Ім'я автора:admin

Українська бухгалтерська спільнота переживає епоху трансформації. З травня 2026 року очікується запуск Єдиного реєстру кваліфікацій, який може докорінно змінити правила провадження професійної діяльності для бухгалтерів, головних бухгалтерів, фінансових директорів та податкових консультантів. У цій статті розглянемо законодавчі зміни, вимоги до сертифікації, наслідки для фахівців та практичні рекомендації щодо підготовки.​ Законодавча база та передумови змін Реформування професії бухгалтера в Україні пов’язане з євроінтеграційними зобов’язаннями, зокрема імплементацією Директиви 2005/36 ЄС щодо визнання професійних кваліфікацій. Після підписання Угоди про асоціацію Україна взяла курс на гармонізацію національних стандартів із європейськими вимогами.​ Ключовим документом став Закон України від 15 квітня 2025 року №4353-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення національної системи кваліфікацій», який запровадив поняття професійної кваліфікації та Єдиного реєстру кваліфікацій – Класифікатора професій. Документ визначив річний строк для створення реєстру – до 2 травня 2026 року.​ 29 жовтня 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову №1387 «Деякі питання функціонування Єдиного реєстру кваліфікацій – Класифікатора професій», яка доручила Національному агентству кваліфікацій створити електронну платформу з інформацією про професійні стандарти, кваліфікаційні центри та процедури сертифікації.​ Національна рамка кваліфікацій та рівні професії.  Національна рамка кваліфікацій (НРК) встановлює чіткі рівні професійної компетентності для бухгалтерів. За цією системою виділяють:​ 5 рівень НРК – молодший бухгалтер (виконання окремих облікових процесів під наглядом); 6 рівень НРК – бухгалтер (самостійна робота, ведення обліку, податкова звітність, фінансовий аналіз); 7 рівень НРК – головний бухгалтер (управління бухгалтерською службою, контроль, оцінка ризиків); 8 рівень НРК – фінансовий директор (стратегічне планування, управління фінансами компанії). Вимоги до майбутньої сертифікації найімовірніше відповідатимуть саме цим рівням НРК.​ Хто підлягатиме обов’язковій сертифікації.  На сьогодні законодавство не містить чіткого переліку посад, для яких сертифікація буде обов’язковою. Закон №4353 та постанова №1387 не визначають конкретних категорій працівників, які мають проходити сертифікацію. Однак у публічних заявах та експертних дискусіях наголошується, що під обов’язкову сертифікацію найімовірніше потраплять:​ головні бухгалтери підприємств; фінансові директори; фахівці, які підписують фінансову та податкову звітність; бухгалтери підприємств, що становлять суспільний інтерес (згідно зі ст. 8 Закону №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»); податкові консультанти та радники. Для більшості рядових бухгалтерів, особливо тих, хто працює у малих підприємств або ФОПів, обов’язкова сертифікація на початковому етапі може не застосовуватися.​ Професійні стандарти.  У 2025 році Міністерство фінансів затвердило перші професійні стандарти для бухгалтерів бюджетної сфери:​ «Бухгалтер бюджетної установи» (затверджено 22 липня 2025 року) – 6 рівень НРК; «Головний бухгалтер підприємства, що становить суспільний інтерес» (затверджено 21 липня 2025 року) – 7 рівень НРК. Ці стандарти визначають трудові функції, професійні компетентності, вимоги до освіти та досвіду роботи. Вони стануть основою для розробки програм іспитів та сертифікаційних процедур.​ Як працюватиме система сертифікації.  За логікою Закону №4353 та постанови №1387, процес сертифікації передбачає:​ Іспити прийматимуть виключно державні кваліфікаційні центри, акредитовані Національним агентством кваліфікацій. Фахівці можуть готуватися до іспитів у будь-яких освітніх закладах, на курсах підвищення кваліфікації або самостійно. Після успішного складання іспиту видається національний сертифікат, який вноситься до Єдиного реєстру кваліфікацій. Роботодавці матимуть можливість перевіряти сертифікати онлайн через відкритий реєстр. Програми іспитів базуватимуться на професійних стандартах. Вимоги до освіти та компетентностей.  Для осіб, які підписують фінансову або податкову звітність, встановлюється вимога мати освіту не нижче ступеня бакалавра (6 рівень НРК). Це забезпечує базову відповідність рівню знань, необхідному для прийняття відповідальних фінансових рішень.​ Очікувані вимоги до компетентностей включатимуть:​ знання національних та міжнародних стандартів обліку і звітності; розуміння податкового законодавства; володіння цифровими інструментами та програмами автоматизації обліку; навички фінансового аналізу та управління ризиками; дотримання кодексу професійної етики; комунікативні та управлінські компетентності (для вищих рівнів). Податкові консультанти.  Для податкових консультантів готуються окремі професійні стандарти, які визначатимуть вимоги до:​ знання міжнародного оподаткування; аналітики та ризик-менеджменту; комунікації та професійної етики; цифрових компетенцій та роботи з електронними сервісами. Це створює фундамент для обов’язкової сертифікації податкових фахівців у майбутньому. Перехідний період та терміни.  Реєстр кваліфікацій офіційно запрацює 2 травня 2026 року, коли постанова №1387 набере чинності. Після цієї дати очікується поетапне впровадження обов’язкової сертифікації для окремих категорій фахівців.​ Імовірний сценарій: спочатку сертифікація стане обов’язковою для головних бухгалтерів підприємств суспільного інтересу, фінансових директорів та податкових консультантів. Згодом вимоги можуть поширитися на інші категорії працівників.​ Невизначені питання.  На сьогодні залишається низка питань без чітких відповідей:​ Хто саме підлягатиме обов’язковій сертифікації? Як виглядатиме іспит та які теми він охоплюватиме? Які центри будуть акредитовані для прийняття іспитів? Чи визнаватимуть міжнародні сертифікати (ACCA, CIMA, CIPFA тощо)? Яка буде вартість іспиту? Як часто потрібно буде підтверджувати кваліфікацію? Це нормально для перехідного періоду. Поки формується нормативна база, готуються стандарти та акредитуються центри, повної ясності немає. Практичні рекомендації для бухгалтерів.  Щоб підготуватися до майбутніх змін, експерти радять:​ Стежити за офіційними оновленнями на сайтах Мінфіну, Національного агентства кваліфікацій, професійних асоціацій. Вивчати професійні стандарти для своєї категорії працівників. Підвищувати кваліфікацію через курси, вебінари, тренінги з національних та міжнародних стандартів обліку. Розвивати цифрові компетентності, освоювати нові програмні продукти для автоматизації обліку. Зберігати документи про освіту, досвід роботи, проходження курсів підвищення кваліфікації. Не панікувати – зміни відбуватимуться поетапно, з урахуванням думки професійної спільноти. Наслідки для роботодавців.  Роботодавці також мають готуватися до нововведень. Їм варто:​ Уточнити кваліфікаційні вимоги до бухгалтерських посад у штатному розписі. Передбачити у бюджеті кошти на сертифікацію працівників. Створити умови для професійного розвитку бухгалтерів. Розуміти, що сертифіковані фахівці матимуть конкурентні переваги на ринку праці. Міжнародний контекст. Система обов’язкової сертифікації бухгалтерів діє у більшості країн Європейського Союзу. Наприклад, у Польщі, Німеччині, Франції фахівці проходять державні іспити для отримання права підписувати фінансову звітність. Україна адаптує ці практики з урахуванням національних особливостей. Висновки Поступово сертифікація стане критерієм доступу до професії, умовою для підписання звітності та конкурентною перевагою на ринку. Це підвищить престиж професії, забезпечить довіру до фінансової звітності з боку інвесторів, кредиторів та держави. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із підготовкою до сертифікації, вибором програм перепідготовки, розумінням нових професійних стандартів, оцінкою Ваших компетентностей, правовим аспектами змін у трудовому праві, модернізацією облікових процесів або консультаціями щодо кваліфікаційних вимог — звертайтесь до команди професіоналів у сфері бухгалтерського та трудового права. Юридична компанія «WINNER» готова надати:· експертне консультування щодо імплементації нових стандартів у вашу організацію;· аналіз кваліфікаційних вимог та розроблення стратегії розвитку персоналу;· юридичне супровід змін у трудових контрактах та посадових інструкціях;· підготовку матеріалів для

