Ім'я автора:admin

З 26 лютого 2026 року набудуть чинності зміни до порядку надсилання податкових повідомлень-рішень (ППР), затвердженого наказом Мінфіну №1204. Вони враховують цифровізацію податкових процедур, розширюють електронний документообіг і уточнюють правила фіксації моменту вручення ППР платнику.​ Зміни розроблено ДПС для зменшення кількості спорів щодо належного повідомлення платників і гармонізації процедури з законодавством про електронні документи та Податковим кодексом. Оновлений порядок фактично запроваджує «єдине вікно» електронної комунікації між податковими органами та платниками. Основні новації порядку Електронна форма стає основним способом надсилання ППР: через електронний кабінет, а паперові повідомлення використовують лише за відсутності доступу або згоди на електронну взаємодію.​ Момент вручення ППР пов’язується з його появою у розділі «Вхідні документи» електронного кабінету, незалежно від факту прочитання, що зобов’язує платників регулярно моніторити кабінет.​ Для великих платників запроваджується окремий електронний канал із розширеними підписами та централізованим документообігом, із поступовою відмовою від поштових відправлень у 2026 році.​ Кожне ППР отримує унікальний цифровий ідентифікатор, синхронізований із базами ДПС та електронним кабінетом, що полегшує роботу з уточнюючими деклараціями та оскарженням.​ Оскарження ППР можна буде здійснювати безпосередньо через електронний кабінет із додаванням електронних доказів і автоматичним формуванням підтвердження дати подання скарги. Практичні наслідки для платників податків Для бізнесу зміни означають не лише спрощення документообігу, а й нові ризики: момент отримання ППР більше не залежить від факту ознайомлення, достатньо його доставки в електронний кабінет, тому посилання на затримку чи відсутність поштового повідомлення вже не працюватимуть. Пропуск 10-денного строку адміністративного оскарження для ППР, надісланих через електронний кабінет, матиме ті самі наслідки, що й для паперових документів, тож підприємствам варто запровадити щоденний моніторинг електронного кабінету, особливо за великої кількості операцій.​ Для ФОП ситуація є простішою: контролювати свої податкові рішення можна буде також через мобільний застосунок «Дія», синхронізований з електронним кабінетом платника. Вплив на судову практику Новий порядок, ймовірно, зменшить кількість спорів щодо належності вручення ППР, які раніше становили помітну частку адміністративних податкових справ. Водночас суди отримають нові завдання: оцінювати технічні збої роботи електронного кабінету, реальний доступ платника до нього та дотримання регламенту розміщення документів, що призведе до активного використання цифрових доказів — технічних логів, звітів, електронних сертифікатів та повідомлень про доставку Цифровізація як основа адміністративної реформи Оновлення порядку надсилання ППР є елементом ширшої стратегії цифрової податкової взаємодії до 2030 року, що передбачає поступову відмову від паперового листування між платниками та податковими органами. Новий порядок логічно продовжує розвиток Єдиного електронного кабінету платника, який має акумулювати всі повідомлення, реєстри й звітність у єдиному цифровому середовищі, скорочуючи витрати держави на поштові послуги, прискорюючи адміністрування й одночасно підвищуючи прозорість та вимоги до процесуальної дисципліни платників. Потенційні проблеми впровадження Попри оптимістичні очікування, варто враховувати низку потенційних складнощів: Не всі платники мають стабільний доступ до електронних сервісів (особливо в умовах воєнного стану чи у зонах з нестабільним інтернет-зв’язком). Можливі проблеми з автентифікацією користувачів через ЕЦП та Сервіс довірчих послуг під час пікових навантажень. Потрібна додаткова робота над змінами до процесуальних норм щодо строків вручення та оскарження. Необхідність адаптації внутрішніх IT-систем підприємств для автоматичного відстеження ППР. Ефективність нового порядку залежатиме від рівня технічної готовності самих податкових органів і швидкості реагування на технічні збої. Висновки Оновлений порядок надсилання податкових повідомлень-рішень є важливим етапом цифровізації податкового адміністрування, покликаним скоротити бюрократію, підвищити прозорість процедур і прискорити комунікацію між державою та бізнесом. Водночас нові правила підвищують вимоги до уважності платників: електронний кабінет перетворюється з допоміжного сервісу на повноцінне юридично значиме середовище, невід’ємне від процесів адміністрування податків. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із тлумаченням нових правил надсилання ППР, строками їх оскарження чи процедурою взаємодії з ДПС в електронному форматі, варто звернутися за консультацією до нашого податкового консультанта або юриста з досвідом супроводу податкових спорів. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/BL8jBRRsSTI?si=rtO6fKm3n1AdUKDF

Нормативна основа відповідальності ВЛК Процедура роботи ВЛК регламентується Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МОУ №402), яке вимагає фактичного, повного та об’єктивного медичного огляду кожної особи. ВЛК зобов’язана не лише формально зібрати підписи лікарів, а встановити конкретний діагноз, оцінити функціональний стан та зробити обґрунтований висновок про придатність на підставі медичної документації й результатів обстежень.​ Кодекс адміністративного судочинства України покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок довести правомірність своїх дій та рішень, а на суд — перевірити, чи діяла ВЛК в межах наданих повноважень і у спосіб, визначений законом. Відповідно до статті 19 Конституції, органи влади й посадові особи мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, що прямо поширюється і на ВЛК при ТЦК.​ Судовий підхід до формальних оглядів У рішенні адміністративного суду, яке лягло в основу висновку «формальний огляд та ігнорування скарг є підставою для скасування постанови ВЛК», суд констатував відсутність реального дослідження стану здоров’я позивача. Довідка ВЛК не містила відображення результатів огляду у вигляді діагнозу, не було даних про проведення необхідних досліджень, а медичні скарги й надані документи фактично проігноровано, що суд оцінив як неповний та неналежний медичний огляд.​ Аналогічні висновки простежуються в інших справах: суди визнають протиправними рішення ВЛК, коли не проведено огляд усіма необхідними спеціалістами, не враховано хронічні захворювання, не долучено медичні документи до справи чи відмовлено у додаткових обстеженнях. В окремих кейсах суди скасовують не лише рішення місцевої ВЛК, а й постанови Центральної ВЛК, якщо підтверджено упередженість, формальний характер оцінки та ігнорування доказів про реальний стан здоров’я.