Ім'я автора:admin

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Питання законності податкової оптимізації балансує між ефективністю бізнесу та ризиком відповідальності, а одним із найобговорюваніших інструментів стало «дроблення бізнесу» — формальний поділ єдиного процесу між кількома юрособами або ФОП для використання переваг спрощеної системи оподаткування. Сутність та мотиви «дроблення».  Типова мета подібних дій — зменшення податкового навантаження через: застосування спрощеної системи (єдиний податок замість податку на прибуток і ПДВ); уникнення обмежень за оборотом; зниження нарахувань на фонд оплати праці; спрощення бухгалтерського та організаційного обліку. Наприклад, великий ресторан оформлює кількох офіціантів та барменів як «індивідуальних підприємців», які начебто самостійно надають послуги. При цьому фактично вони працюють виключно в одному закладі, у єдиному приміщенні, з одним персоналом управління. Формально — це низка незалежних ФОПів, фактично — класичне дроблення. Позиція податкової служби та судова практика.  Державна податкова служба України (ДПС) у своїх роз’ясненнях неодноразово наголошувала: штучне створення кількох ФОПів або пов’язаних юросіб, якщо вони діють з єдиною метою уникнення податків, може бути розцінене як ухилення. Ключова позиція фіскалів полягає не в кількості суб’єктів, а у наявності єдиного бізнес-процесу, централізації управління, спільної клієнтської бази, персоналу чи активів. Судова практика з цього питання поступово формується. Верховний Суд у низці рішень підтримав податкові органи, якщо доведено, що: господарські операції між пов’язаними структурами є фіктивними або мають ознаки штучності; підприємства не мали реальної господарської мети, окрім зменшення податкового навантаження; контроль над кількома суб’єктами здійснювала одна фізична особа або група осіб через родинні чи трудові зв’язки. Саме сукупність таких ознак дає підстави визнати схему дроблення зловживанням правом. Тонка грань між законною оптимізацією та ухиленням.  Оптимізація розглядається як легітимна, якщо суб’єкти господарювання: мають власну мету діяльності та економічну самостійність; не перебувають під єдиним централізованим управлінням; ведуть окремий облік, мають власні активи, персонал і клієнтів; не створені з єдиною метою зниження податків. Натомість ознаками ухилення є: дублювання функцій між суб’єктами; спільні офіси, активи, рахунки, логістика; заниження обороту через обмеження для спрощеної системи; використання родичів або підлеглих як формальних власників ФОПів. Таким чином, межа легальності не в самій структурі бізнесу, а у змісті відносин і господарській логіці операцій. Чому ризики зростають саме зараз.  Після 2023 року та запуску сучасних аналітичних інструментів ДПС («Податковий блок», «Електронний кабінет» тощо), ідентифікувати зв’язки між суб’єктами стало набагато простіше. Система аналізує: спільні IP-адреси, місця реєстрації, керівників; однакових постачальників або клієнтів; синхронні операції з банківських рахунків; повторювані схеми оформлення персоналу. Наслідки визнання схеми ухилення.  Якщо податківці доведуть, що дроблення має штучний характер, бізнес може зіткнутися з: донарахуванням податкових зобов’язань (ПДВ, податку на прибуток, ЄСВ); штрафними санкціями за податкове правопорушення; втратою статусу платника єдиного податку; кримінальною відповідальністю за ст. 212 Кримінального кодексу України — ухилення від сплати податків. Крім того, керівники ризикують потрапити під увагу ДПС при майбутніх перевірках навіть інших структур, пов’язаних з ними особисто. Як уникнути ризиків.  Щоб мінімізувати ризики, юристи радять: проводити внутрішній аудит структури бізнесу та оцінювати економічну доцільність створення кожного суб’єкта; оформлювати реальні договори між підприємствами з ринковими умовами; розділити управлінські ланцюги: щоб кожен суб’єкт мав власних менеджерів, найм, склади та фінансову звітність; вести доказову базу реальності операцій (акти, акти виконаних робіт, самостійні закупівлі тощо); у разі сумнівів — отримати індивідуальну податкову консультацію, що може допомогти уникнути санкцій у майбутньому. Висновок.  Дроблення бізнесу — не злочин саме по собі. Проте якщо оптимізація перетворюється на штучну конструкцію без економічного змісту, вона втрачає правову захищеність і стає порушенням. У сучасних умовах, коли податкові органи мають доступ до великих масивів даних, головне завдання підприємця — зберегти прозорість, логіку та реальність бізнес-моделі. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із структурою вашого бізнесу, ризиками податкових перевірок чи кваліфікацією господарських операцій як «дроблення», звертайтеся до фахівців нашої команди — ми допоможемо захистити ваші інтереси на кожному етапі. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/BL8jBRRsSTI?si=QwWPFwKhMeykowTe

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Відмова водія від огляду на стан сп’яніння у медичному закладі, запропонованого поліцейським у встановленому порядку, сама по собі утворює склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП і не залежить від того, чи був водій фактично у стані наркотичного (або іншого) сп’яніння. Посилання водія на відсутність ознак сп’яніння або суб’єктивну впевненість у своїй тверезості не звільняють його від відповідальності, якщо зафіксовано належну відмову від огляду.