Ім'я автора:admin

У сучасній Україні декларації про доходи та статки публічних службовців стали ключовим інструментом у боротьбі з корупцією, забезпеченні прозорості й громадського контролю за діяльністю чиновників. У цьому процесі важливу роль відіграє Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), на яке покладено повноваження не тільки щодо організації й перевірки подачі декларацій, а й реагування навипадки недостовірного декларування. Правова оцінка та покарання за внесення неправдивих відомостей у декларації стали предметом значних суспільних та політичних дискусій, а динаміка змін у законодавстві засвідчує постійну адаптацію механізмів контролю до нових викликів. Сутність декларування та роль НАЗК Декларування доходів та майна — не просто формальність, а один із фундаментальних принципів доброчесності для осіб, які обіймають посади у публічному секторі. Відповідно до закону, всі держслужбовці, судді, депутати, представники органів місцевого самоврядування, а також члени їхніх сімей мають щороку подавати декларації, що містять дані про їхнє майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру та деякі інші відомості. НАЗК проводить перевірку декларацій за ризик-орієнтованим підходом. Згідно з чинними нормативами, повна перевірка відбувається не для всіх декларацій: визначальним критерієм є наявність значних ризиків недостовірності або аномального зростання статків. Види і критерії недостовірних відомостей Поняття «недостовірних відомостей» у деклараціях має чітке визначення: Недостовірні відомості — це дані у декларації, які відрізняються від дійсних на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім’ї суб’єкта декларування чи об’єкт декларування. Неточні відомості — це дані, що відрізняються на меншу суму (до 100 прожиткових мінімумів) і за інших обставин підлягають виправленню без суворого покарання. Сума відмінностей визначається індивідуально для кожного року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на дату подання. Підстави відповідальності та її види Українське законодавство передбачає три основні типи відповідальності за подання недостовірних відомостей у декларації: Дисциплінарна відповідальність Вона може застосовуватися у разі, якщо недостовірні відомості не мають грошового вираження або сума розбіжностей є мінімальною (менше 100 прожиткових мінімумів). Дисциплінарні заходи залежать від посадових інструкцій і можуть включати догану, попередження, звільнення з посади. Адміністративна відповідальність Передбачена у випадку, коли сума недостовірних відомостей становить від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідальність регулюється статтею 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Санкцією є штраф у межах від 1,000 до 2,500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окремо варто зазначити адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання декларації без поважних причин — штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Кримінальна відповідальність Найбільш суворе покарання застосовується при перевищенні порогу в 500 прожиткових мінімумів (ст. 366-2 Кримінального кодексу України): Якщо недостовірні відомості відрізняються від дійсних на суму від 500 до 2,000 прожиткових мінімумів — штраф від 3,000 до 4,000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадські роботи (від 150 до 240 годин), обмеження волі до 2 років з додатковою забороною займати певні посади чи здійснювати певну діяльність до 3 років. Понад 2,000 прожиткових мінімумів — штраф від 4,000 до 5,000 неоподатковуваних мінімумів, громадські роботи, обмеження або позбавлення волі на строк до 2 років, із забороною займати посади до 3 років. Кримінальна відповідальність виникає тільки у випадку доведення умислу. Юридично має значення поняття «завідомо недостовірних відомостей», коли суб’єкт декларування свідомо вносить хибні дані. Процедури та етапи перевірки декларацій Після подачі декларації процедура перевірки охоплює такі етапи: Попередній контроль — автоматична перевірка щодо повноти й правильності заповнення. Повна перевірка — незалежний аудит, ініційований при виявленні суттєвих ризиків або за наявності інформації від громадськості й правоохоронних органів. Встановлення факту порушення — на підставі перевірки НАЗК складає обґрунтований висновок щодо недостовірності зазначених відомостей. Передача матеріалів до правоохоронних органів — у випадку, коли сума невідповідності перевищує встановлений законом поріг, матеріали передаються до правоохоронних органів для подальшого розслідування. Проблеми тлумачення та практика застосування законодавства Одним із головних питань на практиці є складність доведення умислу під час внесення недостовірних відомостей. Адміністративна й кримінальна відповідальність настає тільки за умов прямого умислу. Типові виклики: Помилки при декларуванні не завжди є свідченням корупційного умислу, частина випадків — результат складних процедур декларування чи об’єктивних труднощів зі збором необхідних документів. Закон дає можливість виправити декларацію впродовж 30 днів з моменту подання без притягнення до відповідальності, якщо помилка виправлена до початку перевірки НАЗК. Особлива увага приділяється тому, чи дозволяють решта відомостей ідентифікувати члена сім’ї чи об’єкт декларування: якщо так — такі відомості є неточними, а не недостовірними. Реєстр корупціонерів та суспільний резонанс Відомості про осіб, притягнутих до відповідальності за подання недостовірних відомостей, заносяться до Єдиного державного реєстру корупціонерів. Це має суттєві наслідки для кар’єри, репутації, та обмежує можливість обіймати державні або виборні посади в майбутньому. Суспільний резонанс у таких справах часто стає підставою для публічних розслідувань, впливає на політичну стабільність і довіру до влади. Рішення Конституційного Суду та вплив на відповідальність У 2020 році Конституційний Суд України прийняв резонансне рішення, яким була скасована кримінальна відповідальність за декларування недостовірної інформації, що призвело до закриття багатьох проваджень і поставило під загрозу саму ідею ефективної превенції корупції. Після значного тиску громадськості та міжнародних партнерів, відповідальність була частково поновлена через зміни у законодавстві, і наразі кримінальні справи знову можуть відкриватися проти недоброчесних декларантів. Міжнародний досвід і українська специфіка Україна не є унікальною у впровадженні системи електронного декларування та притягнення до відповідальності за подання завідомо неправдивих