Ім'я автора:admin

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку У «Дії» до кінця березня планують запустити новий функціонал — бронювання працівників, які формально перебувають у розшуку. Це виглядає парадоксально й потребує окремого аналізу в контексті мобілізації, бронювання та правової природи «розшуку» у воєнний час. Контекст: цифровізація мобілізації та бронювання Держава поступово переводить мобілізаційні процедури в цифровий формат: уже діють е-військовий квиток, е-повістки та онлайн-бронювання критично важливих працівників через кабінети підприємств і держорганів. Логічним кроком став намір дати роботодавцям інструмент для роботи зі статусом працівників, які в базах МВС/ТЦК значаться «у розшуку». У розшуку можуть опинитися як ті, хто просто не з’явився за повісткою через проблеми з комунікацією, так і особи з реальними підставами для кримінального провадження, що створює для бізнесу колізію: людина фактично працює, але формально «розшукується». Цифровізація має усунути цей розрив, синхронізувавши облік військовозобов’язаних у ТЦК, бази розшуку МВС/Нацполіції та кадрово-мобілізаційні процеси бізнесу й держорганів. Чому взагалі виникла проблема з «розшуком» Причин кілька, і значна частина з них — технічні та організаційні: Людський фактор та паперовий облік.Часто особа може отримати повістку за старою адресою, не бути фактично повідомленою, але формально значитися як така, що не з’явилася. У результаті — внесення до списків «у розшуку», попри реальну наявність людини на робочому місці. Невчасне оновлення даних.Бізнес подає на бронювання, погоджує його з відповідними органами, але інформація в одних реєстрах оновлюється швидше, ніж в інших. На певний час виникає «розрив»: у ТЦК працівник може вже бути заброньованим або хоча б у процесі погодження, а в базі розшуку — все ще «у розшуку». Різний підхід до «розшуку».Для кадровика чи юриста компанії «розшук» за ухиленням від мобілізації виглядає одним чином, а для системи МВС — це стандартний технічний статус, який застосовується іноді «пакетно» до групи осіб, що не з’явилися. У підсумку, без прозорого цифрового інструменту роботодавець часто дізнається про статус свого працівника випадково: при перетині блокпосту, перевірці документів, контакті з правоохоронними органами. Це створює ризики як для самого працівника, так і для бізнес-процесів. Що потенційно означатиме поява функції у «Дії» Перевірка статусу працівникаРоботодавець через електронний кабінет зможе бачити, чи має конкретний військовозобов’язаний статус «у розшуку» або інший проблемний запис (наприклад, неявка). Це дозволить оперативно виявляти ризикові ситуації й не дізнаватися про них випадково. Подання на бронювання попри статус розшукуЗа визначених умов система дозволить подавати документи на бронювання працівника, який формально у розшуку, але фактично працює й є критично важливим для підприємства або органу. Ідея в тому, щоб не блокувати бронювання через суто технічні чи формальні записи. Синхронізація між реєстрамиПісля погодження бронювання дані мають автоматично оновлюватися в усіх дотичних реєстрах, щоб не виникало ситуації, коли заброньований працівник у одному реєстрі вже «захищений», а в іншому — досі значиться «у розшуку». Чому це важливо для бізнесу і працівниківРаніше будь-який «поганий» статус міг фактично заблокувати бронювання, навіть якщо людина не ухилялася, а стала жертвою помилок чи затримок в обліку. Новий функціонал має враховувати реальний стан речей: людина є на роботі, виконує критично важливі функції, і її можна легітимно вивести з категорії «тих, кого шукають», закріпивши за ключовою для держави сферою. Ризики та правові колізії Ризик легалізації ухиленняЯкщо механізм запустять без чітких запобіжників, можливі ситуації, коли реальний ухилянт «закривається» бронюванням через лояльного роботодавця. Це питання до критеріїв відбору, перевірок і контролю з боку держави. Різний статус у різних системахУ перехідний період дані в реєстрах оновлюватимуться не миттєво, і працівник може одночасно мати статус «заброньований» у мобілізаційному контурі й «у розшуку» в базах МВС, що зберігатиме ризики затримання та конфліктів із правоохоронцями. Відповідальність роботодавцяЯкщо підприємство свідомо просуває бронювання особи з очевидними ознаками ухилення або іншими серйозними правовими проблемами, це може вважатися зловживанням правом чи сприянням ухиленню. Тому важливо документально підтверджувати добросовісність: присутність працівника, виконання ним роботи, відсутність у роботодавця інформації про реальне ухилення. Конфіденційність і доступ до даних розшукуНадання роботодавцю відмітки «перебуває в розшуку» означає доступ до чутливої інформації, яка раніше була в правоохоронному контурі. Потрібні чіткі правила доступу, мінімальний обсяг відомостей (факт без деталей провадження) та визначення відповідальності за витік або зловживання такими даними. Практичні наслідки для бізнесу Для компаній, особливо в енергетиці, транспорті, ІТ, зв’язку, оборонно-промисловому комплексі та інших критичних сферах, новий інструмент може стати важливим елементом ризик-менеджменту. З точки зору практики, варто врахувати кілька моментів: Актуалізація внутрішніх політик. Потрібно оновити внутрішні регламенти мобілізаційної роботи, положення про військовий облік, алгоритми дій HR і юристів при виявленні статусу «розшуку» у працівника. Документування фактичної присутності працівника. Табелі обліку робочого часу, накази, службові записки — усе, що підтверджує, що особа реально працювала й не переховувалася. Це важливо як для обґрунтування бронювання, так і для захисту від потенційних претензій, якщо правоохоронні органи будуть ставити питання. Взаємодія з працівником. Ситуація, коли до людини є формальні претензії з боку ТЦК/МВС, але вона хоче й може працювати, є емоційно складною. Компанії вигідно не замовчувати проблему, а відкрито пояснити: що означає статус, які кроки будуть зроблені для його врегулювання, які документи потрібні. Комунікація з ТЦК та правоохоронними органами. Поява цифрового інструменту не скасовує необхідності нормальної «людської» комунікації. У складних випадках доцільно мати контактну особу в ТЦК та/або профільному підрозділі МВС, щоб оперативно з’ясовувати статус конкретних працівників. Що має зробити працівник Для самого працівника новий функціонал не означає «індульгенцію». Якщо він дізнається, що має статус «у розшуку», але реально проживає й працює за певною адресою, важливо: не ховатися, а навпаки — разом із роботодавцем ініціювати врегулювання ситуації; зібрати й передати у ТЦК/відповідні органи документи, що підтверджують фактичне місцезнаходження, працевлаштування, сімейний стан тощо; за можливості отримати правову допомогу, якщо є ризик притягнення до відповідальності за ухилення. Бронювання в такій ситуації може відіграти роль «мосту» між фактичною поведінкою людини (вона не переховується, працює) та формальним статусом у реєстрах, але це не скасовує потреби врегулювати всі накопичені юридичні питання. Висновки Запуск у «Дії» бронювання працівників, які формально перебувають у розшуку, покликаний закрити розрив між паперовими базами та реальним життям і легалізувати статус критично важливих співробітників, що опинилися в «сірій зоні» через помилки чи затримки обліку. Водночас цей інструмент не є чарівною паличкою: він не звільняє реальних ухилянтів від відповідальності й не замінює коректної взаємодії з ТЦК, правоохоронними органами та повноцінної юридичної оцінки кожної ситуації, тому роботодавцям слід діяти обережно й ретельно фіксувати добросовісність своїх кроків. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із бронюванням працівників,

