Ім'я автора:admin

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку  Останні роки в Україні формується небезпечна практика, яка вже б’є по будівельному бізнесу, що працює з бюджетними контрактами. Йдеться про класичну ситуацію: держава спочатку погоджує умови договору з ПДВ, а потім через прокуратуру намагається цей ПДВ повернути назад як “збитки”. І це вже не теорія — це реальні судові спори і з позицією Верховного суду. Суть проблеми: Прокуратура в інтересах держави заявляє вимоги: визнати недійсними умови договорів підряду в частині включення ПДВ; стягнути з підрядника сплачений ПДВ як “безпідставно отримані кошти” ; Ключовий аргумент: роботи фінансувалися з бюджету → застосовується п.197.15 ПКУ → операція звільняється від ПДВ.  Де тут реальна проблема. На папері все виглядає просто. Але в реальності: Договір укладається з ПДВ. Замовник (державний орган) погоджує: ціну з ПДВ; акти виконаних робіт з ПДВ; оплату з ПДВ;    Тобто держава сама формує ці правила гри. Бізнес виконує договір добросовісно. Підрядник: виконує роботи; сплачує ПДВ до бюджету; несе податкове навантаження; Через рік приходить прокуратура. І каже: “ПДВ тут не мало бути → поверніть гроші”. Що це означає для бізнесу. Це не просто спір про податок. Це системний ризик: ❗ Подвійна втрата – ПДВ вже сплачено до бюджету; – ліміт ПДВ списано з рахунку; – тепер його ще й стягують назад ❗ Зміна правил після гри. Бізнес працює за погодженим договором  → держава потім змінює трактування ❗ Кримінальні ризики. Такі спори часто переходять у: ст. 191 КК (розтрата) ст. 364 КК (зловживання)  Юридична проблема глибша, ніж здається. Питання не тільки в п.197.15 ПКУ. Проблема в іншому: 🔹 Хто відповідає за правильне оподаткування? Замовник? Підрядник? Держава як регулятор? 🔹 Чи можна визнати недійсним те, що вже виконано? Судова практика тут вже сформована чітко на користь держави, хоча самі судді кажуть, що це абсурд-якщо роботи виконані, акти підписані і оплата проведена це вже господарська реальність, а не “помилка”, але тільки кажуть, а рішення приймають беручи до уваги позицію ВС. 🔹 Чи є ПДВ “збитками”?  Це ключове питання. ПДВ: сплачений до бюджету не залишився у підрядника Тому називати його “збитками держави”- юридично сумнівно. Чому це буде масово? Це тільки початок. Причини: дефіцит бюджету активізація прокуратури аудит публічних закупівель тиск на будівельний сектор Що робити бізнесу вже зараз Аналізувати всі договори з бюджетом Перевіряти застосування п.197.15 ПКУ Формувати позицію по ПДВ ще ДО спору Фіксувати податкові наслідки  І головне — про можливість повернення ПДВ.  І тут те, що більшість не розуміє: 👉 цей ПДВ не втрачений назавжди Є правові механізми: коригування податкових зобов’язань перегляд податкового кредиту стягнення з держави при помилковому адмініструванні судове відновлення балансу Позиція, яку вже можна захищати. Якщо коротко: якщо держава сама створила модель з ПДВ → вона не може просто “забрати гроші назад” без компенсаційних механізмів!!! Висновок: Ситуація з ПДВ у будівництві – це не просто податковий спір. Це: ризик втрати маржі ризик кримінального переслідування ризик системного тиску на бізнес Але водночас –  це точка входу для правильної юридичної стратегії. Що важливо 👉 ПДВ можна повернути або компенсувати. 👉 Є робочі юридичні моделі, як це зробити. 👉 І це треба робити вже зараз, а не коли приходить прокуратура. І головне-ми знаємо, як це зробити! І вміємо це робити!!! Євгеній Мурченко – керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”. https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку ФОП-єдинник, який отримує дохід у валюті, оподатковує його за загальними для спрощенки правилами, але з урахуванням спеціального порядку перерахунку в гривню та нюансів валютного законодавства. Нормативна база: з чого виходимо Ключова норма – пункт 292.5 ПКУ: валютний дохід ФОП-єдинника перераховується у гривні за офіційним курсом НБУ на дату його отримання, а в обліку всі суми відображаються тільки в нацвалюті. Додатково слід виконувати вимоги валютного законодавства та ЗЕД щодо документального підтвердження надходжень від нерезидентів. Ставки єдиного податку не залежать від валюти надходження, змінюється лише порядок визначення бази через перерахунок за курсом НБУ, а подальші рухи валюти (продаж, конвертація тощо) на суму підприємницького доходу не впливають. Коли вважається, що дохід отримано Для цілей оподаткування критично правильно визначити момент отримання доходу у валюті. Якщо нерезидент платить напряму на валютний рахунок ФОП в українському банку, датою доходу є день зарахування коштів на цей рахунок (або з розподільчого на поточний, якщо банк застосовує такий механізм). У разі надходжень через міжнародні платіжні системи (Payoneer, Wise, Deel тощо) датою доходу визнається день зарахування коштів на рахунок у платіжній системі, а не дата подальшого переказу в український банк – саме на цю дату береться курс НБУ. Якщо валюта довго залишається на закордонному рахунку без заводу в Україну, податківці схильні розцінювати такі надходження як доходи звичайної фізособи, а не ФОП. У такому випадку застосовуються ПДФО 18% та військовий збір 1,5% за правилами оподаткування іноземних доходів фізичних осіб, а не єдиний податок. Тому підприємцю вигідно забезпечити завід валютної виручки на «фопівські» рахунки у встановлені строки, щоб не втратити право на спрощений режим щодо цих сум. Як перерахувати валюту в гривню Базове правило перерахунку просте: валютний дохід переводиться в гривню один раз – за офіційним курсом НБУ на дату його отримання для цілей оподаткування. Якщо кошти надійшли на валютний рахунок ФОП у банку, беремо курс НБУ на дату зарахування на цей рахунок, незалежно від того, коли і за яким курсом валюта буде продана. Коли дохід спочатку потрапляє в іноземну платіжну систему, доцільно орієнтуватись на курс НБУ, що діє на дату зарахування на рахунок у цій системі, адже саме тоді виникає дохід у розумінні ПКУ. Важливо, що у дохід включається повна сума валютної виручки, визначена за курсом НБУ, без зменшення на банківські комісії чи інші утримання. Наприклад, якщо нерезидент перерахував 2000 доларів, банк утримав 50 доларів комісії і на рахунок зайшло 1950, для податкових цілей дохід рахується виходячи з усіх 2000 доларів. Будь-які коливання курсу після дати визнання доходу не змінюють суму, яку ФОП показує в обліку та звітності, навіть якщо реальна гривнева виручка від продажу валюти виявиться вищою або нижчою. Курсові різниці й продаж валюти Поширена помилка – намагатися донараховувати до доходу курсові різниці чи «прибуток» від продажу валюти, орієнтуючись на бухгалтерський підхід. Для ФОП-єдинника правила інші: податківці вказують, що курсові різниці та результат від продажу валюти не включаються до оподатковуваного доходу єдиним податком. Це