​ Нормативна база: ст. 130 КУпАП і п. 2.5 ПДР Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за керування в стані сп’яніння, а й за відмову пройти встановлений огляд, обов’язок якого прямо закріплено в п. 2.5 ПДР. Відмова є самостійним правопорушенням і за наслідками прирівнюється до керування в нетверезому стані через високу суспільну небезпеку. Відмова як самостійний склад: ключові акценти судової практики Суди послідовно вказують, що відмова водія від огляду на стан сп’яніння є самостійною підставою для адміністративної відповідальності, незалежно від фактичної тверезості. Правове значення має саме невиконання законної вимоги поліцейського, а не результат потенційного медичного огляду. Апеляційні суди наголошують, що доводиться наявність законної вимоги, дотримання процедури її пред’явлення та зафіксована відмова, а не медичний стан водія. Тому аргумент «я був тверезий, тому не зобов’язаний був проходити огляд» не визнається юридично релевантним для звільнення від відповідальності. Вид сп’яніння не впливає на кваліфікацію відмови Апеляційні суди зазначають, що при відмові від огляду вид можливого сп’яніння (алкогольне чи наркотичне) не має значення для кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інкримінується саме порушення п. 2.5 ПДР – відмова від огляду в установленому порядку, навіть якщо йдеться про підозру на наркотичне, а не алкогольне сп’яніння. Такий підхід покликаний запобігти зловживанням, коли водії намагаються маніпулювати різницею між видами сп’яніння, щоб уникнути процедури огляду. Значення пояснень водія про «відсутність ознак» Часто водії вказують у своїх поясненнях, що не мали жодних ознак сп’яніння, тому вважали огляд безпідставним і відмовилися від нього. Однак судова практика послідовно виходить з того, що суб’єктивна оцінка водієм свого стану, як і посилання на відсутність зовнішніх ознак сп’яніння, не можуть підміняти собою результати медичного огляду чи ставити під сумнів обов’язковість виконання законної вимоги поліцейського.​ Пояснення водія мають значення лише як один із доказів, який оцінюється у сукупності з іншими матеріалами справи: відеозаписами, протоколами, показаннями свідків, актами огляду, рапортами поліцейських. Самі по собі такі пояснення не є підставою для закриття провадження, якщо наявні належні докази того, що відмова від огляду мала місце й була належно зафіксована.​ Коли відсутній склад правопорушення Притягнення за відмову від огляду можливе лише за умови доведеності факту керування транспортним засобом конкретною особою. Якщо в матеріалах справи немає належних підтверджень, що людина була за кермом (відео, свідки тощо), суди скасовують постанови за ст. 130 КУпАП. Сама по собі відмова від огляду не утворює склад правопорушення без доведеного факту керування; повний склад виникає лише за наявності сукупності доказів керування і належно зафіксованої відмови. Процесуальні вимоги до фіксації відмови Для законного притягнення за відмову від огляду поліцейські мають дотриматися визначеної процедури: відмова повинна бути чіткою, однозначною й належно зафіксованою – бажано на відео, а за його відсутності в присутності двох свідків із відображенням у протоколі. Огляд має бути запропонований у встановленому законом порядку з роз’ясненням права на огляд із технічними засобами чи в медзакладі та дотриманням маршруту, часу й форми документів; істотні порушення цих вимог (відсутність відео чи свідків, помилки в протоколі) часто слугують підставою для скасування постанови та закриття провадження. Висновки для водіїв і адвокатів Сучасна судова практика підтверджує: відмова від проходження огляду на стан сп’яніння у медичному закладі, належно зафіксована поліцейським, є завершеним складом адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, незалежно від реального стану водія. Посилання на відсутність ознак наркотичного чи алкогольного сп’яніння, незнання закону або власну впевненість у тверезості не звільняють від відповідальності, якщо водій не виконав обов’язок пройти огляд у порядку, передбаченому законодавством.​ Разом із тим захист у таких справах можливий і часто успішний, якщо фіксуються порушення процедури з боку поліції: недоведеність факту керування, відсутність належної фіксації відмови, помилки в протоколах, недотримання вимог щодо направлення до медзакладу. Саме аналіз доказів, відео, протоколів та дотримання формальних вимог є ключовим інструментом адвоката при оскарженні постанов за ст. 130 КУпАП.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із притягненням до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння, оформленням протоколів, оскарженням постанов чи побудовою стратегії захисту у справах за ст. 130 КУпАП, доцільно якнайшвидше звернутися до кваліфікованого адвоката для оцінки доказів, вибору правильної тактики й максимального зниження ризиків адміністративних санкцій. Євгеній Мурченко – керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”. https://youtu.be/S9C2nn5VO0I?si=o6m_qgq_f-YrZfsh

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку У питаннях запобіжного заходу суд завжди оцінює не особу і не публічний фон справи, а наявність конкретних ризиків, передбачених КПК. У цій справі сторона обвинувачення наполягала на застосуванні запобіжного заходу, посилаючись на тяжкість інкримінованих дій, публічний статус особи та можливість впливу на хід провадження. Разом з тим, ці аргументи носили загальний характер і не були підкріплені конкретними фактами, які б свідчили про реальність таких ризиків. Сторона захисту звернула увагу суду на процесуальну поведінку особи, відсутність будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню, а також на наявність сталих соціальних зв’язків. При ухваленні рішення суд виходив із того, що: ризики мають бути доведеними, а не припущеними; сам по собі статус особи не є підставою для обмеження її прав; запобіжний захід має бути пропорційним і необхідним саме для цілей кримінального провадження. Суд також окремо наголосив, що запобіжний захід не може використовуватися як форма попереднього покарання. Таким чином, рішення було прийнято з урахуванням балансу між інтересами слідства та правами особи, без виходу за межі процесуальних стандартів. Якщо у вас виникли питання або проблеми, доцільно звернутися за індивідуальною юридичною консультацією для оцінки ваших ризиків та захисту прав. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/Kryko4lTfmo?si=1bSAfp0LVmIdKrsS