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики рекомендував Парламенту ухвалити за основу урядовий проєкт нового Трудового кодексу України №14386, ще на крок наблизивши повну реформу трудового законодавства. Що саме підтримав комітет 4 лютого 2026 року Комітет ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів розглянув урядовий проєкт Трудового кодексу України і одноголосно рекомендував включити його до порядку денного сесії та прийняти за основу. Документ поданий Кабінетом Міністрів, зареєстрований у парламенті під №14386 та позиціонується як ключовий крок до «дерадянізації» трудового законодавства, яке нині базується на КЗпП 1971 року. Цілі та філософія нового кодексу Метою законопроєкту є оновлення правил праці з урахуванням міжнародних стандартів, зменшення правової невизначеності й тінізації зайнятості та баланс інтересів працівників і роботодавців. Кодекс має імплементувати понад 30 директив ЄС щодо робочого часу, прозорих і передбачуваних умов праці, гендерної рівності, поєднання роботи й сімейних обов’язків та охорони праці. Декларується перехід від надмірно формалізованої моделі до гнучкіших, але прозорих правил, де права й обов’язки сторін чітко кодифіковані. Ключові зміни для працівників Проєкт кодифікує індивідуальні та колективні трудові відносини, посилюючи гарантії від необґрунтованого звільнення й дискримінації, а також принцип рівної оплати за рівноцінну працю. Планується запровадити чіткі критерії, що відрізняють трудові відносини від цивільно‑правових, щоб складніше було маскувати найману працю під «ФОП‑контракти». Окремий акцент робиться на прозорих процедурах звільнення, обов’язковості письмового обґрунтування та можливості ефективно оскаржувати рішення роботодавця. Нові можливості та обмеження для роботодавців Для бізнесу проєкт обіцяє менше бюрократії завдяки цифровізації процедур і більшій гнучкості в конструюванні трудових договорів. Кодекс систематизує та розширює види трудових договорів (строкові, гнучкі, дистанційні, змішані тощо), легалізуючи формати роботи, які вже фактично існують на ринку, але погано вписуються в чинний КЗпП. Водночас роботодавцям доведеться звикати до більш формалізованих правил щодо мінімальних стандартів оплати, режиму робочого часу, відпочинку та документування кадрових рішень, що підвищує ціну помилок у HR‑процесах. Цифровізація трудових відносин Одним із системних нововведень є прирівнювання електронних документів до паперових і можливість укладати трудовий договір в електронній формі через державні реєстри або авторизовані платформи. Це відкриває шлях до повноцінного електронного кадрового діловодства, від е‑трудового договору до електронної фіксації робочого часу, відпусток і дисциплінарних стягнень. Для компаній це означає як потенційне скорочення витрат на паперовий документообіг, так і зростання вимог до кібербезпеки та захисту персональних даних працівників. Мінімальна зарплата та оплата праці Комітет і уряд окремо акцентують на реформі підходу до визначення мінімальної заробітної плати, включно з погодинним і місячним виміром та прозорою формулою розрахунку, узгодженою з міжнародними стандартами. Це має зменшити політичну довільність у перегляді «мінімалки» й зробити цей показник більш прогнозованим для бізнес‑планування. Одночасно уніфікуються правила нарахування доплат, надбавок і премій, що має скоротити поле для маніпуляцій і трудових спорів щодо «сірих» виплат. Вплив на гнучкі формати зайнятості Новий кодекс прагне дати правову рамку для дистанційної, надомної, гнучкої та проектної роботи, яка масово виникла під час війни й цифровізації економіки. Передбачається деталізація умов роботи на фриланс‑подібних моделях, сумісництва, неповної зайнятості та змінних графіків із чіткими гарантіями щодо часу відпочинку й права на «відключення». Для ІТ‑сектору, креативних індустрій і сервісного бізнесу це може означати легалізацію практик, які досі балансували між трудовими та цивільно‑правовими договорами. Що це означає для ринку праці в цілому Якщо проєкт буде ухвалено, він набере чинності не одразу, а після перехідного періоду, прив’язаного до завершення воєнного стану, що дасть бізнесу час адаптуватися. У середньостроковій перспективі кодекс може зменшити тінізацію, підвищити захищеність працівників і водночас знизити регуляторну невизначеність для роботодавців, що є важливим сигналом для інвесторів та партнерів ЄС. Проте на етапі імплементації очікується чимало практичних викликів — від оновлення кадрових політик і шаблонів договорів до навчання HR‑служб і судової практики за новими нормами. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням проєкту нового Трудового кодексу у вашій компанії, аналізом ризиків трудових спорів чи адаптацією кадрових документів до майбутніх змін, звертайтеся за індивідуальною консультацією — ми допоможемо розібратися з нормами законопроєкту та підготуватися до його впровадження. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=SZOLxDHkOIA

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Комісія, яку маркетплейс утримує з виручки продавця, із «технічної деталі» перетворюється на податковий ризик для єдинників: ДПС аналізує реальний рух грошей, а не назву договору. Для ФОПів, що продають через закордонні платформи на кшталт Etsy, модель, коли маркетплейс спершу отримує всю оплату, а потім автоматично списує свою комісію з балансу продавця, податкова може розцінити як розрахунок у негрошовій формі й порушення умов спрощеної системи. Як виглядає модель продажів через маркетплейс Зазвичай ФОП укладає з українським посередником договір комісії: товар продається через акаунт ТОВ на маркетплейсі, покупець платить платформі, вона утримує свої збори і лише залишок перераховує посереднику та далі підприємцю. Формально в договорі прописують, що ФОП отримує «повну суму виручки», але фактично кошти заходять уже мінус комісія. Саме це й турбує ДПС: для єдинника доходом є вся сума, сплачена покупцем, тож утримання комісії з виручки можуть розцінити як негрошову форму розрахунку, заборонену для платників єдиного податку. Податкові аргументи ДПС та судова практика ДПС виходить із норм ПКУ: для ФОП третьої групи дозволені лише грошові надходження на рахунок чи в касу, без взаємозаліків, бартеру та утримання винагороди з виручки, тому коли першим кошти отримує маркетплейс, а продавець бачить лише «чисту суму» після комісій, податкова вважає, що частину доходу він отримав у негрошовій формі — у вигляді оплачених за нього послуг платформи. Консультанти посилаються на позицію Верховного Суду щодо класичних комісійних договорів, де доходом комісіонера визнається лише його винагорода, однак ДПС наголошує: для єдиного податку вирішальним є фактичний спосіб розрахунку, і автоматичне утримання комісії з виручки за умовами оферти маркетплейсу не відповідає вимогам спрощеної системи. Чому «спрощенка під загрозою» Якщо ДПС визнає, що ФОП‑єдинник отримував дохід у забороненій формі, він втрачає право на спрощену систему з початку кварталу порушення, а далі отримує пакет