​ Ігнорування скарг як процедурне порушення Скарги особи на біль, обмеження рухливості, симптоми неврологічних, кардіологічних чи інших порушень — це не суб’єктивні «скарги заради мобілізаційної відстрочки», а юридично значимий елемент процедури огляду. Суд прямо зазначає, що відсутність реагування ВЛК на такі скарги, відмова у направленні на додаткові обстеження та неврахування наданих результатів діагностики є порушенням встановленого порядку проведення медичного огляду.​ Ігнорування звернень про повторний огляд або перегляд постанови ВЛК також кваліфікується як протиправна бездіяльність, що додатково свідчить про формальний підхід і стає самостійною підставою для втручання суду. За таких обставин суди застосовують статтю 2 КАС України, перевіряючи, чи були забезпечені критерії законності, обґрунтованості, пропорційності та належної мотивації рішень ВЛК.​ Наслідки: скасування постанови ВЛК і повторний огляд Класичний «пакет» наслідків, який застосовують адміністративні суди у спорах з ВЛК, складається з двох елементів: визнання постанови (або дій) ВЛК протиправною та її скасування; зобов’язання провести повторний, повний медичний огляд із урахуванням усіх скарг та медичних документів. У ряді справ суди прямо вказують на необхідність огляду всіма профільними спеціалістами, призначення додаткових обстежень і належної фіксації результатів у медичних документах, а іноді — на необхідність участі вищої ВЛК.​ Важливо, що суди не замінюють медичний висновок ВЛК власною оцінкою діагнозу, а лише усувають незаконне рішення і зобов’язують комісію діяти відповідно до закону та медичних стандартів. Для військовозобов’язаних це означає, що формально проведений огляд без реального вивчення скарг і стану здоров’я може бути ефективно оскаржений, а повторний огляд – шансом на об’єктивний висновок.​ Практичні висновки для захисту прав Судова практика підтверджує, що формальний медичний огляд при ТЦК та ігнорування скарг – не дрібні недоліки процедури, а істотні порушення, які впливають на висновок щодо придатності й тому ведуть до скасування постанови ВЛК. Ключовим для успішного захисту в суді є належна доказова база: повна медична документація, фіксація реальних скарг, звернення до ВЛК та ТЦК, копії заяв про повторний огляд, а також посилання на норми Положення №402 і практику адміністративних судів.​ Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із проходженням ВЛК, оскарженням постанови комісії, підготовкою медичних доказів чи судовим спором з ТЦК, доцільно звернутися до адвоката, який спеціалізується на військовому праві та має практичний досвід у таких справах. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/BL8jBRRsSTI?si=clE4VkaIFbUYTwyt

Гетманцев наполягає, щоб боді-камери стали обов’язковим елементом під час усіх перевірок і контактів податківців із бізнесом, перетворюючись з технічної новації на інструмент довіри та прозорості у відносинах між державою й бізнесом. Контекст і передумови ініціативи.  Український бізнес традиційно скептично ставиться до візитів податкових інспекторів, а післявоєнне відновлення економіки, пауза в реформах ДПС і зростання скарг на зловживання лише підсилили запит на прозорість державних інституцій. Уряд і Верховна Рада у 2024 році активізували цифровізацію фіскальних процесів — електронні акти перевірок, автоматизований ризик-орієнтований відбір платників, інтеграція відеофіксації — що формує нову систему «податкової безпеки», де боді-камери логічно покликані зменшувати суб’єктивізм і зловживання. Гетманцев наголошує, що подібна практика вже використовується в поліції, митниці, ДБР та НАБУ, захищаючи і громадян, і службовців, які отримують відеодокази у разі конфліктів чи звинувачень у перевищенні повноважень. Нормативна та технічна складова.  Ініціатива передбачає зміни до Податкового кодексу, які прямо зобов’яжуть посадових осіб ДПС фіксувати перевірки на відео та зберігати записи визначений строк, причому юристи наполягають на щонайменше річному терміні для потенційних судових спорів. Планується створення централізованої бази відеозаписів з обмеженим доступом для уповноважених підрозділів ДПС, Держаудитслужби, судових і правоохоронних органів, а також оснащення інспекторів технікою та затвердження внутрішніх інструкцій щодо етики й конфіденційності даних. Аргументи «за» Прозорість взаємодії. Відеофіксація мінімізує ризики тиску або корупційних дій, адже будь-який факт спілкування фіксується на камеру. Захист прав бізнесу. Підприємці отримують додатковий доказовий механізм у разі спору, зокрема під час оскарження результатів перевірки. Доказова база для внутрішніх розслідувань. Якщо скарги подаються на поведінку конкретних посадовців, боді-камери забезпечують об’єктивність оцінки. Психологічний ефект. Наявність запису дисциплінує обидві сторони, зменшує агресивні або емоційні реакції. Аргументи «проти» і критика Опоненти наголошують, що боді-камери не стануть «чарівною пігулкою» від зловживань без зміни кадрової культури, стандартів доброчесності та реальної відповідальності посадовців. Сумніви викликають і витрати на обладнання кількох тисяч інспекторів, інфраструктуру зберігання відео та захист даних у воєнних бюджетних умовах, а також ризики для комерційної та персональної інформації бізнесу, що потребують чітких правил обробки, анонімізації та використання відеозаписів у судах. Порівняння з міжнародним досвідом.  У низці країн, зокрема у Великій Британії, Канаді та Нідерландах, боді-камери давно застосовуються поліцією, митними та податковими інспекторами, а в Нідерландах відеофіксація виїзних перевірок стала стандартом ще з 2019 року, що допомогло зменшити кількість скарг і пришвидшити їх розгляд. Україна декларує намір орієнтуватися на такі моделі, але для успіху потрібна не лише технічна складова, а й інтеграція відеофіксації з ризик-орієнтованою системою відбору платників, щоб перевірки проводилися за прозорими критеріями, а не на розсуд окремих податківців. Вплив на податкову культуру.  Якщо ініціативу буде запроваджено повноцінно, вона може стати каталізатором формування нової культури податкового адміністрування. Коли бізнес розуміє, що його права під захистом, а перевіряючий не може діяти «поза камерою», рівень довіри до держави природно зростає. Однак важливо, щоб впровадження не перетворилося на формальність. Якщо боді-камери включатимуться лише частково або записи зникатимуть, довіра буде втрачена остаточно. Тут ключову роль має зіграти внутрішній аудит і зовнішній контроль парламентських та громадських структур. Юридична перспектива.  