Анулювання свідоцтва платника ПДВ є однією з найважливіших податкових процедур для бізнесу, оскільки впливає на модель роботи, податкові зобов’язання та правовий статус компанії. В цій аналітичній статті розглянемо основні причини, правові підстави, детальний алгоритм дій, типові ризики і практичні поради щодо захисту інтересів при анулюванні ПДВ-реєстрації. Причини анулювання свідоцтва платника ПДВ.  Анулювання статусу платника ПДВ може відбуватися як за ініціативою самого суб’єкта господарювання, так і з боку податкового органу, у випадку наявності певних порушень чи невідповідності критеріям законодавства. Основними підставами для анулювання є:​ добровільне рішення підприємства (наприклад, обсяги оподатковуваних операцій менші за межу, встановлену ст. 181 ПКУ); невиконання вимог законодавства, зокрема по обсягах операцій чи сплаті податкових зобов’язань; порушення ведення податкового обліку та реєстрації податкових накладних; наявність судового рішення щодо припинення діяльності, банкрутства, ліквідації або належних підстав для зняття з обліку; інші спеціальні випадки, визначені ст. 184 Податкового кодексу України. Добровільне анулювання: деталізований алгоритм.  Якщо бізнес приймає рішення самостійно анулювати ПДВ-реєстрацію, потрібно чітко дотримуватися вимог Податкового кодексу. Процедура складається з таких етапів:​ Подається заява за формою №3-ПДВ (J/F 1310404) в контролюючий орган за місцем обліку. Перевіряється повнота інформації (зокрема, підпис відповідальної особи). Очікується рішення податкової протягом 10 календарних днів. У разі наявності податкових боргів подається повторна заява після розрахунків із бюджетом. Отримується офіційне повідомлення про анулювання статусу платника ПДВ (форма №6-РПДВ), яке надходить протягом 3 робочих днів. Важливо! Якщо електронний формат заяви містить помилки або невірну інформацію, ДПС надсилає пропозицію подати нову заяву із зазначенням причин неприйняття попередньої. Анулювання з ініціативи податкового органу.  Контролюючий орган має право ініціювати анулювання ПДВ-реєстрації, якщо суб’єкт господарювання: не проводить господарську діяльність достатній період; порушує правила ведення податкового обліку або не подає звітності; має судові рішення щодо припинення діяльності. Податкова зобов’язана повідомити платника про анулювання у письмовій або електронній формі не пізніше ніж через 3 робочі дні після прийняття рішення. Водночас суб’єкт має право подати заперечення та оскаржити рішення в адміністративному чи судовому порядку.​ Наслідки для бізнесу після анулювання ПДВ.  Втрата статусу платника ПДВ має низку юридичних та фінансових наслідків: припиняється обов’язок нарахування та сплати ПДВ на поставки товарів/послуг; підлягає коригуванню остання звітність, розрахунки із бюджетом, податкові накладні; змінюється модель роботи з контрагентами (для них важливо знати про втрату ПДВ-статусу); підприємство переходить на загальну чи спрощену систему оподаткування; можливі наслідки для залишків товарів, основних засобів, амортизації; потрібна оцінка впливу на партнерські та зовнішньоекономічні контракти. Порядок розрахунків та фінальні звіти.  У разі анулювання обов’язковими є наступні кроки: подати остаточну податкову декларацію з ПДВ за останній звітний період; погасити всі податкові зобов’язання, штрафи, пеню; задекларувати залишки товарів, основних засобів тощо; оформити відповідну кореспонденцію з контрагентами (уточнення щодо податкового кредиту, зобов’язань). Якщо з бюджету не сплачено податки за останній період, контролюючий орган зобов’язаний письмово запропонувати подати нову заяву після повної сплати ПДВ. Практичні помилки та ризики при анулюванні.  Найчастіші помилки, які допускають платники під час анулювання ПДВ: невірне заповнення заяви, відсутність підпису або невірна інформація; несвоєчасне інформування контрагентів; недораховані зобов’язання за останній період; ігнорування обов’язкового подання остаточної декларації; невиконані розрахунки із бюджетом. Внаслідок цього держорган може або відмовити в анулюванні, або (при зловживаннях) застосувати фінансові санкції. Як захистити свої інтереси.  Для мінімізації ризиків важливо: проконсультуватися з податковим консультантом або юристом; перевірити відповідність всіх даних у заяві та деклараціях; завчасно сплатити всі податкові зобов’язання; у разі оскарження — аргументовано готувати скаргу чи позов (включати факти, строки, докази виконання обов’язків); зберігати листування, копії документів та рішення органів ДПС. Окрему увагу слід приділяти проблемним питанням із реєстром накладних, взаєморозрахунками із партнерами, внесенням змін до внутрішніх документів. Судова практика та типові кейси.  Українські суди розглядають справи щодо анулювання ПДВ як з ініціативи бізнесу, так і з боку контролюючих органів. При цьому, успіх захисту залежить від:​ якісної підготовки документів та доказів; дотримання процедурних строків; фіксації причин анулювання та виконання всіх розрахунків; представлення інтересів у суді із залученням експертів. Суди, як правило, стають на бік платника у випадках, коли доведено формальні помилки з боку контролюючого органу або відсутність обґрунтованих підстав для анулювання. Висновки та рекомендації Анулювання свідоцтва платника ПДВ — це комплексний процес із низкою юридичних тонкощів та фінансових наслідків для бізнесу. Відповідальний підхід, професійна підготовка документів і своєчасні розрахунки допоможуть уникнути ризиків та фінансових втрат. При виникненні спорів або несправедливого анулювання звертайтесь до адвоката, спеціалізованого у податковому праві, для формування сильної позиції захисту. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із анулюванням свідоцтва платника ПДВ, проведенням розрахунків, заповненням заяв, оформленням документів, оскарженням рішень контролюючих органів, чи роз’ясненням партнерських зобов’язань — звертайтесь до команди професійних адвокатів у сфері податкового права. Юридична компанія «WINNER» готова надати: консультації щодо захисту ваших інтересів у податкових спорах; експертний аудит заяв і податкових документів; повний супровід процедури анулювання реєстрації; представництво та захист у судових справах. У сучасних умовах важливо діяти обачливо та з опорою на професійну команду. Ми допоможемо захистити ваш бізнес й оперативно знайти рішення у найскладніших ситуаціях. https://youtu.be/KgqJ9tgfveI?si=TDqnCNnm0f0cY7so

