnlyFans У 2021 році OnlyFans уже намагався тимчасово заборонити контент сексуального характеру через тиск з боку фінансових партнерів, але скасував рішення через значний тиск з боку спільноти й ризик масового відтоку користувачів та креаторів. Британія дійсно готує посилення вимог до “вікового підтвердження” – якщо законопроєкти будуть жорсткими й складними у впровадженні, це потенційно може спонукати OnlyFans до розгляду сценарію виходу з ринку чи навіть релокації штаб-квартири. На відміну від Pornhub, OnlyFans не є традиційним стрімінговим порносайтом, а платформою для підписки на контент, значну частину аудиторії якої складають аматори та творці іншого відео- або фотоконтенту. Що кажуть експерти й ринок Багато креаторів на OnlyFans уже шукають альтернативи через невизначеність щодо майбутнього платформи в разі посилення вимог з боку держави чи платіжних систем. Обговорюється можливий продаж OnlyFans американському інвесторові та ймовірність зміни структури оподаткування. Безпекові та правові ризики, пов’язані з модерацією контенту й уникненням вікових обмежень, лише зростатимуть. Висновки Піти з Франції, як зробив Pornhub, – це вимушений крок через суворий закон, якому Pornhub принципово не захотів (або не зміг) відповідати. У Британії ризики для OnlyFans є, проте прямої загрози негайного виходу наразі немає. Платформа може змінити бізнес-модель або структуру власності, щоб зберегти аудиторію. Сценарій повної втрати OnlyFans для британського ринку можливий лише у випадку, якщо держава запровадить настільки жорсткі й технічно обтяжливі норми, які доведеться або ігнорувати (як у Франції), або залишити ринок. Це підкреслює глибину трансформацій ринку цифрової дорослої індустрії під тиском регулювання, технологічних компаній і суспільних дискусій про приватність та захист дітей. Адвокат ЮК WINNER–Ігор Ясько https://youtu.be/J9EOsCgwkfQ?si=A4BjgYk0cBoVMRRZ

У сучасних умовах реформування правоохоронної системи України питання відповідальності за перевищення влади або службових повноважень набуває особливої актуальності. Стаття 365 Кримінального кодексу України (ККУ) є однією з ключових норм, що регламентує кримінальну відповідальність працівників правоохоронних органів за зловживання наданими їм повноваженнями. Водночас у суспільстві та серед фахівців виникає чимало питань щодо того, кого саме можуть звинуватити за цією статтею, які дії підпадають під її ознаки та які наслідки можуть настати для винних осіб. Зміст статті 365 КК України Стаття 365 КК України передбачає кримінальну відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Згідно з законом, під перевищенням влади розуміється умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо ці дії завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Стаття містить три частини, кожна з яких передбачає різний рівень відповідальності залежно від тяжкості наслідків: Частина 1 — дії, які завдали істотної шкоди, караються обмеженням волі до 5 років або позбавленням волі від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років. Частина 2 — дії, що супроводжувалися насильством, погрозою, застосуванням зброї чи спеціальних засобів, або болісними діями, караються позбавленням волі від 3 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років. Частина 3 — дії, які спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі від 7 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років. Кого можуть звинуватити за статтею 365 КК України? Суб’єкт злочину Суб’єктом злочину за ст. 365 ККУ є спеціальний суб’єкт — працівник правоохоронного органу. Це означає, що звинуватити за цією статтею можуть лише особу, яка: Постійно чи тимчасово займає посаду в правоохоронному органі; Має організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки; Виконує функції представника влади, навіть якщо ці повноваження здійснюються тимчасово або за спеціальним дорученням. До таких осіб належать працівники поліції, Служби безпеки України, прокуратури, митної та прикордонної служби, а також інші особи, які виконують представницькі функції держави у сфері правоохоронної діяльності. В окремих випадках суб’єктом злочину може бути навіть особа, яка тимчасово виконує відповідні функції на підставі доручення чи за наказом. Відмежування від інших складів злочинів Важливо