відомостей. У країнах ЄС, США, Канаді та низці держав ОЕСР подібні механізми стали невід’ємною складовою антикорупційної інфраструктури. Однак українська модель, попри запозичення деяких принципів, вирізняється власним підходом щодо порогових значень для настання відповідальності, особливостями контролюючих органів і своєрідною правозастосовною практикою. Висновки та перспективи Система декларування та відповідальності за її порушення є важливою ланкою антикорупційної реформи в Україні, проте вона потребує постійного вдосконалення. Юридична процедура фіксації і покарання за недостовірне декларування є складною, що зумовлює труднощі ефективного розслідування і судового переслідування порушників. Встановлені механізми виправлення технічних помилок без відповідальності сприяють гуманізації системи, але не повинні ставати лазівкою для приховування доходів чи майна. Правове тлумачення та дієвість санкцій значною мірою залежить від стабільності й послідовності судової та слідчої практики. Реалізація принципу невідворотності відповідальності, добросовісне виконання службовцями конституційного обов’язку декларування й ефективність діяльності НАЗК — запорука доброчесності влади і вирішальний чинник формування довіри суспільства до державних інститутів. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER”. Внизу на відео команда Адвокатського об’єднання “Юридична компанія “WINNER” захищає клієнта в суді.   https://youtu.be/V6VIYjriyBw?si=zHhNvMN0N0ah4wev

У липні 2025 року Верховна Рада блискавично проголосувала, а Президент оперативно підписав закон, який по суті знищує незалежність НАБУ та САП, передаючи їх в повне підпорядкування Генеральному прокурору. Без обговорень, без пауз — рішення, яке моментально викликало хвилю обурення серед суспільства, експертів і міжнародних партнерів. Наслідки — непередбачувані, але точно не позитивні. У чому суть змін? Законопроєкт №12414 кардинально змінює кримінальний процес: Генпрокурор тепер має повний доступ до справ НАБУ, може забирати або передавати їх куди завгодно. Він також має право змінювати підслідність, видавати письмові вказівки детективам НАБУ і фактично сам вирішує, хто отримає підозру. САП фактично усувається від прийняття ключових рішень, втрачаючи будь-який вплив на процес. Хто голосував і навіщо? 263 депутати різних фракцій сказали «за». Основна підтримка – від “Слуги народу”, але додались і з інших таборів. Формальна мотивація – «воєнний стан, треба оперативність і централізація». Але неофіційна — проста: контроль. Контроль над справами, над підозрами, над ризиками, які можуть вилізти під час виборів або медійних скандалів. Що каже експертне середовище? Правовий вимір: це демонтаж незалежності антикорупційних органів. Кожна резонансна справа тепер може бути легко «переведена» у зручний кабінет. Політичний вимір: влада втрачає довіру активної частини суспільства. Антикорупційні активісти готують нові кампанії спротиву. Міжнародний вимір: ЄС і донори вже висловили занепокоєння. Це пряма загроза співпраці з МВФ, Європейською комісією та іншими ключовими партнерами. Реакція суспільства? Відчуття — як дежавю. Нові обличчя, старі методи. По містах — протести, у соцмережах — вибух критики. Люди не розуміють: навіщо зараз, у найскладніший момент, ламати те, що хоч якось працювало? Найголовніше: наслідки ніхто не передбачив Навіть автори змін не можуть пояснити, що буде далі. Варіанти: почнеться хаос у системі, коли справи просто не доходять до вироку; антикорупційні органи стануть «формальністю»; міжнародні рейтинги України полетять вниз — разом з інвестиціями і довірою. Чи справді ці зміни — це «краще», ніж було? Політики переконані, що «тепер точно все під контролем». Але історія вже багато разів показувала — така впевненість зазвичай призводить до краху. Приймаючи закон з переконанням, що «ми не такі, як попередники», вони насправді повторюють їхні помилки, тільки швидше і грубіше. Висновок. Цей закон — черговий крок до централізації влади. Але в ситуації, коли довіра суспільства — чи не єдине, що тримає країну в купі, гратись із нею небезпечно. Час усе розставить по місцях. Питання лише в тому, якою ціною. Керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Юридична компанія “WINNER”, к.ю.н. – Ігор Ясько   https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=wBCY8ZLlWm2qHrT-

Підроблення документів, печаток, штампів та бланків — один із найпоширеніших видів кримінальних правопорушень у сучасній Україні. Стаття 358 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення ряду діянь, пов’язаних із фальсифікацією офіційних документів, їх використанням чи розповсюдженням. Проблематика цієї статті має велике практичне значення: саме через підроблені документи нерідко реалізуються шахрайські схеми, незаконні реєстрації юридичних осіб, отримання соціальних пільг, уникнення призову тощо. У цій статті ми розглянемо, кого можуть звинуватити за ст.358 КК України, її структуру, типові кейси, судову практику та актуальні тенденції правоохоронної діяльності. Юридична конструкція статті 358 КК України Стаття 358 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за такі діяння: Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією. Це можуть бути паспорти, водійські посвідчення, медичні довідки, свідоцтва про народження й інші документи, які засвідчують права або звільняють від обов’язків. Виготовлення підроблених печаток, штампів або бланків підприємств, установ чи організацій, а також інших офіційних печаток, штампів, бланків для використання третьою особою чи збуту. Збут чи використання підробленого документа — це як розповсюдження підробленої продукції, так і використання її для досягнення будь-яких юридичних чи фактичних результатів. Окремо слід підкреслити, що кримінальна відповідальність за цією статтею настає тоді, коли особа досягла 16-річного віку та є осудною. Об’єкт та предмет злочину Об’єктом правопорушень за ст.358 КК України є: порядок обігу офіційних документів, печаток, штампів; встановлені законом інтереси держави, юридичних та фізичних осіб; права і свободи громадян, що захищаються достовірною інформацією в офіційних документах. Предмет злочину — це конкретно ті документи, бланки, печатки або штампи, які створюються, посвідчуються чи видаються уповноваженими особами та мають юридичне значення. До предмета відносяться й бланки документів із реквізитами, затвердженими на державному рівні. Коло суб’єктів злочину: хто може відповідати? Загальні положення Злочином за статтею 358 КК України може бути визнана дія