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Будинки з електричним опаленням вже офіційно віднесені урядом до об’єктів критичної інфраструктури, і найближчим часом їх не відключатимуть за плановими графіками, крім аварійних ситуацій. Це рішення протокольно оформлене Кабміном та відповідним штабом, про що у Верховній Раді повідомив міністр енергетики України Денис Шмигаль.​ Зміст і юридична природа рішення.  Формулювання Шмигаля означає, що: рішення щодо віднесення будинків з електроопаленням до критичної інфраструктури вже ухвалені на рівні уряду і кризового штабу та зафіксовані у відповідних протоколах.​ наступний крок — технічне внесення таких будинків до переліків об’єктів критичної інфраструктури, які затверджують та застосовують обласні військові адміністрації, Київська МВА та оператори систем розподілу.​ Юридично віднесення об’єктів до критичної інфраструктури здійснюється через: урядові рішення та підзаконні акти (постанови, протокольні доручення, накази Міненерго), які встановлюють критерії пріоритетного електропостачання.​ оновлення регіональних переліків критичних споживачів, що є підставою для їх виведення з планових графіків відключень.​ Практичні наслідки для мешканців.  Ключовий ефект для мешканців будинків з електроопаленням полягає в такому: на такі будинки не поширюватимуться планові погодинні чи чергові графіки відключень, що напряму використовуються для балансування системи у пікові години.​ мешканці можуть розраховувати на стабільніше електропостачання в опалювальний сезон, адже електрика в їхніх випадках є фактично єдиним способом забезпечення тепла і запобігання замерзанню систем.​ Водночас міністр наголосив на важливому винятку: у разі аварійних чи технологічних відключень, а також масованих пошкоджень енергетичної інфраструктури, знеструмлення можливе для всіх категорій споживачів, включно з критичними об’єктами.​ рішення не дає «абсолютного імунітету» від світлових та мережевих аварій, а лише встановлює особливий режим щодо планових графіків.​ Причини та контекст енергетичної кризи.  Необхідність такого кроку безпосередньо пов’язана з: масованими ударами Росії по енергетичній системі України та різким зростанням дефіциту потужності, що спричинило введення надзвичайної ситуації в окремих регіонах.​ сильними морозами, які одночасно збільшили споживання електроенергії і зробили відключення особливо болючими для домогосподарств з електричним опаленням.​ Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко раніше підкреслювала, що уряд опрацьовує віднесення таких будинків до критичної інфраструктури саме для забезпечення безперебійного обігріву населення в умовах надзвичайної ситуації. Паралельно уряд переглядав перелік об’єктів із пріоритетним електропостачанням, вилучаючи з нього споживачів супутнього навантаження, які фактично не мають ознак критичності, що дозволило вивільнити додаткову потужність у мережі.​ Вплив на енергосистему та інші категорії споживачів.   Включення житлових будинків з електроопаленням до критичної інфраструктури змінює баланс пріоритетів у системі: частина навантаження, яка раніше могла вимикатися за загальними графіками, тепер переходить у категорію «гарантованого» або максимально пріоритетного електропостачання.​ для компенсації цього кроку уряд уже ініціював зменшення переліку інших об’єктів, які мали пріоритет, але не були життєво необхідними, тим самим вивільнивши близько гігавата потужності.​ Для інших побутових споживачів це означає, що: графіки відключень можуть залишатися жорсткими або навіть частково посилюватися, оскільки частка навантаження, яку можна відключати, звузилася.​ регіональні оператори та обласні військові адміністрації мають активніше коригувати схеми живлення, встановлювати генератори та резервні лінії для об’єктів, які випали з критичних переліків, але залишаються соціально важливими.​ Ризики, очікування та комунікація з громадянами.  Попри позитивний характер рішення для домогосподарств з електроопаленням, зберігається низка ризиків: у разі подальших руйнувань енергетичної інфраструктури навіть статус критичного об’єкта не гарантує безперервного живлення, оскільки можливі масштабні аварійні відключення або фізичне пошкодження мереж.​ виконання рішення залежить від оперативного оновлення переліків на місцевому рівні, коректної роботи операторів систем розподілу та реального технічного стану мереж.​ Водночас позиція уряду демонструє спробу: адресно підтримати найбільш вразливу категорію побутових споживачів — мешканців будинків, де тепло повністю залежить від електрики, а отже, відключення створюють ризик не лише дискомфорту, а й руйнування систем опалення та загрози життю і здоров’ю.​ зберегти баланс між потребами населення та технічними можливостями енергосистеми, перерозподіляючи статус критичної інфраструктури з менш чутливих об’єктів на житловий сектор.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням цього рішення у вашому конкретному випадку, оформленням статусу будинку з електроопаленням, діями у разі неправомірних відключень чи оскарженням рішень операторів систем розподілу, доцільно звернутися за індивідуальною юридичною та енергетичною консультацією для оцінки ризиків і вироблення оптимальної стратегії захисту ваших прав.Автор – Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/Kryko4lTfmo?si=1bSAfp0LVmIdKrsS

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку З 16 січня 2026 року в Україні запрацював Закон № 4502-ІХ про множинне громадянство, який дозволяє поєднувати український паспорт із паспортами окремих іноземних держав, посилюючи вимоги до лояльності та безпеки. Для бізнесу, держслужбовців, військових та мільйонів українців за кордоном це означає нові можливості легалізувати фактичні статуси, але й нові обмеження та юридичні ризики.​ Чому закон ухвалили саме зараз.  Питання множинного громадянства роками залишалося в «сірій зоні»: Конституція закріплює принцип єдиного громадянства, але на практиці держава не позбавляла автоматично паспорта тим, хто отримував іноземний. Війна, масова міграція до країн ЄС і Північної Америки та активна участь діаспори в підтримці України зробили неможливим і далі ігнорувати ситуацію, коли мільйони людей фактично мають або прагнуть мати кілька громадянств.