розрізняти перевищення влади (ст. 365 ККУ) та зловживання владою (ст. 364 ККУ). Якщо особа діє у межах своїх повноважень, але використовує їх всупереч інтересам служби, це зловживання владою. Якщо ж дії явно виходять за межі наданих повноважень, це перевищення влади. Ознаки складу злочину Об’єктивна сторона Для притягнення до відповідальності за ст. 365 ККУ необхідна наявність трьох обов’язкових ознак: Вчинення дій, які явно виходять за межі наданих повноважень — це можуть бути як дії, що прямо заборонені законом, так і такі, які не передбачені жодним нормативним актом. Умисний характер дій — працівник усвідомлює, що діє поза межами своїх повноважень. Настання істотної шкоди — прямі матеріальні збитки, порушення прав і свобод громадян, підрив авторитету влади, створення перешкод для роботи установи тощо. Суб’єктивна сторона Злочин характеризується умисною формою вини. Особа усвідомлює протиправність своїх дій, передбачає можливість настання негативних наслідків і бажає їх настання або свідомо допускає це. Практика застосування статті 365 КК України Типові ситуації Найчастіше за ст. 365 ККУ притягують до відповідальності правоохоронців за: Незаконне застосування сили, спецзасобів чи зброї; Незаконне затримання, арешт або обшук; Вчинення дій, що принижують гідність чи завдають болю потерпілому; Винесення неправомірних рішень, що призвели до істотної шкоди громадянам чи юридичним особам. Судова практика Суди при розгляді справ за ст. 365 ККУ звертають увагу на: Чи мав обвинувачений відповідні службові повноваження; Чи були його дії явно поза межами цих повноважень; Чи настала істотна шкода, а якщо так — у чому вона полягала; Чи були дії пов’язані з насильством, застосуванням зброї або тяжкими наслідками. Обов’язкові та факультативні ознаки Обов’язковою умовою для кваліфікації дій за ст. 365 ККУ є наявність істотної шкоди. Якщо така шкода відсутня, дії не можуть бути кваліфіковані за цією статтею. Факультативні ознаки — застосування насильства, зброї, настання тяжких наслідків — впливають на ступінь відповідальності. Проблемні питання та тенденції «Гумовий» суб’єкт злочину На практиці виникають питання щодо визначення кола осіб, які можуть бути суб’єктами злочину. Деякі експерти вказують на ризик надмірного розширення цього кола, наприклад, залучення до відповідальності осіб, які виконують представницькі функції тимчасово або за дорученням. Водночас Верховний Суд України роз’яснив, що суб’єктом злочину є лише особа, яка має відповідні владні чи службові повноваження. Відмежування від інших складів Часто виникає необхідність відмежування перевищення влади від інших злочинів, зокрема катування (ст. 127 ККУ), незаконного позбавлення волі (ст. 146 ККУ), зловживання владою (ст. 364 ККУ). Кваліфікація залежить від конкретних обставин справи та наявності ознак відповідного злочину. Судова практика В останні роки спостерігається тенденція до посилення відповідальності за перевищення влади, особливо у випадках, коли дії правоохоронців супроводжуються насильством або призводять до тяжких наслідків. Водночас суди часто стикаються з труднощами у доведенні умислу та істотної шкоди, що нерідко призводить до перекваліфікації обвинувачень або виправдання підозрюваних. Висновки Стаття 365 КК України є важливим інструментом захисту прав і свобод громадян від зловживань з боку правоохоронних органів. Однак її ефективне застосування можливе лише за умови чіткого визначення кола суб’єктів злочину, правильного тлумачення ознак складу злочину та врахування судової практики. Відповідальність за цією статтею може настати лише для працівників правоохоронних органів, які умисно виходять за межі своїх повноважень і завдають істотної шкоди державі, суспільству чи громадянам. Автор: Наталія Жарюк, юрист практики кримінального права та процесу АО «Юридичної компанії «WINNER» Внизу відео з залу судових засідань, де команда адвокатів WINNER захищає клієнта у ВАКСУ. https://youtu.be/V6VIYjriyBw?si=GYSZHqIz6RtbQHl3