будь-якої фізичної осудної особи, якій виповнилося 16 років. Важливо, що ця норма не розповсюджується на службових осіб, якщо вони підробляли документи у зв’язку із службовими повноваженнями — такі дії підпадають під статтю 366 КК України («Службове підроблення»). Особи, які найчастіше потрапляють під обвинувачення: Громадяни, які підробляють та використовують фальшиві документи для отримання соціальних пільг, уникнення від призову у військо, незаконного перетину кордону, легалізації перебування чи працевлаштування за кордоном. Часті випадки стосуються підроблених дипломів, водійських посвідчень, ПЛР-тестів тощо. Шахраї, які збувають підроблені документи через канали мережі інтернет, розповсюджують підроблені печатки/штампи для створення псевдофірм, переведення грошей, укладання фіктивних угод. Юридично непов’язані з посадою особи, що надають чи складають підроблені довідки, виписки, характеристики — за певних умов ця категорія трапляється серед працівників медичних установ, агенцій з працевлаштування, приватних нотаріусів, які діють із корисливою метою. Організатори схем, групові злочини: якщо декілька осіб спільно (або за попередньою змовою) виготовляють, пересилають, використовують чи збувають підроблені документи/печатки, їхні дії можуть бути кваліфіковані як злочин, вчинений організованою групою із застосуванням частини третьої статті 358 КК України. Покарання стає жорсткішим і, як правило, призначається у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. Типові способи вчинення злочину З аналізу судової практики найпоширенішими «моделями» кримінальних правопорушень за ст.358 КК України є: Придбання через інтернет підроблених довідок, ліцензій, дипломів (наприклад, для виїзду за кордон або подачі в консульство). Самостійне виготовлення або внесення фальшивої інформації у дійсний документ — вклеювання фото у чужий бланк, вписування неправильних даних, видалення або заміна частини оригінального запису. Внесення недостовірних даних через підкуп або змову з працівниками медичних, державних чи освітніх установ. Виготовлення печаток та штампів для оформлення фіктивних угод або успішної реєстрації недостовірних даних. Використання підпису іншої особи без її відома. Часто особа вважає, що «нічого особливого» у використанні підробленої довідки чи сертифіката на роботу за кордоном немає, проте це підпадає під ознаки складу злочину за ст.358 КК України навіть у разі одноразового використання. Суб’єктивна сторона злочину Ключовим моментом є наявність прямого умислу — особа усвідомлює неправомірність та наслідки своїх дій, хоче досягти певної мети й отримати бажану вигоду або уникнути юридичної відповідальності чи зобов’язань. Немає розцінювання як злочин, якщо особа об’єктивно не знала про фальшивість документа (наприклад, отримала його від іншої особи в добросовісній помилці), проте в таких випадках доведення відсутності умислу лежить на стороні захисту. Винятки та розмежування з іншими статтями: Службове підроблення (ст.366 КК України) стосується саме службових осіб, які у зв’язку із службовими обов’язками фальсифікують документацію. Певні специфічні діяння, наприклад, підроблення документів на наркотики, цінні папери, ідентифікаційні документи громадянина, підпадають під інші статті КК України (ст.200, ст.215, ст.318 тощо). Використання підроблених документів у ході виборів або державної реєстрації, також кваліфікується за спеціальними статтями. У судових рішеннях неодноразово зазначається, що просте використання завідомо підробленого документа вже формує склад злочину, і особа несе відповідальність так само, як і безпосередній підроблювач. Судова практика: приклади з життя У 2022–2024 роках найчастіше до суду потрапляли: особи, які купували та використовували підроблені сертифікати про вакцинацію, довідки ВЛК (військово-лікарська комісія), студентські квитки; фігуранти справ про фіктивні трудові книжки та дипломи для виїзду до Польщі, Чехії чи інших країн Євросоюзу; організатори каналів збуту підроблених печаток для створення фірм-одноденок; шахраї, які під час оформлення спадщини або продажу нерухомості пред’являють фальшиві нотаріальні документи. Відповідальність: санкції та реальні строки Санкції статті 358 КК України, залежно від форми та кваліфікуючих ознак, включають: Штраф до 1,000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (станом на 2025 рік — 17,000грн); Арешт до 6 місяців; Обмеження волі до 2 років (при повторності чи групових діях — до 5 років обмеження або позбавлення волі). Покарання більш жорстке, якщо підроблений документ використовувався неодноразово або особа діяла у змові із третіми особами. Практичні поради Ретельно перевіряйте оригінальність документівнавіть при побутових чи господарських операціях. Не використовуйте жодних довідок, сертифікатів чи посвідчень із сумнівних джерел— відповідальність може настати навіть при одноразовому використанні. Юридичні особи мають організувати перевірку бланків, печаток і підписівсвоїх документів з метою захисту від зловживань. Консультуйтесь із адвокатами у разі підозр про фальсифікацію, оскільки доведення невинуватості у суді може бути складним процесом. Висновок Обвинуваченим за ст.358 КК України може стати будь-яка фізична, осудна особа від 16 років, якщо вона фальсифікувала або використала підроблений офіційний документ, печатку, штамп чи бланк, незалежно від того, чи була ціль корисливою чи простою спробою уникнути певного обов’язку або отримати вигоду. В епоху цифровізації й антикорупційних реформ підробка документів залишається однією з головних загроз правовому порядку. Суспільна небезпека цього явища обумовлює необхідність жорсткої кримінальної відповідальності й обережності кожного громадянина у веденні справ, пов’язаних