донарахувань: податок за правилами загальної системи, 18% ПДФО + 1,5% військового збору, штрафи, пеню та можливий перегляд ПДВ за операціями з нерезидентами. Для бізнесу, який роками показував лише «чистий» дохід від маркетплейсів, такий перехід заднім числом може зробити діяльність фактично збитковою. Додатково, якщо ФОП є платником ПДВ і отримує електронні послуги від іноземної платформи (комісії, реклама), він зобов’язаний самостійно нараховувати й сплачувати ПДВ з їх вартості, і за відсутності таких платежів ДПС донарахує ПДВ і штрафи незалежно від статусу єдинника. Чи означає це кінець продажів через маркетплейси для єдинників Попри жорстку тональність роз’яснень, самі по собі продажі через маркетплейси не заборонені. Проблема — у конфігурації грошових потоків: коли маркетплейс або посередник спочатку отримує всю суму, утримує свої комісії й лише потім перераховує залишок ФОПу, податкова отримує аргумент, що частина доходу єдинника ніколи не заходила в грошовій формі на його рахунок. Щоб знизити ризики, юристи радять: максимально відображати в договорах і первинці повну суму виручки, сплаченої покупцем, і окремо — вартість послуг маркетплейсу, за які ФОП розраховується грошима (навіть якщо фактично йдеться про «взаємозалік»); перевірити, чи не зручніше перейти на загальну систему там, де комісії маркетплейсу великі, а маржа — невисока; у ситуаціях із великою сумою обороту через іноземні платформи — структурувати бізнес через юридичну особу на загальній системі, а ФОП залишити для окремих внутрішніх проєктів. Паралельно змінюються й загальні правила для ФОП‑єдинників: відновлено повну сплату ЄСВ, запроваджено військовий збір для всіх груп, посилюється контроль за «сірим» кеш‑флоу та зовнішньоекономічними операціями. На цьому фоні продажі через маркетплейси з автоматичним утриманням комісій ДПС розглядає не як поодинокий випадок, а як частину ширшої проблеми непрозорих фінансових потоків. Що робити ФОПам і малому бізнесу Тим, хто вже продає через закордонні маркетплейси, варто почати з аудиту договорів і фактичних payment‑flows: хто є стороною оферти, на чий рахунок реально надходять кошти покупця і яку суму ви показуєте доходом у звітності. Далі потрібно прорахувати податкові сценарії: чи вкладається бізнес у ліміти єдиного податку з повною виручкою і наскільки болючим буде перехід на загальну систему. Якщо змінити механіку утримання комісії неможливо, доведеться обирати між вищим податковим навантаженням (загальна система / юрособа) та пошуком платформ із прозорішими розрахунками, які не конфліктують зі спрощенкою. І головне — не покладатися лише на загальні роз’яснення: інспекції трактують однакові кейси по‑різному, а вартість помилки сьогодні може вимірюватися не тисячами, а мільйонами гривень. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оподаткуванням продажів через маркетплейси, оцінкою ризиків втрати статусу платника єдиного податку чи вибором оптимальної моделі роботи (ФОП або юрособа), звертайтеся за професійною консультацією для аналізу вашої ситуації та мінімізації можливих наслідків. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=WU7J13eUo6U&t=4s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Податки й тарифи для українців зростатимуть поступово, у межах нової програми МВФ, через перегляд пільг, розширення бази оподаткування та повернення до більш ринкових цін на енергоресурси. Яку угоду Україна підписала з МВФ Нова програма розширеного фінансування (EFF) розрахована на кілька років і передбачає близько 8–8,2 млрд доларів кредитних коштів, прив’язаних до виконання фіскальних і структурних умов. Мета — поступово зменшити дефіцит бюджету й залежність від зовнішньої допомоги, збільшивши власні доходи держави. Ключові блоки зобов’язань стосуються: податкової реформи й скорочення пільг; підвищення енергетичних тарифів до рівня покриття витрат; посилення адміністрування податків та боротьби з тіньовою економікою. Податки: що саме може зрости Уряд і МВФ домовляються про розширення бази ПДВ, можливе підвищення ставки та скорочення пільг і спецрежимів. Для малого бізнесу це означає ПДВ для частини ФОПів, вищий поріг обороту й урізання спрощених схем. У фокусі також прогресивна шкала ПДФО та «податки на розкіш» із вищими ставками для великих доходів та дорогих активів. Паралельно посилюється боротьба з ухиленням: контроль імпорту, ліквідація «дір» на митниці, оподаткування цифрових доходів і обмеження готівкових схем, що вирівнює умови для чесного бізнесу, але підвищує ризики для тих, хто працює «в тіні». Тарифи: газ, електроенергія, тепло Меморандум окремо фіксує підвищення тарифів на газ, електроенергію та опалення, адже нинішні ціни покривають лише близько половини їхньої реальної вартості. До середини 2026 року уряд має ухвалити дорожню карту лібералізації ринку з поетапним доведенням тарифів до рівня повного відшкодування витрат після завершення воєнного стану; підготовчі кроки — скасування мораторію, нові методики, перегляд субсидій — стартують уже зараз. Для населення це означатиме кілька хвиль подорожчання комуналки й перехід до моделі, де держава точково підтримує найвразливіші домогосподарства замість субсидування “для всіх”. Як це відчує домогосподарство Для пересічної родини наслідки будуть різними залежно від доходів, споживання й поведінки. Рахунки за комунальні послуги поступово зростатимуть, особливо після скасування мораторію на підвищення цін на газ, тепло й гарячу воду; одночасно збільшиться важливість лічильників, енергоефективності та економного споживання. Податки на споживання (ПДВ, акцизи) сильніше вдарять по тих, хто витрачає більшу частину доходів на повсякденні покупки, тоді як частина навантаження буде перенесена на високі доходи й розкішні товари.​ Для підприємців‑“спрощенців” з оборотом вище нового порогу фінансове навантаження зросте через обов’язкову реєстрацію платниками ПДВ і жорсткіший контроль. Паралельно збільшення податкових надходжень і зменшення тарифних субсидій має знизити ризики неконтрольованої інфляції та дефолту, що в довгій перспективі працює на стабільність гривні й можливість фінансувати армію та соціальні програми. Що зміниться для бізнесу Для легального бізнесу середовище стане прозорішим, але помилки коштуватимуть дорожче. Посилення контролю митниці робить “сірий” імпорт ризикованішим, а конкурентні переваги зміщуються в бік ефективної бізнес‑моделі. Розширення ПДВ і скасування пільг змушують ретельніше планувати ціни й кеш‑флоу, щоб зберегти маржу. Перспектива прогресивної шкали ПДФО та жорсткіший контроль за фондом оплати праці стимулюють вихід із “конвертів” і підвищують роль легальних мотивацій, бонусів та опціонів замість неформальних доплат. Чи є в угоді “червоні лінії” для уряду Україна балансує між вимогами МВФ і реаліями воюючої країни: частину найболючіших податкових змін для малого бізнесу вже пом’якшено, звузивши коло ФОПів під новим ПДВ. Також МВФ вимагає, щоб підвищення тарифів супроводжувалося таргетованим захистом вразливих домогосподарств, а повна ринкова лібералізація відбулася лише після завершення війни, даючи уряду простір для поетапних рішень. Як підготуватися українцям На рівні домогосподарств логіка дій проста: планувати сімейний бюджет із закладеним трендом на подорожчання комуналки й частини товарів; перевірити право на субсидію або пільгу й не відкладати оформлення документів; інвестувати в енергоефективність житла в межах можливостей (лічильники, утеплення, енергоощадні прилади), щоб компенсувати майбутнє зростання тарифів; для ФОПів — проаналізувати свої обороти й моделі роботи, підготуватися до можливої реєстрації платником ПДВ та переходу на “білі” схеми. Для бізнесу критично важливо завчасно моделювати наслідки зміни ставок, скасування пільг і зростання тарифів у фінансових планах, а також оновити податкові стратегії, внутрішні політики ціноутворення й договори з контрагентами. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із плануванням податкового навантаження, прогнозуванням впливу нових тарифів на ваш сімейний чи бізнес‑бюджет або підготовкою компанії до вимог МВФ, звертайтеся за професійною консультацією для аналізу вашої ситуації та мінімізації можливих наслідків. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=WU7J13eUo6U&t=4s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Закон про спрощені акти виконаних робіт — це не просто «перемога дерегуляції», а сигнал бізнесу переглянути договори та підходи до первинних документів. Він, ухвалений на базі законопроєкту №14023, вносить зміни до статті 9 Закону про бухоблік і дозволяє сторонам договору передбачати спрощений порядок оформлення первинки при наданні послуг, виконанні робіт та оренді. Ідеться не про скасування первинних документів, а про гнучкість: частина реквізитів замовника може стати необов’язковою, а в окремих випадках інвойс із підписом виконавця замінить традиційний акт. Суть закону: які вимоги спрощено Суть закону — зменшити адміннавантаження на бізнес і спростити первинку без втрати контролю. Якщо це прописано в договорі, документ може містити лише підпис виконавця без реквізитів замовника. Закон дозволяє сторонам замість акта використовувати підписаний інвойс як первинний документ для обліку й податків, але за бажанням бізнес може й надалі оформлювати повні акти. Обмеження: де спрощення не працює Закон не є універсальним: спрощений порядок не діє для операцій за публічні кошти, оренди держмайна, будпідрядів і проектно‑вишукувальних робіт, які й надалі оформлюються повними актами з підписами обох сторін. Крім того, спрощений порядок допустимий лише за одночасного виконання кількох умов: він прямо прописаний у письмовому договорі між сторонами; послуги/роботи повністю оплачені в безготівковій формі (для варіанта з «одним підписом»); господарські операції відображаються у бухобліку в тому періоді, коли фактично здійснені. Якщо хоча б одна з цих умов не виконана, безпечніше залишатися в рамках традиційної моделі з двостороннім актом. Можливості для бізнесу: де реальна економія За оцінками уряду, скасування обов’язковості актів виконаних робіт і спрощення реквізитів первинки може зекономити бізнесу до 20 млрд грн на рік за рахунок скорочення часу й адміністративних витрат. У практиці приватних компаній це проявиться, передусім, у таких моментах: Менше «актового бюрократизму». При великій кількості дрібних послуг (маркетинг, IT‑супровід, SaaS, оренда сервісів) відпадає потреба щоразу «ганяти» акти на підпис по кількох особах із боку замовника. Прискорення закриття періодів. Якщо інвойс або акт із підписом виконавця + оплата дають повний набір реквізитів первинного документа, бухгалтер може закривати місяць без очікування «мокрого» підпису замовника. Краще узгодження з міжнародною практикою. У більшості країн ЄС саме інвойс є базовим документом для підтвердження послуг, і новий підхід наближає Україну до цієї моделі, що спрощує життя компаніям із нерезидентами. Однак ця економія буде реальною лише за умови, що юристи, бухгалтери та продажі синхронно пропишуть у договорах нові правила документування й налаштують внутрішні процеси під інвойсову модель. Ризики для бухгалтера: де можуть сховатися проблеми Невідповідність договору закону: якщо прямо не прописати один підпис або інвойс замість акта, документ можуть не визнати первинкою. Спори з контрагентами: без підпису замовника складніше довести факт і обсяг наданих послуг у разі конфлікту. Ризики з ПДВ і податком на прибуток: некоректно оформлений «спрощений» документ може стати підставою для зняття витрат і податкового кредиту, тому потрібно перевіряти договори й реквізити в інвойсах/актах. Що варто зробити бізнесу вже зараз Щоб використати переваги нового закону та мінімізувати ризики, компаніям варто підійти до змін системно. Практичні кроки можуть виглядати так: Аудит договорів. Переглянути типові договори на послуги, роботи та оренду й окремо прописати в них обраний формат документування: двосторонній акт, акт із одним підписом виконавця або інвойс як первинний документ. Оновлення шаблонів первинки. Оновити шаблони актів і інвойсів так, щоб вони містили всі обов’язкові реквізити (назва, дата, зміст і обсяг операції, одиниця виміру, сума, дані сторін та підпис відповідальної особи виконавця). Налаштування електронного документообігу. Там, де бізнес переходить на інвойси або акти з одним підписом, логічно паралельно посилити електронний документообіг (ЕЦП, сервіси на кшталт M.E.Doc чи інших), щоб мати чіткий електронний слід операцій. Внутрішні політики. Прописати у положенні про документообіг, у яких випадках компанія використовує спрощений порядок, а де лишається на класичних актах із двома підписами (наприклад, великі суми, довгострокові договори, проблемні контрагенти). Навчання менеджерів і продажів. Часто саме менеджери першими погоджують із клієнтом форму документів; без їхнього розуміння нових правил легко отримати договір, який суперечить внутрішній політиці компанії. Висновки: спрощення як інструмент, а не самоціль Закон про спрощені акти — корисний інструмент дерегуляції, але не «звільнення від актів», а підвищення відповідальності за якість договорів і первинки. Головний ризик — перейти на спрощення без чітких договорів і внутрішніх політик, що загрожує податковими спорами та конфліктами з контрагентами. Добре продумана стратегія (оновлені договори, шаблони, політики й електронний документообіг) дозволяє перетворити його на реальний інструмент оптимізації процесів і економії ресурсів. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням спрощеного порядку оформлення актів, оновленням договорів чи оцінкою податкових ризиків, звертайтеся за професійною консультацією для аналізу вашої ситуації та мінімізації можливих наслідків. