Ім'я автора:admin

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Податкова соціальна пільга (ПСП) у 2026 році залишається важливим інструментом соціальної підтримки працівників, зменшуючи суму ПДФО із зарплати з урахуванням нового прожиткового мінімуму; базова ПСП становить 1664 грн, а граничний розмір зарплати для її застосування — 4660 грн. Нормативна база та загальні правила Право на податкову соціальну пільгу визначене ст. 169 Податкового кодексу України, яка встановлює категорії платників, розміри ПСП та умови її застосування. ПСП реалізується через роботодавця як податкового агента, який зменшує оподатковуваний дохід працівника при нарахуванні ПДФО за умови дотримання граничного доходу та наявності документів, що підтверджують право на пільгу.​ Податкова соціальна пільга застосовується лише до зарплати (та прирівняних виплат) за основним місцем роботи і не поширюється на інші доходи, такі як винагороди за цивільно-правовими договорами чи дивіденди. Для отримання ПСП працівник подає роботодавцю заяву встановленої форми та, за потреби, копії підтвердних документів щодо дітей, інвалідності чи статусу одинокого з батьків. Прожитковий мінімум та формула ПСП 2026 Розмір ПСП напряму «прив’язаний» до прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня відповідного року. З 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, що вище порівняно з 2025 роком, і саме це стало базою для перерахунку величини пільги.​ Базовий розмір ПСП складає 50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи, тобто у 2026 році це 3328 × 50% = 1664 грн. Граничний розмір зарплати, який дає право на застосування ПСП, визначається як прожитковий мінімум для працездатної особи, помножений на 1,4 та округлений до найближчих 10 грн, що в 2026 році дорівнює 3328 × 1,4 = 4660 грн.​ Категорії платників та підвищені розміри ПСП Податковий кодекс передбачає диференційовані розміри ПСП залежно від соціального статусу платника: 100%, 150% або 200% від базового розміру. Для «звичайних» платників у 2026 році діє базова пільга 1 664 грн, тоді як батьки дітей до 18 років, особи з інвалідністю чи учасники бойових дій можуть претендувати на підвищені коефіцієнти.​ Для платника, який утримує двох і більше дітей до 18 років, ПСП надається щодо кожної дитини у розмірі 100% базової суми з кратним збільшенням граничного доходу. Соціально вразливі категорії (одинокі батьки, платники, що утримують дітей з інвалідністю, окремі категорії осіб з інвалідністю, учасники бойових дій, постраждалі від репресій чи Чорнобильської катастрофи) мають право на ПСП 150% або 200%, що у 2026 році становить відповідно 2 496 грн та 3 328 грн. Практичне застосування: заробітна плата, аванси та неповний час ПСП застосовується щомісяця під час розрахунку ПДФО із зарплати, якщо місячний дохід не перевищує 4 660 грн (або збільшеного порогу за «дитячою» ПСП).​ Роботодавець контролює фактичний дохід за місяць і коректність поєднання пільг, оскільки одна особа не може отримувати ПСП одночасно за різними місцями роботи.​ ПСП дозволено застосовувати як до всієї зарплати, так і при нарахуванні авансу, включно з випадками неповної зайнятості, причому межу 4 660 грн визначають за фактично нарахованим місячним доходом, а не пропорційно ставці.​ Працівники на 0,5 ставки чи з гнучким графіком, які отримують відносно невисоку зарплату, можуть стабільно користуватися ПСП протягом усього 2026 року за умови дотримання граничного доходу. Вплив ПСП 2026 на домогосподарства та соціальні виплати Податкова соціальна пільга використовується не лише при розрахунку ПДФО, а й як орієнтир для надання інших соціальних пільг і компенсацій, зокрема щодо оплати житлово-комунальних послуг. У низці нормативних актів критерієм виступає середньомісячний дохід сім’ї на одну особу, який не повинен перевищувати граничний поріг доходу для ПСП — 4 660 грн у 2026 році.​ Підвищення прожиткового мінімуму та ПСП у 2026 році частково компенсує інфляційний тиск і зростання витрат домогосподарств, проте ефект пільги обмежений через низьку межу доходу, до якої її можна застосувати. Для працівників із зарплатою вище 4 660 грн ПСП фактично недоступна, тому її роль зосереджується на підтримці найменш оплачуваних працівників та сімей з дітьми. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із податковою соціальною пільгою у 2026 році, порядком її застосування до заробітної плати працівників, підтвердженням права на підвищені розміри ПСП або відображенням пільги у звітності, доцільно своєчасно звернутися за фаховою консультацією до нашого  податкового консультанта, аби уникнути помилок у розрахунках ПДФО та претензій з боку контролюючих органів. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://www.youtube.com/watch?v=2ndWxqszZ_s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Нормативна рамка податкового контролю 2026 У 2026 році податкові перевірки проводяться за загальними правилами ПКУ з урахуванням змін, що набрали чинності наприкінці 2025 року та з 1 січня 2026 року. Оновлення стосуються уточнення ризик-орієнтованого підходу, впливу участі платників у «клубах доброчесного бізнесу» та наслідків процедурних порушень контролюючих органів.​ Попередні антикризові мораторії та обмеження планових перевірок, застосовані у 2024–2025 роках, у 2026 році трансформуються в більш адресні механізми замість загальної заборони перевірок. Водночас правила про строки давності, поновлення відкладених перевірок і можливість донарахувань після завершення мораторіїв залишаються одними з найконфліктніших питань у відносинах із податковими органами. План‑графік перевірок 2026: кого та як відбирають ДПС оприлюднила план‑графік документальних планових перевірок на 2026 рік у грудні 2025 року, виконавши вимоги ПКУ щодо строків публікації та обмеженої кількості оновлень. До плану включено близько 4,6 тис. платників: юридичних осіб, ФОПів, фінансові установи та платників, щодо яких окремо контролюються ПДФО, військовий збір і ЄСВ.​​ Основним критерієм потрапляння до плану є високий ступінь ризику несплати податків або порушення законодавства, що визначається за затвердженими Мінфіном критеріями та методологією ДПС. Типові індикатори ризику – значні можливі недоплати з податку на прибуток, ПДВ, ПДФО/ВЗ, ЄСВ, належність до «ризикових» галузей (будівництво, торгівля паливом, агросектор, фінансові послуги), нестандартні ланцюги постачання та аномальні показники щодо ринку. Ризик‑орієнтований підхід та нова філософія контролю З 2026 року ДПС переходить від масових планових перевірок до таргетованого контролю, зосередженого на платниках з підвищеним ризиком, із використанням секторального та галузевого аналізу, фінансових показників, історії взаємодії з ДПС і даних аналітичних систем щодо ланцюгів постачання та контрагентів.