Стаття 364 Кримінального кодексу України (ККУ) — одна з ключових антикорупційних норм, яка регламентує відповідальність за зловживання владою або службовим становищем. У сучасних умовах боротьби з корупцією вона має особливе значення для державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також працівників державних і комунальних підприємств. Водночас практика застосування цієї статті викликає чимало питань, зокрема щодо того, хто саме може бути суб’єктом злочину та за які дії настає кримінальна відповідальність. Поняття зловживання владою або службовим становищем Згідно зі ст. 364 ККУ, зловживання владою або службовим становищем — це умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої особи, використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, юридичних осіб, державним чи громадським інтересам. Ключові ознаки: Умисел: дії мають бути свідомими та спрямованими на отримання вигоди. Неправомірна вигода: не лише матеріальна, а й нематеріальна (наприклад, сприяння у вирішенні питань). Суперечність інтересам служби: дії повинні порушувати службові обов’язки. Істотна шкода: визначається як така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Суб’єкти злочину за статтею 364 КК України Суб’єктом злочину є службова особа — особа, яка постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням виконує функції представника влади чи місцевого самоврядування, а також займає посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у державних, комунальних підприємствах, установах чи організаціях. До службових осіб також прирівнюються: посадові особи іноземних держав, працівники міжнародних організацій, члени міжнародних парламентських асамблей, судді й посадові особи міжнародних судів. Відповідальність за ст. 364 ККУ може настати незалежно від рангу, звання чи сфери діяльності службової особи — головне, щоб її дії відповідали ознакам складу злочину. Об’єктивна сторона злочину: дії, що підпадають під статтю Об’єктивна сторона злочину полягає у використанні влади або службового становища всупереч інтересам служби. Сюди можуть входити: незаконна видача документів, сприяння у вирішенні питань на користь третіх осіб, перешкоджання реалізації законних прав громадян, створення привілеїв для окремих осіб чи організацій, інші дії, що порушують службові обов’язки. Обов’язковою умовою є настання істотної шкоди або тяжких наслідків (у разі кваліфікації за частиною 2 статті). Суб’єктивна сторона: умисел та мета злочину Для притягнення до відповідальності за ст. 364 ККУ необхідна наявність прямого умислу та мети отримання неправомірної вигоди. Якщо дії службової особи були необережними або не мали на меті отримання вигоди, складу злочину не буде. Важливо: не має значення, чи отримала вигоду саме службова особа чи третя сторона — достатньо довести, що дії були спрямовані на це. Види покарань за статтею 364 КК України Частина 1 статті 364 ККУ: Арешт до 6 місяців, Обмеження або позбавлення волі до 3 років, Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3 років, Штраф від 250 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частина 2 (тяжкі наслідки): Позбавлення волі від 3 до 6 років, Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3 років, Штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Практичні аспекти та приклади застосування Найчастіше під підозру за ст. 364 ККУ потрапляють посадові особи органів влади, місцевого самоврядування, керівники державних і комунальних підприємств. Поширеними прикладами є: незаконне оформлення документів для виїзду за кордон, розподіл державного чи комунального майна з порушенням інтересів служби, прийняття рішень на користь певних суб’єктів в обхід встановлених процедур. Важливо, що розслідування таких злочинів можуть здійснювати різні органи (НАБУ, СБУ, Нацполіція, ДБР) залежно від статусу підозрюваного та розміру завданих збитків. Висновки та рекомендації для службових осіб Стаття 364 ККУ охоплює широкий спектр посадових злочинів, і її застосування часто залежить від конкретних обставин справи. Для уникнення ризику притягнення до кримінальної відповідальності службовим особам варто: чітко дотримуватись службових обов’язків, уникати рішень, що можуть бути витлумачені як прийняті в особистих чи сторонніх інтересах, фіксувати всі службові дії документально, консультуватися з юристами у разі сумнівних ситуацій. Пам’ятайте: навіть відсутність особистої вигоди не звільняє від відповідальності, якщо дії були вчинені всупереч інтересам служби та призвели до істотної шкоди. Автор: юрист практики кримінального права та процесу АО “Юридична компанія WINNER”- Наталія Жарюк https://youtu.be/V6VIYjriyBw?si=te2XdiYclc2ozdeR