Стаття 366 Кримінального кодексу України (ККУ) є одним із центральних юридичних інструментів у боротьбі зі службовими злочинами, що пов’язані із підробкою офіційних документів. Протягом останніх років ця стаття активно застосовується у судовій практиці, особливо в резонансних справах, що стосуються службових осіб у сферах державного управління, фінансів та правопорядку. Саме тому постає питання: кого реально можуть звинуватити за цією статтею? Які юридичні та фактичні підстави для відповідальності? Яких помилок припускаються сторони процесу під час кваліфікації? Відповіді на ці питання містить глибокий аналіз норми закону, судової практики та доктринальних підходів. Зміст статті 366 КК України Стаття 366 ККУ встановлює кримінальну відповідальність за службове підроблення, тобто складання або видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до них свідомо недостовірних відомостей або інше підроблення офіційних документів. Важливо підкреслити, що кримінальна відповідальність за цією статтею настає саме за активні дії, які полягали у перекручуванні істини в офіційних документах. Структурно стаття містить дві частини: Частина 1: Охоплює складання, видачу чи вчинення інших дій щодо службового підроблення незалежно від настання реальних наслідків. Частина 2: Посилює відповідальність, якщо підроблення спричинило тяжкі наслідки. Предмет злочину — офіційний документ Ключовим елементом складу злочину, передбаченого ст. 366 КК, є офіційний документ. Під цим терміном розуміють документи, які мають юридичне значення і породжують, змінюють або припиняють певні права чи обов’язки, порядок або процедуру. Офіційними визнаються й документи, створені приватними особами, якщо вони засвідчені уповноваженими службовими особами або прийняті на зберігання або для використання органами влади, підприємствами чи установами. Суб’єкт злочину: хто саме несе відповідальність Стаття 366 КК України чітко визначає коло осіб, які можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за цією нормою. Йдеться про так звану спеціальну категорію суб’єктів — службових осіб, які наділені владними, організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими повноваженнями. До таких осіб належать: державні службовці всіх рівнів; посадовці органів місцевого самоврядування; керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; посадові особи державних та комунальних підприємств; особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов’язки за наказом, дорученням чи іншим чином отримали подібні функції у підприємстві, установі, організації. Якщо підроблення документів здійснив працівник, який формально не виконує таких функцій, дії кваліфікуються за іншими статтями, наприклад ст. 358 ККУ, що передбачає відповідальність за підробку документів взагалі, а не саме службових осіб і не в зв’язку з виконанням службових обов’язків. Об’єктивна сторона: що саме вважається злочином? Згідно зі статтею, об’єктивна сторона злочину полягає у: складанні службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа; видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа; внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; іншому підробленні офіційних документів. Тобто, дії повинні бути активними та спрямованими саме на створення або модифікацію документа з усвідомленням його недостовірності. Важливо, що невнесення необхідних відомостей до документу не створює складу злочину за цією статтею та не тягне кримінальної відповідальності. Додатково, подальше використання чи поширення підробленого документа не є обов’язковою ознакою для настання кримінальної відповідальності. Суб’єктивна сторона: умисел і вина Надзвичайно важливою є наявність прямого умислу: службова особа повинна діяти свідомо, усвідомлюючи неправдивий характер відомостей, які нею вносяться до документа, або розуміючи, що видає документ, котрий не відповідає дійсності. Якщо особа не усвідомлювала цього — кваліфікувати дії за ст. 366 КК України не можна, навіть якщо були допущені грубі службові помилки чи недбалість. Тяжкі наслідки як кваліфікуюча ознака Частина 2 ст. 366 ККУ передбачає відповідальність за службове підроблення, якщо воно призвело до «тяжких наслідків». Судова практика виходить з того, що під тяжкими наслідками розуміється реальна матеріальна шкода, яка у 250 й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (орієнтовно 378,500грн станом на 2024р.). Важливо, щоб шкода виникла саме у причинному зв’язку з діями особи, яка здійснила підроблення. Типові кейси і приклади з судової практики До найпоширеніших кримінальних проваджень, що кваліфікуються за статтею 366 ККУ, належать: внесення неправдивих даних у фінансову, податкову, бухгалтерську звітність (наприклад, бухгалтер навмисно занижує доходи компанії у фінансовому звіті); видача підроблених довідок, сертифікатів, актів приймання робіт чи підписання контрактів на виконання невиконаних робіт; фальсифікація протоколів слідчих дій, судових рішень чи інших офіційних документів у межах службових повноважень; видача фіктивних витягів, довідок про майно, землю чи особу; підписання платіжних доручень або інших фінансових документів із недостовірними даними для перерахування бюджетних коштів. Відмежування від інших складів злочинів Часто під час розслідування виникає плутанина між статтями 366 (службове підроблення) та 358 (підробка документів взагалі). Основна відмінність у наявності спеціального суб’єкта та обов’язкового зв’язку дій із виконанням службових обов’язків. Якщо особа не має відповідних повноважень, кваліфікація за ст. 366 неможлива. Варто також згадати ст. 366-1 ККУ, яка стосується подання завідомо недостовірної інформації у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Ця стаття була визнана неконституційною, проте у схожих випадках суди іноді намагаються використовувати ст. 366 ККУ як альтернативу. Яких осіб не можуть звинуватити за статтею 366 КК України? Звичайних працівників підприємств, які не мають організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Громадян, які підробляють документи «для себе» чи для використання у власних цілях, без доступу до владних або службових повноважень. Осіб, які діяли без умислу, тобто не усвідомлювали, що вносять недостовірні відомості (наприклад, через помилку, недбалість, втому). Якщо підроблення не стосується виконання трудових чи службових функцій, а здійснене у приватних цілях. Актуальні помилки сторін процесу та їх правові наслідки Серед основних помилок слідчих і прокурорів: некоректне визначення статусу особи (суб’єкта); відсутність належного доказування умислу (наявності прямого наміру підробити документ); кваліфікація дій як службового підроблення без зв’язку із виконанням службових функцій; нехтування причинно-наслідковим зв’язком між підробленням і матеріальними наслідками. Ці недоліки призводять як до затягування справ — за такої кваліфікації суди повертають обвинувальні акти на доопрацювання, — так і до винесення виправдувальних вироків. Захист у справах за ст. 366 КК України Побудова ефективної лінії захисту базується на: доведенні відсутності суб’єктності (відсутність службової посади чи повноважень); спростуванні прямого умислу; підкресленні відсутності тяжких наслідків для потерпілих (якщо інкримінується ч.2 ст. 366 ККУ); показі, що дія відбулася не у зв’язку з виконанням службових обов’язків. Суди детально аналізують мотиви, посадові обов’язки і функції обвинуваченого для правильної кваліфікації дій. Висновки Стаття 366 КК України має критичне значення для запобігання службовим зловживанням через підроблення офіційних документів. Притягнення до кримінальної відповідальності можливе лише за умови, якщо особа: має статус службової особи й діє у зв’язку із виконанням службових обов’язків; вчиняє саме активні дії з підробки документів; діяла з прямим умислом, тобто усвідомлювала недостовірність відомостей; у разі кваліфікації за