​ Формується дворівнева система: сумлінний бізнес отримує мінімальне втручання (у тому числі через участь у програмах «білого бізнесу»), а компанії з «червоними прапорцями» підпадають під посилений моніторинг і перевірки. Це стимулює платників реструктуризувати ризикові операції, переглядати політику роботи з контрагентами та посилювати документальне підтвердження реальності господарських операцій. Види податкових перевірок та акценти 2026 року У 2026 році зберігається поділ перевірок на камеральні, документальні (планові й позапланові; виїзні та невиїзні) і фактичні. Камеральні перевірки автоматично ґрунтуються на поданій звітності та даних інформаційних систем, а їхня інтенсивність зростає разом з розвитком аналітичних інструментів ДПС.​ Документальні планові перевірки проводяться за план‑графіком, тоді як позапланові зазвичай пов’язані з розбіжностями у звітності, податковими ризиками, заявами на бюджетне відшкодування ПДВ, реорганізацією чи ліквідацією, а також інформацією від правоохоронних органів. Фактичні перевірки залишаються засобом швидкого реагування щодо готівкових розрахунків, РРО/ПРРО, обігу підакцизних товарів та трудових відносин, а їхня активність може посилитися після завершення загальних мораторіїв. Мораторії, послаблення та їх відлуння у 2026 році У 2024–2025 роках запроваджувалися мораторії та інші обмеження повноважень контролюючих органів щодо планових перевірок бізнесу, зокрема на підставі рішень РНБО та указу Президента 2025 року; вони діяли обмежений час, дозволяли вибіркові перевірки у високоризикових сферах і мали на меті підтримати економічну активність та зменшити адміністративний тиск.​ У 2026 році ключовим наслідком стає «ефект відкладених перевірок»: зупинені або нерозпочаті через мораторій контролі можуть бути відновлені після його завершення в межах строків давності, що створює ризик накопичення претензій за кілька податкових періодів і суттєвих донарахувань податків, штрафів і пені. «Клуб білого бізнесу» та привілеї для сумлінних платників Однією з ключових тенденцій податкового контролю є розвиток інститутів «добровільної доброчесності», зокрема Клубу білого бізнесу, участь у якому знижує ймовірність перевірок і пом’якшує реакції податкових органів за умови прозорої поведінки платника.​ Водночас із 2026 року привілеї чітко обмежуються: нерозпочаті перевірки щодо членів Клубу можуть не стартувати лише з дати офіційного оприлюднення переліку учасників, а вже призначені перевірки статус члена не скасовує, що мотивує бізнес не до формального, а до реального дотримання критеріїв доброчесності. Підготовка до перевірок: практичні акценти для бізнесу У 2026 році основну увагу ДПС зосереджуватиме на платниках із поєднанням високих податкових ризиків, нестандартних бізнес‑моделей і значних обсягів операцій, тому ключовим захистом стає превентивний аудит податкових позицій, інвентаризація проблемних ділянок (ПДВ‑кредит, ТЦУ, взаємодія з ризиковими контрагентами, операції з нерезидентами) та регулярне оновлення облікової політики.​ Не менш важливий процесний комплаєнс: своєчасна повна звітність, коректна реєстрація податкових накладних, внутрішні регламенти взаємодії з ДПС і підготовка відповідальних осіб до комунікації під час виїзних та фактичних перевірок; для груп компаній критичною є єдина стратегія захисту та узгоджена позиція у спірних питаннях при одночасних перевірках пов’язаних структур. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із податковими перевірками у 2026 році, оскарженням їх результатів, підготовкою до включення в план‑графік чи розробкою стратегії податкової безпеки, варто своєчасно звернутися за професійною правовою підтримкою, щоб мінімізувати фінансові ризики, уникнути процесуальних помилок та захистити свої інтереси у відносинах із контролюючими органами. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=2ndWxqszZ_s

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Проєкт нового Трудового кодексу пропонує суттєве оновлення правил на ринку праці: від чітких ознак трудових відносин і нових видів договорів до цифровізації кадрових процедур і зміни підходу до мінімальної зарплати. Запропоновані зміни мають одночасно розширити гнучкість для бізнесу та підвищити формалізацію і прозорість умов роботи для працівників. Чіткі ознаки «офіційної» роботи Проєкт кодифікує 8 ознак трудових відносин, щоб відмежувати трудовий договір від ЦПД чи «фрилансу», і вимагає оформлювати як трудові всі відносини, що фактично цим ознакам відповідають.​   Для бізнесу це більше визначеності й менше ризику «перекваліфікації» відносин із донарахуванням податків та штрафів, а для працівників — вихід із тіні, офіційний стаж і соціальний захист замість «конвертів». Більше видів трудових договорів Кількість типів трудових договорів збільшується з шести до дев’яти, окремо прописуються дистанційна, надомна робота, нефіксований робочий час, учнівські договори тощо. Можна буде комбінувати різні формати, наприклад, поєднувати основний договір з договором на віддалену зайнятість або «плаваючий» графік.​  Для роботодавця це зручний інструментарій під різні моделі бізнесу: сезонна робота, проектні команди, часткова зайнятість. Для працівників — можливість легально оформити гнучкі формати, які і так існують де-факто, але часто лишаються неоформленими.​ Письмовий або електронний договір замість «усної домовленості» Кодекс вимагає укладати трудовий договір у письмовій або електронній формі, прирівнюючи електронні документи до паперових і відходячи від практики роботи «на словах».​  Для обох сторін це про прозорість: усі ключові умови мають бути зафіксовані й доступні, а цифрові інструменти дозволяють укладати договори дистанційно, що зручно для масового рекрутингу й віддалених команд. Нові правила для строкових договорів Проєкт посилює вимоги до строкових договорів і обмежує «вічні» пролонгації, щоб уникнути ситуацій, коли строкові угоди фактично прикривають постійну роботу.