Ефективний захист у кримінальному провадженні сьогодні неможливий без вмілого використання механізмів, що дозволяють стороні захисту самостійно збирати докази. Одним із таких ключових інструментів є адвокатський запит, особливо в контексті застосування статті 93 Кримінального процесуального кодексу України (КПК). В умовах значного процесуального дисбалансу між обвинуваченням та захистом адвокатський запит фактично стає іноді єдиним шляхом отримання для захисника необхідної доказової інформації.​ Законодавче регулювання та процесуальні можливості Стаття 93 КПК України визначає, що сторона захисту має право самостійно збирати докази, зокрема шляхом направлення запитів до фізичних та юридичних осіб. Ця норма забезпечує адвокату інструмент звернення до широкого кола суб’єктів — органів державної влади, підприємств, установ, фізичних та юридичних осіб — із вимогою надати інформацію, документи або їх копії. Незважаючи на деякі процесуальні обмеження, саме цей механізм дозволяє захиснику ефективно збирати інформацію, яку слідчий чи прокурор міг би зумисне ігнорувати під час досудового розслідування.​ Природа адвокатського запиту: позапроцесуальний чи процесуальний механізм? Адвокатський запит має дуальну природу. З одного боку, він ґрунтується на законі “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що закріплює право адвоката на направлення запиту для отримання інформації в інтересах клієнта. З іншого — витребування інформації відповідно до ст. 93 КПК України створює підстави визнати отриману інформацію процесуально значущою для кримінального провадження. Судова практика озвучує дискусії щодо допустимості доказів, одержаних на адвокатський запит, але загальний підхід зводиться до того, що докази, отримані захисником у такий спосіб та належним чином долучені до матеріалів кримінального провадження, мають використовуватись під час оцінки доказів.​ Практичні особливості застосування: ключові аспекти Правила складання запитуЗапит має бути оформлений письмово, містити точне обґрунтування правомірності та мети отримання інформації. До запиту обов’язково додаються копії ордера, свідоцтва адвоката, а інколи — документи, що посвідчують повноваження представництва інтересів клієнта.​ Відповідальність за ненадання відповідіЗаконом передбачена адміністративна відповідальність за ігнорування адвокатських запитів, однак на практиці відповідь нерідко залишається без розгляду, особливо у випадку приватних компаній або нових суб’єктів ринку, які посилаються на конфіденційність чи інші формальні підстави.​ Витребування інформації через слідчого суддюЯкщо у відповіді на адвокатський запит безпідставно відмовляють або не надсилають відповідь у визначений строк, захисник може ініціювати клопотання до слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Судова практика свідчить, що таке клопотання може бути задоволене, якщо адвокат належно обґрунтує процесуальну необхідність отримання доказів.​ Судова практика та допустимість доказів Судова практика неоднозначна у питанні допустимості документів, отриманих на запит. З одного боку, є судові рішення, де відмова в наданні інформації за адвокатським запитом визнавалась неправомірною та призводила до адмінвідповідальності посадових осіб. З іншого — у низці проваджень суди оцінюють такі докази критично і можуть визнавати їх недопустимими, якщо було порушено форму або механізм їх отримання, визначений КПК.​ Важливо, що докази, здобуті шляхом адвокатського запиту, традиційно використовують не лише для захисту клієнта у кримінальному провадженні, а й під час вироблення стратегії захисту, надання консультацій, підготовки письмових пояснень. Типові проблеми застосування Ігнорування адвокатських запитів приватними структурам; Формальні відмови, що посилаються на комерційну таємницю, персональні дані чи інші обмеження; Оскарження стороною обвинувачення допустимості доказів, отриманих поза процесуальними процедурами; Нечітке або недостатньо аргументоване формулювання мети запиту, що дає підстави для відмови у наданні інформації; Відсутність єдиного підходу до практики задоволення клопотань про тимчасовий доступ до інформації, отриманої за адвокатським запитом.​ Рекомендації адвокатам щодо забезпечення ефективного використання запиту Усі запити оформляти письмово з обов’язковою вказівкою на статтю 93 КПК України та Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Додавати до запиту копії ордера, свідоцтва, довіреності. Надсилати запит рекомендованим листом або із доказом вручення адресату. Фіксувати всі спроби отримання відповіді, зберігати докази відправлення та відповіді. У випадку відмови — ініціювати скаргу про притягнення до адміністративної відповідальності чи клопотання до слідчого судді. Ретельно обґрунтовувати необхідність отримання інформації саме для здійснення захисту. Висновки Адвокатський запит у світлі статті 93 КПК України — це ефективний та гнучкий інструмент реалізації права на захист. Попри численні проблеми застосування та небажання частини адресатів співпрацювати, саме грамотне використання цього інституту забезпечує стороні захисту додаткову можливість доказової активності. Успішне отримання і використання доказів залежить як від правильного оформлення запитів, так і від готовності боротися за права клієнта на всіх процесуальних рівнях — аж до оскарження неправомірних відмов та ініціювання перевірок дотримання закону. Автор: Євген Мурченко – керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням адвокатських запитів, збором доказів чи захистом у кримінальних провадженнях, ви можете звернутися до нашої команди для отримання професійної консультації та правової допомоги. Ми відкриті до співпраці й готові допомогти у вирішенні найскладніших процесуальних ситуацій. https://youtu.be/V6VIYjriyBw?si=b8v5UTZ3YzE1ILqA

Стаття 368 Кримінального кодексу України є однією з ключових антикорупційних норм, спрямованих на припинення хабарництва та зловживання службовим становищем у державному секторі. Ця стаття визначає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а також за прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за певні дії або бездіяльність із використанням влади чи службового становища.​ Хто є суб’єктом злочину? Суб’єктами злочину за ст. 368 є особи, які займають посади у державних чи місцевих органах влади і наділені владними, організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими повноваженнями. До них входять керівники державних органів, посадові особи, депутати різних рівнів, працівники силових структур та судової влади.​ Предмет та механізм злочину Предметом злочину виступає неправомірна вигода, що може мати форму грошей, майна, послуг, пільг чи нематеріальних активів, які пропонуються, обіцяються чи надаються службовій особі або за її посередництвом для себе чи третьої особи. Не має значення, чи була вигода отримана у повному обсязі— кримінальна відповідальність настає й за прийняття пропозиції, домовленість чи вимогу про її надання.​ Корупційним правопорушенням визнається навіть прохання чи вимога надати вигоду за реалізацію певних дій або бездіяльності на користь того, хто пропонує чи дає хабар, чи в інтересах третіх осіб. Важлива умова — використання наданої влади або службового становища. Класифікація злочину та розміри вигоди Закон виділяє кілька кваліфікуючих ознак: Основний склад — прийняття/одержання будь-якої неправомірної вигоди, прохання про неї або домовленість про її надання карається штрафом чи обмеженням волі на строк від 2 до 4 років з позбавленням права обіймати відповідні посади.