​ Законопроєкт № 11469, ініційований Президентом, був ухвалений Верховною Радою 18 червня 2025 року, підписаний у липні та набрав чинності 16 січня 2026 року. Так держава перейшла від фактичної терпимості до множинного громадянства до чітко врегульованої моделі з формалізованими умовами, винятками та механізмами контролю. Що таке множинне громадянство за новим законом.  Множинне громадянство за новим законом – це одночасна належність особи до громадянства двох і більше держав. Вперше прямо визнано, що українець може мати іноземні паспорти без автоматичної втрати громадянства України за умови дотримання визначених вимог.​ Допустимість множинного громадянства прив’язана до спеціального переліку держав, який формує Кабмін з урахуванням членства в ЄС, НАТО, G7 та позиції щодо санкцій проти держави-агресора. Фактично це контрольований режим: держава політично й з міркувань безпеки відбирає «допустимі» юрисдикції, а не дозволяє будь-які інші паспорти. Хто виграє від множинного громадянства.  Множинне громадянство за новим законом – це одночасна належність особи до громадянства двох і більше держав. Вперше прямо визнано, що українець може мати іноземні паспорти без автоматичної втрати громадянства України за умови дотримання визначених вимог.​ Допустимість множинного громадянства прив’язана до спеціального переліку держав, який формує Кабмін з урахуванням членства в ЄС, НАТО, G7 та позиції щодо санкцій проти держави-агресора. Фактично це контрольований режим: держава політично й з міркувань безпеки відбирає «допустимі» юрисдикції, а не дозволяє будь-які інші паспорти. Основні умови та фільтри.  Набути українське громадянство як друге чи одне з кількох можна лише після складання стандартних іспитів з Конституції, історії України та мови – без винятків і відстрочок. Держава фактично пов’язує множинне громадянство з доведеною інтеграцією в український правовий і культурний простір.​ Для українців, які вже мають або планують іноземне громадянство, вирішальним є включення відповідної держави до переліку, затвердженого урядом. Якщо країна поза списком, збереження українського громадянства може бути під загрозою, адже закон орієнтується на партнерські й безпечні держави, а не юрисдикції з ворожою чи підозріло нейтральною політикою. Червона лінія: громадянство держави-агресора.  Закон установлює максимально жорсткий режим щодо громадянства держави-агресора, насамперед Російської Федерації: добровільне набуття громадянства РФ є прямо визначеною підставою для втрати громадянства України. Водночас примусове чи автоматичне отримання російських паспортів на окупованих територіях не вважається добровільним вибором, що дозволяє відрізняти лояльність від вимушеного перебування під окупаційними адміністраціями з гуманітарних та міжнародно-правових міркувань.Обмеження для держслужбовців та чутливих посад.  Закон, попри легалізацію множинного громадянства для широкого кола осіб, не пом’якшує вимог для державної служби: посадовці, пов’язані з нацбезпекою, держтаємницею та стратегічним управлінням, можуть мати лише українське громадянство. Уточнений переліку «чутливих» посад (керівники антикорупційних органів, члени ЦВК, вищі посади в секторі безпеки й оборони) означатиме для власників кількох паспортів необхідність узгоджувати кар’єрні плани з цими обмеженнями. Практичні наслідки для українців в Україні та за кордоном.  Для українців, які тимчасово живуть за кордоном, закон дозволяє легально поєднувати місцеве громадянство зі збереженням усіх прав і обов’язків громадянина України, але на території України вони завжди вважаються саме українськими громадянами з повним обсягом конституційних обов’язків, зокрема військового та податкового.​ Іноземці, які прагнуть отримати українське громадянство, мають складати стандартизовані іспити, підтвердити легальні доходи й відсутність загрози безпеці, тому множинне громадянство для них є не «швидким бонусом», а результатом виконання жорстких вимог щодо інтеграції та лояльності.​ Юридичні ризики та невизначеності.  Закон систематизує підходи до множинного громадянства, але значну частину регулювання залишає на рівні підзаконних актів уряду, насамперед переліку «допустимих» держав, зміни якого можуть створювати правову невизначеність для тих, хто вже отримав іноземне громадянство. Окремі ризики пов’язані з процедурами втрати українського громадянства через добровільне набуття «небажаного» громадянства, зокрема держави-агресора, де особливо чутливими є питання доказування добровільності, гарантій справедливого процесу та можливості поновлення у громадянстві.​ Що варто зробити вже зараз.  Особам, які планують отримати громадянство країни проживання, варто відстежувати, чи входить ця держава до переліку, затвердженого Кабміном, та чи не змінюються правила, а також заздалегідь перевірити можливі колізії між українським правом і законодавством цієї держави щодо військового обов’язку, податків, постійного проживання й доступу до публічної служби. Важливо документувати всі ключові дії, пов’язані з набуттям іноземного громадянства, а для діаспори, іноземців-військовослужбовців, кандидатів на держслужбу та власників бізнесу особливо корисними є індивідуальні юридичні консультації щодо планування міграційного й громадянського статусу.​ Автор – Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER».Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із множинним громадянством, набуттям або втратою громадянства України, оформленням іноземного паспорта чи правовими наслідками такого статусу для роботи, бізнесу, мобілізації та податків — звертайтеся за професійною підтримкою до нашої команди. https://youtu.be/4nzvofPywF0?si=2awc9XHDXnq2ga44