Юристи наголошують, що податковий інспектор як посадова особа державного органу має діяти максимально відкрито, а відеозапис може бути допустимим доказом у справах про перевищення повноважень чи порушення процедур перевірки. Водночас для судової практики принциповим стане єдиний підхід до автентичності записів — через технічне маркування (time-stamp, GPS‑координати) або єдиний реєстр фіксацій — а ініціатива Гетманцева за таких умов здатна перетворити податковий контроль із карального механізму на сервісну функцію держави, де інспектор і підприємець перебувають у більш рівних умовах інформаційного захисту. Політичний вимір.  Політичний аспект ініціативи також суттєвий: в умовах потреби відновлення довіри до інститутів та скорочення тіньової економіки боді-камери можуть стати символом «нової доброчесності влади». Для Гетманцева це не лише інструмент контролю, а й прояв політичної відповідальності — якщо держава вимагає прозорості від бізнесу, вона має першою демонструвати прозорість власних дій.Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із діяльністю податкових органів, підготовкою до податкових перевірок, відеофіксацією дій інспекторів чи оскарженням результатів перевірки, зверніться до наших фахівців для індивідуальної консультації. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/WU7J13eUo6U?si=fnqHoRgcz0Sm9AWy

Із кінця лютого 2026 року набирає чинності оновлений порядок надсилання податкових повідомлень‑рішень (ППР), ухвалений на виконання змін до ПКУ та підзаконних актів Мінфіну; його мета — цифровізувати комунікацію між ДПС і платниками, посилити доказову силу електронних документів і зменшити спори щодо вручення ППР. Раніше порядок вручення був спірним: податкова вважала ППР надісланим з моменту відправлення, а платники — лише з фактичного отримання, і суди переважно підтримували саме цю позицію, тому законодавець деталізував процедуру надсилання податкових рішень, щоб усунути відповідні колізії. Основні новації механізму.  Новий регламент визначає три рівнозначні канали для надсилання ППР: через електронний кабінет платника податків – основний і пріоритетний спосіб. Документ вважається врученим з моменту його надходження в кабінет та підтвердження доставки системою; засобами поштового зв’язку – рекомендованим листом із повідомленням про вручення; особисте вручення посадовій особі чи уповноваженому представнику під підпис. Ключове нововведення — посилення ролі електронного кабінету. Якщо раніше електронне надсилання розглядалося як додатковий варіант, тепер воно стає базовою моделлю комунікації. Відповідно, відсутність факту перегляду документу не звільняє платника від визнання його отриманим. Такий підхід аналогічний до електронного судочинства чи системи електронних повідомлень у сфері держзакупівель. Окремо уточнено, що якщо ППР направлено одночасно кількома способами (наприклад, через електронний кабінет і поштою), юридично значущим моментом вважається перша подія вручення, тобто дата, коли платник мав можливість ознайомитися з документом. Гарантії прав платника і строки на оскарження.  Гарантії прав платника і строки на оскарженняРеформа змінює порядок обчислення строків: 10 днів на адміністративне оскарження та 30 днів на подання позову тепер відліковуються з дати вручення ППР у будь-який законний спосіб, тож електронне повідомлення прирівнюється до паперового. Щоб уникнути правової невизначеності, платнику варто регулярно перевіряти електронний кабінет і в разі технічних збоїв фіксувати неможливість доступу (наприклад, зверненням до служби підтримки ДПС). Відповідальність за електронну необережність.  Новий порядок наближає податкову комунікацію до стандартів цифрової довіри, але водночас запроваджує «цифрову відповідальність» платника: ігнорування повідомлень чи відсутність моніторингу кабінету може призвести до визнання податкового зобов’язання узгодженим. Якщо платник не має належного електронного підпису або не забезпечив технічні умови для приймання електронних ППР, ризик неотримання повідомлень і наслідки такого недбальства покладаються саме на нього. Адміністративна та судова перспектива.  Очікується, що оновлений порядок зменшить кількість судових спорів про «належність вручення». Адміністративні суди традиційно ставали на бік платника, якщо ДПС не могла довести факт реального отримання рішень. Тепер, коли закон чітко визначає, що фіксація доставки електронного документу є доказом вручення, простору для маніпуляцій стане менше. Проте в практиці все ще можливі спори щодо належного автентифікування платника в системі, моменту формування квитанцій, наявності технічних помилок у системі ДПС. Судова практика, ймовірно, виробить орієнтири тлумачення цих моментів протягом 2026–2027 років. Практичні поради бізнесу й консультантам.  З урахуванням цифрового переходу радимо суб’єктам господарювання вже зараз: Перевірити актуальність електронних адрес і електронних підписів керівників. Забезпечити регулярний моніторинг повідомлень у кабінеті ДПС. Налаштувати внутрішню процедуру реагування на ППР — визначити відповідального за оперативне повідомлення бухгалтерії чи юридичного відділу. Зберігати системні квитанції про доставку або технічні повідомлення про збої. У випадку сумнівів — оперативно оскаржувати рішення, не чекаючи формальних нагадувань. Вчасна реакція дозволяє уникнути визнання податкового рішення узгодженим «за замовчуванням» і зберегти право на правовий захист. Електронні новації як частина ширшої цифрової стратегії. Оновлення процедури надсилання ППР — це елемент загальної цифрової політики держави, спрямованої на повну відмову від паперового документообігу у податкових правовідносинах до 2028 року. Вона гармонізується з європейськими регламентами щодо електронної ідентифікації (eIDAS) та підтвердження електронних транзакцій. Фактично Україна запроваджує власну модель «податкової діджиталізації», у якій кожна податкова дія має підтвердження електронним слідом. Це зміцнює довіру між державою і бізнесом, адже будь-який спір можна перевірити через технічні логи системи, а не через паперову переписку. Висновки.  З 26 лютого 2026 року електронна комунікація між платником та податковою стане обов’язковою та юридично самодостатньою, що підвищить прозорість і швидкість податкових процедур, але потребуватиме більшої уважності бізнесу. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням оновленого порядку надсилання ППР, його правовими наслідками чи процедурою оскарження, варто звернутися до податкового юриста або фахівця з адміністративного права для оцінки вашої ситуації та розробки стратегії захисту. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/6SQ28ZngqYY?si=3t4Y4H4DdUFAnbWE