​ Великий розмір вигоди — якщо предметом злочину є неправомірна вигода у значному розмірі, санкція — позбавлення волі від 3 до 6 років. Особливо великий розмір/особливо відповідальна посада — за ці обставини встановлюється покарання у вигляді ув’язнення на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна. Розмір неправомірної вигоди класифікується згідно з неоподатковуваним мінімумом доходів громадян та може суттєво впливати на суворість покарання. Ключові елементи доказування Щоб залучити до відповідальності за ст. 368 КК, органи досудового розслідування мають довести: факт прохання, прийняття, погодження чи одержання вигоди, наявність взаємозв’язку між вигодою і виконанням/невиконанням дій службовою особою, суб’єктивну сторону (умисел, знання про неправомірний характер вигоди), використання владних чи службових повноважень. Розслідування таких кримінальних правопорушень складне, оскільки часто фіксується виключно спроба схилити службовця до прийняття неправомірної вигоди або встановлення попередньої домовленості.​ Санкції та наслідки для винних Залежно від кваліфікуючих ознак та ролі особи, ст. 368 КК України передбачає такі види покарань: штрафи від 17 000 до 68 000 грн, позбавлення волі на строк від 2 до 12 років, обов’язкове позбавлення права обіймати відповідні посади на строк до 3 років, конфіскація майна у тяжких та особливо тяжких випадках.​ При цьому, навіть спроба чи обіцянка отримати вигоду карається аналогічно, а для відбування покарання з випробувальним строком або амністії передбачені жорсткі обмеження, як і при дворазовому вчиненні такого правопорушення. Відмінність від інших корупційних злочинів Стаття 368 КК є базовою для боротьби саме з «внутрішньою» корупцією — тобто серед посадових осіб держави. Відмінності полягають у складі суб’єкта, мотивації (корисливий інтерес чи намір отримати перевагу), а також предметі — вигода повинна бути без законних на те підстав і прямо пов’язана з владними чи службовими повноваженнями. Судова практика та актуальні тенденції Останні рішення судів України свідчать про жорсткий підхід до покарання корупціонерів: судами найчастіше призначаються реальні строки позбавлення волі та конфіскація майна без права на амністію чи скорочення терміну. Зростає також відсоток вироків стосовно високопосадовців і членів колегіальних органів, що діють групою.​ Разом з тим, часто спостерігаються виправдувальні вироки у випадках недостатньої доказової бази щодо умислу чи відсутності прямого зв’язку між вигодою і діями службової особи. Тому адвокатська стратегія захисту, яка спирається на доведення відсутності умислу чи протиправної мотивації, — одна з найбільш ефективних у зазначеній категорії справ.​ Що важливо знати посадовцям та громадянам До відповідальності можуть бути притягнені не лише за фактичне отримання вигоди, а й за домовленість, обіцянку чи прохання. Недостатньо лише довести передачу коштів — сторона обвинувачення зобов’язана установити зв’язок між діями посадової особи і вигодою.​ Навіть формальна відсутність завершеного результату не виключає кримінальної відповідальності. Висновок В умовах законодавчих змін та підвищення уваги до боротьби з корупцією, стаття 368 КК України залишається одним із найефективніших юридичних інструментів для очищення державної служби і попередження зловживань. Посадовим особам рекомендується суворо дотримуватися норм етики і контролювати будь-які пропозиції, які можуть мати ознаки неправомірної вигоди. Для громадян — бути свідомими щодо законних шляхів вирішення своїх питань і уникати участі у схемах із корупційною складовою. Автор: Євген Мурченко – керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із  застосуванням статті 368 КК України, оцінкою ризиків для посадовців, захистом у корупційних справах, підготовкою правової позиції або супроводом у досудовому розслідуванні чи судовому процесі, звертайтеся до команди Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». Наші фахівці мають значний досвід роз’яснення нюансів статті 368, консультують щодо антикорупційних стратегій, проводять комплексний правовий аналіз і захищають права клієнтів на всіх стадіях розгляду справ. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=PqfLitk8ZKsTdHQv

Стаття 369 Кримінального кодексу України є фундаментальною нормою антикорупційного законодавства, яка встановлює кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовим особам. У суспільно-правовому сенсі вона спрямована на захист інституту державної служби, підвищення суспільної довіри до влади та попередження корупції як однієї з головних загроз розвитку країни.​ Суть складу злочину Стаття 369 ККУ охоплює будь-які дії, спрямовані на спонукання службової особи до певних дій/бездіяльності, шляхом пропозиції, обіцянки або фактичної передачі неправомірної вигоди. Достатньо одного тільки наміру або пропозиції — злочин вважається закінченим у момент надання обіцянки чи вигоди, незалежно від того, чи погодилась службова особа на незаконну дію, або чи вигоду прийнято.​ Ключові поняття Суб’єкт злочину: Будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку — громадянство не має значення. Об’єкт: Публічні відносини у сфері влади, службова діяльність державних органів, корпоративних структур із часткою державної власності. Неправомірна вигода: Це не лише грошові кошти, а будь-які матеріальні і нематеріальні цінності, послуги, пільги, переваги, відпочинок, товари і навіть нематеріальні преференції. Розмір вигоди не визначає складу — важлива сама пропозиція через зв’язок із державною службою.​ Кваліфікуючі ознаки Повторність: Якщо особа вже вчиняла подібні правопорушення, це підвищує відповідальність і карається суворіше. Групова змова: Вчинення злочину групою осіб чи в інтересах групи — відноситься до агравуючих обставин. Статус службової особи: Надання вигоди особі, яка має «особливо відповідальне становище» (політики, судді, керівники структур), автоматично підвищує міру покарання.​ Відмежування від суміжних складів Важливо розрізняти пропозицію чи обіцянку — це своєрідна підготовка до злочину, але ККУ прямо криміналізує навіть ці стадії, на відміну від багатьох інших злочинів. Також не слід плутати із статтями про підбурювання до зловживання службовим становищем або зловживання впливом (ст. 369-2 ККУ).​ Покарання За частиною 1 — штраф від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеження волі на строк від 2 до 4 років, або позбавлення волі на той самий строк. За повторність чи групові дії — позбавлення волі від 3 до 6 років із штрафом, з можливістю конфіскації майна. Якщо хабар давався особі, яка займає особливо відповідальне становище, або вчинено організованою групою — покарання найсуворіше: від 5 до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.​ Судова практика та актуальні тенденції Суди схиляються до суворого тлумачення статті 369, особливо в умовах посилення антикорупційної політики. Самий факт пропозиції чи передачі навіть символічної суми або незначного подарунку вже є підставою для відкриття провадження та кваліфікації дій за цією статтею. Мотиви враховуються для індивідуалізації покарання, але вони не звільняють від відповідальності. Особливу увагу суди звертають на наявність реального зв’язку вигоди із виконанням (або невиконанням) службових обов’язків чиновником.​ Питання доведення і захисту Для доведення вини достатньо сукупності доказів: Факт спроби контакту зі службовою особою із пропозицією винагороди. Наявність наміру вплинути на службову поведінку. Підтвердження неправомірної вигоди експертизою чи свідченнями.