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Повернення внеску учаснику ТОВ є одним із найскладніших питань корпоративного управління, що поєднує норми корпоративного, цивільного та податкового права і впливає на фінансову стабільність компаній. У 2026 році його актуальність зросла через посилений контроль ДПС за операціями зі зменшення статутного капіталу, виплатами учасникам та перерозподілом корпоративних прав. Загальні підстави повернення внеску Вихід учасникаУчасник у будь-який час без згоди інших може вийти з ТОВ, а товариство зобов’язане виплатити вартість його частки. Виключення учасникаВнесок повертається за рішенням загальних зборів про виключення, ініціатива належить іншим співвласникам. Зменшення статутного капіталуЧастину внеску можна повернути, якщо збори вирішили зменшити капітал, зокрема у зв’язку з надмірністю чи реструктуризацією. Ліквідація товаристваУчасник отримує свою частку майна після розрахунків із кредиторами. У всіх випадках порядок і строки виплати визначаються законом і статутом, а також мають враховувати бухгалтерські та податкові правила, щоб операцію не перекваліфікували у виплату дивідендів. Оцінка частки учасника Ключовим питанням при поверненні внеску є визначення дійсної вартості частки. Відповідно до ст. 24 Закону, вона визначається на дату подання заяви про вихід (або відповідного рішення зборів) на підставі фінансової звітності за попередній звітний період. На практиці це викликає труднощі: якщо товариство не веде регулярного обліку, оцінка може бути умовною; виникають спори щодо ринкової вартості активів; можливі судові позови учасників, які не погоджуються з оцінкою. У таких випадках рекомендують проводити незалежну оцінку або визначати механізм розрахунку у статуті — наприклад, шляхом залучення аудитора, за погодженням сторін. Форма та строки виплати Повернення внеску можливе у грошовій або майновій формі, що оформлюється рішенням зборів, а у разі майнової форми — актом приймання-передачі із зазначенням складу, вартості та дати майна. Строк виплати зазвичай становить до одного року з дня виходу учасника (може бути скороченим за статутом), а прострочення тягне обов’язок сплатити інфляційні втрати та відсотки за ст. 625 ЦК України. Бухгалтерський та корпоративний облік У бухгалтерському обліку зменшення статутного капіталу через повернення внеску відображається відповідним записом: зменшення власного капіталу; нарахування зобов’язання перед учасником; погашення цього зобов’язання грошима чи майном. Рішення про виплату оформлюється протоколом загальних зборів із зазначенням причин, розміру та способу повернення. Внесення змін до ЄДР здійснюється після виплати чи формального зменшення частки — ці дані оновлює держреєстратор за заявою керівника. Податкові наслідки Якщо повертається лише номінальна вартість внеску, доходу ні в ТОВ, ні в учасника не виникає. Повернення суми понад номінал можуть розцінити як дохід: для юросіб — оподатковуваний за п. 135.5 ПКУ, для фізосіб — об’єкт ПДФО 18% і військового збору 1,5%. У бухгалтерському обліку є ризик перекваліфікації такої операції в приховану роздачу прибутку, тому потрібні належні підтвердні документи — рішення зборів, акт, звітність та розрахунок вартості частки. Судова практика Суди в Україні загалом захищають учасників, які обґрунтовано вимагають повернення внеску, а Верховний Суд вказує, що товариство не може затягувати виплату, якщо балансовий капітал дозволяє розрахуватися. Водночас за збитків або від’ємного власного капіталу повернення внеску можуть розцінити як порушення інтересів кредиторів, що нерідко призводить до спорів у межах банкрутства та притягнення посадових осіб до відповідальності. Тому перед рішенням про повернення внеску керівнику варто оцінити баланс, кредиторські ризики та вплив на ліквідність компанії. Вплив на структуру власності Після повернення внеску частка учасника або анулюється, або розподіляється між іншими учасниками пропорційно їхнім часткам. Це впливає на голосування, контроль над компанією та прибутковість. Відповідно, такі зміни повинні бути належно оформлені в статуті, оновлені у ЄДР і за потреби відображені у корпоративних угодах між учасниками. Якщо товариство планує залучення інвестицій, повернення внеску одному учаснику може бути сигналом для потенційних партнерів про внутрішню нестабільність, тому доцільно комунікувати рішення завчасно та прозоро. Практичні рекомендації Щоб уникнути юридичних і податкових ризиків, фахівці радять: у статуті чітко визначати порядок виходу з товариства і механізм оцінки частки; оформлювати кожне рішення протоколом і документально підтверджувати оцінку; не проводити повернення внеску при збитковій діяльності без зменшення капіталу; погоджувати порядок виплат із бухгалтером і податковим консультантом; вести облік операцій через окремий рахунок або в окремій аналітиці бухгалтерії. Важливо пам’ятати, що нотаріальне посвідчення підписів на документах для держреєстрації змін є обов’язковим, навіть за наявності внутрішнього корпоративного договору про вихід учасника. Повернення внеску — це стратегічне рішення, яке впливає на майнові та управлінські інтереси учасників і податкову безпеку товариства, тому воно має здійснюватися після аналізу фінансового стану, належного оформлення документів і з юридичним супроводом. У разі питань щодо повернення внеску, оцінки частки чи корпоративних змін варто звернутися по консультацію до наших фахівців, щоб уникнути податкових ризиків і корпоративних конфліктів. Автор – Олександр Наконечний – адвокат, керівник практики корпоративного та господарського права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=tRwbugMQXtk