означає, що якщо ФОП продав валюту дорожче, ніж курс на дату визнання доходу, додатковий гривневий ефект не оподатковується як підприємницький дохід. Судова й консультативна практика щодо юридичних осіб-спрощенців також підтверджує, що курсові різниці при продажу валюти не формують базу єдиного податку, й податківці поширюють цей підхід і на ФОП. Зворотний бік медалі – якщо курс впав, збиток від продажу валюти також не зменшує базу оподаткування для ФОП-єдинника, тобто ризики курсових коливань підприємець несе повністю. Тому з точки зору податкового планування важливо усвідомлювати, що податковий дохід фіксується раз і назавжди на момент надходження і не коригується в залежності від подальших конвертацій. Практичні акценти для ФОП-єдинника Щоб мінімізувати податкові ризики, ФОП варто мати повний пакет первинних документів: договори з нерезидентами, інвойси, акти, банківські та платіжні документи. За валютними рахунками потрібно стежити, щоб надходження були виключно бізнесовими, а перекази через платіжні сервіси бажано заводити в Україну в межах того ж звітного періоду, аби їх не трактували як іноземні доходи фізособи. В обліку показуються гривневі суми, перераховані за курсом НБУ на дату надходження, від яких розраховуються єдиний податок, військовий збір та паралельно сплачується мінімальний ЄСВ; автоматизація обліку можлива, але відповідальність за дані та рішення несе сам ФОП. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оподаткуванням валютних доходів ФОП-єдинника, оформленням договорів із нерезидентами чи відображенням таких сум в обліку та звітності, рекомендую звернутися за індивідуальною консультацією до адвоката, який проаналізує саме вашу ситуацію та допоможе мінімізувати податкові ризики. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Чи можливо забронювати сумісника? Питання бронювання працівників у період воєнного стану стало одним із найгостріших для українського бізнесу. Особливо гостро воно постало щодо сумісників — фахівців, які виконують роботу на кількох підприємствах одночасно. У практиці кадровиків і фінансистів часто виникають ситуації, коли саме ці кадри є ключовими для безперервності діяльності, а отже роботодавці прагнуть забезпечити їхній захист через бронювання. Однак чинна нормативна база залишає тут багато прогалин і неоднозначностей. Нормативне підґрунтя бронювання Правові засади бронювання встановлюються постановами Кабінету Міністрів України, які визначають порядок збереження за підприємством працівників, важливих для економіки та оборони. Це механізм відстрочки від призову, коли підприємство доводить, що конкретна особа є критично необхідною для його роботи. Центральну роль відіграє список критично важливих підприємств, установ і організацій, що мають право подавати пропозиції щодо бронювання своїх працівників. Відповідно до чинних норм, забронювати можна лише тих працівників, які перебувають у трудових відносинах за основним місцем роботи. Саме факт «основного місця роботи» — головний критерій, що визначає можливість бронювання. Для сумісників законодавство прямо не передбачає механізму бронювання, що породжує практичні питання та спори. Правовий статус сумісника Працівник, який займає посаду за сумісництвом, може бути внутрішнім (працює на тому самому підприємстві) або зовнішнім (в іншій організації). У будь-якому випадку для нього діють скорочені норми робочого часу, особливий порядок оплати праці та обмеження щодо трудових гарантій. Саме тому законодавець не включив сумісників до кола осіб, яких можна бронювати: бронювання передбачає гарантії збереження робочого місця, а вони стосуються саме основних працівників. Сумісник же має вторинні трудові відносини, тому за логікою системи не може бути об’єктом відстрочки. Аргументи «за» і «проти» Головний аргумент «за» бронювання сумісників — практична необхідність. Підприємства в умовах воєнного часу часто змушені залучати рідкісних спеціалістів, які працюють за сумісництвом. Наприклад, лікарі в кількох клініках, бухгалтери, аудитори чи ІТ-консультанти можуть виконувати критичні функції для державних чи воєнно-економічних підприємств. Утрата такого працівника через мобілізацію фактично блокує роботу установи. Аргументи «проти» базуються на законності. Норми бронювання спрямовані на основних працівників, адже держава гарантує їх залишення у трудових відносинах та виконання важливих функцій саме на конкретному підприємстві. Якщо особа працює в кількох місцях, виникає питання, що саме бронюється — особу в цілому чи її статус щодо одного роботодавця? Без чіткої норми це може породити юридичний колапс. Можливі варіанти вирішення У нинішній системі законодавства один із робочих підходів полягає в переведенні сумісника на основне місце роботи. Роботодавець може погодити це з працівником та змінити умови трудового договору. Після зміни статусу на «основне місце роботи» підприємство має право включити особу до списку для бронювання. Інший варіант — укладення цивільно-правового договору зі спеціалістом, якщо його участь критично важлива, але формальний механізм трудового бронювання не застосовується. Такий договір не гарантує відстрочку, але забезпечує продовження співпраці з меншою юридичною вразливістю. У перспективі потрібне оновлення нормативної бази, що дозволило б гнучкіше регулювати трудові відносини в особливих умовах. Зокрема, можна запровадити окрему категорію «бронювання за функцією», коли пріоритет надається не формальному статусу працівника, а його ролі у забезпеченні критичних процесів. Це спростило б процедуру для спеціалістів, які працюють одночасно у кількох структурах. Практичні поради підприємствам Оцініть, чи дійсно потрібен саме цей сумісник для збереження виробництва або безпеки діяльності. Розгляньте юридичну можливість змінити його статус на основне місце роботи. Перевірте відповідність підприємства критеріям Мінекономіки для внесення в перелік критично важливих. Підготуйте обґрунтування до заяви на бронювання — з чітким описом ролі працівника та наслідків його мобілізації. Дотримуйтесь вимог конфіденційності персональних даних при оформленні документів. Підсумок Станом на квітень 2026 року закон не дозволяє бронювати працівників‑сумісників, тож бізнесу доводиться шукати компромісні рішення — насамперед переводити ключових фахівців на основне місце роботи й належно фіксувати їхню роль у критичних процесах. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням норм бронювання працівників під час воєнного стану чи оформленням статусу сумісника, звертайтеся до наших адвокатів — своєчасне роз’яснення допоможе уникнути ризиків для бізнесу. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Тіньовий ринок кави в Україні на перший погляд виглядає нішевою темою, але насправді оголює проблеми фіскальної дисципліни, контролю імпорту та конкуренції на споживчому ринку. Коли голова податкового комітету Данило Гетманцев публічно говорить про «кавові» ризики, це сигнал не лише по каві, а й для всього FMCG та HoReCa: держава переходить від боротьби з великими «схемами» до прицільної роботи з окремими товарними категоріями. Кава зручна для тінізації через високу націнку, стабільний попит, значну частку імпорту й можливість легко «маскувати» походження товару. На цій основі формується пласт бізнесів — від кав’ярень до оптових імпортерів, — які частково або повністю працюють поза прозорим податковим полем, і саме він стає фокусом для оцінки ризиків. Що мається на увазі під «тіньовим ринком кави» Під тіньовим ринком кави варто розуміти не тільки відверто контрабандний товар, що взагалі не проходить через митницю, а й: заниження митної вартості при імпорті сирої кави або готових сумішей; «сіру» готівку в роздрібі й HoReCa — коли реальний виторг значно вищий за той, що проходить через РРО; бездокументні закупівлі між оптовиками, обсмажувальними й кав’ярнями; підміну товару: декларується один асортимент, фактично продається інший (дорожчий, з іншою ставкою мита тощо). Ці практики дають недобросовісним гравцям цінову перевагу: вони можуть дозволити собі нижчі ціни або агресивнішу орендну й маркетингову політику, бо просто не сплачують усі податки. Для держави це — недоотриманий ПДВ, податок на прибуток та акциз (у випадку кавових напоїв, що містять інші підакцизні компоненти), для легального бізнесу — викривлена конкуренція й тиск на маржу. Оцінка ризиків очима податкової політики Коли Гетманцев говорить про ризики тіньового ринку кави, на перший план виходить не стільки абсолютний обсяг ухилення, скільки структура ризиків: Фіскальний ризик.Навіть відносно невелике недонадходження в одній ніші стає проблемою, якщо подібна поведінка копіюється в інших товарних групах. Для бюджету це «ефект множника»: десятки категорій товарів з невеликим, але системним рівнем тінізації сумарно дають відчутну діру. Ризик розбалансування конкурентного середовища.Легальні імпортери, обсмажувальники й мережі кав’ярень змушені або стискати маржу, або оптимізувати якість продукту, щоб хоч якось конкурувати з «сірими» гравцями. У довгостроковій перспективі це веде до витіснення з ринку прозорих компаній і консервації схем. Репутаційний ризик для країни.Імпорт кави пов’язаний з міжнародними логістичними й фінансовими ланцюгами. Наявність значної неофіційної складової в цьому бізнесі підриває довіру зовнішніх партнерів і ускладнює розвиток офіційних каналів поставок та інвестицій у локальне обсмаження, переробку, інфраструктуру. Для податкового комітету такі ризики означають необхідність таргетованої роботи по сегментах: не «кошмарити всіх загалом», а заходити в нішу з аналітикою, профілюванням і конкретними індикаторами ризиковості. Як саме формується тінізація в кавовому сегменті Якщо розглянути ланцюг кавового бізнесу — від імпорту через митне оформлення та логістику до опту й роздробу/HoReCa, тінь може з’явитися на кожному етапі. На імпорті це заниження митної вартості, використання офшорних посередників, «пересортиця» в документах і дроблення партій, щоб уникати уваги систем ризик‑контролю. Усередині країни найвразливіший готівковий сегмент HoReCa: частина продажів іде повз РРО, а закупівлі здійснюються у посередників без повного пакета документів, формуючи паралельний «невидимий» обіг кави. Додатковий шар тінізації — підміна якості й складу мелених сумішей та капсул, коли дешевші інгредієнти видаються за преміальний продукт, що створює не лише фіскальні, а й споживчі ризики. Чому саме зараз ця тема виходить у публічний простір Публічні заяви про тіньовий ринок кави — це сигнал про те, що держава переходить від загальних дискусій про «детінізацію» до фокусування на конкретних нішах, де ризики поєднують у собі відносну простоту схеми та масовість товару. Кава — якраз такий випадок: високий споживчий попит, регулярне споживання, велика частка малого та середнього бізнесу. Крім того, кавовий ринок добре піддається аналітиці. Можна співставляти: обсяги офіційного імпорту з даними внутрішнього споживання; структуру цін у роздрібі та HoReCa з собівартістю й митною статистикою; динаміку реєстрації та закриття ФОПів/юросіб у кавовій ніші з рухом по РРО. Якщо цифри суттєво розходяться, для податкової служби це прямий привід для поглиблених перевірок, галузевих кампаній та змін у налаштуваннях ризикоорієнтованих систем. Наслідки для легального бізнесу Для прозорих гравців ринку оцінка ризиків з боку держави має двоякий ефект. З одного боку, посилення контролю по ніші створює додатковий адміністративний тиск: частіші запити, галузеві перевірки, контрольні закупівлі, моніторинг цін і документів. Бізнес змушений інвестувати в комплаєнс, бухгалтерські сервіси, юридичний супровід, навчання персоналу. З іншого боку, якщо державні кроки будуть системними й послідовними, прозорий сегмент отримає довгоочікувану «чистку» конкуренції. Коли маржа більше не «крадеться» через несплату податків, умови гри вирівнюються: виживають ті, хто краще організував ланцюг постачання, сервіс і продукт, а не ті, хто глибше «оптимізував» ПДВ. Тому для легальних учасників ринку зараз ключове — не опиратися самому факту підвищеної уваги до галузі, а використати момент для: аудиту власних імпортних, податкових і касових практик; перевірки ланцюгів постачання (чи немає посередників з явними ризиковими ознаками); комунікації зі споживачами про прозорість, якість і відповідність міжнародним стандартам. Що робити бізнесу в умовах посиленої уваги держави «Відбілювання» імпорту.Коректно декларувати митну вартість, працювати за зрозумілими контрактами з постачальниками, прибрати зайві прокладки й непрозорі схеми логістики, навіть якщо це трохи підвищує собівартість. Цифровізація роздробу й HoReCa.Коректно використовувати РРО, інтегрувати каси з обліковими системами, встановити внутрішні ліміти на готівку та регулярно звіряти складські залишки з продажами, щоб мінімізувати ризики претензій під час перевірок. Вибір партнерів.Відмовлятися від співпраці з оптовими клієнтами, які наполягають на «спрощених» документах чи роботі лише за готівку, бо це пряме джерело фіскальних ризиків і потенційної участі в схемах. Внутрішній комплаєнс.Навіть у невеликій мережі впровадити базові процедури: перевірку ключових контрагентів (KYC), стандартизовані договори, чіткі регламенти документообігу — як мінімальний, але дієвий захист у період активної боротьби з тіньовим ринком. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із побудовою прозорої фінансової моделі в кавовому бізнесі, оцінкою ризиків співпраці з контрагентами чи підготовкою до посилення податкового контролю, варто звернутися до юриста з податкового права, який допоможе адаптувати саме вашу компанію до нових правил гри. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Нормативна рамка: що прямо дозволено і не заборонено Українське законодавство не містить прямої заборони на те, щоб два чи більше ФОП‑єдинників здійснювали діяльність в одному приміщенні або на одному торговому місці. Кожен підприємець має право обрати одну й ту саму адресу для здійснення діяльності, зареєструвати цей об’єкт у податковій та укласти окремий договір оренди чи суборенди. Податкова практика також підтверджує: наявність декількох ФОП за однією адресою сама по собі не є порушенням і може бути законною формою ведення бізнесу без створення юридичної особи. Разом з тим фіскальні органи уважно аналізують такі кейси на предмет «дроблення бізнесу» та прихованих трудових відносин, що створює додаткові ризики для підприємців. Обов’язкові формальності для кожного ФОП Якщо кілька ФОП працюють в одній кабінці, кожен з них повинен: подати форму № 20‑ОПП із зазначенням спільної адреси як власного місця здійснення діяльності; мати власний договір оренди (або інший правовий титул) на користування частиною торгового місця чи всім приміщенням; застосовувати свій РРО/ПРРО (якщо він потрібен за видом діяльності) та власну ліцензію на підакцизні товари; володіти своїми первинними документами на товар і вести окремий облік доходів. Тільки за таких умов податкова може визнати, що на одному торговому місці працюють декілька самостійних суб’єктів господарювання, а не один «роздроблений» бізнес. Персонал і каса: головні зони ризику Найбільш чутливі питання — це персонал та організація розрахунків. Якщо на місці продажу працює один продавець, який фактично реалізує товар за двох ФОПів, виникають ризики: визнання використання праці неоформленого працівника (коли продавець офіційно оформлений лише в одного підприємця, але продає товар обох); донарахування податків і штрафів за приховані трудові відносини, а також претензії щодо «дроблення бізнесу» з метою оптимізації єдиного податку. З точки зору контролюючих органів безпечніше, коли кожен ФОП має окремих працівників або один і той самий продавець офіційно працевлаштований одразу на декількох підприємців (з різними трудовими договорами та нарахуваннями). Важливо також чітко розмежувати товари та касову дисципліну: одна каса — один ФОП, окремі чеки, окремі звіти. Група єдиного податку та формат точки продажу Для ФОП 1‑ї групи діють додаткові обмеження: вони мають право торгувати лише з торгових місць на ринках і без використання найманих працівників. Якщо «кабінка» розташована на ринку та офіційно зареєстрована як торгове місце, декілька ФОП можуть там працювати, але кожен повинен дотримуватися вимог до своєї групи ЄП. Для груп 2–3 та загальної системи спільна адреса менш проблемна, однак податкова все одно аналізує обсяги доходів, структуру витрат, персонал і керування бізнесом на предмет штучного поділу одного підприємства на кілька ФОП. Якщо виявляються ознаки єдиного центру управління та спільного бізнесу, можливі донарахування за ставками загальної системи та застосування норм щодо ухилення від оподаткування. Спільна діяльність як альтернативна модель Один із способів легалізувати фактичну «спільну кабінку» — укласти між підприємцями договір про спільну діяльність без створення юрособи. Такий договір дозволяє формально прописати, хто за що відповідає: частки в майні, порядок розподілу доходів і витрат, управління персоналом та ризиками. Попри те, що реєструвати сам договір у податковій не обов’язково, сторони мають чітко вести облік спільних операцій і доходів, щоб уникнути претензій щодо прихованої юридичної особи чи неправильної кваліфікації платежів. Ця модель більше підходить для тривалих партнерств, коли підприємці реально об’єднують ресурси, а не лише «ділять» касу для збереження лімітів єдиного податку. Висновки для практики підприємців ФОПи‑єдинники можуть торгувати в одній кабінці чи на одному торговому місці, але тільки як самостійні суб’єкти, з окремими договорами, касами, персоналом та документами на товар. Сам факт спільної адреси не є незаконним, однак при відсутності належного оформлення податкова може кваліфікувати ситуацію як дроблення бізнесу або використання неоформленої праці з усіма фінансовими та кримінальними наслідками. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із організацією спільної торгівлі кількох ФОП на одному торговому місці, оформленням персоналу, вибором групи єдиного податку чи мінімізацією ризиків «дроблення бізнесу», звертайтеся за індивідуальною юридично‑податковою консультацією — грамотне структурування моделі роботи вбереже ваш бізнес від штрафів та конфліктів з контролюючими органами. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Історія з новою підозрою Сергію Тупальському, колишньому заступнику начальника Київської міської митниці, стала ще одним показовим епізодом боротьби з корупцією в органах, відповідальних за контроль товаропотоків і митних платежів. За версією слідства, ексчиновник, працюючи на керівній посаді в митниці, накопичив активи, які суттєво перевищували його офіційні доходи та статки родини. Щоб надати цим коштам легального вигляду, він, як стверджують правоохоронці, спрямував понад 2 млн доларів США готівкою в будівництво ресторанно‑готельного комплексу на території курорту «Буковель» у селі Поляниця Івано‑Франківської області. Суть інкримінованого правопорушення полягає не лише в наявності «зайвих» грошей невідомого походження, а в механізмі їх подальшої легалізації. Готівкові кошти, внесені в будівельний проєкт, перетворюються на об’єкт нерухомості з чітко визначеною вартістю, документально оформленими правами власності й офіційно задекларованим доходом від його експлуатації. Після введення в експлуатацію готельний комплекс починає приносити прибуток, який виглядає цілком законним, хоча початкове джерело фінансування, за версією слідства, має злочинне походження. Саме такий ланцюг дій і описаний у підозрі щодо Тупальського як легалізація майна, одержаного злочинним шляхом. Для антикорупційних органів ця справа важлива тим, що демонструє типову схему трансформації «тіньових» доходів посадовців у прибутковий туристичний бізнес. Ексмитники, судді, поліцейські та інші чиновники традиційно полюбляють інвестувати у готелі, ресторани або апартаменти в популярних курортах: так простіше пояснити джерело прибутків, посилаючись на «успішний бізнес», а не на приховані домовленості на державній службі. У випадку з буковельським комплексом обсяг інвестицій, за даними слідства, явно не корелює з офіційними доходами фігуранта, що й стало відправною точкою для розслідування. Окремий акцент правоохоронці роблять на структурі власності та формальному віддаленні посадовця від активу. Зазвичай у таких справах нерухомість оформлюють на близьких родичів, далеких родичів або бізнес‑партнерів, які офіційно не пов’язані з