Кого можуть звинуватити за ст. 190 КК України Автор: Євген Мурченко Стаття 190 Кримінального кодексу України (ККУ) — це одна з найактуальніших кримінально-правових норм, що стосується захисту власності та майнових прав. Шахрайство, яке є основою цієї статті, значно розповсюджене як у побуті, так і у сфері бізнесу, а в умовах цифровізації набуло нових масштабів. У цій аналітичній статті розглядаються особливості застосування ст. 190 ККУ, основні ознаки складу злочину, підстави для звинувачення, категорії осіб, які можуть бути обвинувачені, а також судова практика та тонкощі кваліфікації. Правове визначення шахрайства Стаття 190 КК України визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Саме ці дії є основою для звинувачення за цією статтею. Склад злочину: Об’єктивна сторона — заволодіння чужим майном або придбання на нього права шляхом обману/зловживання довірою. Суб’єктивна сторона — умисел, спрямований на незаконне отримання майна чи права власності на нього. Предмет злочину — будь-яке чуже рухоме чи нерухоме майно, гроші, цінності, а також майнові права. Суб’єкт злочину — загальний; будь-яка притомна, осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Які дії підпадають під обвинувачення за ст. 190 ККУ Для звинувачення за статтею 190 ККУ має бути встановлено: Факт обману— особа свідомо повідомляє неправдиві відомості або замовчує інформацію, що вводить іншу сторону в оману (наприклад, підробка документів для отримання коштів, неправдиві обіцянки в обмін на гроші тощо); Зловживання довірою— використання довірчих стосунків для протиправного заволодіння майном (наприклад, аванс без наміру виконати роботу, отримання кредиту без наміру повертати). Приклади типових дій: Продаж неіснуючих товарів чи послуг (зокрема, через інтернет). Отримання грошей під обіцянку доставки товару чи виконання роботи без наміру виконувати обіцяну дію. Підробка подій (наприклад, страхове шахрайство, «ліпові» ДТП тощо). Отримання кредиту або позики, якщо від початку особа не мала наміру їх повертати. Оформлення майна на третіх осіб завдячуючи родинним чи дружнім відносинам, без реального права. Хто може бути обвинуваченим За статтею 190 КК України обвинуваченим може стати будь-яка особа, що досягла 16 років, яка здійснила завідомо неправомірні дії з метою заволодіння чужим майном або правом на нього. Не існує обмежень за професією, соціальним статусом чи громадянством. Обов’язкові елементи для обвинувачення: Суб’єктивна сторона: усвідомлення, що майно чуже та передається вини на підставі обману; Відсутність будь-якого законного чи уявного права на майно; Мета – безоплатне (безвідплатне) отримання майна у власність чи користування. Важливо: не є обов’язковим, щоб винний чітко усвідомлював власника майна — ключова ознака полягає у тому, що воно чуже для нього. Суб’єкт шахрайства Типові категорії осіб: Приватні особи (фізичні особи), що діють від власного імені; Посадові особи, які використовують посадові зв’язки для обману власників чи користувачів майна; Організовані групи або юридичні особи (що часто трапляється при великих або особливо великих розмірах злочинів). Кваліфікація діяння та обтяжуючі обставини Ключові частини ст. 190 КК України: Частина Характер дій Покарання Ч.1 Заволодіння майном або правом на майно через обман/зловживання довірою Штраф, громадські чи виправні роботи, обмеження волі до 3 років Ч.2 Шахрайство, вчинене повторно/групою/із значною шкодою Від 1 до 5 років обмеження волі або до 3 років ув’язнення Ч.3 У великих розмірах або із застосуванням електронних засобів 3-8 років позбавлення волі Ч.4 В особливо великих розмірах або організованою групою 5-12 років позбавлення волі з конфіскацією майна Обставини, що впливають на кваліфікацію: Розмір збитків (великий, особливо великий); Кількість учасників(одна особа чи група); Спосіб обману(наприклад, через ІТ-технології – інтернет-шахрайство); Повторність вчинення— повторні епізоди розглядаються як обтяжуюча обставина; Соціальний статус потерпілого(злочини проти особливо вразливих груп, наприклад, шахрайство із соціальними виплатами або допомогою). Ключові ознаки та доведення складу шахрайства Для доведення вини у шахрайстві за ст. 190 ККУ потрібно підтвердити: Наявність обману/зловживання довірою. Без цієї ознаки склад злочину відсутній. Введення потерпілого в оманусвідомими діями. Факт передачі майна чи права під впливом обману. Корислива мета винної особи. Розмежування шахрайства та інших злочинів: Використання підроблених документів разом із шахрайством — кваліфікується додатково (сукупність статей 190 та 358 ККУ). Якщо особа омани не мала та діяла помилково (без умислу), відповідальність за шахрайство не настає. Судова практика Судова практика свідчить про велику різноманітність випадків шахрайства: від класичних «побутових» схем до складних ІТ-злочинів з використанням анонімних платежів та фальсифікованих профілів у соцмережах. Приклади із судової практики: Залучення осіб до фейкових інвестиційних проектів, збір грошей під виглядом «благодійності»; Придбання дороговартої техніки у розстрочку з підробленими документами, без наміру сплачувати борг; Взято гроші за послуги, які винний навіть не збирався надавати; Псевдо-нерухомі операції (фіктивний продаж житла); Фінансові піраміди, схеми з криптовалютою. Важливо: навіть якщо потерпілий передав майно під впливом омани «добровільно», відповідальність настає, якщо мала місце обманна поведінка з боку винної особи. Особливості відповідальності в умовах війни та сучасних реалій 2023 року через воєнний стан до ст. 190 ККУ додано нові підвищені санкції за шахрайство із завданням значної шкоди потерпілому — штрафи та позбавлення волі покарано суворіше. Відзначено тенденцію до збільшення злочинів, пов’язаних із волонтерськими чи гуманітарними проєктами, та шахрайства у цифровому середовищі. Захист від безпідставних звинувачень: що повинен знати громадянин Щоб уникнути безпідставних обвинувачень у шахрайстві: Усі угоди оформлювати письмово, зберігати