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Бізнес в Україні вже може переходити на оформлення електронних товарно-транспортних накладних (е-ТТН), оскільки система офіційно запрацювала з грудня 2025 року. Перші е-ТТН зареєстровано в січні 2026-го, а авторизовані платформи ЕДО дозволяють уникнути паперових документів.​ Запуск системи е-ТТН Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) авторизувало перші оператори електронного документообігу для роботи з е-ТТН наприкінці 2025 року. Серед них – платформи “Вчасно.ТТН”, M.E.Doc та EDI NETWORK від компаній “ВЧАСНО СЕРВІС”, “M.E.ДОК” та “АТС”. Станом на 13 січня 2026 року надійшло 15 заявок на підключення, 5 операторів тестують систему, а бізнес уже реєструє перші накладні в центральній базі даних.​ Система адмініструється ДП “Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки”, яке забезпечує інтеграцію з кабінетом інспектора Укртрансбезпеки. Е-ТТН має повну юридичну силу, еквівалентну паперовій, без потреби в дублікатах – інспектори перевіряють дані онлайн. Наказ Мінрозвитку №1676 від 03.12.2025 вніс зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом.​ Переваги для бізнесу Е-ТТН скорочує час на документообіг: накладна формується миттєво, підписується КЕП, реєструється автоматично. Бізнес економить на папері, друці та логістиці, зменшує ризики втрати документів і корупцію через прозорість. Для логістики – швидка оплата перевізникам без очікування повернення паперу, інтеграція з ERP-системами.​ Масштабування системи дозволить обробляти до 1 млн транзакцій на добу, що критично для великих мереж як “АТБ-Маркет”. Малий бізнес, ФОПи та середні компанії виграють від безкоштовного тестування та простоти – не обов’язково для всіх, але вигідно для оптимізації.​ Як оформити е-ТТН Підприємство обирає авторизованого оператора ЕДО, укладає договір і реєструє учасників (відправник, перевізник, отримувач) у довідниках. Заповнюються реквізити: дата, маршрут, вантаж, вага; накладається електронний підпис; документ реєструється в системі е-ТТН. Перевізник показує QR-код або доступ онлайн під час перевірки.​​ Покроково: увійти в кабінет ЕДО, створити документ, узгодити з контрагентами, підписати КЕП, відправити. Для насипних/наливних вантажів враховуються особливості фіксації ваги.​​ Етапи впровадження Перший етап (грудень 2025): реєстрація базової форми е-ТТН. До травня 2026 – акти коригування та масштабування. До кінця 2026 – спеціальні форми, повна модернізація, визначення обов’язковості з перехідним періодом.​ Обов’язковість планують законодавчо врегулювати до кінця року, з урахуванням бізнесу.​ Виклики та рекомендації Недоліки: адаптація до ваги вантажів, залежність від інтернету, навчання персоналу. Ризики – технічні збої чи несумісність платформ, тому тестувати заздалегідь.​ Рекомендації: обрати оператора з інтеграцією (наприклад, M.E.Doc для бухгалтерів), провести навчання, інтегрувати з іншими е-документами. Малий бізнес починає з базової форми, великі – комплексно цифровізують процеси.​ Майбутнє е-ТТН Система підвищить конкурентоспроможність українського бізнесу, зменшить тіньовий сегмент перевезень і спростить експорт. До 2027 очікується повний перехід, з фокусом на безпеку та масштаб. Бізнес, що адаптується зараз, виграє в ефективності та compliance.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оформленням е-ТТН, звертайтеся до наших юридичних консультантів. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=tRwbugMQXtk

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку У 2026 році перевірки ТЦК стають більш системними та «офісно‑цифровими»: замість хаотичних рейдів «на вулицях» робиться акцент на планові інспекції військового обліку в органах влади, бізнесі та громадах, а вуличний контроль переходить силовим структурам і прив’язується до електронних реєстрів. Для бізнесу це означає підвищену вимогливість до якості військового обліку, для громадян — менше випадкових контактів із ТЦК «на ходу», але жорсткіший контроль даних через реєстри, поліцію й Нацгвардію. Нова архітектура контролю у 2026 році У 2026 році ТЦК перестають бути головними «вуличними гравцями» й повертаються до базової функції — ведення обліку та організації мобілізаційних ресурсів. Право перевіряти військово-облікові документи в публічному просторі переходить до Нацполіції, Нацгвардії та СБУ, що має зменшити конфлікти та підвищити підзвітність перевірок. Паралельно посилюються електронні інструменти: у «Резерв+» та реєстрі «Оберіг» з’являються додаткові функції, зокрема електронні напрями на ВЛК і автоматичне внесення частини даних без особистої явки до ТЦК. Контроль все більше переходить у цифрову площину, а «точками входу» до мобілізаційної системи стають не лише ТЦК, а й ЦНАПи, інші держсервіси та правоохоронні органи, що перевіряють узгодженість інформації. Перевірки ТЦК на підприємствах та в органах влади У 2026 році ТЦК та СП продовжують щорічні планові перевірки стану військового обліку в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях. Такі перевірки проводяться за затвердженими планами, які погоджуються розпорядженнями голів держадміністрацій і міських голів, а отже, бізнес та публічні органи можуть заздалегідь з’ясувати, чи включені вони до плану контролю на рік.​ Предмет перевірки охоплює весь цикл військового обліку: наявність призначеної відповідальної особи, правильно оформлені списки персонального військового обліку, журнали звірок із ТЦК, своєчасне повідомлення про прийняття/звільнення військовозобов’язаних, а також виконання розпоряджень ТЦК. Для ТЦК важливо не лише формальне ведення документів, а й реальна узгодженість даних підприємства з інформацією в їх базах щодо кожного військовозобов’язаного працівника.​ Відповідальність за порушення військового обліку Перевірки 2026 року супроводжуються зростанням санкцій за системні порушення з боку роботодавців, органів влади та самих військовозобов’язаних. Для підприємств ризиковими є: прийняття на роботу без військово-облікових документів, неведення обліку, непризначення відповідальної особи, невиконання приписів ТЦК, неподання повідомлень про кадрові зміни та відсутність журналів і списків.​ Паралельно посилюється і персональна відповідальність посадових осіб ТЦК, а також членів ВЛК за незаконні рішення щодо придатності та мобілізації — як у випадку необґрунтованих відправок на службу, так і при сприянні ухиленню. Це демонструє прагнення збалансувати систему: держава карає не лише громадян і бізнес, а й представників мобілізаційних органів, які зловживають повноваженнями або викривлюють дані.