​  Роботодавець має чітко обґрунтовувати строковий формат (проєкт, заміщення, сезон), а працівник отримує більше стабільності й менший ризик звільнення лише через фразу «контракт закінчився». Легалізація дистанційної й гнучкої роботи Проєкт прямо визнає та регулює дистанційну, надомну роботу, гнучкий і нефіксований робочий час, а для працівників із сімейними обов’язками закріплює право просити гнучкий графік або роботу з дому. Також він розширює можливості участі обох батьків у відпустці по догляду за дитиною, роблячи модель зайнятості більш сімейно орієнтованою.​   Для бізнесу гнучкі режими допомагають залучати працівників з регіонів, ветеранів, осіб з інвалідністю чи тих, хто не може працювати повний день в офісі, але водночас кодекс вимагає належного обліку часу, оплати понаднормових і дотримання відпочинку, щоб уникнути експлуатації. Цифровізація трудових відносин Окремий блок змін стосується цифровізації: відмови від паперових трудових книжок, ведення електронних реєстрів та більш широкого використання електронних сервісів. Електронна форма договорів, наказів і кадрових документів має спростити обіг паперів та зменшити адміністративне навантаження.​  Працівник зможе швидше отримати довідки, підтвердження стажу, інформацію про свій трудовий шлях, що важливо і для працевлаштування, і для пенсійних прав. Для роботодавця це можливість автоматизувати HR-процеси, знизити ризики помилок та отримати надійні цифрові сліди на випадок спорів.​ Новий підхід до мінімальної зарплати Проєкт передбачає прозорий механізм визначення мінімальної заробітної плати: як місячної, так і погодинної, з прив’язкою до відсотка від середньої зарплати і уніфікацією з європейськими стандартами. Це має зменшити політичні «гойдалки», коли мінімальну зарплату піднімають ситуативно, без прогнозованої формули.​  Для працівників погодинний мінімум означає кращий захист при неповній зайнятості, підробітках та змінній роботі. Для бізнесу чітка формула дає можливість планувати витрати на оплату праці на кілька років, розуміючи орієнтири зростання.​ Посилення ролі інспекції праці Реформа системи нагляду передбачає ризик-орієнтований підхід до перевірок: більше уваги тим роботодавцям, у яких вищі ризики порушень. Мова йде і про розширення інструментів інспекції, і про спробу зробити контроль менш формальним, а більш аналітичним.​  Для сумлінного бізнесу це шанс рідше стикатися з «формальними» візитами й натомість фокусуватися на виконанні зрозумілих правил. Для працівників — додаткова гарантія, що питання «конвертів», нелегальної зайнятості чи невиплати зарплати не залишаться без реакції держави.​ Нові можливості для молоді та учнівських договорів Кодекс вводить окремий механізм для поєднання навчання й першої роботи — учнівські трудові договори. Передбачається, що молоді люди зможуть офіційно працювати під час навчання з урахуванням особливих гарантій і обмежень, щоб робота не підміняла освіту.​  Для роботодавця це зручний спосіб виростити «свої» кадри, інвестуючи в навчання та поступову адаптацію молоді до реальних задач. Для молодих працівників — отримати перший стаж, офіційний дохід і практичні навички, не втрачаючи права на безпечні умови праці.​ Баланс інтересів і нові виклики Загальна логіка проєкту — зробити трудові відносини більш гнучкими й формалізованими: менше «сірих» схем, більше видів договорів та цифрових інструментів. Водночас експерти застерігають щодо спрощення звільнення, можливого доступу роботодавця до робочої переписки та ризиків надмірного контролю.​  Кодекс покликаний наблизити українське право до стандартів ЄС, але реальна рівновага між інтересами бізнесу та захистом працівників залежатиме від остаточної редакції і судової практики. Тому роботодавцям і працівникам варто вже зараз розуміти зміст змін і завчасно адаптувати внутрішні політики, договори та кадрові процедури. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням проєкту нового Трудового кодексу на практиці, підготовкою трудових договорів, внутрішніх положень чи кадрових документів, варто заздалегідь отримати професійну правову підтримку, щоб мінімізувати ризики спорів та штрафів. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/cRQXdIrL4_g?si=0Wo0WEbYpaG4FXYL

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Що таке договір дарування.  Договір дарування — це угода, за якою дарувальник безоплатно передає майно у власність обдаровуваного, не вимагаючи нічого взамін. Основні ознаки — безоплатність і добровільність; будь‑яка компенсація означає, що це вже не дарування в юридичному сенсі. Яке майно можна подарувати.  Предметом договору дарування може бути практично будь-яке майно, крім об’єктів із спеціальним правовим режимом. Найчастіше оформлюють дарування: квартир і будинків; земельних ділянок; транспортних засобів; корпоративних прав і часток у статутному капіталі; грошових сум або цінних паперів; рухомого майна (побутової техніки, меблів, прикрас тощо). Не можна подарувати майно, вилучене з цивільного обігу чи арештоване судом або державними органами. Укладання договору дарування.  Для різних видів майна форма договору відрізняється. Загальне правило: договір дарування укладається у письмовій формі, а у випадку з нерухомістю або транспортними засобами — обов’язково посвідчується нотаріально. НерухомістьДарування квартири, будинку чи земельної ділянки обов’язково оформлюється в нотаріуса. Після підписання договору нотаріус реєструє право власності обдаровуваного у Державному реєстрі речових прав. Тільки після цього новий власник може розпоряджатися майном. Рухоме майно (зокрема авто)Дарування транспортного засобу також потребує нотаріального посвідчення, оскільки воно підлягає державній реєстрації. Інше рухоме майно можна дарувати у простій письмовій формі. Грошові кошти або частки в бізнесіТакі договори укладають письмово, у деяких випадках — з додатковими вимогами (наприклад, корпоративні права в ТОВ потребують внесення змін до Єдиного державного реєстру). Основні документи для оформлення.  У 2026 році нотаріус зазвичай вимагає: паспорти та ідентифікаційні коди сторін; документи, що підтверджують право власності дарувальника (договір купівлі-продажу, свідоцтво про спадщину тощо); довідку про оцінку майна (для нерухомості чи автомобіля); витяг з Державного реєстру прав або кадастровий план (для землі); у разі дарування між родичами — документи, що підтверджують ступінь спорідненості (свідоцтва про народження, шлюб тощо). Хто і як може бути стороною договору.  