Що таке корпоративний договір Корпоративний договір — це угода між учасниками товариства (іноді з третіми особами), у якій вони домовляються, як реалізовувати або обмежувати свої корпоративні права; фактично це приватний контракт співвласників, що не змінює статут, але деталізує механізми рішень і взаємодії. Корпоративний договір може визначати: спосіб голосування на загальних зборах (наприклад, узгоджене голосування щодо ключових рішень); порядок продажу або придбання часток (tag-along, drag-along, right of first refusal); механізми виходу з бізнесу, розподілу прибутку, управління прибутковими напрямами; правила призначення директора чи інших посадових осіб; санкції за порушення домовленостей, включно зі штрафами або обов’язковим продажем частки. Таким чином, корпоративний договір виконує роль «конституції довіри» між власниками, надаючи легальні рамки для врегулювання відносин, які виходять за межі статуту. Навіщо його укладати Основною причиною конфліктів між співвласниками є не розбіжності, а відсутність узгоджених правил: без чітких домовленостей дрібні суперечки переростають у корпоративні війни з судами, блокуванням рахунків і втратами репутації. Корпоративний договір дозволяє: Забезпечити прогнозованість рішень.Домовленості про порядок голосування чи пріоритетні позиції у стратегічних питаннях мінімізують ризики несподіваних рішень. Захистити міноритарних учасників.Для менших власників часток договір може гарантувати їх участь у прийнятті ключових рішень або право на викуп у разі зміни контролю. Створити стабільні умови для інвестора.Фонди чи партнери зазвичай вимагають наявність корпоративного договору як елемента корпоративного управління. Регулювати порядок виходу.Попередньо визначені умови exit стратегії зменшують токсичність розставання співвласників. Без такого договору будь-який спір перетворюється на боротьбу за контроль над формальними повноваженнями, тоді як з договором є механізм внутрішнього врегулювання. Юридичні особливості Підписання корпоративного договору не потребує нотаріального посвідчення, але має дотримуватись письмова форма. Учасники можуть також передбачити конфіденційність положень, що дозволяє приховати комерційно чутливі деталі. Водночас такі договори часто супроводжуються додатковими документами — меморандумом, опціонною угодою, договором купівлі-продажу частки тощо. Ключовим є те, що: корпоративний договір не змінює статут, але може покладати на учасників приватні обов’язки; угоди, укладені з порушенням корпоративного договору, не є автоматично недійсними — проте інша сторона може вимагати відшкодування збитків; суди визнають і захищають такі договори, проте ключова роль залишається у доказуванні намірів і фіксації порушення; договір може бути дво- або багатостороннім, і навіть передбачати участь третіх сторін (наприклад, інвестора без статусу учасника). Окремо варто зазначити, що корпоративний договір не підпадає під державну реєстрацію. Тобто його існування відоме лише сторонам та їхнім довіреним радникам. Ризики і типові помилки.  Як і будь-який юридичний документ, корпоративний договір може перетворитися на формальність або джерело нових проблем. Найчастіші помилки при його укладенні: Використання стандартних шаблонів.Без урахування бізнес-логіки компанії типовий текст лише фіксує загальні норми, не забезпечуючи реальних гарантій. Незбалансованість прав.Надмірна перевага мажоритарія може відлякати інвесторів або спричинити блокування роботи. Невизначені механізми виконання.Якщо договір не містить чітких наслідків за порушення, він не працює на практиці. Відсутність узгодженості зі статутом.Формальні колізії між документами створюють простір для судових спорів. Юристи радять розглядати корпоративний договір як «живий документ» — інструмент управління, який потребує оновлення при зміні структури власності, бізнес-моделі чи законодавства. Коли договір не потрібен Не кожен бізнес потребує корпоративного договору: за одного власника, вирішального контролю однієї особи чи у невеликих сімейних компаніях із високою довірою він часто надлишковий. Натомість такий договір потрібен там, де є потенційні розбіжності й потреба у формалізованих правилах взаємодії, тоді як за простої структури власності зазвичай достатньо чіткого статуту та прозорого управління. Чи варто укладати — практичний висновок Наявність корпоративного договору підвищує інституційну зрілість компанії і для бізнесу, що планує інвестиції, партнерство чи масштабування, є радше необхідністю, ніж опцією: він задає «юридичний етикет» у відносинах співвласників, визначаючи межі прав, обов’язків і поведінкові стандарти. Водночас його ефективність залежить не лише від тексту, а й від якості реальних домовленостей між людьми: жоден документ не замінить доброї волі, але добре складений договір допомагає уникнути дорогої ворожнечі. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із підготовкою чи виконанням корпоративного договору, — варто звернутися за професійною консультацією. Компетентний юрист допоможе адаптувати документ під ваш бізнес, зменшити ризики і забезпечити стабільність партнерських відносин. Автор – Світлана Круторогова, адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/BL8jBRRsSTI?si=xKhhs83v-hSEZsp3

Поняття «форс-мажор» (або обставини непереборної сили) в українському праві закріплене в статті 617 Цивільного кодексу України (ЦКУ) та деталізоване Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні». Форс-мажор – це надзвичайні та невідворотні обставини, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язання. Ключовими характеристиками є: надзвичайність (подія не є типовою чи передбачуваною); невідворотність (навіть за ретельної ділової поведінки сторони наслідки неможливо уникнути); причинно-наслідковий зв’язок між обставиною та неможливістю виконання конкретного зобов’язання. Сам факт виникнення складних обставин (зокрема, війни чи введення воєнного стану) не звільняє автоматично від відповідальності за невиконання договору. Необхідно довести, що зазначені події безпосередньо унеможливили виконання саме вашого обов’язку — постачання, оплати, виконання робіт тощо. Війна та воєнний стан як обставини непереборної сили Із 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан. Торгово-промислова палата України офіційно визнала військову агресію РФ проти України обставиною форс-мажору, що підтверджено відповідним загальним листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак цей лист не є індивідуальним документом, який автоматично звільняє кожного підприємця чи компанію від відповідальності за невиконання договору. Щоб скористатися правом на звільнення від відповідальності, суб’єкт господарювання повинен довести наявність форс-мажорного впливу саме на його діяльність. Наприклад, воєнний стан як загальнонаціональне явище існує для всіх, але: для одного підприємства це реальна