підтвердження арбітражу. Свідчення про наміри та можливість виконати зобов’язання мають мати документальне підтвердження для захисту у суді. Важливо знати: шахрайством НЕ вважається ненавмисне невиконання цивільних чи господарських зобов’язань без ознак обману чи зловживання довірою. Висновок Стаття 190 КК України охоплює широкий спектр обманних дій, пов’язаних із заволодінням майном чи майновими правами шляхом обману або зловживання довірою, і застосовується до будь-яких осіб, незалежно від їхнього статусу. Ключовим фактором у притягненні до кримінальної відповідальності є наявність умислу, обманних дій або зловживання довірою, що призводять до передачі майна винній особі. В епоху цифрових технологій і війни злочини за цією статтею набувають нових форм, а отже, і правозахисна практика потребує делікатного підходу як для звинувачення, так і для захисту. Матеріал підготував: Євген Мурченко -керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”. Внизу на відео відеолекція від Євгена Мурченка. https://youtu.be/_tdSHp1Hxmo?si=JdibqZn4MC3CW857

Що робити під час і після обшуку Основні поняття Обшук — це слідча дія, яка проводиться із метою виявлення та фіксації доказів, предметів або документів, які мають значення для розслідування справи. В Україні порядок проведення обшуку регулюється Кримінальним процесуальним кодексом. Як діяти під час обшуку Зберігайте спокій Не чиніть опору та не провокуйте конфлікт. Уникайте будь-яких агресивних дій чи висловлювань. Перевірте документи Попросіть у слідчих: Документ, що засвідчує особу. Постанову/ухвалу суду на проведення обшуку. Оцініть, чи вказане у постанові ваше житло/офіс та чи не минув термін дії. Викличте адвоката Повідомте слідчим, що хочете дочекатися адвоката. Якщо слідчі відмовляються чекати, зазначте це у протоколі обшуку. Залишайтеся присутніми Присутні при всіх діях слідчої групи. Вимагайте, щоб під час обшуку були присутні поняті (незацікавлені особи). Фіксуйте дії Ведіть відеозйомку обшуку, якщо це можливо. Записуйте всі порушення або дії правоохоронців, які викликають сумніви. Чітко заявіть про всі порушення Вказуйте всі порушення у протоколі: відсутність адвоката, неправильно заповнені документи тощо. Не підписуйте документи, з якими не згодні Перед підписом уважно перечитайте протокол обшуку. Якщо виявили недоліки чи помилки — додайте власні зауваження письмово. Як діяти після обшуку Зберіть копії документів Отримайте копію протоколу обшуку. Попросіть відмітки про вилучення речей та перелік вилученого майна. Проконсультуйтеся з адвокатом Оцініть законність дій правоохоронців. Вирішіть, чи варто оскаржити обшук або дії слідчих до суду. Подавайте скарги у разі порушень Напишіть заяву про порушення до прокуратури, суду або ДБР (Державне бюро розслідувань). Додайте докази та детальний опис порушення. Зверніть увагу на повернення майна Подайте клопотання чи позов щодо повернення вилучених речей та документів, якщо вони були вилучені без підстав. Важливі поради Не передавайте паролі та конфіденційну інформацію без вимоги та відповідної фіксації в протоколі. Попросіть слідчих показати вам вміст речей/приміщень до їх вилучення. Зберігайте всі копії документів та переписку з правоохоронними органами. Основні помилки Паніка та спроби знищити документи або майно. Підписання порожніх чи незаповнених документів. Відмова від адвоката. Пам’ятайте: Дотримання закону під час обшуку — гарантія захисту ваших прав. З повагою адвокат АО ЮК WINNER–Ігор Ясько https://youtu.be/BAu08iebqrI?si=CdvVux9RgebRdkwm

Мораторій на перевірки: справжній виклик для бізнесу – це не контролери, а правоохоронна система Автор: Ігор Ясько Коли держава декларує «новий етап свободи» для бізнесу У липні 2025 року премʼєр-міністерка Юлія Свириденко заявила про ініціативу уряду запровадити річний мораторій на перевірки бізнесу. Це рішення позиціонується як спроба захистити підприємців від тиску, створити прозоре середовище та стимулювати вихід бізнесу «з тіні». Чи справді мораторій на перевірки — це те, що сьогодні необхідно українському бізнесу? Або реальна проблема зовсім в іншому? Суть ініціативи: чого насправді чекає ринок Заява про мораторій: Уряд оголосив введення річного мораторію на перевірки бізнесу. Перевірки залишаються лише для високоризикових секторів (алко-, нафтогаз, оборона та ін.). Добросовісні підприємці мають бути позбавлені ризику втручання контролюючих органів у свою діяльність. Аудит кримінальних проваджень: Паралельно з мораторієм влада ініціює аудит кримінальних справ проти підприємців. Пріоритет оголошено на закриття безпідставних та «блокувальних» кейсів, а нові справи щодо бізнесу зможуть відкривати лише генпрокурор чи керівники обласного/районного рівня. Політичний сигнал: За словами прем’єрки, такі обмеження в перевірках мають стати новим стимулом детінізації економіки та дають «більше свободи» для лояльних до закону компаній. Коротка історія мораторіїв в Україні Мораторії на перевірки — практика, що регулярно з’являється під час криз та війн. Президент Зеленський не вперше ініціює такі рішення для створення умов виживання бізнесу і стимулювання економіки. Проте раніше державні органи часто знаходили способи обійти обмеження, а реального «захисту» підприємці так і не отримували . Перевірки як індикатор довіри Бізнес ніколи не був радий перевіркам, особливо якщо вони зводяться до «полювання на штраф» чи банального тиску. Водночас, цивілізована система державного контролю — це не ворог, а запорука якісного середовища та чесної конкуренції. Сам факт перевірок не є проблемою для законослухняного бізнесу. Справедлива й передбачувана інспекція фіксує порушення й гарантує рівні правила для всіх. Врешті, за роки незалежності підприємці навчилися жити з перевірками і знаходити взаєморозуміння з фіскальними службами — якщо ті діють «по букві» і не виходять за межі регламенту. Насправді найбільший страх — це не контролери Головний ризик для українського підприємництва — не в «масках-шоу» інспекторів, а в репресивній правозастосовній машині. Саме вона за останні десятиліття сформувала атмосферу загального недовіри та правового нігілізму на ринку. Репресивна машина: анатомія явища Невиправдані обшуки та арешти: Безпідставне відкриття справ, арешти майна та коштів, затримання керівників компаній — звичний ландшафт для середнього та великого бізнесу. Інструментальний підхід до кримінальних проваджень: Правоохоронна система часто використовує кримінальні статті як привід для тиску або «вирішення питань» у власних чи «замовних» інтересах. Шлейф