Дарувальником і обдаровуваним можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Якщо дарувальник — фізична особа, він повинен мати повну цивільну дієздатність. Дарування від імені дітей чи осіб, визнаних недієздатними, не допускається без дозволу органів опіки. Особи, які мають спільне право власності (наприклад, подружжя на квартиру), можуть подарувати майно лише за згодою другого співвласника, якщо інше не визначено законом або шлюбним договором. Податки при даруванні у 2026 році.  Одне з найважливіших питань для сторін — оподаткування. Податкові правила у 2026 році продовжують відображати норми Податкового кодексу України (ПКУ), за якими оподаткування залежить від ступеня спорідненості між дарувальником і обдаровуваним. Дарування між близькими родичамиЯкщо сторони є членами сім’ї першого або другого ступеня спорідненості (батьки, діти, подружжя, рідні брати/сестри, онуки, дідусь, бабуся), ставка податку на доходи фізичних осіб становить 0%. Тобто обдаровуваний не сплачує жодного податку. Дарування між особами, що не є родичамиУ такому випадку обдаровуваний сплачує 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО)і 1,5% військового збору— від оціночної вартості подарунка. Це правило справедливе для всіх видів дарування, зокрема нерухомості та автомобілів. ІноземціЯкщо подарунок отримує нерезидент України, він також сплачує податок за тією самою ставкою — 18% + 1,5%, незалежно від ступеня спорідненості. Вартість нотаріального оформлення.  Вартість договору дарування у 2026 році складається з: Нотаріальних послуг.Залежно від регіону, складності договору та вартості майна, послуги можуть коштувати від 2 000 до 10 000 грн для нерухомості і від 1 500 грн для рухомого майна. Адміністративних зборів.Додатково сплачується державне мито за реєстрацію права власності — близько 0,1% оціночної вартості, але не менше 30 грн. Оцінки майна.Для нерухомості та транспортних засобів потрібна ринкова оцінка, яку проводить сертифікований оцінювач. Вартість послуги — від 1000 до 3000 грн. Інші витрати.Може знадобитися оплата витягу з ДЗК або Держреєстру прав (від 50 до 300 грн) та виготовлення копій документів. Коли договір можна визнати недійсним.  Договір дарування можна оскаржити через суд у разі: недієздатності дарувальника; підписання під тиском або введення в оману; відсутності згоди другого співвласника; якщо договір укладено з метою ухилення від оподаткування чи приховання іншої угоди. Дарувальник також може відмовитися від договору до передачі майна або відкликати дарування у випадках, прямо передбачених законом (наприклад, коли обдаровуваний вчинив злочин проти нього чи його сім’ї). Практичні поради на 2026 рік Обов’язково перевірте відсутність обтяжень або іпотеки на майно перед даруванням. Для нерухомості новобудов перевірте, чи зареєстровано право власності у забудовника. Користуйтеся послугами нотаріусів, які мають досвід оформлення дарування, — це допоможе уникнути помилок у реєстрації. Зберігайте підтвердження сплати всіх зборів і податків. Якщо оформлюєте дарування не родичеві, попередньо прорахуйте податкові наслідки — вони можуть бути значними. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оформленням чи оподаткуванням договорів дарування у 2026 році, звертайтеся до кваліфікованого юриста або нотаріуса, який допоможе правильно оформити документи та уникнути фінансових ризиків. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/cRQXdIrL4_g?si=O8ZGNtYSrBqnBjCd

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Спільна власність — одна з найскладніших форм права на нерухоме майно. Вона водночас надає кожному із співвласників частку у спільному об’єкті і накладає суттєві обмеження на реалізацію цього права. Практика показує: найчастіше конфлікти виникають саме тоді, коли один із співвласників намагається продати або подарувати свою частку без згоди інших. Закон дає можливість це зробити, проте фактична реалізація часто стає неможливою через юридичні та практичні бар’єри. Правова природа спільної часткової власності.  Відповідно до статей 355–367 Цивільного кодексу України (ЦКУ), спільна часткова власність означає, що кожен співвласник має визначену частку у праві власності на майно. Але об’єкт при цьому залишається єдиним і неподільним, доки не буде проведений поділ в натурі або виділення частки. Така конструкція створює двоїстість: юридично право кожного врегульоване, але фізично користування і розпорядження часто перетинаються. Ця особливість і стає джерелом численних конфліктів, зокрема у випадку спроби продажу частки сторонній особі. Переважне право співвласників на купівлю.  Найбільш характерне обмеження передбачене статтею 362 ЦКУ — переважне право купівлі частки. Якщо співвласник вирішив її продати, він зобов’язаний у письмовій формі повідомити інших співвласників про намір продажу, умови угоди і вартість. Інші співвласники мають місяць (для нерухомості) на прийняття рішення про купівлю. Цей механізм покликаний захистити співвласників від потрапляння сторонніх осіб у коло спільної власності. Проте він значно ускладнює сам процес відчуження частки і нерідко робить угоду фактично нереалізованою. Затримки з відповідями, зумисне заниження ціни або ухилення від отримання повідомлення часто перетворюють право на продаж у суто теоретичну можливість. Типові випадки, коли продаж частки унеможливлений Відсутність реального поділу об’єкта.Якщо майно не поділене в натурі (наприклад, квартира або будинок з єдиним входом), покупець фактично набуває лише ідеальну часткубез визначеного користування. Таку частку практично неможливо використати без погодження з іншими співвласниками. Це робить її економічно непривабливою, а отже — непроданою. Конфлікт між співвласниками.Часто один чи кілька співвласників блокують будь-які спроби продажу, не надаючи згоди на доступ до об’єкта чи документи. У реальному житті це означає: навіть якщо покупець знайдеться, оформити угоду без їх участі буде складно або ризиковано. Тривала судова історія майна.Якщо об’єкт обтяжений судовими спорами, арештами або нез’ясованими правами, покупці остерігаються купувати таку частку. Банки також не надають фінансування під такі угоди, що звужує коло потенційних набувачів. Малозначна частка (наприклад, 1/20 або 1/100).Продаж таких дрібних часток має радше формальний сенс. Закон не забороняє, але оформлення угоди не вирішує питання користування — новий власник не може виділити частку в натурі, а користування майном стає абсурдним. Порушення процедури повідомлення.