У захисті можуть бути використані докази відсутності умислу, недоведення прямого зв’язку вигоди та службової функції, помилки у кваліфікації або процесуальні порушення. Типові помилки сторін Впевненість, що «обіцянка» або «символічний подарунок» не є злочином. Намагання врегулювати питання через посередників без прямого контакту — відповідальність все одно настає. Недооцінка ризиків групових дій або повторюваних контактів із чиновниками. Відсутність консультації з адвокатом на етапі викриття чи слідства. Актуальні зміни та висновки Останніми роками законодавець неодноразово коригував редакцію статті 369 ККУ та роз’яснення органів судової влади. Жорсткість санкцій, розширення трактування понять «неправомірної вигоди» і «обіцянки» відповідає вимогам міжнародних стандартів запобігання корупції. Найголовніше — пересічний громадянин та учасники бізнесу повинні розуміти: жодна спроба вирішити питання через хабар (навіть нереалізована) — це вже кримінальний ризик, із незворотними наслідками. Рекомендація для всіх: уважно оцінюйте свої дії при контакті із службовцями. У разі виникнення сумнівної ситуації — негайно звертайтесь за консультацією до фахового адвоката для уникнення помилок, які можуть коштувати свободи й репутації. Закон, особливо у воєнний час, застосовується максимально формально і пильно. Пам’ятайте: незнання — не звільняє від відповідальності! Автор: Євген Мурченко – керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із визначенням правової кваліфікації ваших дій, ситуаціями притягнення до відповідальності за статтею 369 КК України, формуванням правильної правової стратегії захисту, підготовкою скарг, пояснень або доказів для суду — звертайтесь до команди Адвокатського об’єднання «Юридична компанія WINNER». Наші фахівці мають значний досвід супроводу кримінальних справ, гарантують підтримку на всіх етапах процесу та готові захищати ваші права й законні інтереси навіть у найскладніших ситуаціях. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=tP6PEg4gy9IroOuY

Під час продовженого воєнного стану в Україні інститут розшуку територіальними центрами комплектування (ТЦК) став реальною та відчутною загрозою для сотень тисяч військовозобов’язаних. Дедалі більше громадян отримують статус «в розшуку» навіть за незначні порушення правил військового обліку — наприклад, якщо не оновили дані, не з’явилися у відповідний ТЦК, або не забрали особисту повістку. Реєстрація особи в розшуку відбувається через офіційний адміністативний канал — реєстр «Оберіг», що інтегрується з базами Міністерства внутрішніх справ.​ Правові підстави розшуку та процедура внесення Правовою основою для оголошення у розшук є насамперед ст. 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) та, по-суті, листування з Постановою КМУ №1487. “Розшук ТЦК” — адміністративний механізм, який не є кримінальним переслідуванням: мета — складання протоколу, притягнення до адмінвідповідальності, зазвичай — нарахування штрафу (від 17 000 до 25 500 грн станом на 2025 рік).​ Процес запускається за поданням ТЦК до Національної поліції, яка має право затримати людину і доставити її до ТЦК із підставою складання адмінпротоколу. Механізм розшуку суттєво спрощено в умовах війни: особу можуть внести до списків навіть після невручення повістки особисто, достатньо документального підтвердження спроби її вручити.​ Фактори, що призводять до внесення у розшук Основні причини: Відсутність за місцем реєстрації або недійсні контакти Ігнорування особисто врученої повістки Неявка на ВЛК, ігнорування повідомлень від ТЦК Неоновлення персональних даних​ Порушення реєструються в єдиній інформаційній системі Міністерства оборони та поліції, що дозволяє легко визначити особу у статусі «в розшуку». Чи можна зняти статус «розшук ТЦК» оплативши штраф? Головний міф останніх років — «достатньо оплатити штраф, і статус буде знято автоматично». Юридичний аналіз показує, що реальна процедура складніша: Сплата штрафу можлива лише після складання адміністративного протоколу особисто в ТЦК або в суді. Без документального оформлення штрафу просто оплатити чи внести кошти не вийде.​ Сама сплата штрафу ще не гарантує миттєвого зняття з розшуку: Необхідне підтвердження виконання всіх приписів ТЦК (проходження ВЛК, оновлення даних тощо) ТЦК має внести зміни в реєстри вручну — це займає щонайменше декілька днів, а часто затягується до місяця Поліція й інші органи можуть ще певний час бачити людину як «у розшуку»​ Без особистої явки до ТЦК питання розшуку не вирішується: Процедура НЕ дистанційна — потрібна власна присутність або присутність адвоката для подання заяви/пояснень Виконання законних вимог ТЦК є ключовою умовою для виключення із реєстру «розшук»​ Факт сплати штрафу — лише одна зі складових вимог ТЦК:​ Іноді особа може бути знята з розшуку й без штрафу (за відсутності підстав або помилки) Якщо є кримінальна складова (ухилення від мобілізації за ст. 336 ККУ), питання штрафу не вирішує статус «розшук» Алгоритм зняття з розшуку ТЦК З’ясувати свій статус офіційним запитом до ТЦК/через реєстр або з адвокатом.​ Особисто з’явитися до ТЦК або разом з адвокатом. Надати всі необхідні документи, пояснення й виконати вимоги військкомату: оновити дані, пройти ВЛК, написати пояснення. Дочекатися складання адмінпротоколу, підписати його, отримати реквізити для оплати штрафу.​ Сплатити штраф (через банк, онлайн тощо) й надати ТЦК підтвердження оплати. Проконтролювати вручення ТЦК документа про зняття з обліку розшуку, перевірити це в офіційному реєстрі.​ У разі відмови — оскаржувати дії ТЦК через обласний підрозділ, Генштаб чи в адміністративному суді (позовна заява про незаконність внесення в розшук).​ Юридичні наслідки та ризики Сплата штрафу за ст. 210 КУпАП НЕ означає автоматичний дозвіл залишати країну чи імунітет від подальших дій ТЦК.​ У разі повторного порушення — новий штраф і повторне внесення до розшуку. Присутність статусу «розшук» у реєстрі навіть після оплати штрафу може призвести до затримань поліцією до оновлення інформації в базах.​ Існує правова позиція, що «адміністративний розшук» не передбачений законодавством, а тому може бути оскаржений у суді з високою імовірністю успіху.​ Практика та судові перспективи Через численні технічні помилки трапляються помилкові внесення до розшуку, дублювання справ або затримання вже після зняття статусу; в таких випадках рекомендовано негайно звертатись до адвоката і подавати заяву про визнання розшуку незаконним.​ Якщо є підтверджуючі документи про оплату штрафу й виконання вимог ТЦК ― судова практика схиляється до задоволення позовів про скасування розшуку. Висновки. Що робити військовозобов’язаному Дізнайтеся свій статус, не ігноруйте комунікації від ТЦК. Не платіть штраф без контакту з ТЦК — лише після складання протоколу й консультації з адвокатом. Пройдіть усі формальні процедури, не уникайте особистої явки до ТЦК чи подання пояснень. Якщо зняття з розшуку затягується — дійте через оскарження вищим органам або в суді. Ведіть фіксацію всіх звернень, платежів і збережіть докази їх виконання. Оплата штрафу — НЕ універсальний спосіб зняття з розшуку ТЦК, а лише один із етапів складної адміністративної процедури. Основна вимога — повноцінна взаємодія з ТЦК та виконання формальних приписів. Лише після цього можливо офіційно виключити особу з реєстру розшуку, уникнути ризиків двойного штрафування, незаконного затримання чи нових внесень до бази. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із визначенням свого статусу у реєстрах, отриманням чи сплатою штрафів, підготовкою документів для зняття з розшуку, оформленням пояснень чи скарг до ТЦК, а також із іншими юридичними аспектами, що стосуються військового обліку, мобілізації або дотримання вимог закону — звертайтеся до команди Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». Наші фахівці готові надати консультації, супровід та допомогу для успішного вирішення ваших питань і захисту ваших прав. https://youtu.be/zTDo7jW1KUg?si=-jjHTPixu6iKopXn