​ Практичні наслідки для громадян і бізнесу У 2026 році для громадян акцент зміщується від «бусів ТЦК» до електронної взаємодії та контактів із правоохоронними органами, які отримують право перевіряти військово-облікові документи та ідентифікувати військовозобовʼязаних. Запровадження бодікамер і чітких процедур має зменшити свавілля, адже кожна взаємодія фіксується й може бути оцінена на предмет законності. Для бізнесу 2026 рік означає перехід від формального ведення військового обліку до реального управління: актуальні списки, щорічні звірки з ТЦК, внутрішні інструкції та навчання відповідальних осіб. Посилюється координація контролюючих органів: можливі спільні перевірки Держпраці, ТЦК і податкових, під час яких одночасно аналізуватимуть трудові, податкові й військово-облікові документи. Якщо у вас виникають питання щодо мобілізації, ВЛК, оскарження рішень ТЦК або організації військового обліку в компанії, варто звернутися по професійну правову допомогу для індивідуальної оцінки ситуації та вибудови стратегії захисту прав. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=2ndWxqszZ_s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Індексація нормативної грошової оцінки (НГО) земель за 2025 рік здійснюється із застосуванням єдиного коефіцієнта 1,08 для всіх категорій земель та видів угідь, а індексація проводиться кумулятивно з урахуванням коефіцієнтів попередніх років відповідно до статті 289 Податкового кодексу України. Це безпосередньо впливатиме на розмір плати за землю, орендної плати за ділянки державної й комунальної власності, мінімального податкового зобов’язання, а також інших платежів, де база розрахунку прив’язана до НГО.​ Нормативна грошова оцінка та її роль Нормативна грошова оцінка земель є базовою вартісною характеристикою земельної ділянки, розрахованою за встановленими методиками з урахуванням її місця розташування, цільового призначення, якісних характеристик ґрунтів та інфраструктурного забезпечення. Саме від НГО відштовхуються при визначенні:​ суми земельного податку; орендної плати за землі державної та комунальної власності; мінімального податкового зобов’язання для власників/користувачів сільгоспземель; орендної плати у приватних договорах, де сторони прямо прив’язують орендну плату до НГО.​ Таким чином, зміна НГО через щорічну індексацію транзитом збільшує або зменшує податкове навантаження та платежі за землю для юридичних і фізичних осіб.​ Правові підстави індексації за 2025 рік Загальний порядок індексації НГО визначено статтею 289 Податкового кодексу України, яка передбачає, що щороку за індексом споживчих цін (ІСЦ) за попередній рік розраховується коефіцієнт індексації НГО. Якщо індекс споживчих цін перевищує 115%, для розрахунку коефіцієнта індексації застосовується граничне значення 115%, що обмежує надмірне зростання НГО в умовах високої інфляції.​ За інформацією Держстату, індекс споживчих цін за 2025 рік становив 108,0%, що й стало підставою для визначення коефіцієнта індексації НГО земель на рівні 1,08. Держгеокадастр окремим повідомленням поінформував, що зазначений коефіцієнт застосовується до всіх категорій земель і видів земельних угідь, без поділу на сільськогосподарські та несільськогосподарські землі, що продовжує тенденцію 2023–2024 років із єдиним коефіцієнтом.​ Коефіцієнт індексації 1,08 та кумулятивність Значення коефіцієнта індексації НГО за 2025 рік становить 1,08, тобто нормативна грошова оцінка, визначена станом на 1 січня 2025 року, підлягає збільшенню на 8% при переході до розрахунків станом на 1 січня 2026 року. Важливо, що цей коефіцієнт застосовується до вже проіндексованої НГО, оскільки Податковий кодекс встановлює кумулятивний підхід: коефіцієнти індексації за різні роки перемножуються залежно від дати проведення останньої нормативної грошової оцінки конкретної ділянки.​ Наприклад, якщо остання НГО ділянки була проведена у 2021 році, для визначення НГО станом на 1 січня 2026 року потрібно застосувати послідовно коефіцієнти індексації за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки (у т. ч. 1,15; 1,051; 1,12; 1,08), тобто фактично перемножити їх. Такий механізм забезпечує відображення накопиченого інфляційного ефекту у вартості землі, але водночас підвищує «чутливість» податкової бази до щорічних змін індексів споживчих цін.​ Практичний вплив на податки та МПЗ у 2025/2026 роках Індексація НГО за 2025 рік безпосередньо впливатиме на розрахунок податкових зобов’язань з плати за землю за 2026 рік, оскільки базою для оподаткування є НГО станом на 1 січня 2026 року з урахуванням індексації на коефіцієнт 1,08. Для земель, що не належать до сільськогосподарських угідь, платники зобов’язані індексувати базову величину НГО на відповідний коефіцієнт, інакше податкові зобов’язання будуть визначені некоректно та можуть стати предметом донарахувань.​ Окремої уваги потребує вплив індексації НГО на мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) щодо земельних ділянок, які використовуються у сільськогосподарському виробництві. Формула для розрахунку МПЗ передбачає використання НГО земельної ділянки (або НГО 1 га ріллі по області) вже з урахуванням коефіцієнта індексації, а тому підвищення НГО через індексацію за 2025 рік автоматично підвищуватиме розмір МПЗ. Це означає, що навіть за відсутності змін у ставках податків і коефіцієнтів у формулі МПЗ податкове навантаження на власників та користувачів земель поступово зростатиме за рахунок інфляційних процесів, відображених у НГО.​ Технічні аспекти застосування індексації у 2026 році На практиці важливо врахувати, що витяги з НГО, сформовані Держгеокадастром у період з 1 до 15 січня 2026 року, не містять коефіцієнта індексації за 2025 рік, оскільки відповідна інформація була оприлюднена пізніше. Тому суми НГО, зазначені у таких витягах, потребують самостійного перерахунку шляхом множення на коефіцієнт 1,08, щоб отримати коректну базу для податкових розрахунків за 2026 рік.​ Платникам податків та бухгалтерам доцільно: перевірити дату формування витягів з НГО, які використовуються для розрахунку плати за землю та орендної плати; у разі формування витягів у період до включення індексації за 2025 рік – провести коригування шляхом множення на 1,08 або замовити актуалізований витяг у Держгеокадастрі.