Якщо співвласників не попередили належно або не дотримались строків, будь-який із них може через суд визнати покупця несумлінним набувачем і перевести права покупця на себе. Тому нотаріуси часто відмовляються посвідчувати такі угоди без залізних доказів повідомлення. Поділ у натурі та компенсація: чи є вихід.  Єдиний надійний спосіб юридично “звільнити” свою частку — поділ у натурі або виділення в окремий об’єкт. Якщо це технічно можливо (наприклад, частина будинку з окремим входом, земельна ділянка, гараж), співвласник може звернутися до суду із вимогою визначити конкретну частину. Після цього об’єкт реєструється окремо — і продаж стає цілком правомірним та простим. Якщо поділ неможливий, суд може ухвалити рішення про компенсацію вартості частки за рахунок інших співвласників. Однак ця практика реалізується лише за умови, що співвласники згодні або рішенням суду визначено розмір відшкодування. Без взаємної згоди або реальної можливості погашення компенсації власник залишається “заручником” своєї частки. Спроби продажу на ринку: чому покупців немає.  Ринкова логіка проста: покупець шукає об’єкт, який можна реально використовувати. Придбання ½ або ⅓ квартири із незнайомими співвласниками, без виділення кімнат і домовленостей — це невиправданий ризик. Тому хоча юридично угода можлива, фактично бажаючих купити таку частку майже немає. Іноді співвласники вдаються до альтернативних механізмів: продаж через судовий аукціон, дарування із наступним розділенням, міна частки на інше майно чи компенсацію. Але кожен із цих варіантів потребує ретельного правового супроводу і не гарантує успіху. Висновки: межа між правом і реальністю.  Закон забезпечує співвласникові право розпоряджатися своєю часткою, але це право має умовний характер. Коли об’єкт фактично неподільний, а інтереси співвласників суперечать одне одному, продати частку стає неможливо. У таких випадках діє радше не право, а баланс сил — хто фактично користується майном, той і визначає його долю. Тому перед тим як приймати рішення про продаж частки, важливо: оцінити технічну можливість поділу в натурі; перевірити документи та спірні питання; офіційно повідомити усіх співвласників про намір продажу; залучити юриста для підготовки договорів і фіксації доказів повідомлення. Ці кроки можуть не прискорити процес, але значно зменшать ризики майбутніх судових оскаржень. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із розпорядженням часткою у спільному майні, поділом нерухомості чи оформленням покупки частки — звертайтеся за індивідуальною юридичною консультацією, щоб знайти безпечне рішення у вашій ситуації. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/cRQXdIrL4_g?si=O8ZGNtYSrBqnBjCd

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Новий Трудовий кодекс покликаний замінити застарілий КЗпП 1971 року та перезавантажити правила гри на ринку праці, поєднавши посиленний захист працівників із більшою гнучкістю для бізнесу та євроінтеграційними стандартами. Для працівників це означатиме оновлений перелік гарантій, сучасні формати зайнятості, цифровізацію процедур і чіткіші механізми захисту прав, а для роботодавців — спрощення кадрових процесів, прозоріші правила оформлення трудових відносин, але й посилену відповідальність за порушення.​ Чому виникла потреба в новому Кодексі Чинний КЗпП, ухвалений ще в радянські часи, лише частково адаптований до сучасної економіки, цифровізації та гнучкої зайнятості, тому не відповідає реаліям ринку праці. Новий Трудовий кодекс розробляється як рамковий документ для післявоєнного відновлення, євроінтеграції та гармонізації з конвенціями МОП і правом ЄС із метою збалансувати інтереси працівників і роботодавців.​ Реформа трудового законодавства є частиною виконання Україною зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС та меморандумами щодо реформ ринку праці. Її логіка — перехід від надмірно зарегульованої, формально орієнтованої моделі до гнучкого, але захищеного ринку праці з розвитком соціального діалогу. Ключові новели для працівників Чітке закріплення права на гідну працю, недискримінацію, рівність можливостей і захист від необґрунтованого звільнення, розширення гарантій охорони праці та протидії мобінгу й дискримінації, а також уточнення механізмів відшкодування шкоди.​ Системне врегулювання гнучких форм зайнятості: дистанційної та надомної роботи, гнучкого графіка, тимчасових і сезонних контрактів, учнівських договорів і праці домашніх працівників з чіткими гарантіями оплати, робочого часу та відпочинку.​ Оновлений перелік видів відпусток (щорічні, соціальні, навчальні, без збереження зарплати) з орієнтацією на європейські стандарти тривалості та гнучкості, що дає більші можливості планувати робочий і особистий час та посилює захист окремих категорій працівників. Що зміниться для роботодавців Спрощення укладення, зміни та розірвання трудових договорів, уніфікація процедур і перехід на електронний документообіг; ширше використання стандартизованих договорів, локальних політик і внутрішніх положень.​ Більша гнучкість у системах оплати праці, преміюванні, змінних графіках, дистанційній роботі та інших сучасних форматах організації праці за умови прозорого інформування працівників і дотримання мінімальних гарантій.​ Посилена роль інспекції праці: розширені повноваження з контролю, доступу до документів і реагування на порушення, що підвищує ризики санкцій у разі «сірих» схем зайнятості.​ Необхідність перегляду політик щодо дистанційної й домашньої праці (робочий час, компенсація витрат, охорона праці на віддалених місцях, контроль результативності).​ Узгодження трудових практик із європейськими стандартами комплаєнсу, що знижує правові ризики для роботодавців, які працюють у транснаціональних проєктах. Цифровізація та нова роль інспекцій Новий Трудовий кодекс інтегрується з цифровізацією трудових відносин: електронними трудовими книжками, реєстрами працевлаштування та електронним кадровим документообігом. Це підвищує прозорість стажу й гарантій для працівників і дає роботодавцям змогу оптимізувати облік персоналу та взаємодію з державними органами.