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=WU7J13eUo6U&t=4s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Українська ІТ‑реальність різко змінилася: колишні «стандарти» обліку 1С та BAS стали підсанкційним і фактично забороненим ПЗ для низки користувачів, а для приватного бізнесу їхній санкційний статус і проєкт штрафу 2% річного обороту вже перетворюють подальше використання таких систем на суттєвий юридичний та репутаційний ризик. У цій ситуації бухгалтер приватної компанії фактично стає «першою лінією оборони» між застарілим програмним забезпеченням і новими вимогами комплаєнсу. Нормативна рамка: від санкцій до законопроєкту 13505 Станом на 2026 рік обмеження щодо 1С/BAS мають два рівні. По‑перше, санкційні рішення РНБО, введені указами Президента, заборонили продаж, підтримку та поширення низки російських продуктів, зокрема всієї лінійки BAS і класичної 1С, що фактично позбавило їх легальних оновлень і офіційної підтримки в Україні. По‑друге, законопроєкт №13505 передбачає поетапну відмову від «ворожого ПЗ» до 2030 року та штрафи до 2% річного обороту для юросіб, що використовують такі рішення, тож використання 1С/BAS дедалі більше сприймається як загроза кібербезпеці й цифровому суверенітету, а простір для «сірої зони» стрімко звужується. Для держорганів, оборонних підприємств, критичної інфраструктури та учасників платіжних систем повна заборона вже діє, а приватний бізнес, хоча формально й не зобов’язаний негайно відключатися, опиняється у ситуації, коли продовження роботи в 1С/BAS суперечить духу чинної санкційної політики. Юридичні й комплаєнс‑ризики для приватних компаній Ключове питання: чи безпечно й далі працювати в 1С/BAS, якщо прямої заборони ще немає? Практичні ризики такі: Санкції проти розробників 1С/BAS уже дають контролюючим органам підстави ставити питання щодо використання ПЗ із переліків Держспецзвʼязку; у разі ухвалення законопроєкту №13505 штраф до 2% обороту стане прямим інструментом тиску на компанії, що не мігрували. Для інвесторів і банків дотримання санкцій — обовʼязкова умова; фіксація в політиках компанії використання «ворожого ПЗ» може стати підставою відмовити у співпраці чи фінансуванні. Підсанкційне ПЗ підвищує й кіберризики: можливі вразливості коду й витік даних 1С/BAS із фінансовою інформацією та персональними даними працівників і контрагентів здатні призвести до збитків і претензій щодо неналежного захисту інформації. Роль бухгалтера: між IT‑рішенням і юридичною відповідальністю Формально систему обліку обирає власник чи керівництво, але саме бухгалтер відповідає за дані, звітність і комунікацію з контролюючими органами, тому першим відчує наслідки використання «токсичного» ПЗ. На практиці бухгалтер має ініціювати аудит ІТ‑ландшафту: пояснити санкційний статус 1С/BAS, оцінити обсяг і ризики міграції, визначити критичні процеси (зарплата, податки, первинка) та брати участь у виборі й тестуванні нової системи. Якщо цю роль ігнорувати й віддати вибір лише IT‑відділу, компанія ризикує багаторічними «латками» в обліку, а в умовах заборони 1С/BAS — ще й накладенням нових санкцій і штрафів саме під час проблемної міграції. Стратегії переходу: як діяти бухгалтеру приватного бізнесу Ідеальний сценарій для приватної компанії — не чекати формальної дати «Х», а запустити планований перехід уже зараз. Підхід «допоки не змушують, нічого не чіпаємо» у випадку з 1С/BAS небезпечний тим, що обмеження можуть ввести швидко, а міграція облікової системи — це завжди місяці підготовки й тестування. З практичної точки зору, бухгалтеру варто: Ініціювати комплаєнс‑аудит ПЗ.Оцінити, які саме продукти 1С/BAS використовує підприємство, чи потрапляють вони до відкритих переліків забороненого ПЗ, і зафіксувати це в службовій записці керівництву. Сформувати вимоги до нової системи.Чіткий список функціональних потреб (облік ЗП, склад, виробництво, управлінський облік, МСФЗ тощо) допомагає уникнути спокуси «поставити одну програму на все» без урахування реальних процесів компанії.​ Розбити перехід на етапи.Починати доцільно з «мінімально критичного ядра» — наприклад, поточний облік і податкову звітність, а історичні дані імпортувати частинами (за роками, видами операцій). Це зменшує ризик паралічу бізнесу через складну одномоментну міграцію. Закласти бюджет на навчання й супровід.Перехід з 1С/BAS на іншу платформу завжди потребує навчання бухгалтерів та інтеграції з банком, M.E.Doc, «електронним кабінетом» тощо; недооцінка цих витрат часто обертається «подвійною роботою» вручну й зривами строків звітності. Контролювати юридичні аспекти.Варто залучити юриста або податкового консультанта для оцінки договорів із постачальниками ПЗ, аналізу ризиків санкцій і моніторингу проходження законопроєкту №13505. Це дозволить вчасно адаптувати внутрішні політики та уникнути ситуації, коли штрафи накладаються «заднім числом» за період зволікання. Етичний та репутаційний вимір У воєнних умовах використання продуктів, пов’язаних із державою‑агресором, виходить за межі простого економічного розрахунку: для компаній, що працюють із міжнародними партнерами, відмова від 1С/BAS стає питанням корпоративної позиції та соціальної відповідальності, а бухгалтер — тим, хто пояснює керівництву, що аргумент «так дешевше» вже не працює. Використання підсанкційного ПЗ також впливає на аудиторську оцінку: попри відсутність прямої заборони в МСФЗ, аудитори дедалі більше звертають увагу на кіберризики й санкційну відповідність, тож бухгалтеру доведеться окремо пояснювати, чому компанія досі працює в середовищі, яке держава офіційно вважає ризиковим. Висновки: час ухвалювати стратегічне рішення Заборона 1С та BAS вже стала елементом послідовної державної політики із санкціями, офіційними переліками забороненого ПЗ та проєктом фінансової відповідальності, тож питання для бізнесу звучить уже не «чи переходити», а «як і коли зробити це з мінімальними втратами». У цій ситуації бухгалтер — не просто користувач, а ключовий експерт, який бачить санкційні, комплаєнс‑ і кіберризики та операційні наслідки міграції; що раніше він ініціює з власниками чесну розмову про відмову від підсанкційного ПЗ, то більше шансів на контрольований перехід без хаотичних рішень під тиском перевірок чи інцидентів безпеки. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оцінкою ризиків використання 1С/BAS, плануванням переходу на альтернативне ПЗ чи підготовкою компанії до нових санкційних вимог, звертайтеся за професійною консультацією для аналізу вашої ситуації та мінімізації можливих наслідків. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=WU7J13eUo6U&t=4s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Нацбанк продовжує адаптувати валютні обмеження до умов воєнної економіки й потреб окремих експортних галузей. Останнє рішення стосується збільшення граничних строків розрахунків: для частини експортерів час на отримання валютної виручки зростає зі 180 до 270 днів. НБУ на підставі урядових пропозицій постановою від 26.02.2026 № 18 установив 270‑денний строк розрахунків за операціями з експорту сільськогосподарської та спеціалізованої техніки (коди УКТ ЗЕД 8424, 8428, 8432, 8716) для контрактів, укладених з 1 березня 2026 року. Базовий 180‑денний ліміт для більшості операцій зберігається, тож нововведення фактично створює «подовжене вікно» саме для машинобудівних експортерів. Причини зміни підходу.  Ініціатива щодо збільшення строків розрахунків виходила від Мінекономіки з урахуванням звернень бізнесу та галузевих асоціацій: для експорту складної техніки характерні тривалі виробничі цикли, постачання й монтаж, тож 180 днів часто виявляються замалими. Додатково на терміни впливають воєнні логістичні виклики — зруйнована інфраструктура, блокади маршрутів, залежність від портів і залізниці, через що між відвантаженням і оплатою минає кілька місяців, особливо на нових ринках із відстрочкою платежів чи складними схемами фінансування. Очікуваний ефект для галузі.  Регулятор прямо зазначає, що подовження граничних строків має:​ сприяти нарощенню експорту сільськогосподарської та спеціалізованої техніки; стимулювати зростання виробництва й інвестицій у машинобудівні підприємства; підтримати збереження кадрового потенціалу і створення нових робочих місць; розширити можливості освоєння нових ринків збуту та збільшити надходження валютної виручки. Фактично НБУ використовує валютні правила як інструмент промислової політики: пом’якшуючи вимоги щодо строків репатріації виручки для капіталомістких галузей, держава дає їм більше маневру в переговорах із закордонними контрагентами. Наслідки для експортерів.  