Відмова водія від проходження медичного огляду на стан сп’яніння – одна з найпоширеніших підстав для притягнення до відповідальності відповідно до ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Деякі водії помилково вважають, що ігнорування процедури дає шанс уникнути санкцій, однак така поведінка прямо прирівнюється законодавством до керування транспортом у нетверезому стані. У цьому матеріалі розглянуто правові наслідки, судову практику та механізми ефективного захисту. Юридична природа та повноваження поліціїЗгідно зі ст. 130 КУпАП, до адміністративної відповідальності підлягають водії, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також ті, хто відмовився пройти відповідний медичний огляд. Поліцейський має право вимагати проведення огляду особи при наявності ознак сп’яніння. Відмова водія — це окрема складова правопорушення, яка відкриває шлях для застосування передбачених законом санкцій.​ Алгоритм дій при пропозиції пройти оглядПоліцейський, помітивши підозрілі ознаки, має запропонувати водієві пройти огляд на місці (драггером) або в медичному закладі. Відмова оформлюється письмово у протоколі, який підписує водій; обов’язково має бути зазначено підстави та зафіксовано відповідною апаратурою або відеозаписом. Наслідки відмови від медоглядуВідмова прирівнюється до підтвердженого факту керування у стані сп’яніння, тобто: штраф у значному розмірі (наразі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік); у разі повторного правопорушення – арешт до 15 діб і позбавлення прав на строк 3 роки; вилучення транспортного засобу (для окремих категорій водіїв та при повторних правопорушеннях).​ Чому відмова вважається завершеним адміністративним правопорушенням?Такий підхід законодавця обумовлений прагненням виключити маніпуляції та уникнення відповідальності з боку водіїв, які можуть усвідомити невигідність огляду вже під час процедури. Типові підстави для захисту та помилки поліціїНайчастіше суди стають на бік захисту в разі: неправильно оформлених процесуальних документів; відсутності прямого доказу ознак сп’яніння (немає відеозапису, показань свідків); некоректного направлення на медогляд чи відсутності роз’яснень про право пройти огляд у медзакладі; суперечності у поясненнях поліції та даних протоколу; спірної ситуації, коли відмова не була доказово підтверджена. Приклад: суди закривали провадження за ст. 130 КУпАП через відсутність належних доказів: відсутність відеофіксації, неналежне складання протоколу, суперечності у поясненнях сторін.​ Стандарт захисту та роль адвокатаЕфективний захист базується на: детальному аналізі протоколу та записів бодікамер чи dash-cam; перевірці наявності всіх обов’язкових роз’яснень і запропонованих альтернатив огляду; перевірці медичних висновків та законності процедури; відображенні в скарзі/поясненнях усіх порушень та обставин, які могли вплинути на рішення поліцейського. Професійний адвокат допоможе: відновити терміни оскарження; домогтися закриття провадження при формальних чи доказових порушеннях; оскаржити пом’якшення, неправомірне вилучення майна, повторні санкції тощо. Особливості судової практики та реальні кейсиСудова практика, зокрема апеляційна та касаційна, містить багато прикладів, коли провадження закривалося через неправильні дії поліції. Суд аналізує всі обставини, навіть якщо формально є відмова, але немає підтвердженого стану сп’яніння чи доказів такої відмови. Поради практики Завжди фіксуйте хід подій на особистий відеореєстратор, телефонуйте адвокату одразу при затриманні. Уникайте агресії, вимагайте роз’яснень, не підписуйте порожній чи суперечливий протокол. Перевіряйте наявність альтернативної пропозиції пройти огляд у медзакладі. Пам’ятайте: відмова без належного процесуального оформлення ще не автоматично тягне відповідальність. Не нехтуйте строками оскарження постанови. ВисновкиВідмова від проходження медогляду – адміністративне правопорушення із суворими наслідками. Однак у багатьох кейсах захист базується на порушеннях процедури з боку поліції. Кожна справа індивідуальна: ретельність захисту, кваліфікований адвокат і аналіз доказів дають реальний шанс мінімізувати ризики та уникнути несправедливого покарання. Вчасно оформлена правова позиція зробить вашу справу сильною навіть у складних випадках. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/S9C2nn5VO0I?si=gXR8TmDR7bZPXgQl

Реформування системи класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) стало однією з найважливіших адміністративних змін останніх років. Перехід на нову редакцію КВЕД має на меті приведення української статистичної, податкової та регуляторної системи у відповідність до сучасних економічних реалій та європейських стандартів класифікації. У цій статті розглянемо, чому виникла потреба в оновленні КВЕД, у чому полягають основні зміни, як вони вплинуть на бізнес, а також які дії необхідно здійснити підприємцям і компаніям. Навіщо потрібна нова система Попередня редакція КВЕД (2010) фактично втратила актуальність. За останні десять років українська економіка істотно змінилася: з’явилися нові сфери діяльності, пов’язані з цифровими технологіями, зеленою енергетикою, креативними індустріями, логістикою та фінансовими послугами нового типу. Старі коди не охоплювали цих напрямів, або ж відображали їх занадто загально, що ускладнювало облік, аналіз та регулювання. Окрім того, Україна взяла курс на гармонізацію статистичних стандартів із системою NACE Rev. 2 (класифікація економічної діяльності, що діє в Європейському Союзі). Це означає, що нова редакція українського КВЕД базується на тій самій структурі групування, що і в країнах ЄС. Завдяки цьому український бізнес матиме спрощений доступ до міжнародних ринків, а державні органи – до уніфікованої системи статистичних показників. Основні принципи оновлення класифікації Нова система класифікації видів економічної діяльності побудована з урахуванням таких принципів: узгодженість з NACE Rev. 2; деталізація нових секторів економіки; спрощення реєстраційних процедур та усунення дублювання кодів; можливість автоматизованого оновлення баз даних у майбутньому. Структура класифікації залишається ієрархічною:секції, підсекції, розділи, групи, класи. Проте кількість груп і класів зросла, що дозволяє більш точно відображати напрям діяльності суб’єкта господарювання. Наприклад, у сфері інформаційних технологій тепер можна чітко відокремити розробку програмних продуктів, кібербезпеку, хмарні сервіси чи аналітику даних. Гармонізація з європейськими стандартами У практичному сенсі гармонізація із системою NACE має три ключові наслідки: Статистичний облік:міжнародні організації, такі як Євростат, отримають сумісні дані, що дозволить оцінювати українську економіку за тими самими критеріями, що й економіки країн ЄС. Реєстрація бізнесу:підприємці, які виходять на європейський ринок, більше не матимуть проблем із відповідністю кодів діяльності в контрактах чи тендерах. Регулювання і контроль:держава зможе краще відстежувати розвиток нових секторів і адаптувати податкову та соціально-економічну політику відповідно до реальних тенденцій. Що зміниться для бізнесу Для більшості діючих підприємств оновлення КВЕД не потребуватиме суттєвих юридичних дій. Проте кожен суб’єкт господарювання повинен впевнитися, що його вид діяльності правильно відображений у новій класифікації. Якщо код змінився або з’явився точніший аналог, доведеться внести зміни до реєстраційних документів. Зміни матимуть також податкове значення. Зокрема, правильність КВЕДу важлива при визначенні: права на застосування спрощеної системи оподаткування (єдиний податок); статистичної звітності та класифікаційних кодів у формах (наприклад, звітах Держстату); належної категорії страхових внесків для найманих працівників; кодів діяльності у зовнішньоекономічних контрактах. У перехідний період податкові й статистичні органи вестимуть паралельні