​ Водночас цифрові системи фіксують порушення в режимі реального часу, тому формальний підхід до кадрових документів стає неможливим: помилки швидко можуть призвести до штрафів. Інспекції праці посилюють не лише каральні, а й превентивні функції — надають роз’яснення, рекомендації та сприяють врегулюванню конфліктів, що змінює модель взаємодії бізнесу з контролюючими органами. Практичні кроки для бізнесу і працівників Працівникам доцільно вже зараз уважно ставитися до змісту трудових договорів, фіксації умов праці, режиму робочого часу, можливостей для дистанційної роботи та відпусток, а також відслідковувати інформацію про свій стаж у електронних реєстрах. Важливо розуміти, що новий Кодекс розширює інструменти захисту прав — від участі у соцдіалозі до індивідуальних трудових спорів — але їх ефективність залежатиме від поінформованості самих працівників.​ Роботодавцям варто провести аудит кадрових документів, оновити шаблони трудових договорів та внутрішніх положень з урахуванням запланованих змін, а також підготуватися до переходу на електронні формати обліку. Доцільно інвестувати в навчання HR‑фахівців і юристів, налагодити діалог з працівниками та профспілками, щоб нові правила були впроваджені не формально, а як частина стійкої кадрової політики, що відповідає європейським стандартам гідної праці.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням нового Трудового кодексу, оцінкою ризиків для працівників чи бізнесу, підготовкою трудових договорів, внутрішніх положень або кадрового документообігу, звертайтеся за фаховою юридичною підтримкою — своєчасна консультація допоможе уникнути штрафів, спорів та фінансових втрат. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/YY3hJJXNUGk?si=90PLHjhFSs0RG6p_https://www.youtube.com/watch?v=XHOmBV4js_E

Потрібна допомога адвоката? Залишай заявку Уряд вийшов на фінальну стадію трудової реформи: проєкт нового Трудового кодексу підготовлено Мінекономіки та схвалено Кабміном для внесення до Верховної Ради. Документ має замінити застарілий КЗпП 1971 року й стати основою сучасного ринку праці, орієнтованого на євроінтеграцію, цифрову зайнятість та кращий захист працівників і баланс інтересів бізнесу. Навіщо оновлюють трудове законодавство Новый кодекс покликаний комплексно перезавантажити правила праці та остаточно відмовитися від радянської моделі, що не відповідає реаліям воєнної й післявоєнної економіки. Паралельно Україна імплементує директиви ЄС щодо умов праці, робочого часу, поєднання роботи з сімейними обов’язками та охорони праці в межах євроінтеграційних зобов’язань.​ Для бізнесу реформа зменшує правову невизначеність, замінюючи численні «латки» до КЗпП єдиним кодексом з прозорими процедурами та прогнозованими наслідками. Для працівників це можливість отримати більш зрозумілі гарантії, узгоджені з практикою гнучкої, дистанційної та цифрової зайнятості. Основні новації проєкту Трудового кодексу Один із ключових блоків — цифровізація трудових відносин: електронні документи та трудові договори прирівнюються до паперових, що зменшує бюрократію, полегшує дистанційну взаємодію й робить кадрові процедури прозорішими.​ Проєкт також систематизує й розширює види трудових договорів, передбачаючи кілька типів із можливістю гнучкого комбінування (зокрема дистанційна, проєктна зайнятість, гнучкий графік), аби легалізувати поширені, але досі «сіро» оформлені формати праці та зменшити ризики для роботодавця і працівника. Баланс інтересів працівника і роботодавця.  Проєкт кодифікує сучасні гарантії працівників — від права на справедливу оплату праці та безпечні умови роботи до захисту від дискримінації й прозорих процедур вирішення трудових спорів. Важливим елементом є посилення соціального діалогу: документ розроблявся за участі профспілок, організацій роботодавців, експертів та міжнародних партнерів, зокрема МОП.​ Для роботодавців запроваджуються чіткі ознаки трудових відносин, що має обмежити зловживання цивільно‑правовими договорами для фактичного «маскування» найманої праці та водночас дати зрозумілі критерії для перевірок Держпраці. Завдяки деталізації процедур прийняття, переведення, звільнення, часу відпочинку та механізмів колективних переговорів очікується зменшення кількості спорів і витрат на їх врегулювання.​ Мінімальна зарплата, гнучкість та євростандарти.  Проєкт запроваджує прозорий механізм визначення мінімальної зарплати — у місячному й погодинному розмірі за формулою, узгодженою з міжнародними стандартами, що має зменшити політичну довільність і пов’язати «мінімалку» з продуктивністю та соціальними мінімумами.​ Також інтегруються європейські підходи до гнучкої зайнятості: врегульовуються нестандартні форми праці, дистанційна та часткова зайнятість, змінний графік і поєднання роботи з сімейними обов’язками, що особливо важливо для післявоєнного ринку праці, повернення ветеранів та інтеграції ВПО. Що це означає для бізнесу та працівників зараз.  Фактичний запуск нового кодексу залежатиме від темпів розгляду законопроєкту парламентом, однак політичний сигнал уже однозначний: старий КЗпП буде замінений комплексною кодифікацією. Бізнесу варто вже зараз аналізувати свої кадрові документи, моделі взаємодії з персоналом і готуватися до переходу на електронні формати, гнучкі договори та чіткі критерії трудових відносин.​ Працівникам варто уважно стежити за конкретними формулюваннями гарантій у фінальному тексті, адже новий кодекс вплине на режим роботи, можливості поєднання праці й сім’ї, захист від дискримінації, порядок звільнення та способи захисту прав. Для обох сторін трудових відносин це перехід до моделі, де електронні інструменти, європейські стандарти та детальні процедури стають нормою, а не винятком.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням нового проєкту Трудового кодексу, оформленням трудових договорів, зміною умов праці, звільненням працівників чи захистом ваших прав у трудових відносинах, звертайтеся за професійною юридичною консультацією для аналізу конкретної ситуації та вибору оптимальної стратегії дій. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/YY3hJJXNUGk?si=90PLHjhFSs0RG6p_https://www.youtube.com/watch?v=XHOmBV4js_E