перешкода (зруйновано склад, заблоковано логістику, мобілізовано ключових працівників); для іншого — лише ускладнення (затримка постачання, перебої з комунікацією), що не звільняє від виконання. Сертифікат ТПП України: призначення та процедура отримання Закон України «Про торгово-промислові палати» покладає на ТПП функцію засвідчення обставин непереборної сили. На підставі заяви суб’єкта господарювання палата може видати індивідуальний сертифікат форс-мажору. Процедура включає: подання письмової заяви з описом договору, зобов’язання, що не може бути виконане, та обставин, які перешкоджають виконанню; додавання підтвердних документів (договори, листування, докази руйнування майна, відсутність доступу до об’єкта, офіційні повідомлення органів влади тощо); розгляд заяви комісією ТПП і видача висновку (позитивного або відмовного). Варто враховувати, що сертифікат сам по собі не звільняє від зобов’язання — він лише підтверджує наявність обставин форс-мажору. Остаточну правову оцінку дає суд, аналізуючи зв’язок між обставиною та невиконанням. Судова практика під час війни.  Після початку повномасштабного вторгнення українські суди сформували низку важливих підходів: Необхідність конкретизації впливу. Сам факт воєнного стану або загальний лист ТПП не є достатнім доказом. Сторона має довести, що саме ці обставини зробили виконання договору об’єктивно неможливим (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 910/2188/21). Зміна місця постачання або відтермінування не вважаються підставами для автоматичного звільнення від відповідальності, якщо можливість виконати зобов’язання в іншій формі залишалась. Альтернативи виконання. Якщо сторона могла виконати зобов’язання іншим способом (наприклад, оплатити онлайн, альтернативно доставити продукцію тощо), то посилання на форс-мажор не приймається. Отже, судова практика доволі вимоглива: сертифікат ТПП — це лише частина доказової бази. Суди оцінюють обґрунтованість кожного випадку індивідуально. Договори у воєнних реаліях: як врахувати ризики.  У сучасних договірних відносинах сторони дедалі частіше передбачають спеціальні “воєнні” застереження як складову розділу про форс-мажор. Такі положення можуть включати: чітке визначення, що війна або воєнний стан визнаються форс-мажором; порядок повідомлення контрагента (строки, форма письмового повідомлення); наслідки для сторін (відстрочення виконання, право на розірвання договору без штрафів); порядок взаємного підтвердження документів (сертифікат ТПП, акт неможливості виконання тощо). Практика показує, що найбільш ефективно спрацьовують договори, які встановлюють гнучкі механізми відновлення виконання зобов’язань після усунення обставин. Це дозволяє уникнути спорів і зменшити юридичні ризики. Відповідальність і відшкодування збитків.  Звільнення від відповідальності за форс-мажору означає, що сторона не сплачує штрафи або пеню за невиконання, але не анулює самого обов’язку. Якщо дія обставин припинилась, зобов’язання має бути виконане у розумний строк. Водночас варто розрізняти: звільнення від відповідальності (ст. 617 ЦКУ); виправдання невиконання в суді при наявності доказів; розірвання або зміна договору на підставі істотної зміни обставин (ст. 652 ЦКУ). Для бізнесу це означає: навіть довівши форс-мажор, потрібно готуватися до відновлення виконання контракту, щойно це стане можливим. Міжнародні контракти.  У міжнародних договорах українські компанії часто стикаються з колізією між українським визначенням форс-мажору та міжнародними стандартами (наприклад, уніфікованими правилами ICC Force Majeure Clause 2020). Європейські контрагенти не завжди сприймають сертифікат ТПП як беззаперечний доказ. Тому українським експортерам варто: узгоджувати в контрактах юрисдикцію та застосовне право; визначати порядок доказування обставин непереборної сили; заздалегідь фіксувати процедуру повідомлення про неможливість виконання. Це допоможе уникнути ризику подвійного трактування зобов’язань та судових спорів у міжнародних арбітражах. Практичні поради бізнесу Оперативно документуйтеусі наслідки, що перешкоджають виконанню: фото руйнувань, накази про евакуацію, офіційні довідки тощо. Повідомляйте контрагентапро проблеми письмово та негайно після настання обставин. Звертайтеся до ТППлише за наявності реальної неможливості виконання, а не як превентивний захід. Оцінюйте альтернативні шляхи виконання(партнерські складські потужності, онлайн-розрахунки, зміна маршруту тощо). Підписуйте додаткові угоди, які фіксують призупинення або перенесення строків без штрафних санкцій. Висновок. Форс-мажор під час воєнного стану — це не формальність і не універсальний механізм, а складна юридична категорія, що потребує доказів причинного зв’язку, документального підтвердження та адекватної поведінки сторони; сам воєнний стан не звільняє від зобов’язань, а лише створює контекст для гнучкішої оцінки судом ситуації. Автор – Олександр Наконечний – адвокат, керівник практики корпоративного та господарського права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із застосуванням форс-мажорних положень у договорах, доведенням неможливості виконання зобов’язань чи отриманням сертифіката ТПП, звертайтеся за професійною юридичною консультацією . https://www.youtube.com/watch?v=WU7J13eUo6U&t=1s

Наприкінці року бізнес очікує на новий план‑графік, який показує, як ДПС вибудовує стратегію контролю: замість «тотальних» перевірок у пріоритеті платники з підвищеними ризиками. Після років мораторіїв та обмежень бізнес входить у більш гнучку й аналітичну модель контролю, де податкова переходить до ризикоорієнтованого підходу, спираючись на масиви даних з ЕРПН, РРО/ПРРО, банківської звітності, автоматичного обміну інформацією та галузевої аналітики. План‑графік на 2026 рік стає одним з ключових індикаторів цього переходу. Що означає “фокус на високих податкових ризиках” Хоча ризикоорієнтований підхід уже закріплений у Податковому кодексі та підзаконних актах, практичний зміст формулювання «високі податкові ризики» для бізнесу й надалі лишається доволі абстрактним. У 2026 році варто очікувати посилення уваги саме до таких напрямів: суттєві розбіжності між декларованими показниками та даними з інших джерел (митниця, банківські операції, дані контрагентів, міжнародний обмін інформацією); систематичне декларування збитків або мінімального прибутку при фактичному зростанні оборотів та активів; активне використання «ризикових» контрагентів, фіктивних операцій, нереальних постачань та «скруток» ПДВ; агресивні моделі податкового планування, зокрема з використанням нерезидентів, КІК, опосередкованої виплати дивідендів і роялті; галузі, що традиційно вважаються чутливими до тіньових схем – торгівля паливом, металобрухтом, високорентабельний імпорт, IT-сектор з елементами оптимізації, будівництво, аграрний сектор з великим обігом готівки. По суті, ДПС зосереджує ресурс не на формальних «галочках», а на платниках з найбільшим потенціалом донарахувань, що в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів логічно зміщує акцент на ефективність кожної перевірки. Як формується план-графік та чому хтось «потрапляє в список».  