держслужбовцем. Однак контроль за об’єктом зберігається саме за посадовцем: він ухвалює ключові рішення, фінансує будівництво, отримує частину або весь реальний дохід. Якщо слідство доведе подібний фактичний контроль над готельним комплексом, ланцюжок «незаконні кошти — інвестиція — власність на родича — легальний дохід» може стати базою для обвинувального вироку. Ця підозра не виникла в інформаційному вакуумі: ім’я Тупальського вже фігурувало в низці корупційних скандалів, пов’язаних із митницею, затриманнями товарів і можливими «сіро‑чорними» схемами оформлення імпорту. Для правоохоронців нинішній епізод — логічне продовження розслідувань, у яких намагаються простежити шлях коштів від моменту їх потенційного незаконного отримання (наприклад, через неофіційні платежі від бізнесу за «лояльність» митниці) до їх остаточної легалізації в активах преміум‑сегменту. Для суспільства справа показує, як корупційні ризики в органах, що контролюють кордони, трансформуються у дорогі об’єкти відпочинку й туризму. З правової точки зору, підозра у легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, належить до тяжких злочинів у сфері службової та економічної злочинності. Важливо розуміти: закон карає не лише за саме набуття «брудних» грошей, а й за будь‑які активні дії, спрямовані на надання їм вигляду законних — інвестування, купівлю активів, укладення удаваних договорів, переоформлення майна на підставних осіб. Саме тому у фокусі уваги слідчих опиняється не лише походження коштів Тупальського, а й усі юридичні кроки, що супроводжували будівництво та запуск готельного комплексу в Буковелі. Для туристичного ринку Карпат ця історія теж має значення. Вона демонструє, що частина дорогих об’єктів інфраструктури може фінансуватися не стільки за рахунок прозорого підприємництва, скільки за рахунок конвертації корупційних доходів у «білий» бізнес. Це створює нерівні умови конкуренції для добросовісних інвесторів, які змушені залучати кредити, проходити фінансовий моніторинг і публічно звітувати перед банками та контролюючими органами. Якщо правоохоронні органи послідовно доводитимуть подібні справи до вироків, це може стати стримуючим чинником для чиновників, які розглядають курортну нерухомість як безпечний «офшор» для своїх неофіційних доходів. Не менш важливим є й сигнал для самого митного відомства. Митниця традиційно залишається одним із найбільш корупціогенних органів, де кожне рішення може мати високу ціну для імпортерів та експортерів. Коли керівник чи заступник керівника митниці опиняється в центрі справи про легалізацію мільйонів доларів, це ставить під сумнів чесність усієї системи контролю й примушує державу шукати нові інструменти прозорості: від ротацій кадрів до автоматизації процедур та посилення фінансового моніторингу. Водночас варто пам’ятати про презумпцію невинуватості: підозра ще не означає вирок. Для того щоб притягнути колишнього посадовця до відповідальності, слідству й прокуратурі доведеться не лише підтвердити незаконність походження коштів, а й переконливо довести зв’язок між цими грошима та конкретним готельним проєктом, встановити реального бенефіціарного власника бізнесу й показати суду, що всі операції були частиною єдиного плану з відмивання коштів. Від якості цієї доказової бази залежатиме не тільки доля одного ексчиновника, а й сприйняття ефективності антикорупційної системи загалом. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із підозрами в легалізації майна, ризиками відмивання коштів чи перевірками з боку антикорупційних органів, варто своєчасно звернутися по індивідуальну консультацію до адвоката. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Клуб білого бізнесу в українських реаліях воєнного часу — це вже не просто «почесний список чемпіонів», а важливий елемент нової архітектури податкового адміністрування. З 2026 року правила його формування відчутно змінилися: законодавець і податкова служба намагаються перетворити Клуб на робочий інструмент довіри, який одночасно дає переваги сумлінним платникам і дозволяє державі концентрувати контрольні ресурси на дійсно ризикових платниках. Що таке «Клуб білого бізнесу» зараз За своєю суттю Клуб білого бізнесу — це перелік платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, який формується ДПС автоматично на підставі об’єктивних показників. Його поява пов’язана із запровадженням спеціального закону про платників із високим рівнем податкової дисципліни, що закріпив сам механізм формування Переліку, критерії відбору й податкові «бонуси» для компаній, які до нього потрапляють. Членство в Клубі не вимагає подання заяви — платник не «вступає», а потрапляє до Переліку, якщо відповідає вимогам, які контролюється через звітність і дані інформаційних систем ДПС. Включення до переліку дає низку переваг: зниження ймовірності перевірок, спрощені процедури адміністрування, швидшу комунікацію з податковою та кращу передбачуваність у відносинах з фіскальними органами. Які зміни діють із 2026 року З 1 січня 2026 року оновлено правила формування Переліку «Клубу білого бізнесу»: на зміну жорстким і непрозорим критеріям прийшла більш зрозуміла модель, що поєднує базові вимоги (відсутність боргів, дисципліну зі звітністю) з галузевими показниками сплати податків, а сам Перелік регулярно оновлюють і можуть коригувати критерії з урахуванням економічної ситуації та умов воєнного стану. Нові вимоги та критерії для платників Усі платники, які претендують на статус «білого» бізнесу, мають виконувати набір універсальних вимог: не мати істотного податкового боргу, вчасно подавати звітність, не бути фігурантами суттєвих податкових спорів і мати коректно розкриту інформацію про кінцевих бенефіціарів. Порушення строків звітування допускається лише в межах мінімальних штрафів і за умови швидкого усунення порушення, що дає шанс «білій» компанії не вилетіти з Переліку через технічну помилку. Окремий блок критеріїв стосується рівня сплати податків — податку на прибуток, ПДВ, а також податкового навантаження загалом. Ідея проста: компанія має показувати рівень надходжень до бюджету не гірший, а часто й вищий за середньогалузевий показник у відповідному регіоні за визначений період. Для різних категорій платників (звичайні юрособи, ФОП на загальній системі, резиденти Дія Сіті) встановлені окремі підходи, наприклад, для резидентів Дія Сіті ключовим є загальний рівень сплати податків до зведеного бюджету порівняно із середнім показником по цій групі. Формування Переліку: що змінилося в механіці Ключова зміна — відсутність «ручного режиму»: Перелік формується самою ДПС за результатами аналізу податкової звітності та інформаційних систем, а оновлення списку автоматично скасовує попередню редакцію. Це означає, що бізнес не подає окремих заяв, а повинен будувати свою податкову поведінку так, щоб відповідати встановленим