корупції та несправедливості: Надлишкова дискреція працівників МВС, СБУ, ДБР, прокуратури, судів — головна причина відсутності довіри з боку підприємців. Безкарність «силовиків», судів, та інших працівників, які блокують діяльність підприємств: Механізми відповідальності та контролю за діями правоохоронців або взагалі відсутні, або не працюють як слід. Ключова проблема — не перевірки, а свавілля  й тиск Навіть якщо контролери більше не прийдуть у ваш офіс із плановою перевіркою — це не убезпечує від викликів, раптових обшуків та неочікуваних «залучень» до кримінальних справ. Саме такі ризики коштують бізнесу дорого: репутаційні втрати, зупинка діяльності, втрата клієнтів, фінансові збитки та виїзд ключових людей за кордон. У нашій імплементації міжнародного податкового комплаєнсу (зокрема щодо статті 212 ККУ) ми спостерігаємо: у переважній більшості випадків кримінальні переслідування мають не економічне, а політичне чи корпоративне підґрунтя. Мораторій як ширма? Мораторій, як інструмент тимчасового полегшення, працює лише в умовах довіри до держави. Однак він не змінює самої структури ризику для бізнесу. Не буде планової перевірки? Може з’явитися позапланова «оперативна група» з БЕБ, ДСР чи ДБР із «антикорупційним» кейсом. Слабкість принципу верховенства права й відсутність системного контролю за силовим блоком неможливо компенсувати забороною на інспекції. Без реформи правоохоронної системи жоден мораторій не стане справжньою гарантією свободи бізнесу. Що насправді потрібно бізнесу? Прозорі й зрозумілі правила гри для держінспекторів та фіскальних органів, які передбачають незалежний оскаржувальний механізм. Захист від зловживань правоохоронців — посилення контролю за слідчими діями та механізми відповідальності силовиків за порушення прав підприємства. Системний аудит кримінальних справ проти бізнесу — та доведення до кінця гучних кейсів щодо «замовних» тисків. Справжня реформа МВС, СБУ, ДБР і прокуратури з фокусом на сервіс, а не на «карально-репресивну» місію. Діалог із бізнес-спільнотою під час ухвалення стратегічних рішень у сфері нагляду, а не чиновницькі «дискусії в кабінетах». Висновок Українському бізнесу не потрібна чергова кампанійщина з мораторіями — потрібні довгострокові й чесні правила, захищені від свавілля силових структур. Можливість працювати без страху перед слідчим, прокурором чи суддею стане сильнішим стимулом для розвитку, ніж будь-яка заборона на формальні перевірки. Тільки тоді ініціативи на кшталт мораторію Свириденко дійсно працюватимуть — у поєднанні з перезавантаженням правоохоронної філософії: від каральної до сервісної. Керуючий партнер Адвокатського об’єднання WINNER–Ігор Ясько   https://youtu.be/J9EOsCgwkfQ?si=NPDTEY7bpNm1zYLo

В Дубаї та Обʼєднаних Арабських Еміратах юридичний супровід і професійний бізнес-консалтинг залишаються актуальними для підприємців і міжнародного бізнесу будь-якого масштабу. Партнер юридичної компанії WINNER у Дубаї та ОАЕ пропонує комплексну правову підтримку для бізнесу відповідно до найвищих міжнародних стандартів. Основні юридичні послуги Партнер ЮК WINNER спеціалізується на таких послугах: Реєстрація бізнесу: повний супровід відкриття компаній у Дубаї та інших еміратах, включаючи всі організаційні етапи. Корпоративний супровід: правовий супровід діяльності компаній у відповідності до законодавства ОАЕ. Підготовка та аналіз контрактів: складання, перевірка та супровід комерційних договорів. Представництво в переговорах та угодах: захист інтересів клієнтів під час укладання угод, у тому числі M&A. Юридична експертиза та due diligence: аналіз юридичної чистоти компаній і угод. Структурування транзакцій: розробка оптимальних схем для фінансових та юридичних процесів. Податкове планування: консультації щодо ефективного податкового структурування бізнесу. Підготовка SPA, акціонерних угод та іншої документації для бізнес-операцій. Міжнародні проєкти: супровід переговорів і співпраці з інвестиційними фондами. Оптимізація комерційних процесів: підвищення ефективності закупівель та бізнес-процесів. Бухгалтерський облік і податковий комплаєнс. Переваги вибору партнера ЮК WINNER Досвідчена команда фахівців із різних галузей права та бізнесу. Лідерська позиція на ринку консалтингових та юридичних послуг в ОАЕ. Індивідуальний підхід до кожного клієнта і кейсу. Оперативність, стратегічність і відповідальність у реалізації проєктів.   «Правильний вибір юридичного супроводу — це запорука безпечного та динамічного розвитку вашого бізнесу в ОАЕ», — зазначають вдячні клієнти партнерів ЮК WINNER. Звертайтесь до ЮК WINNER Якщо ви хочете отримати ці послуги, звертайтесь до Юридичної компанії WINNER — ми забезпечимо вам якісні юридичні послуги в Дубаї та ОАЕ разом із нашим партнером. Команда WINNER гарантує професійну допомогу для успіху вашого бізнесу на одному з найперспективніших ринків світу. https://youtu.be/9dbAc06GgG0?si=U339gJT3Yo-AgBVZ

Передумови та суть новацій 16 липня 2025 року Верховна Рада України у другому читанні ухвалила Закон №12320, який запроваджує нову форму адміністративної відповідальності — за публічне ототожнення адвоката з його клієнтом. Це стосується будь-якого прив’язування особи адвоката до справ чи дій його клієнта. Закон почав викликати активну суспільну та професійну дискусію, адже зачіпає одразу дві чутливі теми: захист адвокатської незалежності та межі свободи слова. Ключові зміни Цей закон вводить офіційне визначення поняття “публічного ототожнення”, яке включає будь-які дії, що прямо чи опосередковано пов’язують адвоката з його клієнтом у публічному просторі. До таких дій можуть належати висловлювання у мас-медіа, публікації в соцмережах, згадки у виступах, інформматеріалі тощо. Ототожнення вважається порушенням, якщо воно створює у спостерігача враження, ніби адвокат підтримує або розділяє позицію й дії свого клієнта. Це прямо впливає на уявлення про неупередженість і професіоналізм адвоката, а також може створювати тиск або перешкоджати здійсненню його професійної діяльності. Види відповідальності та санкції Закон визначає конкретні розміри адміністративних штрафів для порушників. Громадяни, які публічно ототожнять адвоката з клієнтом, можуть бути оштрафовані на суму від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2025 рік становить від 3400 до 5100 гривень. Посадові особи нестимуть ще вищу відповідальність — від 300 до 400 мінімумів, або 5100–6800 гривень. У разі повторного вчинення такого порушення протягом року — штраф значно зростає. Для всіх категорій громадян або посадовців він