​ Висновки для землевласників та бізнесу Індексація НГО за 2025 рік із коефіцієнтом 1,08 є відносно «м’якою» порівняно з деякими попередніми роками, однак у поєднанні з кумулятивним механізмом вона продовжує тенденцію поступового зростання податкового навантаження на землю. Для платників це означає необхідність завчасно оцінити вплив індексації на розмір земельного податку, орендної плати та МПЗ, переглянути бюджети на 2026 рік і, за потреби, ініціювати перегляд умов орендних договорів, прив’язаних до НГО.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із пов’язані із індексацією нормативної грошової оцінки земель за 2025 рік, розрахунком плати за землю, мінімального податкового зобов’язання чи переглядом орендних договорів, доцільно звернутися за професійною податково-юридичною консультацією, щоб коректно застосувати коефіцієнт 1,08, уникнути донарахувань та штрафів і оптимізувати податкове навантаження з урахуванням актуальної нормативної грошової оцінки ваших земельних ділянок. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=2ndWxqszZ_s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Податкова соціальна пільга (ПСП) у 2026 році залишиться важливим інструментом зменшення податкового навантаження на найманих працівників, проте скористатися нею зможуть лише ті, чий місячний дохід «у межах» граничної суми та за умови дотримання формальних вимог ПКУ. У 2026 році базовий розмір ПСП становить 1 664 грн, а граничний дохід для її застосування — 4 660 грн на місяць.​ Сутність ПСП та її правова основа Податкова соціальна пільга — це право платника ПДФО зменшити свій оподатковуваний місячний дохід із зарплати на встановлену суму, що фактично зменшує суму ПДФО до сплати. Право на ПСП передбачене ст. 169 Податкового кодексу України та реалізується через роботодавця, який застосовує пільгу при нарахуванні заробітної плати.​ ПСП застосовується виключно до доходу у вигляді заробітної плати (та прирівняних до неї виплат) і лише за одним місцем роботи, яке працівник обирає як основне. Для її отримання працівник подає роботодавцю заяву про застосування ПСП і за потреби — підтвердні документи (наприклад, свідоцтва про народження дітей, документи про інвалідність тощо).​ Прожитковий мінімум і формула розрахунку Ключовою базою для визначення розміру ПСП є прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня звітного року. На 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 328 грн.​ Базова ПСП дорівнює 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня року, тобто формула має вигляд: ПСП = прожитковий мінімум × 50%. З огляду на те, що у 2026 році прожитковий мінімум становить 3 328 грн, розмір базової ПСП дорівнює 1 664 грн (3 328 × 50%).​ Розміри ПСП у 2026 році У 2026 році застосовуються декілька видів податкової соціальної пільги залежно від категорії платника податку. Базова ПСП (100%) становить 1 664 грн і застосовується до «звичайних» платників, які відповідають загальним критеріям, установленим п.п. 169.1.1 ПКУ.​ Для окремих соціально вразливих категорій, визначених у п.п. 169.1.3 ПКУ (зокрема, одинокі батьки, опікуни, окремі категорії осіб з інвалідністю, учасники бойових дій тощо), встановлена підвищена ПСП у розмірі 150% базової, тобто 2 496 грн. Існує також підвищена ПСП 200% базового розміру (3 328 грн), яка застосовується до ще вужчого кола платників, перелічених у п.п. 169.1.3 ПКУ (наприклад, деякі категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни, чорнобильці та інші).​ Окремий блок складає так звана «дитяча» ПСП, що надається одному з батьків (або опікуну) за кожну дитину до 18 років, і при цьому базова сума ПСП застосовується кратно кількості дітей. Для другого з батьків, який не користується «дитячою» ПСП, діють загальні правила та загальний граничний дохід.​ Граничний дохід для застосування ПСП Податкову соціальну пільгу можна застосувати лише тоді, коли місячний дохід у вигляді заробітної плати не перевищує спеціальний граничний розмір. Формула граничного доходу встановлена абз. першим п.п. 169.4.1 ПКУ: прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня року × 1,4, з подальшим округленням до найближчих 10 грн.​ У 2026 році граничний дохід для застосування ПСП становить 4 660 грн на місяць (3 328 × 1,4 = 4 659,2, що після округлення дає 4 660 грн). Якщо нарахована працівнику заробітна плата в конкретному місяці перевищує 4 660 грн, право на ПСП за цей місяць втрачається, і весь дохід оподатковується ПДФО без зменшення на суму пільги.​ Для одного з батьків, який користується «дитячою» ПСП, граничний дохід збільшується кратно кількості дітей: граничний дохід = 4 660 грн × кількість дітей. Інший із батьків, що не застосовує ПСП на дітей, має орієнтуватися на звичайний граничний дохід 4 660 грн незалежно від кількості дітей у сім’ї.​ Практичні наслідки для працівників і роботодавців Для працівника ПСП означає меншу суму ПДФО та дещо більшу «чисту» зарплату на руки, але лише в межах відносно невисоких доходів. Наприклад, якщо зарплата працівника становить 4 500 грн і він має право на базову ПСП 1 664 грн, база для ПДФО становитиме лише 2 836 грн (4 500 – 1 664), що зменшує податок у порівнянні з оподаткуванням повної суми.​ Для роботодавця застосування ПСП — це питання коректної організації кадрового та податкового обліку: потрібні заяви, підтвердні документи та коректний розрахунок ПДФО у кожному місяці з урахуванням граничного доходу. Особливо уважним слід бути щодо працівників з неповною зайнятістю, сумісників, а також тих, хто претендує на підвищені або «дитячі» пільги — помилки можуть призвести до донарахувань ПДФО, штрафів та спорів із податковими органами.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із пов’язані із застосуванням податкової соціальної пільги у 2026 році, визначенням права на пільгу для конкретних категорій працівників, розрахунком граничного доходу чи виправленням допущених помилок у нарахуванні ПДФО, звертайтеся за професійною консультацією до фахівця з оподаткування або бухобліку, який допоможе оцінити ризики та обрати оптимальне рішення з урахуванням актуальних роз’яснень контролюючих органів. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=2ndWxqszZ_s