Більше ніяких черг і паперової тяганини! Штрафи Резерв тепер можна сплатити просто зі смартфона! Тепер не потрібно витрачати час на пошуки банків чи стояти в нескінченних чергах — усе, що потрібно для сплати штрафу Резерв, вже у вашому телефоні! Офіційний додаток дозволяє розрахуватись за лічені хвилини, де б ви не були. Зручно, швидко, безпечно — сучасні технології на варті вашого комфорту! Покрокова інструкція Як сплатити штраф Резерв через додаток: Відкрийте мобільний додаток «Резерв». Авторизуйтеся у своєму акаунті. Перейдіть у розділ «Штрафи». Знайдіть свій штраф у списку або введіть номер постанови. Перевірте суму та реквізити. Натисніть «Сплатити» та оберіть зручний спосіб оплати (банківська карта, Apple Pay, Google Pay тощо). Після оплати збережіть електронну квитанцію. Більше про команду WINNER на нашому сайті та на нашому Ютубі. Відео внизу https://youtu.be/J9EOsCgwkfQ?si=hg-0ESxl-bbCe9tH

«Вперше в історії: українка може офіційно оформлювати заповіт у Дубаї. Це партнерка Юридичної компанії«WINNER» -засновниця Olena Legal&Biznes Consulting in UAE 🇦🇪 Олена Широкова — перша українка в Реєстрі DIFC Courts, уповноважена на підготовку заповітів у Дубаї Українська юристка Олена Широкова-партнерка юридичної компанії WINNER стала першою представницею України, внесеною до Реєстру уповноважених осіб DIFC Courts, яка уповноважена готувати заповіти у Дубайському міжнародному фінансовому центрі  . ✨ Чому це важливо: Це означає, що заповіт буде складено за принципами англійського загального права — що забезпечує міжнародне визнання та можливість уникнути шаріатських норм спадкового права. Олена гарантує швидкість, прозорість і повний супровід — онлайн та без жодної зайвої паперової тяганини. Завдяки цьому українці та їхні родини можуть спокійно планувати передачу активів в ОАЕ, без ризиків і непорозумінь. 📌 Що додає значущості: Цей успіх — не лише її особистий професійний здобуток. Олена є партнеркою ЮК WINNER в ОАЕ, і тепер WINNER може офіційно і легітимно надавати українцям високоякісні юридичні послуги з підготовки заповітів у DIFC Courts. Це значно розширює можливості для наших клієнтів, які цінують надійність і міжнародну легітимність своїх рішень. 💡 Висновок: Наявність такого фахівця-партнера у WINNER — це ще один велетенський крок назустріч українським інвесторам в ОАЕ. Гарантія спадкової безпеки, ефективний юридичний супровід і повна адаптація до стандартів DIFC доводять, що WINNER — це про стратегічний, майбутній розвиток бізнесу наших клієнтів. https://youtu.be/J9EOsCgwkfQ?si=8TC1srgC_lmBhcl0

Керівник практики податкового та митного права ЮК WINNER Максим Багнюк  відвідав Консультаційний центр Головного управління ДПС у Київській області З метою ефективного бізнес планування, унеможливлення податкових ризиків та взаємовідносин з “сумнівними” постачальниками, керівник практики податкового та митного права ЮК WINNER в інтересах клієнтаів відвідав Консультаційний центр Головного управління ДПС у Київській області. Обговорювалися актуальні питання: – діяльності в умовах воєнного стану; – превентивні заходи убезпечення від податкових ризиків – підтримка держави та дотримання загальнодержавних податкових індикативів – дотримання порядку під час проведення планових та позапланових перевірок; – максимального дотримання діалогу між бізнесом та ДПС; Чому це важливо для клієнтів WINNER: – Ми напряму комунікуємо з податковими органами, розуміємо логіку рішень та механізми реагування. – Готуємо змістовні позиції для клієнта, які проходять перевірку навіть у найскладніших кейсах. – Захищаємо інтереси бізнесу на всіх рівнях — від консультації до суду. WINNER — там, де вирішуються податкові питання на практиці. Нижче відеолекція від Максима Багнюка на тему «Проведення перевірок ДПС. Як діяти» https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=Opx4xSP3GGgguCSW