довідники відповідностей між старими та новими кодами, що дозволить уникнути плутанини у звітності. Як діяти підприємцям Щоб правильно перейти на нову систему, експерти радять діяти покроково: Перевірити основний і додаткові КВЕДи підприємства у Єдиному держреєстрі. Порівняти наявні коди зі списком нової класифікації, використавши державну таблицю відповідностей. За потреби подати заяву до Центру надання адміністративних послуг або через портал «Дія» для зміни КВЕДу в реєстрі. Повідомити контрагентів та оновити коди у статутних документах, ліцензіях і договорах. Оновити інформацію в бухгалтерських програмах і звітних шаблонах. Такі дії не лише забезпечать відповідність законодавству, а й допоможуть уникнути потенційних проблем при перевірках або укладанні договорів. Можливі ризики та виклики Попри очевидні плюси, перехід на оновлену систему пов’язаний із певними викликами. По-перше, значна частина малого бізнесу може не одразу зорієнтуватися у структурі нових кодів, особливо у складних сферах, як-от фінансові послуги чи IT. По-друге, у перші місяці роботи нової системи можливі технічні накладки – наприклад, розбіжності між кодом у ЄДР та в податковій базі. Серед ризиків – також імовірність некоректного автоматичного перенесення даних під час оновлення державних реєстрів. Тому суб’єктам господарювання важливо перевіряти інформацію про себе у відкритих джерелах. Економічні та правові наслідки На макрорівні нова класифікація має сприяти прозорості економічних процесів і вдосконаленню державного прогнозування. Держава зможе більш точно оцінювати внесок кожного сектору в ВВП, визначати потенційні ризики, бюджетні потреби й напрями підтримки. На мікрорівні, для бізнесу це означає: чіткіше позиціонування на ринку; легший доступ до міжнародних програм фінансування; спрощення участі у грантах та тендерах ЄС, де вказується відповідність кодів NACE; можливість статистичного порівняння результатів діяльності з європейськими підприємствами. Юридичним компаніям та консультантам варто готувати клієнтів до переходу, проводити роз’яснювальні роботи та оновлювати шаблони договорів, де зазначено КВЕД. Підсумки Оновлення КВЕД – це не просто технічна зміна реєстру, а частина більшого процесу цифровізації економіки та інтеграції України до європейського економічного простору. Попри тимчасові труднощі, нова система підвищить точність даних, зменшить бюрократію і створить умови для розвитку інноваційних галузей. Підприємствам і підприємцям варто вже сьогодні перевірити свої коди й оновити їх відповідно до нових правил, щоб зустріти перехід упевнено й без ризиків. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із визначенням або оновленням КВЕД, практичним аналізом коду для вашого бізнесу, оформленням реєстраційних чи ліцензійних документів, а також інші правові аспекти діяльності, звертайтесь до нашої команди. Юридична компанія «WINNER» готова надати професійну підтримку, консультації та супровід для успішного адаптаційного процесу вашого підприємства під нові нормативи. Ми допоможемо: здійснити аналіз та вибір оптимального КВЕДу для вашої діяльності; провести індивідуальну експертизу проблемних ситуацій при переході на нову класифікацію; оформити пакет документів для внесення змін до реєстрів та супроводу бізнесу. В сучасних реаліях важливо бути обізнаним і діяти проактивно. https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=_XuBqsDQhQ-4ayyl

Війна, що триває проти України, істотно змінила підходи до питання оборонної готовності держави. Одним з ключових напрямів удосконалення національної безпеки є розширення списку осіб, підлягаючих військовому обліку, зокрема й серед жінок. Останні законодавчі зміни, соціальна дискусія та недоліки правозастосування роблять питання військового обліку жінок значущим і складним для правового аналізу. Нормативне регулювання військового обліку жінок: актуальні акти та тенденції До 2022 року військовий облік жінок носив радше декларативний характер, практична реалізація залишалася мінімальною. Ключова зміна сталася із прийняттям Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також наказу Міністерства оборони України №35 від 7 лютого 2022 року, який затвердив список спеціальностей і професій, що зобов’язують жінку стати на військовий облік. Закон встановлює: жінки, придатні до проходження військової служби за станом здоров’я та віком (від 18 до 60 років), які мають спеціальності чи професії, споріднені з потребами ЗСУ, підлягають обов’язковому військовому обліку. Однак, на практиці, впровадження цієї норми викликає низку питань — від визначення конкретної професії до гарантій прав жінок у зв’язку із виконанням цього обов’язку. У 2023–2025 роках законодавчий процес тривав, і питання військового обліку жінок періодично уточнювалися. Деякі професії залишались дискусійними, особливо у сфері медицини, IT, зв’язку, юриспруденції, фінансів, педагогіки. Часом уряд переглядав перелік відповідно до реальних потреб оборони та мобілізаційних планів. Практика організації обліку: процедури, документи та відповідальність Механізм постановки на військовий облік включає кілька етапів: Самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП) за місцем реєстрації. Подання документів: паспорт, ІПН, диплом (для підтвердження спеціальності), медична довідка, інші документи на вимогу. Медичний огляд для визначення ступеня придатності. Внесення даних до Реєстру військовозобов’язаних. Важливо: облік не означає призову на службу чи безпосередньої участі у бойових діях — це лише резервна кадрова підготовка. Призов жінок можливий лише в разі оголошення мобілізації й під час воєнного стану, згідно із визначеними потребами та із врахуванням сімейного й медичного стану. Адміністративна відповідальність за ухилення від військового обліку наразі залишається низькою: штрафи складають від 510 до 1700 грн, в окремих випадках до 3400 грн (ст. 210-1 КУпАП). Проте останні зміни в законодавстві свідчать про поступове посилення санкцій, особливо у контексті ухилення від медогляду чи свідомого приховування професії. Практичні аспекти для роботодавців: виклики й алгоритми дій Для юридичних осіб (роботодавців) введено нові обов’язки щодо військового обліку жінок. Роботодавець має сприяти постановці на облік, вести персональні військові документи, інформувати співробітників про необхідність пройти відповідну процедуру. З 2024 року відсутність військового обліку у працівниці зі спеціальністю зі списку може призвести до адміністративної відповідальності самого роботодавця та накладення штрафу (ст. 43 КУпАП), а також до перевірок органами ТЦК і СП. Для уникнення ризиків HR-служби повинні провести внутрішній аудит спеціальностей, інформування й контроль процесу обліку, а також зберігати належну військово-облікову документацію. Права, гарантії й обмеження жінок на військовому обліку Жінки, що перебувають на військовому обліку, зберігають всі соціальні гарантії, що передбачає трудове та сімейне законодавство. Призов на службу не може порушувати права на відпустку, охорону здоров’я, декрет чи догляд за дитиною. Особливу увагу варто звернути на підстави для відстрочки чи звільнення від призову: вагітність, догляд за дитиною до трьох років, стан здоров’я, а також критичне сімейне становище (наприклад, догляд за особою з інвалідністю). Процедура отримання відстрочки така ж, як для чоловіків (подання заяви до ТЦК і СП з підтверджуючими документами). Жінки під час проходження реальної служби можуть бути призначені на неконтактні посади, а також на посади у громадянських структурах ЗСУ — медики, юристи, психологи, оператори тощо. Закон гарантує збереження місця роботи