Узагальнено її можна описати так: Аналітика декларацій і звітності.Автоматизовані системи ДПС виявляють нетипові або підозрілі патерни: різкі стрибки податкового кредиту, аномальне співвідношення доходів і витрат, системні уточнення декларацій «з мінусом», зміну моделі діяльності без економічного обґрунтування. Перехресна звірка даних.Перевіряються кореляції між вашими показниками й даними контрагентів, митних органів, фінансових установ, органів статистики. Будь-які сталі розбіжності можуть підвищити «ризиковий рейтинг» платника. Інформація з міжнародних джерел.Все більшу роль відіграє автоматичний обмін податковою та фінансовою інформацією за стандартом CRS, дані про КІК, структури володіння за кордоном, виплату пасивних доходів (дивіденди, проценти, роялті) на користь нерезидентів. Галузеві підходи.Для окремих секторів (наприклад, паливо, агро, будівництво, e‑commerce) ДПС використовує власні «профілі ризику», засновані на середньогалузевих показниках рентабельності, рівні заробітних плат, обсягах готівкових розрахунків тощо. Попередня історія взаємин з податковими органами.Часті перевірки, значні донарахування в минулі роки, судові спори, відмова надавати документи або допускати до перевірки – усе це збільшує ймовірність повторного включення до плану. Для бізнесу важливо не лише перевірити сам факт потрапляння до плану-графіка, а й чесно оцінити: за які саме показники чи операції підприємство могло отримати «червоний прапорець» у податкової. Воєнний контекст: чи буде більше перевірок у 2026 році.  Воєнний контекст і надалі визначатиме податковий контроль: держава прагнутиме додаткових надходжень без підвищення ставок, але уникатиме надмірного тиску на сумлінний бізнес. План‑графік перевірок на 2026 рік, імовірно, не повернеться до довоєнних обсягів, зате зростуть якість перевірок і глибина аналізу, оскільки ДПС ширше застосовує аналітичні інструменти. Окремий фокус буде на компаніях, що виглядають стабільними або зростають під час війни, але декларують мінімальні податки, для яких статус «високого» податкового ризику стає практично неминучим. Які платники в зоні підвищеної уваги.  У 2026 році можна виділити кілька умовних груп платників, для яких ризик планової документальної перевірки буде вищим за середній: Великий бізнес та групи компаній з розгалуженими ланцюгами постачання, операціями з нерезидентами та внутрішньогруповим ціноутворенням. Платники ПДВ з активними «ланцюжками» та значним обсягом податкового кредиту, особливо за операціями з контрагентами, що мають ознаки ризиковості. Бізнес із високою часткою готівкових розрахунків, у тому числі роздрібна торгівля, громадське харчування, окремі сегменти послуг. Компанії з регулярними збитками або нульовою рентабельністю, які при цьому активно інвестують, мають суттєві активи або зростаючий штат персоналу. Платники з міжнародною компонентною, включно з володінням іноземними компаніями, КІК, рахунками за кордоном, операціями з криптоактивами. Це не означає, що всі такі суб’єкти обов’язково опиняться у плані. Але саме ці фактори часто стають вирішальними при розподілі ресурсів ДПС. Стратегія захисту: що варто зробити вже зараз.  Для платників, які прагнуть мінімізувати ризики донарахувань, доцільно: Провести внутрішній податковий аудит ключових податків.Особливу увагу варто приділити ПДВ, податку на прибуток, ПДФО та військовому збору, ЄСВ, а також операціям з нерезидентами та виплатам пасивних доходів. Оцінити «історію ризику» компанії.Проаналізуйте попередні акти перевірок, судові рішення, запити ДПС, блокування податкових накладних, ризикових контрагентів. Це допоможе зрозуміти, де саме податкова може шукати «слабкі місця». Перевірити структуру контрагентів.Наявність постійно повторюваних «сумнівних» партнерів, технічних компаній, ФОП, які фактично виконують функції найманих працівників, – усе це класичні мішені для донарахувань. Документально посилити реальність операцій.Належні договори, первинні документи, акти, специфікації, технічні завдання, листування, логістичні документи, підтвердження ринкового характеру цін – це перша лінія захисту в будь-якій перевірці. Переглянути моделі міжнародного структурування.З урахуванням обміну інформацією CRS, правил КІК та «ділової мети» старі схеми оптимізації можуть створювати більше ризиків, ніж економії. До 2026 року варто привести структуру у відповідність до актуальних підходів. Підготувати «досьє платника» для перевірки.Це може бути внутрішній пакет документів і пояснень, який міститиме стислий опис бізнес-моделі, структуру групи, ключові договори, політику трансфертного ціноутворення, позицію щодо спірних операцій. Такий підхід дозволяє зустріти перевірку в максимально контрольованому форматі. Чому важливо діяти проактивно.  План-графік перевірок на 2026 рік – це не просто список компаній, які «пощастило» або «не пощастило» побачити своє ім’я у відкритому реєстрі. Це відображення того, як держава бачить ризики вашого бізнесу. І чим раніше компанія почне працювати з цими ризиками, тим менше шансів на конфліктний сценарій із донарахуваннями, штрафами й блокуванням операцій. Проактивна позиція означає: не чекати запиту чи наказу про перевірку, а самостійно ідентифікувати слабкі місця; фіксувати свою податкову позицію ще до виникнення спору (у внутрішніх меморандумах, листах-роз’ясненнях, комунікації з контрагентами); розглядати податкові ризики як елемент загальної стратегії управління бізнесом, а не як «разову проблему», яку потрібно вирішити лише в момент перевірки. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із плановими податковими перевірками, оцінкою податкових ризиків чи підготовкою до взаємодії з контролюючими органами, звертайтеся за професійною консультацією — своєчасний аналіз ситуації допоможе зменшити ризики донарахувань та захистити інтереси вашого бізнесу. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/WU7J13eUo6U?si=ryGKhvVegnK9cLhR