Для компаній, що експортують техніку за визначеними кодами УКТ ЗЕД, головний практичний результат — можливість передбачати в договорах довші строки платежів без ризику автоматичного порушення валютного законодавства. Це дозволяє: пропонувати покупцям гнучкіші умови оплати (відстрочку, поетапні платежі); комфортніше працювати з іноземними банками й експортним фінансуванням; знизити ризик блокування операцій через формальне перевищення 180‑денного ліміту. Подовження строків не скасовує базових вимог: у разі прострочення надходження виручки контролюючі органи, як і раніше, можуть застосовувати штрафи, а компанії мають документально підтверджувати реальність операцій і вживати заходів для стягнення заборгованості. Водночас нові правила діють лише для операцій з 1 березня 2026 року, тоді як попередні контракти оцінюються за старими нормами, тож експортерам важливо точно фіксувати дату фактичного експорту, щоб не помилитися з режимом застосування строків. Ризики та обмеження.  Подовження строків розрахунків підвищує ризик неповернення виручки: що довший проміжок між відвантаженням і оплатою, то більше шансів на комерційні, політичні чи форс‑мажорні проблеми на стороні покупця, тому НБУ зберігає для цих операцій жорсткіший режим, ніж для окремих товарів із лімітом до 365 днів або без строкових обмежень. Для бізнесу головне — не сприймати 270 днів як «індульгенцію», а вибудувати систему управління дебіторською заборгованістю: чітко прописувати графіки оплат, механізми забезпечення (аванс, гарантії, акредитиви) та документувати претензійну роботу, щоб у разі перевірок продемонструвати належну ділову обачність. На що звернути увагу бухгалтерам і комплаєнс‑фахівцям.  Бухгалтери та фінансові директори мають оновити внутрішні політики та договори, щоб узгодити комерційні умови з новими граничними строками. Зокрема варто: перевірити, чи підпадає конкретний товар під перелік кодів УКТ ЗЕД, для яких строк збільшено до 270 днів; скоригувати шаблони зовнішньоекономічних контрактів (строки платежів, умови поставки, санкції за прострочення); оновити внутрішні регламенти моніторингу валютної виручки й контролю строків її надходження; прокомунікувати зміни з банком‑обслуговувачем, щоб уникнути блокування платежів через розбіжність у трактуванні норм. Комплаєнс‑офіцерам слід оцінити, як нові строки вписуються в загальну політику ризик‑менеджменту компанії, зокрема щодо концентрації дебіторської заборгованості на окремих контрагентах або ринках. Перспективи подальшої лібералізації.  Рішення НБУ щодо технічного експорту вписується у загальний курс на точкове пом’якшення валютних обмежень для секторів, важливих для відновлення економіки: раніше регулятор вже збільшував строки розрахунків для окремих аграрних товарів із 90 до 120 днів. Надалі зміни, ймовірно, залишатимуться адресними й залежатимуть від балансу між підтримкою експорту та контролем за поверненням виручки, тож бізнесу варто не лише стежити за новими постановами, а й бути активним у галузевих асоціаціях, чиї звернення вже вплинули на нинішнє рішення. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням нових граничних строків розрахунків у зовнішньоекономічних договорах, структуруванням експортних контрактів чи мінімізацією валютних ризиків, звертайтеся за індивідуальною консультацією — ми допоможемо адаптувати ваші операції до оновлених вимог НБУ. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=AYwWY2n1cG0

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Сфера застосування РРО та ПРРО вже давно вийшла за межі окремих видів бізнесу: сьогодні майже кожен, хто приймає готівку чи картки, має рахувати вартість роботи без каси, адже з 1 серпня 2025 року для всіх діють повні штрафи 100% і 150% від вартості реалізованих товарів чи послуг залежно від повторюваності порушень. Нормативна база та загальний підхід Фінансові санкції за порушення правил застосування РРО/ПРРО визначені ст. 17 Закону №265/95‑ВР, яка прив’язує розмір штрафу до вартості товарів чи послуг, реалізованих із порушенням, тобто фактично робить відповідальність «оборотною»: що більший чек, то більший удар по бізнесу. З 1 серпня 2025 року, а отже й у 2026‑му, ці норми поширюються на всіх суб’єктів, що здійснюють розрахункові операції, причому крім оборотних штрафів застосовуються й фіксовані (510, 5100 грн тощо) за порушення щодо розрахункових книжок, контрольної стрічки та звітності, які часто нараховують додатково й суттєво збільшують загальне навантаження. 100% і 150%: головні штрафи 2026 року 100% вартості проданих товарів/наданих послуг – за перше виявлене порушення. 150% вартості проданих товарів/наданих послуг – за кожне наступне порушення. «Кожне наступне» – це кожна окрема операція з порушенням, тож штраф можуть нарахувати на кожну нефіскалізовану транзакцію, що при масових продажах обертається десятками чи сотнями тисяч гривень втрат. Порушення, за які застосовують такі санкції: проведення розрахунків через РРО/ПРРО або з розрахунковими книжками на неповну суму (часткова фіскалізація); взагалі непроведення операцій через РРО/ПРРО у фіскальному режимі; невидача покупцеві фіскального чека (паперового чи електронного); проведення розрахунків без розрахункової книжки у випадках, коли її використання обов’язкове. Тобто «невикористання РРО/ПРРО» включає як повну відсутність каси, так і будь‑які маніпуляції з сумою чека чи невидачу фіскального документа. Інші фінансові санкції у сфері РРО/ПРРО Окрім основних 100%/150%, бізнесу слід зважати на низку фіксованих штрафів, які застосовуються незалежно від обсягу реалізації. Серед них: 510 грн — за відсутність контрольної стрічки (у паперовій або електронній формі) або коли до неї внесені спотворені дані; 510 грн — за неподання звітності, пов’язаної з використанням РРО/ПРРО (Z‑звіти, електронна звітність до ДПС тощо); 510 грн — за порушення встановленого порядку використання розрахункових книжок чи книг обліку розрахункових операцій; 5100 грн — за проведення розрахунків через РРО без режиму програмування найменування підакцизних товарів із зазначенням коду УКТ ЗЕД, ціни та кількості; 5100 грн — за використання РРО, до якого внесено несанкціоновані виробником конструкційні чи програмні зміни.​ Для торгівців підакцизними товарами особливо небезпечною є реалізація необлікованого підакцизу — за такі порушення штраф дорівнює повній вартості реалізованої партії товару. Фактично це ще один вид «оборотного» штрафу, який може застосовуватися додатково до санкцій за порушення роботи з РРО/ПРРО.