складе від 600 до 800 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 10 200 до 13 600 гривень. Хто може ініціювати провадження Згідно з ухваленим законом, адміністративні справи щодо відтворення зв’язку “адвокат = клієнт” можуть бути ініційовані: самими адвокатами, які вважають себе об’єктом громадського тиску; представниками самоврядних органів адвокатури; уповноваженими державними органами після отримання інформації про відповідне правопорушення. Окреме повноваження — право складати адміністративні протоколи за фактами порушення закону — мають Національна асоціація адвокатів України й інші органи адвокатського самоврядування. Мета — захист адвокатської незалежності Ініціатори законопроєкту наголошують, що головна мета нововведень — запобігання публічному тиску на адвокатів, збереження чистоти професійного поля та підвищення рівня незалежності правничої спільноти. У складних або гучних справах адвокати часто стикаються з публічним осудом, навіть якщо просто виконують свою роботу, забезпечуючи право кожної особи на захист. При цьому навіть натяк на те, що адвокат “розділяє” позицію чи особисто підтримує дії клієнта, шкодить самому інституту адвокатури, який має ґрунтуватися на принципі нейтральності. Суспільний і професійний резонанс Новий закон, хоча й підтриманий адвокатурою, викликав хвилю обговорень серед представників ЗМІ, громадськості та частини народних депутатів. Журналісти вбачають у положеннях документу ризик обмеження свободи слова. На думку критиків, трактування “ототожнення” може виявитися надмірно суб’єктивним: навіть нейтральні згадки про того чи іншого адвоката в контексті справи можуть бути сприйняті як порушення. Низка депутатів уже висловила готовність оскаржувати цю законодавчу ініціативу через Конституційний суд, посилаючись на можливе порушення права на поширення інформації, гарантованого статтею 34 Конституції України. Реакція адвокатської спільноти Адвокатура, своєю чергою, сприймає закон як важливий крок до посилення професійного статусу. У Національній асоціації адвокатів України наголосили, що закон вперше створює правову можливість захистити адвокатів від публічного тиску, що часто мала місце у справах із суспільним резонансом. Адвокати зазначають: їхня робота — не засвідчувати погодження із клієнтом, а забезпечувати дотримання прав людини та гарантій справедливого правосуддя. Будь-яке спрощене “прив’язування” — це грубе порушення професійної етики й правової логіки. Наслідки для всіх сторін Для адвокатів новий закон означає — менше зовнішнього тиску, більше ваги та безпеки у професійній діяльності. Вони отримують інструмент захисту і право вимагати відповідальності за спроби їх дискредитації. Для журналістів, блогерів і активістів — це сигнали обачності: усі висловлювання про адвокатів, які працюють із незручними чи скандальними клієнтами, потрібно ретельно перевіряти, позаяк неточне формулювання може коштувати грошей і репутації. Отже, постає потреба чітко відмежовувати факти від інтерпретацій. Для суспільства — це нова точка рівноваги між двома цінностями: свободою слова та правом на професійну незалежність. Закон не забороняє говорити про справу, про клієнта чи обставини процессу — він лише обмежує недопустимість переходу цієї межі й спроб асоціювати адвоката із рішеннями його підзахисного. Висновок Закон №12320 — це важливий сигнал про зміну політики в галузі адвокатської діяльності. Він, без сумніву, потребуватиме додаткових інтерпретацій та роз’яснень, а також, можливо, навіть судової практики для кращого розуміння. Проте загальна тенденція очевидна: держава вперше на законодавчому рівні засвідчила захист адвоката як окремого, нейтрального процесуального суб’єкта. І саме ця зміна може мати велике значення в майбутньому. Статтю підготував-адвокат ЮК WINNER–Ігор Ясько https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=_Yzdeva-cVSq9Gpv

Microsoft звільняє тисячі IT-фахівців, включно з тими, хто розробляв корпоративний штучний інтелект У 2025 році корпорація Microsoft оголосила про масштабну хвилю скорочень: за повідомленнями Fortune, компанія «let go of nearly 6,000 employees in May, followed by another 9,000 in July». Саме ці скорочення, як пише BBC, зачепили близько 4% глобального штату, оскільки Microsoft вирішив «plough money into artificial intelligence». Частина звільнених — розробники та інженери, які останні роки будували й впроваджували внутрішні AI-системи. Парадокс ситуації відзначає Financial Express: «The engineers were replaced by the same AI chatbot that they helped to train». Деякі працівники допомагали створювати технології, які незабаром займуть їхнє місце у компанії. Відомо, що у низці підрозділів, зокрема у студії King, AI-алгоритми сьогодні повністю автоматизують процеси, раніше підконтрольні людям. За даними Business Insider, управлінці Microsoft останнім часом закликають залишених співробітників активніше інтегрувати інструменти штучного інтелекту не тільки у буденну роботу, а і для психологічної підтримки: «Microsoft managers suggested that laid-off employees use chatbots such as Copilot or ChatGPT not only for work, but to comfort themselves after losing their jobs». Така порада, очікувано, викликала хвилю обговорень у професійних колах і соцмережах — зокрема, наголошується, наскільки раніше цінна компетенція щодо AI сьогодні обертається приводом для оптимізації штату. Серед звільнених чимало тих, хто працював саме над ідеями підвищення ефективності за допомогою нейромереж. Як підкреслює India Today, AI-директорка радить не зволікати з опануванням Microsoft Copilot. Натомість у самих співробітників виникає питання, чи не відкриває це шлях до ще більш масового скорочення тих, хто власноруч допомагав розвивати автоматизацію. «Microsoft has confirmed that it will lay off as many as 9,000 workers, in the technology giant’s latest wave of job cuts this year…», — зазначає BBC, а в Fortune відзначають, що компанія змінює підхід до пошуку і впровадження інновацій, роблячи ставку на AI як стратегію виживання та росту у конкуренції. Обговорення цієї ситуації часто зводиться до оцінок ефективності рішень: чи справді залучення AI означає розвиток компанії, якщо ціна — скорочення робочих місць серед тих, хто першим впроваджував новітні інструменти? Виникає й питання, як саме має виглядати баланс між автоматизацією й людськими ресурсами на сучасному ринку праці, якщо навіть ті, хто розвиває ШІ, не можуть почувати себе впевнено. З повагою,- Адвокат ЮК WINNER –Ігор  Ясько https://youtu.be/OEfrMZa9tB0?si=mML9sFLDoZwsI1lv