Зупинка транспортного засобу без передбачених законом підстав є протиправним втручанням у право людини на свободу пересування та недоторканність приватного життя. Така зупинка порушує вимоги статті 35 Закону України «Про національну поліцію» і тягне недопустимість зібраних доказів та можливість притягнення поліцейського до юридичної відповідальності. Нормативна база: що насправді дозволяє ст. 35 Стаття 35 Закону України «Про національну поліцію» містить вичерпний перелік випадків, коли поліцейський може зупиняти транспортний засіб. До таких підстав належать, зокрема: порушення Правил дорожнього руху, наявність очевидних ознак технічної несправності, інформація про причетність водія чи пасажирів до ДТП, кримінального або адміністративного правопорушення, перебування авто в розшуку, необхідність опитування чи залучення водія до надання допомоги, рішення уповноваженого органу про обмеження руху, небезпечне закріплення вантажу, порушення порядку використання спецсигналів, а також окремі підстави щодо авто, зареєстрованих за кордоном. Будь-яка інша причина – наприклад «просто перевірка документів», «профілактичний огляд», «оперативно-профілактичні заходи» без конкретизації – не входить до переліку, а отже, є незаконною як така, що суперечить принципу законності діяльності поліції.​​ Безпідставна зупинка: у чому саме порушення Закон прямо прив’язує право зупинки до наявності конкретної передбаченої законом підстави, а не до загальної «підозри» чи внутрішнього переконання поліцейського. Вимога назвати причину зупинки не є формальністю: відсутність чітко сформульованої законної підстави означає, що сама зупинка є протиправною, а подальші дії (перевірка документів, огляд, складання постанови) набувають характеру незаконного втручання у права водія. Практика фіксує поширені «фальш-підстави»: «перевірка документів», «перевірка на алкоголь без ознак сп’яніння», «перевірка на предмет мобілізації» тощо – всі вони, за відсутності конкретного посилання на підстави ст. 35, є проявом перевищення повноважень.​​ Позиція судів: наслідки незаконної зупинки Суди неодноразово підкреслюють, що законність будь-якого подальшого провадження залежить від законності первісної зупинки. Якщо поліцейський не довів наявність підстав, передбачених ст. 35, протоколи, постанови та інші матеріали визнаються недопустимими доказами, а провадження зазвичай закривається за відсутністю складу або події правопорушення. У резонансних справах суди вказували на обов’язок інспектора не лише назвати причину зупинки, а й підтвердити її належними доказами (відеозапис, орієнтування, матеріали розшуку), і за відсутності таких доказів визнавали штрафи незаконними та виносили окремі ухвали щодо порушень з боку поліції.​ Права водія при незаконній зупинці Вимагати від поліцейського чітко сформульовану підставу зупинки з посиланням на ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».​ Фіксувати спілкування з поліцейським на відео, не заважаючи виконанню законних вимог. У разі називання підстави, не передбаченої законом, вказати на її незаконність і попросити припинити протиправні дії. Якщо протиправні дії тривають, викликати інший екіпаж за номером 102 для фіксації порушень. Надалі оскаржити дії поліції в адміністративному порядку (керівництво, ДБР, Уповноважений ВРУ з прав людини) або в суді. Уникати опору законним вимогам (наприклад, надання документів), щоб не створити ризик окремого правопорушення, і будувати захист через фіксацію порушень та їх подальше оскарження. Практичні поради та роль адвоката Для ефективного захисту доцільно одразу фіксувати всі обставини: час, місце, номер патрульного авто, ПІБ інспектора, зміст оголошеної причини зупинки, а також вести безперервний відеозапис. Надалі ці матеріали можуть стати ключовими доказами при оскарженні постанови або дій поліцейських, оскільки саме поліція зобов’язана довести законність зупинки й правомірність подальших процесуальних дій. Залучення адвоката дозволяє правильно кваліфікувати порушення, обрати оптимальний спосіб захисту (скасування постанови, відшкодування шкоди, дисциплінарна чи навіть кримінальна відповідальність працівників поліції) та мінімізувати ризики для водія, пов’язані з неправильними діями «на місці». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із зупинкою транспортного засобу без передбачених законом підстав, оскарженням дій поліцейських чи накладених штрафів, звертайтесь за індивідуальною юридичною консультацією для оцінки вашої ситуації та захисту прав у адміністративному або судовому порядку. Автор: Євгеній Мурченко – керівник практики кримінального правки та процесу Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER”. https://www.youtube.com/watch?v=S9C2nn5VO0I&t=3s

З 1 січня 2026 року для нотаріусів змінюються строки подання до ДПС відомостей про посвідчені правочини та інші дії, що мають податкове значення. Йдеться про дані щодо спадкових справ, договорів купівлі-продажу нерухомості, відчуження корпоративних прав, реєстрації довіреностей і шлюбних договорів, які використовуються для податкового адміністрування та контролю сплати ПДФО і військового збору. Основні новації законодавства.  До 2026 року нотаріуси мали подавати інформацію про посвідчені правочини до податкових органів не пізніше наступного робочого дня після реєстрації в Єдиному реєстрі нотаріальних дій, що фактично означало щоденне звітування і значне навантаження. З 1 січня 2026 року запроваджується щотижневе подання зведеної інформації: до понеділка наступного тижня нотаріуси передають дані за всі дії, здійснені з понеділка по неділю, а у випадках, коли правочин одразу формує податкові зобов’язання, інформація й надалі подається в день його посвідчення. Мета впровадження змін.  Мета змін — оптимізувати звітний процес і зменшити адміністративне навантаження на нотаріусів, оскільки щоденне інформування податкової створювало надмірну кількість технічних операцій без відчутного посилення контролю. Податкова служба очікує, що щотижневий формат підвищить якість даних, дасть час на виправлення помилок і валідацію файлів та створить підґрунтя для автоматичної звірки інформації з реєстрами Мін’юсту, що в перспективі зменшить кількість запитів до нотаріусів. Технічні аспекти нового порядку.  Подання інформації й надалі здійснюватиметься в електронній формі через спеціалізований модуль ДПС, інтегрований з реєстрами Мін’юсту, із використанням розширеного електронного підпису, автоматичним заповненням частини реквізитів та удосконаленими перевірками валідності файлів і спрощеним надсиланням уточнень. Протягом першого кварталу 2026 року діятиме перехідний період із можливістю паралельного подання за старими правилами, а з другого кварталу новий порядок стане обов’язковим для всіх нотаріусів. Відповідальність за порушення строків.  Відповідальність за порушення строків з 2026 року передбачає диференційований підхід:​ Перше порушення — попередження або штраф до 600 грн.​ Повторне протягом року — штраф від 1200 до 2500 грн.​ Систематичні порушення (три і більше разів) — можливе звернення до Мін’юсту щодо дисциплінарної відповідальності.