     Останні події навколо BlackRock-одного з найбільших світових інвестиційних гігантів – стали символічним маркером для інвестиційного клімату України. Відхід BlackRock із проєкту відновлення країни викликав широкий резонанс як серед експертів, так і в суспільстві. Чому це сталося, які причини стоять за цим рішенням і що чекає Україну далі?          Хто такий BlackRock і чому його відхід важливий? BlackRock – найбільша у світі керуюча компанія активами, яка виступає символом довіри глобального капіталу. Її участь у проєктах відновлення України після повномасштабної війни сприймалася як потужний сигнал для інших інвесторів. Однак у січні 2025 року компанія оголосила про зупинку переговорів щодо створення багатомільярдного фонду для відновлення України. Причини відходу BlackRock з України Політична невизначеність і фактор Трампа Головним тригером стала перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США наприкінці 2024 року. Це спричинило зміну політики Вашингтона щодо України, а також відсутність підтримки з боку американського уряду для інвестиційних ініціатив. Інвестори сприйняли це як сигнал до зростання ризиків і невизначеності. Відсутність інтересу серед інституційних інвесторів BlackRock планував залучити до фонду $500 млн від урядів і міжнародних організацій та $2 млрд приватного капіталу. Серед партнерів були Німеччина, Італія, Польща. Однак через політичну турбулентність і зміну позиції США інтерес до проєкту різко впав, а переговори були зупинені. Війна та економічні ризики Триваюча війна, руйнування інфраструктури і невизначеність щодо майбутнього країни суттєво підвищили ризики для інвесторів. За оцінками Світового банку, потреби у відновленні перевищують $500 млрд, але навіть такі гіганти, як BlackRock, не готові брати на себе подібний рівень ризику без чіткої підтримки з боку ключових гравців. Завершення консультативної місії BlackRock завершив свою консультативну роботу для уряду України у 2024 році pro bono і більше не має активного мандату чи зобов’язань щодо українських проєктів. Що означає відхід BlackRock для України? Втрачений сигнал довіри: Відмова BlackRock стала негативним сигналом для інших потенційних інвесторів, особливо з приватного сектору. Зниження шансів на масштабне відновлення: Без участі такого гравця залучити багатомільярдні інвестиції стає значно складніше. Пошук альтернатив: Європейські партнери, зокрема Франція, вже працюють над альтернативним фондом для відновлення України, проте без підтримки США ефективність таких ініціатив під питанням. Погляд у майбутнє: чи є надія? Оптимістичний сценарій Відновлення політичної підтримки Заходу та повернення великих інвесторів. Запуск нових фондів під егідою ЄС чи інших міжнародних організацій. Песимістичний сценарій Тривала невизначеність, відсутність масштабних інвестицій, уповільнення відновлення. Зростання ролі держави у фінансуванні, що підвищує ризики неефективності та корупції. Реалістичний сценарій Часткове повернення інвесторів у вузькі ніші з високою маржинальністю. Повільне відновлення, залежність від політичної кон’юнктури. Чому навіть Трамп не знає, що буде далі Навіть такі впливові політики, як Дональд Трамп, не можуть дати чіткої відповіді на питання «що далі?» для України. Його риторика щодо війни та відновлення змінюється, а конкретних стратегій немає. Це підкреслює глибину невизначеності, в якій опинилася країна.   «Я думаю, в моїх силах закінчити цю війну. Але чому цього не зробили за ці три роки?» — Дональд Трамп Висновки Відхід BlackRock із проєкту відновлення України — це не лише про бізнес чи інвестиції. Це — про втрату віри у передбачуваність, про те, що навіть найкращі стратегії можуть зруйнуватися через зовнішні обставини. Україна сьогодні живе у режимі постійної адаптації, де майбутнє залежить не лише від внутрішніх рішень, а й від глобальних процесів. Ключові тези: Відхід BlackRock — дзеркало українських проблем: війна, політична турбулентність, невизначеність, слабкість інституцій. Безпекові та політичні ризики роблять інвестиції надто небезпечними. Майбутнє України не знає ніхто — навіть найвпливовіші світові лідери. У цій невизначеності — і найбільший ризик, і найбільша надія. Адвокат Ігор Ясько-керуючий партнер АО “Юридична компанія “WINNER“   https://youtu.be/cy8gqgW0490?si=OGkjFr8bfCJObisV