Обмін податковою інформацією між країнами перестав бути поодинокою практикою або реакцією на конкретні запити. Сьогодні це стабільна міжнародна інфраструктура, у межах якої податкові органи взаємодіють на постійній основі. Ключову роль у формуванні цієї системи відіграє Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) та Global Forum on Transparency and Exchange of Information for Tax Purposes. Саме в межах цих інституцій були розроблені єдині міжнародні стандарти, які визначають правила збору, передачі та використання податкової інформації. Що таке автоматичний обмін податковою інформацією Базовим елементом міжнародного обміну є Common Reporting Standard (CRS) — стандарт автоматичного обміну фінансовою інформацією. Його логіка проста: фінансові установи (банки, інвестиційні компанії, фінансові сервіси) збирають інформацію про рахунки та фінансову активність осіб, які є податковими резидентами інших держав. Далі ця інформація передається до податкового органу країни, де знаходиться фінансова установа, а звідти — автоматично до податкового органу країни податкового резидентства особи. Важливо розуміти: це не ручний процес і не індивідуальне рішення конкретного податківця. Це стандартизований, регулярний і технічно автоматизований обмін, у якому сьогодні беруть участь понад сто юрисдикцій. Практика окремих країн: як це працює в реальності.  Щоб автоматичний обмін не сприймався як абстрактна теорія, варто подивитися на практику країн, де ця система давно є частиною фінансової реальності. Велика Британія У Великій Британії стандарт CRS діє вже кілька років. Фінансові установи регулярно передають інформацію про рахунки та інвестиції нерезидентів у межах міжнародного автоматичного обміну. У правозастосовній практиці це означає, що податкові органи інших країн отримують структуровані дані про доходи та фінансову активність своїх резидентів за кордоном. Швейцарія Швейцарія пройшла суттєву трансформацію — від традиційної моделі банківської закритості до повноцінної участі в міжнародній системі податкової прозорості. Передача інформації про рахунки нерезидентів у межах автоматичного обміну сьогодні є стандартною практикою і частиною міжнародних зобов’язань країни. Австралія Австралія використовує CRS як інструмент формування повної податкової картини осіб, які мають міжнародну фінансову діяльність. Дані, отримані через автоматичний обмін, інтегруються в аналітичні системи Australian Taxation Office та використовуються для комплексного податкового аналізу. У всіх цих країнах автоматичний обмін — це не експеримент і не тимчасова ініціатива. Це стабільна системна практика, яка щороку розширюється. Новий рівень прозорості: що змінюється сьогодні Сучасний обмін податковою інформацією вже не обмежується лише банківськими рахунками. Система поступово охоплює ширший спектр фінансових інструментів, включно з інвестиційними структурами та криптоактивами. Це означає перехід на якісно новий рівень прозорості, де податкові органи отримують не фрагментарні дані, а цілісну картину міжнародної фінансової діяльності особи. Йдеться не про контроль заради контролю, а про зміну логіки функціонування глобальної фінансової системи, у якій прозорість стає базовим стандартом. Висновок Обмін податковою інформацією між країнами сьогодні — це не новина одного дня і не короткостроковий тренд. Це довгостроковий процес, який формує нові правила гри для бізнесу, інвесторів та фізичних осіб з міжнародними активами. У цій реальності ключову цінність має не реакція на події, а розуміння механізмів і напрямків розвитку міжнародної податкової системи. 🔹 Якщо у вас є рахунки за кордоном, іноземні компанії, криптоактиви або міжнародні інвестиції, питання вже не в тому, чи працює обмін податковою інформацією, а в тому — як виглядає ваша фінансова структура з точки зору цієї системи. Саме з цього починається професійна юридична розмова — спокійна, стратегічна і на випередження. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/6mvp4NYxBeM?si=FRoukt3Z4yB3AEW3

З 1 січня 2025 року для ФОП закінчується «особливий режим» воєнного часу: повертається обов’язкова сплата ЄСВ за себе, причому у підвищеному розмірі. Паралельно дорожчають і інші обов’язкові платежі, тож рік багато хто почне з перегляду бізнес‑моделі, а не лише з новорічних планів.​ Держава зафіксувала мінімальну зарплату на рівні 8 000 грн, а це означає мінімальний ЄСВ 1 760 грн на місяць для кожного підприємця, навіть без доходу. Одночасно збільшується максимальна база для нарахування ЄСВ до 20 мінімальних зарплат (160 000 грн), що важливо для тих, хто показує високі обороти або офіційно платить собі великі суми.​ Що саме зростає для ФОП Ключова зміна — обов’язкова сплата ЄСВ усіма ФОП без пільг, які діяли під час воєнного стану. Мінімальний внесок становить 22% від мінімальної зарплати, тобто 1 760 грн на місяць у 2025 році.​ Для єдиного податку орієнтиром лишається прожитковий мінімум і мінімальна зарплата. Податківці вже оприлюднили інфографіку: для ФОП 1‑ї групи єдиний податок складає близько 302,8 грн на місяць (10% від прожиткового мінімуму працездатних осіб), плюс ЄСВ 1 760 грн. Для 2‑ї групи ставка єдиного податку сягає близько 20% від МЗП (орієнтовно 1 600 грн), що разом із ЄСВ формує понад 3 300 грн щомісячного мінімального навантаження.​ Додатковий «сюрприз» — військовий збір Ще один важливий момент — поява для ФОП обов’язкового військового збору у фіксованому форматі. Для підприємців 3‑ї групи загальне щомісячне податкове навантаження (ЄСВ + авансові платежі + військовий збір за новими правилами) вже зараз оцінюється експертами як майже втричі вище, ніж у 2024 році при тих самих обсягах доходу.​ Фактично, навіть у «нульовому» місяці, коли доходу немає, ФОП повинен буде сплатити щонайменше мінімальний ЄСВ, а для окремих категорій — ще й військовий збір. Це повністю змінює логіку утримання «сплячих» ФОП-ів, які раніше майже нічого не коштували власнику.​ Хто ризикує найбільше Найвразливішими стають ФОП 1‑ї групи з мінімальним оборотом і сезонним бізнесом — дрібна торгівля, побутові послуги, локальні ринки. Для них додаткові 500–800 грн на місяць вище звичних платежів — це часто межа доцільності існування ФОП взагалі.​ ФОП 2‑ї групи теж отримують суттєво більше фіксованих витрат і змушені або підвищувати ціни, або скорочувати витрати (оренду, персонал, рекламу). Для 3‑ї групи, особливо в ІТ та креативних індустріях, підвищення відчутне, але в структурі їхніх доходів воно менш критичне — однак тренд на «вирівнювання» з найманими працівниками стає очевидним.​ Чим це загрожує ринку Експерти вже попереджають про ризик масового закриття або «заморожування» ФОПів у 2025 році. Зростання фіксованих платежів при нестабільному попиті штовхає частину підприємців або в тінь, або у формат неофіційної самозайнятості без реєстрації.​ Додатковий ефект — подорожчання послуг: частину податкового навантаження підприємці неминуче перекладуть на кінцевого споживача. У результаті підвищення податків і внесків стає не лише фіскальним, а й інфляційним фактором.​ Що варто зробити вже зараз Реакція «просто платити більше» — найгірший варіант для бізнесу без аналізу. Варто:​ Перерахувати фінмодель з урахуванням нових мінімальних платежів (ЄСВ, єдиний податок, військовий збір).​ Оцінити доцільність перебування саме у вашій групі ФОП, а також варіанти переходу або тимчасового закриття.​ Зафіксувати календар сплати, щоб уникнути штрафів при простроченні — особливо за ЄСВ.​ Переглянути ціноутворення та структуру витрат, щоб не «з’їсти» все підвищенням податків із власної маржі.​ Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та житлового права Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із правильністю нарахування податків, сплатою ЄСВ чи вибором податкової групи, звертайтесь за детальною консультацією — можна розібрати вашу ситуацію по цифрах і зрозумілою мовою показати, який варіант буде вигіднішим саме для вас. https://youtu.be/WU7J13eUo6U?si=3zgmNvoGPfjsy5nb