та середньомісячної заробітної плати на час служби чи мобілізації. Хронологія та основні зміни 2022–2025 років 2022: Наказ МОУ №35 — вперше конкретизовано перелік спеціальностей.2023: Кабінет Міністрів переглядає терміни та особливості обліку, відтермінування реалізації деяких норм.2024: Запроваджено перевірки на рівні роботодавців, окремі міста посилили інформаційні кампанії.2025: З’явилися технічні доповнення до процедури обліку — електронні реєстри, дистанційне подання документів, особисті повідомлення у «Дії». Судова практика та динаміка спорів Станом на осінь 2025 року судова практика щодо військового обліку жінок поступово формується. Найпоширеніші спори виникають із двох причин: оскарження відмов у відстрочці (особливо по сімейним обставинам); апеляції на адміністративні штрафи за несвоєчасне оформлення обліку. Загалом, суди підтримують позицію держави щодо обов’язковості обліку, водночас визнають право на відстрочку чи звільнення від призову при наявності передбачених законом підстав. Окремі справи щодо свободи вибору професії чи дискримінації ще розглядаються, але на сьогодні явних ознак порушення прав жінок не встановлено. Висновки та рекомендації Питання військового обліку жінок стає частиною безпекової політики України та набуває все більшої актуальності. Юридичним і фізичним особам рекомендується ретельно моніторити актуальні зміни законодавства, забезпечувати правильне і своєчасне оформлення документів, враховувати гарантії та особливості статусу жінок у військовому реєстрі. В умовах воєнного стану забезпечення захисту прав жінок на військовому обліку має залишатися пріоритетом для правників, HR-спільноти та держави. Збереження балансуючої моделі — між обов’язком і правами — є найважливішим принципом сучасної української правової політики. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із військовим обліком жінок або необхідністю захисту їхніх прав, звертайтеся до нашої команди для отримання професійної юридичної підтримки та консультацій. Ваші безпека й упевненість у правильності дій — наш пріоритет. https://youtu.be/zTDo7jW1KUg?si=t-tpIAmiBK_BlWpq

У сучасних умовах воєнного стану питання процесуальних прав та гарантій учасників судового процесу набули особливої ваги. Військова агресія, постійні ракетні загрози та системні повітряні тривоги створили ситуацію, за якої участь сторін у судовому засіданні може ставати фізично неможливою або небезпечною. На цьому тлі Верховний Суд сформулював правову позицію: неявка учасника справи через оголошення повітряної тривоги є поважною причиною, що зумовлює необхідність відкладення розгляду справи або визнання поважності відсутності представника сторони. Нормативно-процесуальні засади Згідно зі статтями 223 та 240 Цивільного процесуального кодексу України, суд може відкласти розгляд справи, якщо з’явилися обставини, що унеможливлюють її розгляд, або якщо неявка сторони визнається судом поважною. Подібні норми містять також Господарський процесуальний кодекс (стаття 202) та Кодекс адміністративного судочинства (стаття 223). Поважність причин неявки оцінюється судом у кожному конкретному випадку, однак ключове значення має принцип реальної можливості реалізації права на участь у процесі. Порушення права сторони бути заслуханою (principle audi alteram partem) може призвести до скасування судового рішення через процесуальні порушення. Оцінка Верховного Суду: воєнні ризики як форс-мажор Верховний Суд у низці своїх постанов (зокрема у справах № 380/1538/23, № 761/11408/22, № 420/13474/22) наголосив, що під час дії воєнного стану обставини, пов’язані з повітряними тривогами, мають характер об’єктивних, непереборних обставин. Вони не залежать від волі учасника процесу, а тому вважаються поважними причинами неявки. Суд підкреслив, що цивільне та адміністративне судочинство повинні враховувати реалії безпеки, а процесуальні обов’язки не можуть переважати над конституційним правом на життя та особисту безпеку. Верховний Суд зазначив, що повітряна тривога або інша загроза безпеці учасників процесу є підставою для: відкладення розгляду справи; повторного виклику осіб у судове засідання; відновлення процесуальних строків; визнання неявки сторони поважною при розгляді справи за відсутності цієї особи. Такі висновки засновані не лише на процесуальних нормах, а й на положеннях статей 3, 27 та 55 Конституції України, які гарантують право кожного на захист життя, безпеки та судовий захист. Практичні аспекти доведення повітряної тривоги Щоб суд визнав неявку поважною, учаснику процесу доцільно надати докази часу та місця оголошення повітряної тривоги. Це можуть бути: офіційні повідомлення або скриншоти з державних застосунків (наприклад, «Повітряна тривога»); дані з офіційного ресурсу alerts.in.ua або сайтів обласних військових адміністрацій; копії внутрішніх наказів/повідомлень установи про евакуацію під час тривоги; письмові пояснення про місце знаходження особи під час небезпеки. Наявність документального підтвердження допомагає уникнути зловживань процесуальними правами, але навіть за відсутності таких доказів суд має право за власною ініціативою з’ясувати факт оголошення тривоги в конкретному регіоні на відповідну дату та час. Баланс процесуальної економії і безпеки Верховний Суд наголошує, що суди нижчих інстанцій повинні дотримуватися балансу між процесуальною економією та дотриманням прав учасників. Формальний підхід до оцінки причин неявки є неприпустимим. Якщо ризики безпеки є об’єктивними, суд не має права розглядати справу за відсутності сторони, навіть якщо строк розгляду порушується. При цьому Суд зазначив, що сторони процесу також зобов’язані діяти добросовісно: завчасно інформувати суд про причину неявки, використовувати можливості відеоконференції чи дистанційного зв’язку, якщо вони доступні в безпечних умовах. Системність позиції Верховного Суду Сформована позиція Верховного Суду має міжгалузевий характер і поширюється на всі види судочинства. Вона відображає доктрину розумного застосування процесуальних прав із урахуванням надзвичайних умов. Суд у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних строків та санкцій суперечить принципу справедливого судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у постанові від 11 квітня 2024 року Верховний Суд зазначив, що безпечна участь у судовому процесі є елементом доступу до правосуддя, тому будь-які дії чи рішення, які ставлять особу перед вибором між безпекою і процесуальним обов’язком, неприпустимі. Висновок Отже, Верховний Суд сформулював фундаментальний для часу воєнного стану підхід: повітряна тривога є об’єктивною, непереборною причиною, яка унеможливлює участь у судовому засіданні. Така причина визнається поважною незалежно від форми судочинства — цивільного, адміністративного чи господарського. Суд, дотримуючись принципів верховенства права, має забезпечити учасникам процесу реальну можливість реалізувати своє право на судовий захист, не наражаючи їх на небезпеку. Цей підхід не лише узгоджується з нормами національного законодавства, а й відповідає європейським стандартам доступу до правосуддя в умовах надзвичайних ситуацій. Таким чином, рішення Верховного Суду має значення не лише для конкретних справ, а й для усталення гуманістичної судової практики, яка ставить безпеку людини вище процесуальної форми. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із вирішенням подібних процесуальних ситуацій або необхідністю захисту ваших прав у суді — звертайтеся до нашої команди для професійної юридичної підтримки та консультацій. Ваш захист і безпека завжди є пріоритетом для нас. https://youtu.be/V6VIYjriyBw?si=xXeNYpnEGalbn90A