У сучасних умовах глобалізації зовнішньоекономічні контракти є невід’ємною частиною розвитку бізнесу. Від їхньої якості та юридичної коректності залежить ефективність міжнародної співпраці, захист інтересів компаній та дотримання вимог законодавства.          Визначення зовнішньоекономічного контракту          Зовнішньоекономічний контракт — це письмова угода між суб’єктами господарювання різних країн, яка регулює права, обов’язки та відповідальність сторін у процесі міжнародної торгівлі, інвестицій чи надання послуг.          Основні функції контракту Гарантійна: забезпечує виконання зобов’язань. Правозахисна: захищає інтереси сторін у разі спорів. Інформаційна: фіксує умови співпраці. Координаційна: визначає послідовність дій сторін.          Структура та форма          Контракт укладається у письмовій формі, може бути оформлений як єдиний документ або шляхом обміну офіційними листами чи електронними повідомленнями за умови підтвердження волі сторін. Типова структура: Назва, номер, дата, місце укладення Преамбула Предмет договору Кількість та якість товару/послуг Базисні умови поставки (Incoterms) Ціна та валюта розрахунків Умови платежів Форс-мажор Санкції та рекламації Порядок вирішення спорів Реквізити сторін Суттєві умови Предмет контракту: чіткий опис товару, послуги чи робіт. Ціна та валюта: визначення вартості та валюти розрахунків. Строки виконання: конкретні терміни поставки чи надання послуг. Платіжні умови: аванс, відстрочка, акредитив, банківський переказ тощо. Умови постачання: згідно з міжнародними правилами Incoterms. Врегулювання спорів: зазначення арбітражу чи суду. Юридичні особливості Контракт має відповідати вимогам національного законодавства (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Цивільний та Господарський кодекси), а також міжнародним договорам, зокрема Віденській конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів. Ідентифікація сторін Учасники контракту мають бути чітко ідентифіковані: вказуються повні найменування, юридичні адреси, банківські реквізити. Це допомагає уникнути непорозумінь і спрощує вирішення спорів. Валютне регулювання та фінансові аспекти Розрахунки за контрактами здійснюються у валюті, визначеній угодою. Операції підлягають валютному контролю згідно з вимогами Національного банку України. Важливо дотримуватися строків надходження валютної виручки, щоб уникнути штрафів. Форс-мажор та ризики Контракт має містити положення про форс-мажор, які визначають дії сторін у разі непередбачуваних обставин (війна, стихійні лиха, зміни законодавства). Це дозволяє мінімізувати ризики та забезпечити стабільність співпраці. Врегулювання спорів Міжнародна практика передбачає включення до контракту арбітражного застереження. Сторони можуть обрати міжнародний арбітраж або суд однієї з країн. Важливо чітко визначити порядок вирішення спорів для уникнення затягування процесу. Мовні та правничі нюанси Контракт може укладатися будь-якою мовою, зручною для сторін. Рекомендується використовувати двомовні варіанти та офіційний переклад для уникнення різночитань. Практичні поради для бізнесу Перевіряйте контрагента через відкриті реєстри, запитуйте рекомендації. Використовуйте типові форми контрактів — це знижує ризик пропустити важливі умови. Залучайте професійних юристів, особливо при укладанні складних чи довгострокових угод. Враховуйте галузеву специфіку — для різних видів товарів чи послуг можуть діяти додаткові міжнародні стандарти. Тенденції: цифровізація контрактів Сучасний ринок дедалі більше переходить на електронний документообіг, використання електронних підписів та автоматизованих систем управління контрактами. Це дозволяє скоротити час на укладання угод, підвищити безпеку та прозорість операцій. Приклад сучасних підходів          На українському ринку вже є компанії, які впроваджують сучасні стандарти організації зовнішньоекономічної діяльності: автоматизацію процесів, цифрові інструменти, залучення професійних юристів, дотримання міжнародних стандартів та гнучкість у вирішенні спорів. Саме такі підходи дозволяють зміцнювати позиції на міжнародному ринку та розширювати партнерську мережу.          Висновки          Зовнішньоекономічний контракт — це стратегічний інструмент розвитку бізнесу, який забезпечує: Захист інтересів сторін; Зниження ризиків; Можливість швидко реагувати на зміни ринку; Підвищення довіри з боку міжнародних партнерів. Успіх у міжнародній діяльності досягають ті компанії, які не лише дотримуються законодавчих вимог, а й впроваджують інноваційні підходи до організації зовнішньоекономічної діяльності. https://youtu.be/9dbAc06GgG0?si=OxSwHq06R8Q4Zaap