​ Особливості воєнного стану та відкладені санкції Під час воєнного стану підхід до штрафів за порушення РРО/ПРРО частково пом’якшували, але це не означає відсутності відповідальності: податкова прямо вказує, що такі порушення можуть бути донараховані після завершення воєнного стану з урахуванням п. 52‑1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Ті, хто свідомо ігнорував РРО/ПРРО, посилаючись на «воєнні послаблення», ризикують отримати консолідований пакет штрафів уже у мирний період, якщо не матимуть документальних доказів, що виконання вимог було об’єктивно неможливим (відсутність інтернету, окупація тощо). Хто у зоні найбільшого ризику Найвразливіші до санкцій — бізнеси з великою кількістю дрібних готівкових або карткових розрахунків: роздрібна торгівля, HoReCa, послуги населенню, інтернет‑магазини з доставкою та післяплатою. Для них кожен нефіскальний чек перетворюється на окремий штраф у розмірі повної вартості покупки, а повторювані порушення швидко підвищують санкцію зі 100% до 150%, що здатне не лише «з’їсти» прибуток, а й сформувати борг, більший за виручку за спірний період. Окрему групу ризику становлять ФОПи‑«спрощенці», які роками працювали без РРО/ПРРО, користуючись пільгами: після повного відновлення штрафів із серпня 2025 року у 2026‑му саме на них може зміститися основний фокус перевірок. Як знизити ризики штрафів у 2026 році Щоб мінімізувати ймовірність застосування фінансових санкцій, бізнесу варто вибудувати практичні запобіжники: Аналіз обов’язку застосовувати РРО/ПРРО. Необхідно чітко визначити, чи підпадає конкретний вид діяльності під вимоги Закону №265, та формалізувати це у внутрішніх документах (облікова політика, накази). Вибір адекватного рішення (РРО vs ПРРО). Для невеликих суб’єктів у багатьох випадках економічно вигідніше впровадити ПРРО як більш гнучкий і дешевий інструмент, ніж класичний касовий апарат. Регулярний контроль фіскалізації. Варто організувати щоденну перевірку Z‑звітів, контроль повноти відображення виручки та наявності фіскальних чеків по кожному каналу продажів. Навчання персоналу. Більшість «технічних» порушень виникає через необізнаність касирів — неправильно вибраний режим, часткове пробиття суми, невидача чека покупцю. Інструктаж і контроль значно дешевші за штрафи. Аудит налаштувань для підакцизу. Тим, хто працює з підакцизними товарами, слід окремо перевірити програмування найменувань, кодів УКТ ЗЕД, цін та кількості, аби уникнути штрафу 5100 грн за кожну виявлену точку порушення.​ Практичні висновки для підприємців У 2026 році невикористання РРО/ПРРО перетворюється на серйозний стратегічний ризик: штрафи 100% і 150% від суми реалізації фактично дорівнюють додатковому «податку з обороту» і можуть повністю з’їсти фінансовий результат. Тому витрати на впровадження та підтримку РРО/ПРРО варто сприймати як страхування від набагато більших втрат, а інвестиції в коректну фіскалізацію, навчання персоналу й періодичний юридично‑податковий аудит системи розрахунків у 2026 році — як необхідний елемент фінансової безпеки бізнесу. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням РРО/ПРРО, оцінкою ризиків штрафів чи оскарженням рішень податкових органів, звертайтеся за професійною консультацією для аналізу вашої ситуації та мінімізації можливих наслідків. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=AYwWY2n1cG0

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Поняття та склад плати за землю Плату за землю законодавець розглядає як складову податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної й комунальної власності.  Земельний податок сплачують власники та постійні землекористувачі, тоді як орендна плата стосується орендарів таких ділянок за наявності укладеного договору оренди. Об’єктом оподаткування для земельного податку є земельні ділянки та земельні частки (паї), що перебувають у власності або постійному користуванні платника.  Для орендної плати об’єктом фактично є право користування земельною ділянкою на підставі договору, а розмір нарахувань визначається умовами цього договору в межах, встановлених ПКУ. Загальні умови виникнення податкового обов’язку Податковий обов’язок у сфері плати за землю підпорядковується загальним правилам ПКУ. Платник зобов’язаний сплатити податок з моменту настання обставин, із якими Кодекс пов’язує обов’язок сплати, і цей обов’язок є безумовним та першочерговим щодо інших, неподових обов’язків.  Такими обставинами для плати за землю виступають, зокрема, набуття права власності, права постійного користування чи оренди земельної ділянки, а також інші юридичні факти, прямо передбачені нормами ПКУ. Важливо, що податковий обов’язок не залежить від факту нарахування податку контролюючим органом або отримання платником податкового повідомлення-рішення.  Контролюючий орган здійснює нарахування та надсилання податкових повідомлень, але це є елементом реалізації вже існуючого у платника обов’язку, а не підставою для його виникнення. Власність і постійне користування як підстава зобов’язаньДля власників і постійних землекористувачів базою виникнення зобов’язання із земельного податку є сам факт набуття права на ділянку, а плату за землю нараховують з дня виникнення права власності чи користування. Момент виникнення й припинення такого права зазвичай пов’язують із державною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав, а не з датою підписання договору або рішення органу влади. Втрата права (відчуження, припинення користування, розірвання акта) припиняє подальше нарахування податку, але не звільняє від сплати сум, уже нарахованих за період дії права. Орендна плата за землю: договір як юридична основа Підставою виникнення орендного зобов’язання є договір оренди земельної ділянки, а не загальне правило щодо земельного податку. Фактичне користування без належно оформленого договору не створює орендного податкового зобов’язання в розумінні ПКУ, хоча може тягнути інші правові наслідки (цивільно-правова відповідальність, донарахування, штрафи тощо). У разі земель державної та комунальної власності договір визначає істотні умови, зокрема розмір, порядок і строки внесення орендної плати. Обов’язок зі сплати орендної плати виникає після переходу права оренди до нового суб’єкта й державної реєстрації цього права; до того часу платником залишається попередній орендар. Дата виникнення зобов’язань і період нарахування ПКУ встановлює, що власники та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою, а припиняють – з дня його припинення.  Для фізичних осіб податковий орган здійснює нарахування податку за даними Державного земельного кадастру та реєстру речових прав і надсилає податкові повідомлення-рішення, як правило, до 1 липня поточного року. Якщо нарахування раніше не здійснювалося, контролюючий орган має право донарахувати податкові зобов’язання за минулі періоди в межах строку давності 1095 днів, передбаченого ст. 102 ПКУ.  На практиці це означає, що фізичній особі може бути виставлено зобов’язання з земельного податку за останні три роки, незалежно від того, чи надсилалися повідомлення раніше, за умови, що право на землю існувало й не було припинене. Мінімальне податкове зобов’язання на землю Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) для сільськогосподарських земель забезпечує мінімальний рівень податкового навантаження на користувачів угідь незалежно від результатів діяльності та доходів. Воно визначається за формулою з урахуванням нормативної грошової оцінки, площі ділянки, коефіцієнта 0,05 та кількості місяців володіння чи користування протягом року. МПЗ порівнюють із сумою сплачених податків і зборів із цієї землі; якщо вона менша, платнику донараховують різницю. Значення правильної фіксації прав на землю Оскільки базою для виникнення чи припинення зобов’язань із плати за землю є юридичний факт набуття або втрати права на ділянку, належне оформлення й своєчасна реєстрація цих прав мають визначальне значення для податкових наслідків. Розбіжності між фактичним використанням землі та даними кадастру чи реєстрів ведуть до донарахувань, спорів із податковими органами та фінансових санкцій. Платникам потрібно контролювати зміну цільового призначення, площі й меж ділянок і своєчасно відображати це в реєстрах, оскільки ці параметри формують базу оподаткування. Неналежно оформлені орендні відносини, користування без чинних договорів або з простроченими договорами різко підвищують податкові ризики та ймовірність претензій контролюючих органів. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оформленням прав на земельні ділянки, визначенням підстав для нарахування плати за землю чи оскарженням податкових повідомлень-рішень, звертайтеся за професійною консультацією для аналізу вашої ситуації та мінімізації можливих ризиків. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=AYwWY2n1cG0