​ Такий підхід враховує добросовісність нотаріуса й технічні обставини порушення та свідчить про перехід від репресивної до більш партнерської моделі податкової політики. Практичний вплив на нотаріальну діяльність.  Нові правила стануть для нотаріусів одночасно і полегшенням, і викликом: менша частота звітності спростить організацію роботи, але щотижневе узагальнення великих масивів документів потребуватиме чіткої внутрішньої систематизації. Очікується розробка методичних рекомендацій нотаріальними палатами, а автоматичний контроль відповідності даних у системах ДПС та Мін’юсту має допомогти швидко виявляти технічні неточності у документах. Потенційні ризики і способи їх мінімізації.  Основним ризиком є можливі технічні збої на старті застосування нового формату, тому ДПС вже готує тестові середовища для перевірки готовності програмних рішень. Великі нотаріальні бюро мають адаптувати внутрішні процеси через проміжні етапи контролю даних, а також забезпечити надійне зберігання електронних архівів звітів щонайменше 5 років із оновленими політиками кібербезпеки та резервного копіювання. Погляд у майбутнє.  Експерти припускають, що до 2027 року ДПС запустить інтегровану платформу взаємодії з нотаріусами, де інформація автоматично надходитиме із Єдиного реєстру нотаріальних дій, тож ручне формування звітів стане зайвим. Нинішні зміни є проміжним етапом на шляху до повної цифровізації обміну даними та покликані спростити взаємодію держави з нотаріусами й підвищити прозорість податкових потоків, що виникають унаслідок посвідчених правочинів. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням нового порядку подання інформації нотаріусами до податкових органів, звертайтесь за консультацією до наших фахівців у сфері податкового та нотаріального права. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/4nzvofPywF0?si=GznwsTBZiQwi9pMJ

У 2025 році ДПС України посилила автоматизацію контролю, розширивши аналітичний відбір платників для фактичних перевірок, а з 2026 року ключову роль у цьому процесі відіграватиме система СОД РРО як основний інструмент ризик-орієнтованого податкового контролю та формування податкового ризику бізнесу. Що таке СОД РРО і яку інформацію вона накопичує СОД РРО — це централізована система, що в режимі реального часу збирає й аналізує дані з РРО та ПРРО (обсяги продажів, час і частоту операцій, середній чек, номенклатуру товарів, режим оподаткування, місце діяльності тощо), перетворившись із технічного сховища фіскальних чеків на аналітичний центр, який дозволяє автоматично відбирати платників для фактичних перевірок на підставі розрахованих показників ризику. Принципи формування ризикового профілю Фінансово-операційні аномалії: істотно менші обсяги РРО-операцій порівняно з аналогами або різке безпідставне падіння виторгу. Поведінкові індикатори: нетиповий режим роботи РРО, різкі коливання кількості чеків, часті перереєстрації апаратів, дивна динаміка середнього чека. Фактор «груп пов’язаності»: виявлення пов’язаних ФОП/ТОВ за адресами, ПРРО-акаунтами, ІР-адресами чи персоналом та формування «кластера ризику». Порівняння офіційних і реальних потоків: зіставлення даних РРО зі звітністю з ПДВ, єдиного податку, ЄСВ; суттєві розбіжності позначають суб’єкта як ризикового. Профіль платника додатково уточнюється через інтеграцію СОД РРО з іншими аналітичними системами ДПС, що дозволяє оцінювати статистичну ймовірність порушень. Новий порядок ініціювання фактичних перевірок Ключовою практичною зміною стала майже повна ліквідація «людського фактору» в ініціюванні фактичних перевірок: якщо раніше підставою слугували звернення громадян чи матеріали правоохоронців, то тепер перевірки запускає система, яка за результатами автоматичного ризикового скорингу формує електронне подання, а посадова особа лише його погоджує і видає наказ, не змінюючи при цьому формальних підстав, визначених статтями 80–81 ПКУ. Наслідки для бізнесу Зростає ризик «автоматичних» перевірок, причому бізнес не завжди розуміє, яка саме аномалія стала підставою потрапляння до переліку ризикових. Посилюються вимоги до облікової дисципліни: потрібні коректні налаштування ПРРО, узгодженість із бухобліком і правильна категоризація товарів. Необхідна превентивна аналітика, тобто регулярний самостійний моніторинг показників РРО та виявлення розбіжностей між касовими і податковими даними. Загострюється питання доказовості, оскільки непрозорість аналітичних критеріїв може призводити до судових спорів щодо законності наказів на перевірку. Прогноз подальшого розвитку СОД РРО поступово стає ядром інтегрованої цифрової моделі податкового контролю, а надалі її планують посилити підключенням даних еквайрингу, реєстру витрат на пальне та систем контролю підакцизних товарів, що суттєво розширить податковий моніторинг і зробить маніпуляції з обліком у сфері торгівлі чи послуг майже неможливими без технічного сліду, хоча водночас зберігатиметься високий ризик «помилкових спрацювань» алгоритмів, тож доведення добросовісності діяльності юридичними інструментами й надалі лишатиметься ключовою умовою безпеки бізнесу Рекомендації для суб’єктів господарювання Перевірте налаштування ПРРО і коректність реєстраційних даних у СОД РРО. Уникайте системних помилок у фіскальних чеках (неправильні коди УКТ ЗЕД, ставки ПДВ, невідповідність цін). Проводьте внутрішній аудит регулярності та повноти фіскалізації операцій. Ведіть журнал касових подій — фіксуйте всі технічні збої ПРРО, відкладені чеки, сервісні перерви. Документуйте внутрішні рішення щодо змін режим роботи РРО — ці докази можуть стати аргументами під час перевірки. Запровадьте персональну відповідальність касирів і менеджерів за достовірність даних у чеках. Висновок Система СОД РРО кардинально змінює податковий контроль в Україні, роблячи відбір платників для перевірок більш структурованим, швидким і технічно обґрунтованим, що в перспективі підвищить податкову дисципліну та водночас вимагатиме від бізнесу уважного управління своїми цифровими слідами, адже перенесення контролю в площину алгоритмів та даних підвищує ефективність, але й посилює потребу в юридичному захисті від можливих помилок аналітики. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням системи СОД РРО, ризиками проведення фактичних перевірок чи підготовкою до податкового контролю, звертайтесь за консультацією до наших фахівців із податкового права. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/m5aS_Sby2c8?si=0IFTxXFxoYCPhgfk