У період глобалізації та дистанційної зайнятості дедалі більше українців отримують доходи з-за кордону — від роботи з іноземними компаніями, інвестицій, оренди нерухомості чи дивідендів. Водночас оподаткування таких доходів часто залишається невизначеним, що створює ризики донарахувань, штрафів і спорів із податковими органами. У статті розглядається, що вважається іноземним доходом, хто має його декларувати, як уникнути подвійного оподаткування та на що звернути увагу при заповненні декларації про майновий стан і доходи. Поняття іноземного доходу Відповідно до підпункту 14.1.55 Податкового кодексу України (ПКУ), іноземним вважається будь-який дохід, отриманий платником з джерел за межами України. До таких джерел належать зарплата, дивіденди, роялті, орендна плата, прибуток від підприємницької діяльності, інвестиційний прибуток, відсотки на банківських рахунках, пенсії, виграші, спадщина тощо. При цьому неважливо, у якій валюті отримано дохід — доларах, євро чи навіть у криптовалюті. Для цілей оподаткування такі доходи підлягають перерахунку у гривню за офіційним курсом НБУ на дату їх отримання. Хто повинен декларувати іноземні доходи.  Обов’язок декларувати іноземні доходи покладається на фізичних осіб — резидентів України. Поняття «резидент» має чіткі критерії у ПКУ: особа має місце проживання в Україні; або центр життєвих інтересів знаходиться в Україні (сім’я, майно, бізнес); або особа перебуває в Україні понад 183 дні протягом року. Якщо особа відповідає хоча б одному із зазначених критеріїв, вона вважається податковим резидентом і повинна задекларувати всі свої світові доходи, незалежно від того, де вони отримані. Для нерезидентів України діє інше правило: вони сплачують податки лише з доходів, джерело яких знаходиться в Україні. Декларування та сплата податку.  Податкові зобов’язання з іноземних доходів визначаються під час подання річної декларації про майновий стан і доходи. Термін подання — до 1 травня року, що настає за звітним, а сплата податку — до 1 серпня. Розмір податку стандартний для доходів фізичних осіб: податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) — 18%; військовий збір — 1,5%. Водночас у випадку, якщо між Україною та країною, де отримано дохід, діє Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, платник має право зменшити суму українського податку на суму фактично сплаченого податку за кордоном. Для цього необхідно мати належний підтвердний документ — довідку від іноземного податкового органу про сплату податку. Документ повинен бути легалізований (апостильований) та перекладений українською мовою. Уникнення подвійного оподаткування.  Україна має угоди про уникнення подвійного оподаткування з понад 70 країнами, які визначають, яка держава оподатковує певний дохід і дозволяють зараховувати сплачений за кордоном податок. Наприклад, із дивідендів від американської компанії США утримує 10–15% податку, а в Україні цей дохід також оподатковується, але сплачена в США сума зараховується в рахунок українського податкового зобов’язання. Важливо мати документальне підтвердження сплати податку за кордоном, інакше зарахування не проводиться. Особливості щодо різних категорій доходів Зарплата або фріланс-доходи.Багато українців працюють дистанційно на іноземних замовників. Навіть якщо замовник платить у валюті на Payoneer або Wise, це вважається іноземним доходом і має бути задеклароване в Україні. Інвестиційний прибуток.Продаж акцій або криптовалют за кордоном — типова ситуація. При цьому визначення прибутку здійснюється виходячи з різниці між доходом від продажу та документально підтвердженими витратами на їх придбання. Дивіденди.Якщо український резидент володіє корпоративними правами або акціями іноземної компанії, отримані дивіденди теж є об’єктом оподаткування. Пасивні доходи — відсотки, оренда, роялті.Ці доходи оподатковуються за загальною ставкою, хоч іноді міжнародні конвенції передбачають пільгові умови. Визначення курсу валюти та доказова база.  Важливо пам’ятати, що всі іноземні доходи перераховуються у гривні за курсом НБУ на дату їх фактичного отримання. Якщо дохід зараховується на іноземний рахунок кілька разів протягом року, для кожної операції застосовується окремий курс. Податкові органи мають право вимагати підтвердження надходження коштів (виписки з банківських рахунків, договори, інвойси, платіжні доручення). Ненадання таких документів може призвести до донарахувань або навіть штрафів. Практичні поради Збирайте та зберігайте всі документи, що підтверджують отримання та оподаткування іноземного доходу. Перевіряйте, чи уклала Україна договір про уникнення подвійного оподаткування з країною, де ви отримали дохід. Якщо працюєте на іноземного замовника, оформіть договір офіційно — це важливо для правильного визначення бази оподаткування. Не відкладайте декларування до останнього дня — підготовка документів і легалізація довідок може зайняти кілька тижнів. У разі сумнівів — зверніться до податкового консультанта або юриста з міжнародного оподаткування. Висновок.   Система оподаткування іноземних доходів в Україні базується на принципі резидентності: усі доходи українського резидента з-за кордону підлягають декларуванню в Україні. Міжнародні угоди дають змогу уникнути подвійного оподаткування за умови належного документального підтвердження та своєчасного подання декларації. Ігнорування цих вимог може призвести до значних штрафів і навіть кримінальної відповідальності, тому важливо завчасно оцінювати податкові ризики і відповідально підходити до декларування. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. Якщо у вас виникли питання або проблеми, пов’язані із оподаткуванням іноземних доходів, зверніться до фахівців — професійна консультація допоможе уникнути помилок та захистить ваші фінансові інтереси. https://youtu.be/WU7J13eUo6U?si=3zgmNvoGPfjsy5nb