орієнтирам протягом усього періоду. Разом із тим податкова отримала право уточнювати галузеву приналежність платника та застосовувати критерії з урахуванням специфіки його діяльності, наприклад, структури доходів, географії операцій, чисельності персоналу. Для ФОП загальної системи окремо передбачені вимоги до мінімальної чисельності працівників, що має стимулювати легальне працевлаштування та вихід із тіні дрібного бізнесу. Переваги членства: чому бізнесу це вигідно Головна вигода присутності в Клубі — це прогнозованість відносин із фіскальними органами й знижене навантаження контролю. Для учасників передбачено меншу частоту документальних перевірок, спрощені підходи до адміністрування окремих податків, швидше опрацювання запитів і звернень. Крім суто податкового виміру, статус «білого» платника перетворюється на репутаційний актив: банки, інвестори й контрагенти дедалі частіше враховують інформацію про добросовісність платника, у тому числі на основі офіційних переліків. Для бізнесу це може означати кращі умови фінансування, вищий рівень довіри з боку партнерів та можливість спростити комплаєнс‑перевірки у великих групах. Ризики й «зворотний бік» нових правил Посилення критеріїв ускладнить утримання в Переліку частині компаній, особливо з низькою маржею чи сезонною виручкою, а підвищена увага до структури власності та розширені підстави для перевірок означають, що членство в Клубі не гарантує «імунітету» від контролю. Що зробити бізнесу вже зараз Щоб потрапити до Клубу або зберегти статус у 2026 році, компаніям варто перевірити відсутність податкового боргу, дисципліну звітності й дані про бенефіціарів, проаналізувати власне податкове навантаження порівняно із середньогалузевим, задокументувати бізнес‑модель та інтегрувати критерії Клубу в систему внутрішнього податкового контролю й KPI фінансової служби. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із Клубом білого бізнесу, оцінкою відповідності критеріям чи мінімізацією ризиків втрати статусу, варто звернутися по індивідуальну консультацію до профільного податкового радника або юриста. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку ДПС змінює підхід до блокування ПН: замість суто карального підходу вводить превентивний інструмент — «дорожні карти» для платників ПДВ, які пояснюють, як заповнювати й подавати Таблицю даних, щоб мінімізувати ризик автоматичного блокування. Чому блокування ПН залишається проблемою Система СМКОР блокує податкові накладні за формальними ознаками — невідповідністю КВЕД, відсутністю залишків, «ризиковими» контрагентами, стрибками в обсягах чи технічними помилками, що для бізнесу означає розрив ланцюга постачання, відсутність податкового кредиту в покупця та «зависання» коштів. Попри те що, за даними ДПС, частку заблокованих ПН скоротили до 0,1–0,15% від усіх реєстрацій, у реальних обсягах це все ще тисячі документів, особливо у сферах з великою кількістю дрібних операцій. Суть нового інструмента: «дорожні карти» для Таблиці даних ДПС робить акцент на Таблиці даних платника ПДВ, яка показує типові покупки й продажі бізнесу; врахована Таблиця дозволяє реєструвати більшість операцій без зупинок. Типові проблеми: Таблицю не подають або заповнюють формально, без опису бізнес‑моделі, посилань на звітність і реальні ресурси підприємства. На основі типових помилок і звернень бізнесу ДПС розробила покрокові «дорожні карти» для окремих видів діяльності. У цих інструкціях пояснюють, як описати госпдіяльність і зв’язати коди УКТ ЗЕД/ДКПП з реальними операціями. Перелічують, які договори, звітність та облікові дані слід згадати в поясненнях. Показують, які показники щодо персоналу, основних засобів і зарплати виглядають підозрілими для ДПС. Мета карт — перекласти «мову» СМКОР на зрозумілі інструкції для бізнесу, щоб правильно показати податковій реальність операцій і типову економіку компанії. Які помилки найчастіше призводять до відмови у врахуванні Таблиці Разом із запуском «дорожніх карт» ДПС оприлюднила перелік найбільш частих помилок, через які Таблицю даних не враховують: подання Таблиці без будь‑якого пояснення діяльності; у поясненнях немає опису господарських операцій, відсутні посилання на звітність, договори, первинні документи; нестача працівників чи занадто низький рівень зарплати для заявлених обсягів робіт; розбіжності між інформацією в Таблиці й даними автоматизованих систем ДПС (ЄРПН, звітність, дані про залишки товарів, податкову історію підприємства). Платники часто сприймають Таблицю як формальність, тоді як для СМКОР це ключове джерело інформації про «нормальну» модель їх бізнесу. Новий інструмент якраз і покликаний навчити бізнес заповнювати цей документ не «для галочки», а як стратегічний елемент податкової безпеки. Як «дорожні карти» мають зменшити ризик блокування ПН За задумом ДПС, «дорожні карти» мають працювати як чек‑лист для бухгалтера й власника: якщо Таблиця заповнена за рекомендованою логікою, ризик блокування значно знижується. Ідея в тому, щоб: зняти технічні помилки (неправильні коди, неповні пояснення, відсутність посилань на звітність); узгодити відображені в Таблиці види діяльності з КВЕДами, кадровими ресурсами, даними обліку; пояснити податковій економіку типової операції в галузі (наприклад, будівництво, агросектор, послуги з перевезення, торгівля паливом). У підсумку СМКОР отримує більш якісний масив даних про платника, і система рідше спрацьовує на «формальний ризик», коли бізнес в реальності не порушує закон, але виглядає підозріло через неакуратну подачу інформації. Обмеження та ризики нового підходу Попри позитивний сигнал, новий інструмент не вирішує всіх проблем: критерії ризиковості СМКОР і далі непрозорі, врахування Таблиці не виключає блокувань при стрибках обсягів чи «ризикових» контрагентах, а для складних бізнес‑моделей «дорожні карти» — лише відправна точка, тож без індивідуального аналізу й допомоги консультантів обійтися складно. Як бізнесу практично використати «дорожні карти» З погляду управління податковими ризиками, новий інструмент варто сприймати як можливість упорядкувати відносини з ДПС і одночасно провести внутрішній аудит ПДВ‑процесів. Корисно: Проаналізувати власні кейси блокування ПНза останні роки: які коди товарів, які контрагенти, які обсяги викликали найбільше проблем. Зіставити ці кейси з рекомендаціями «дорожніх карт»для своєї галузі: що збігається, а що слід допрацювати в Таблиці та поясненнях. Оновити КВЕДи, кадрові дані, інформацію про основні засоби, щоб вони не суперечили тим видам діяльності, які заявляєте в Таблиці. Вибудувати внутрішній чек‑лист: перед поданням нової Таблиці чи великих ПН перевіряти відповідність даних обліку, звітності та інформації в електронному кабінеті. Такий підхід допомагає не тільки знизити ризик блокування, а й загалом зробити бізнес більш прозорим для контролюючих органів, що в умовах посиленого фіскального тиску стає конкурентною перевагою. Висновок Запуск «дорожніх карт» ДПС — це крок до більш передбачуваної взаємодії податкової служби з платниками ПДВ, який має зменшити кількість блокувань, пов’язаних з елементарними помилками й непорозуміннями. Водночас це не чарівна кнопка «антиблокування»: підприємствам, особливо з ризикових галузей, як і раніше, доведеться уважно стежити за контрагентами, якістю документів та узгодженістю даних у всіх системах. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із блокуванням податкових накладних, заповненням Таблиці даних платника ПДВ чи оскарженням рішень ДПС — звертайтеся до фахівців з податкового консалтингу та юридичного супроводу, щоб обрати оптимальну стратегію захисту й мінімізувати ризики для вашого бізнесу. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Профільний податковий комітет ВР погодив податкові зміни щодо оподаткування доходів із цифрових платформ та скасування пільги на посилки до 150 євро, формуючи нову систему контролю за онлайн‑економікою, яка запрацює переважно з 2027 року. Що вирішили щодо цифрових платформ Комітет підтримав доопрацьований урядовий законопроєкт №15111 про оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи — маркетплейси, онлайн‑сервіси з оренди, роботи, фрилансу тощо.Головна ідея — запровадити в Україні модель, наближену до стандартів ОЕСР та директиви ЄС DAC7: коли оператор платформи стає податковим агентом і сам утримує податки з виплат фізособам. Ключові параметри нового режиму: ставка ПДФО 5% замість стандартних 18% для доходів фізичних осіб, отриманих через цифрові платформи, плюс військовий збір у діючому розмірі; податковий агент — платформа: вона зобов’язана ідентифікувати продавців, збирати інформацію про їхні доходи, утримувати ПДФО та військовий збір і перераховувати їх до бюджету; впроваджується міжнародний автоматичний обмін інформацією про доходи з платформ за стандартами ОЕСР та ЄС (DAC7), що означає обмін даними з іншими юрисдикціями. Важливо, що після доопрацювання вилучено кілька найбільш конфліктних норм, які викликали спротив бізнесу та юристів: скасовано вимогу відкривати спеціальні рахунки для продавців, які працюють через платформи; відмінено ідею обов’язкового розкриття банківської таємниці щодо всіх доходів продавців на платформах; замість обов’язкової декларації при перевищенні лімітів передбачається, що ДПС надсилатиме платнику податкове повідомлення‑рішення — фактично «попередньо заповнений розрахунок» на основі даних, отриманих від платформ. Самозайнятим і ФОП дозволять, за бажання, оподатковувати доходи від платформ за загальними чинними правилами, а не за спеціальною 5% моделлю, що знімає ризики подвійного обліку для активних підприємців. Коли запрацює «податок на платформи» Попри резонанс, жоден із нових податкових законопроєктів не принесе бюджету коштів вже у 2026 році. Новий режим для цифрових платформ пов’язаний з технічно складним міжнародним обміном даними, тому в самому законопроєкті закладено відтермінування: формально норми мають почати діяти з 1 січня 2027 року; фактичний запуск буде можливий лише після підписання міжнародних угод про обмін даними та технічної готовності ІТ‑систем; експерти та депутати прогнозують, що реальні податкові нарахування за даними платформ відбудуться не раніше 2028 року (за результатами звітності за 2027 рік). Отже, 2026 рік стане «перехідним»: готують законодавчу базу та інфраструктуру, але самі платежі в масовому масштабі з’являться пізніше. Нові обов’язки для маркетплейсів і платформ Ідентифікувати всіх продавців (фізичних та юридичних осіб), які отримують дохід через платформу. Щороку до 31 січня подавати до ДПС звіт з даними про доходи користувачів, кількість операцій, країну резидентства тощо. Зберігати інформацію про операції та бути готовими передавати її в межах міжнародного автоматичного обміну. Глобальним сервісам адаптуватися до українських вимог на додачу до DAC7 та правил інших країн. Локальним платформам інвестувати в ІТ‑облік, процедури KYC/KYB і юридичний супровід, що підвищить бар’єр входу, але відсіє відверто «сірі» майданчики. Що зміниться для звичайних користувачів платформ Для пересічних продавців і фрилансерів головний ефект — легалізація доходів під ставку 5% без заповнення декларацій: платформа сама утримуватиме податок із виплат. Водночас простір для «чорних» продажів скоротиться: завдяки обміну даними ДПС бачитиме обсяги угод через платформи, тож активні продавці або легалізуються, або ризикуватимуть донарахуваннями за результатами майбутніх перевірок. Посилки до 150 євро: кінець пільги? Комітет підтримав у першому читанні альтернативний законопроєкт №15112‑1 про скасування пільги на безмитні посилки до 150 євро, що дає уряду надію отримати до 10 млрд грн додаткових доходів. Водночас зміни ще не остаточні: попереду доопрацювання законопроєкту, внесення технічних норм до Митного кодексу й можливе коригування порогів та ставок. Як можуть оподатковуватися посилки Детальні механізми в різних версіях законопроєктів відрізняються, але загальна логіка зрозуміла: будь‑які посилки з‑за кордону можуть потрапити під ПДВ, а можливо — й під мито з першого євро вартості, без нинішньої «подушки безпеки» у 150 євро; ключові параметри (поріг вартості, коло винятків, порядок нарахування і стягнення платежів) будуть закріплені в Митному кодексі; уряд і комітет наголошують, що механізм отримання посилки для покупця формально не зміниться: логістична компанія як і раніше доставлятиме її на відділення чи адресу; податки закладатимуться в ціну товару й сплачуватимуться через платформу або митного представника. Для популярних міжнародних маркетплейсів це може означати перехід на модель, де ПДВ і мито стягуються ще на етапі оформлення замовлення, а платформа виступає посередником між покупцем і фіскальними органами. Що це означає для споживачів і бізнесу Для українських споживачів скасування пільги означатиме подорожчання невеликих онлайн‑замовлень із закордонних сайтів через ПДВ та можливе мито, особливо у нішах без дешевих українських аналогів. Для дрібних імпортерів це зменшення маржі й потреба працювати формальніше, тоді як офіційний імпорт і локальний ритейл отримають перевагу, бо конкуренція з боку «сірих» безмитних посилок послабиться. Політичний та фіскальний контекст Пакет законопроєктів про цифрові платформи, посилки та військовий збір є частиною зобов’язань України перед МВФ, тому має не лише фіскальне, а й політичне значення. Експерти попереджають, що реальний бюджетний ефект може бути нижчим за очікування, а надмірний тиск на дрібний бізнес без помірних ставок і простих процедур лише стимулюватиме нові обхідні схеми. Успіх реформ залежатиме від якості доопрацювання законопроєктів у парламенті та підзаконних актів податкової й митниці, адже посилення контролю покликане водночас адаптувати податкову систему до цифрової економіки й не зламати малий бізнес, тоді як ринок онлайн‑торгівлі поступово стане більш формальним, а простір для тіньових операцій — значно вужчим. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із новими правилами для цифрових платформ, оподаткуванням доходів від онлайн‑продажів чи можливими податками на міжнародні посилки — варто звернутися до фахівців з податкового права та митного регулювання, щоб заздалегідь оцінити ризики та підготуватися до змін у законодавстві. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку У Верховній Раді пропонують запровадити персональну фінансову відповідальність для працівників ТЦК та кримінальну — для медиків за неправомірні висновки про придатність до служби. У березні 2026 року зареєстровано законопроєкт, який посилює відповідальність посадових осіб ТЦК за незаконні рішення та медиків ВЛК за свідомо неправдиві висновки. Ініціатива стала реакцією на численні випадки хабарництва й фальсифікацій у системі мобілізації, що підривали довіру до оборонної системи держави. Основна суть законопроекту Працівники ТЦК нестимуть фінансову відповідальність: від штрафів до обов’язку відшкодувати збитки, якщо їхні дії чи бездіяльність призвели до незаконних рішень або звільнення від мобілізації. Члени військово-лікарських комісій нестимуть кримінальну відповідальність за свідомо неправдиві медичні висновки щодо придатності до служби. Розширюються повноваження внутрішнього контролю в ТЦК, який зможе ініціювати дисциплінарні провадження та передавати матеріали до ДБР і прокуратури. Неправомірні дії службовців ТЦК чи медиків, спрямовані на уникнення мобілізації, визнаються не помилкою, а умисним злочином проти обороноздатності держави. Причини ініціативи Українська система мобілізації під час війни з Росією неодноразово критикувалася за непрозорість рішень, корупційні схеми та відсутність реальної відповідальності за зловживання. Від літа 2023 року правоохоронці зафіксували десятки випадків, коли за хабарі громадяни незаконно отримували довідки про непридатність, ухилялися від призову або виїжджали за кордон за підробленими документами. Автори законопроєкту наголошують, що дисциплінарні стягнення не стримують порушників, а відсутність чіткої матеріальної й кримінальної відповідальності створила ґрунт для корупції, тому нові механізми мають гарантувати неминучість покарання. Як пропонують карати порушників Фінансова відповідальність працівників ТЦК поширюватиметься і на хабарництво, і на службову недбалість: у разі завдання збитків державі вони мають компенсувати шкоду власним коштом. Для медиків пропонують зміни до Кримінального кодексу: за умисне викривлення медичних висновків передбачено від 3 до 8 років позбавлення волі та заборону обіймати медичні посади протягом 5 років. У разі участі в організованих схемах ухилення від мобілізації лікарів, посередників і працівників ТЦК прирівнюватимуть до співучасників злочину проти обороноздатності держави. Позиція парламенту та суспільства Ініціативу обговорюють у профільних комітетах з нацбезпеки та правоохоронної діяльності: частина депутатів підтримує законопроєкт як крок до очищення системи мобілізації та відновлення довіри. Водночас парламентарі й правозахисники попереджають, що надмірне розширення каральних повноважень може призвести до зловживань, коли медики й працівники ТЦК боятимуться навіть чесних помилок через ризик кримінальної відповідальності. Вони наголошують на необхідності чітко розмежувати умисні дії та професійні похибки, щоб не створити атмосферу страху в системі, якій потрібні впевненість і стабільність. Експертна оцінка Юристи та експерти з військового права здебільшого позитивно оцінюють спробу запровадити персональну відповідальність. За їхніми словами, колективна безкарність у державних структурах завжди породжує системну корупцію. Коли ж працівник розуміє, що може заплатити з власної кишені або навіть сісти до в’язниці, це створює зовсім іншу поведінкову мотивацію. Утім, фахівці нагадують, що ефективність таких змін залежить не лише від тексту закону, а й від якості слідства та судового розгляду. Якщо слідчі органи і суди продовжать уникати реальних вироків високопосадовцям або шукати “дрібних винних”, то навіть найжорсткіші санкції не принесуть результату. Як закон вплине на систему ТЦК Якщо законопроєкт ухвалять, структуру ТЦК очікує перегляд внутрішніх процедур. Працівники зобов’язані будуть фіксувати всі свої дії в електронних журналах, а рішення щодо відстрочок, бронювання чи визнання непридатності мають ухвалюватися колегіально, з цифровими підписами відповідальних осіб. Це дозволить встановлювати, хто саме ухвалив неправильне рішення або затвердив підроблені документи. Передбачається, що міністерство оборони створить систему внутрішнього фінансово-дисциплінарного обліку, де всі випадки порушень будуть відображені в персональних файлах працівників. Це допоможе формувати антикорупційну статистику і знижуватиме ризик повторних порушень. Ризики для медичної спільноти Медики загалом підтримують ідею посилення відповідальності, але побоюються, що нові норми можуть ускладнити роботу ВЛК, адже питання придатності часто є межовими й ґрунтуються на професійному судженні. Якщо такі рішення потенційно караються кримінально, лікарі можуть обирати “безпечні”, але не завжди справедливі висновки. Тому медична спільнота наполягає на чітких критеріях умисності — зокрема, доведеності отримання неправомірної вигоди, фальсифікації документів або відсутності об’єктивного медичного обґрунтування висновку. Можливі наслідки для мобілізаційної системи Запровадження персональної та кримінальної відповідальності має подвійний ефект. З одного боку, це посилює дисципліну та зменшує простір для незаконних схем. З іншого — створює ризики надмірної зарегульованості, що може сповільнити роботу системи мобілізації в критичні моменти. Антикорупційні ініціативи у військовій сфері завжди балансували між необхідністю контролю та ефективністю. Українська держава фактично робить ставку на персональну відповідальність як головний стримуючий фактор, надихаючись прикладами країн НАТО, де аналогічні механізми існують уже давно. Висновок:Запропонований законопроєкт є черговим кроком до очищення системи мобілізації від зловживань і корупції. Водночас його ефективність залежатиме від збалансованості: як забезпечити невідворотність покарання для винних, не створюючи паралічу для доброчесних працівників. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із проходженням медкомісії, взаємодією з ТЦК чи оскарженням неправомірних дій посадових осіб — звертайтеся по консультацію до юристів, які спеціалізуються на військовому та адміністративному праві. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=N9Rdi6CWE1s