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Хто і чому звітує щоквартально ФОПи й самозайняті, які використовують найману працю або залучають виконавців за цивільно‑правовими договорами, фактично мають обов’язки роботодавця і податкового агента. Податковим агентом стає кожен підприємець, який виплачує оподатковувані доходи фізичним особам (зарплата, винагороди за договорами, інші виплати). Податковий агент зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО і військовий збір із усіх таких виплат. Він також нараховує та сплачує ЄСВ як роботодавець для застрахованих осіб. Усі нарахування і виплати потрібно відображати в податковому розрахунку, який подається щоквартально. Тому квартальна звітність – не «додатковий» документ, а прямий наслідок використання найманої праці чи виплат фізособам. Навіть ФОП із одним працівником формально має той самий набір податкових обов’язків, що й велика компанія; відрізняється лише масштаб сум та кількість працівників. Структура податкового розрахунку і його зв’язок з обліком Податковий розрахунок – це консолідований звіт, у якому фіксуються суми нарахованого доходу, база оподаткування, утриманий ПДФО і військовий збір, нарахований ЄСВ, категорії застрахованих осіб та ознаки доходів. Для ФОПів і самозайнятих він часто є єдиною формою кадрово‑зарплатного обліку, оскільки більшість не веде повноцінну бухгалтерію, а будь‑яка помилка в нарахуванні зарплати, лікарняних, відпускних чи винагороди за договором автоматично переходить у звіт. На практиці саме некоректне відображення окремих видів доходів (разові премії, компенсації, виплати за договорами ЦПХ) і неправильні коди ознак доходів найчастіше призводять до уточнень, штрафів та інших фінансових санкцій для малого бізнесу. Квартальний цикл: коли звіт стає інструментом планування Щоквартальне подання розрахунку часто сприймають як суто технічну вимогу, але за правильного підходу ФОПи та самозайняті можуть перетворити його на інструмент фінансового планування. Кожен квартал дає «зріз» кадрових і фінансових зобов’язань: підприємець бачить реальну вартість утримання персоналу з урахуванням податків, виявляє дисбаланси в податковому навантаженні та за потреби змінює модель співпраці з окремими виконавцями. Квартальна звітність також дисциплінує щодо строків виплати зарплати й сплати податків, адже регулярно готуючи розрахунок, доводиться постійно тримати кадрові й розрахункові документи в актуальному стані, а не відкладати їх «на потім». Основні ризики для ФОПів та самозайнятих Найпоширеніші проблеми, з якими стикаються підприємці при поданні щоквартального податкового розрахунку, можна умовно поділити на кілька груп. Формальні помилкиЦе технічні неточності: неправильний період, невірні реквізити платника, дублювання рядків, описки в реєстраційних даних працівників. Формально вони не впливають на суми податків, але можуть стати підставою для відмови у прийнятті звіту або вимоги подати уточнюючий. Помилки в сумах нарахуваньНевірний розрахунок бази оподаткування, неповне відображення зарплати чи винагород, неправильно застосовані ставки податків і ЄСВ – усе це одразу відображається в розрахунку. Для податкової служби такий розрив між фактичною виплатою і задекларованими сумами сигналізує про можливе ухилення від оподаткування. Некоректні коди доходів та категорійОсобливо актуально для договорів цивільно-правового характеру, сумісників, працівників з особливим статусом (інваліди, внутрішньо переміщені особи, мобілізовані тощо). Невірний код може призвести до неправильної ставки ЄСВ або до того, що працівнику не буде враховано страховий стаж. Порушення строків поданняКвартальний розрахунок має жорсткі дедлайни; їх пропуск тягне штрафи та пеню. Для малого бізнесу це часто питання організації процесів: якщо підприємець веде облік самостійно і поєднує його з операційною діяльністю, ризик пропустити строк суттєво зростає. Як оптимізувати процес підготовки розрахунку Щоб квартальна звітність не стала постійним джерелом стресу, ФОПам і самозайнятим варто вибудувати системний підхід до підготовки податкового розрахунку. Насамперед доцільно відокремити «зарплатний» облік від загального й вести окремий реєстр нарахувань працівникам і виконавцям із зазначенням дат договорів, сум, видів виплат, ставок податків і строків сплати — це дозволяє не шукати дані по всіх документах, а просто переносити їх з упорядкованого реєстру. Важливо завчасно перевіряти реквізити працівників (податкові номери, ПІБ, дати народження, коди категорій), адже помилки в цих даних згодом «коштують» дорого і працівнику, і роботодавцю. Не варто відкладати підготовку звіту на останні дні: оптимально формувати чернетку одразу після завершення кварталу, а в останній тиждень перед дедлайном лише перевірити й подати її, маючи запас часу на виправлення неточностей. Цифрові сервіси як інструмент зниження помилок Онлайн‑сервіси для звітності та бухгалтерські програми суттєво спрощують підготовку податкового розрахунку: автоматизують обчислення податків і внесків, підтягують реквізити, перевіряють формат даних і попереджають про типові помилки. Для ФОПів і самозайнятих без бухгалтера це зручний компроміс між самостійним веденням обліку та аутсорсом. Водночас автоматизація не замінює базових знань з оподаткування: підприємець має розуміти вид доходу, ставки податків, пільги й правила оформлення договорів, адже програма допомагає лише з формою, а відповідальність за зміст несе платник. Чому консультація фахівця окупається Для ФОПів і самозайнятих із одним‑двома працівниками консультація податкового консультанта чи бухгалтера часто вигідніша за потенційні штрафи й донарахування. Фахівець допомагає структуризувати взаємовідносини з працівниками та підрядниками, налаштувати реєстри й шаблони документів, пояснити нюанси оподаткування різних виплат і підготувати алгоритм дій на випадок помилок або запитів контролюючих органів. У результаті щоквартальний податковий розрахунок перестає бути «страшним» документом і перетворюється на керований процес; головне — не ігнорувати свій статус податкового агента й не відкладати розв’язання проблем до моменту перевірки чи отримання податкового повідомлення‑рішення. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оформленням нарахувань працівникам, визначенням податкових зобов’язань чи підготовкою щоквартального податкового розрахунку, звертайтеся за професійною консультацією для аналізу вашої ситуації та мінімізації можливих ризиків. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=FRL208Qz3f4