Ім'я автора:admin

Соціально-економічне підґрунтя реформиПенсійна система України тривалий час перебувала у стані хронічного дефіциту й структурної нерівності. Зі стрімким старінням населення, збільшенням навантаження на працююче населення, обмеженою кількістю платників ЄСВ (єдиного соціального внеску) та значною армією пенсіонерів, питання модернізації пенсійної системи стало гостро першочерговим для державної політики. Особливої актуальності проблема набула під час воєнного стану та у період фінансових обмежень, коли фінансова стійкість соціальних інституцій під загрозою. Мета та ідеологія пенсійної реформиГоловна мета запланованої реформи — забезпечення більшої справедливості та стійкості системи, захисту гідного рівня життя для літніх людей, а також скорочення дефіциту Пенсійного фонду. Міністерство соціальної політики запропонувало концепцію, яка має три засадничі напрями: зміна механізмів солідарної системи, введення накопичувального рівня та реформа спеціальних (привілейованих) пенсій. Ключові елементи анонсованих змін— Солідарна система.Передбачається посилення прямої залежності розміру пенсії від сплаченого внеску: чим більше, довше й легально працівник працював, тим більшою буде виплата. Пенсія складатиметься з базової (залежної від мінімальної зарплати) та страхової (від кількості “пенсійних балів”) частин.— Накопичувальна система. До кінця 2025 року планується впровадження обов’язкового другого (накопичувального) рівня. Передбачається, що всі працюючі молодше 55 років і роботодавці зобов’язано сплачуватимуть додаткові внески — від 1% до 2% від заробітної плати. Держава довкладатиме таку ж суму на паритетних засадах. Кошти накопичуватимуться на індивідуальних пенсійних рахунках і будуть доступні після досягнення пенсійного віку.— Реформа спеціальних пенсій. Заплановано припинити практику “гіпертрофованих” спецпенсій для окремих категорій, натомість ввести професійні пенсії, що визначатимуться трьома складовими: базова, варіабельна (залежна від стажу та внесків), професійна — і фінансуватимуться з різних джерел. Нові підходи до розрахунку пенсійРозглядатиметься формула, при якій розмір виплати визначатиметься сумою сплачених внесків і стажем. Діятиме бальна система, в якій стаж та розмір ЄСВ конвертуються у “пенсійні бали”. Заплановано спростити систему надбавок та доплат, впровадити єдину базову складову (не менше 30% від мінімальної зарплати в країні). Пенсія зростатиме за відстрочку виходу на пенсію понад мінімальний вік. Підвищення прозорості та боротьба з привілеямиОсоблива увага реформи — скороченню пенсій, що суттєво перевищують середній рівень, через застосування гнучких коефіцієнтів. З 2025 запроваджено спеціальні зниження (до 0,1) для пенсій, що перевищують у 4+ рази середню по країні або 10 і більше прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.Запровадження електронних облікових систем та прозорих механізмів прийняття рішень має на меті унеможливити “ручне” призначення надвисоких виплат. Дискусійні питання, ризики й очікуванняЗапровадження накопичувальної системи у країні зі слабкою інституційною довірою і незначним рівнем заощаджень викликає обережність серед експертів. Критики прогнозують можливе зменшення “чистої” зарплати у зв’язку з підвищенням відрахувань, а також ризики інфляції, недовіри до державних інвестиційних фондів і ймовірності невиконання зобов’язань у випадку суттєвої девальвації гривні чи надзвичайних державних ситуацій. Окрема дискусія йде про заплановані нові професійні пенсії для військових, поліції та державних службовців. Запровадження чіткого зв’язку між внесками та виплатою має підвищити справедливість і знизити соціальну напругу. Реакція суспільства та експертної спільнотиПенсіонери та профспілки позитивно сприймають ініціативу спростити й уніфікувати підходи до розрахунку пенсіонних прав та знизити кількість “особливих” статусів. Фахівці з макроекономіки стримано вітають спробу диверсифікувати джерела фінансування пенсій — у разі стабілізації економіки, накопичувальна система може служити довгостроковим джерелом інвестицій для країни. Водночас багато українців ставляться до реформи насторожено через негативний досвід інфляції, знецінення вкладень, корупційні скандали у фінустановах та нестачу якісної комунікації щодо деталей змін. Перспектива впровадження та ключові датиПенсійну реформу уряд планує розпочати поетапно вже з 2025 року, хоча низка експертів та частина народних депутатів попереджає: парламент може розглянути законопроєкт із затримкою. Початковий запуск накопичувальної системи заплановано на другу половину року — після ухвалення відповідних законодавчих змін.Проте пенсійна реформа має стати процесом поступовим, що вимагатиме від суспільства терпіння, а від держави — прозорості й гарантій достовірності обліків та накопичень. ВисновкиАнонсована пенсійна реформа є логічною відповіддю на демографічні, економічні й соціальні виклики сучасної України. Система переходить від надмірно ускладненої, привілейованої та дефіцитної моделі до прозорої, багаторівневої, залежної від внесків та стажу. Реформа спрямована на перерозподіл навантаження між поколіннями, забезпечення довгострокової стійкості Пенсійного фонду, справедливість щодо платників і скорочення можливостей для зловживань. Проте її успіх залежатиме від якості інституцій, довіри громадян, економічної стабільності і політичної волі до послідовних перетворень Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=VJ2fI0qCa9MyMceS

Система оподаткування в Україні передбачає можливість повернення частини сплаченого податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у вигляді податкової знижки. Це – поширена світова практика соціальної підтримки громадян, яка дозволяє компенсувати частину витрат на визначені державою цілі. Останні зміни податкового законодавства деталізували перелік витрат, за якими громадяни можуть отримати знижку, а також процедури подання декларації. Ця стаття детально розкриває питання, хто і в яких ситуаціях має право на податкову знижку та як скористатися цим правом у 2025 році. Правова основа податкової знижки Поняття і механізм надання податкової знижки закріплені у статті 166 Податкового кодексу України. Знижка розглядається як сума (визначена та підтверджена документально), на яку дозволяється зменшити річну оподатковувану базу. Тобто, сплачений ПДФО може частково повертатися платнику, якщо той у звітному році поніс витрати за передбаченими напрямками. Хто має право на податкову знижку Право на знижку мають громадяни України – фізичні особи, які: отримували дохід у вигляді заробітної плати або прирівняних доходів, з яких справно сплачували ПДФО; у звітному році фактично несли витрати, визначені Податковим кодексом; мають ідентифікаційний (реєстраційний) номер платника податків; могуть підтвердити ці витрати відповідними документами. Важливо: отримувачами знижки не можуть бути військовослужбовці (їхнє грошове забезпечення не є заробітною платою у сенсі ПКУ), особи, які не мають офіційного доходу у вигляді зарплати із сплатою ПДФО, та ті, хто не може документально підтвердити свої витрати. Перелік витрат, які дають право на знижку Ось основні напрями витрат, на які дозволяється отримати податкову знижку у 2025 році (за витратами 2024 року): Відсотки по іпотечному кредиту, якщо житло визначене як основне місце проживання. Благодійні внески та пожертвування зареєстрованим неприбутковим організаціям. Витрати на оплату навчання в українських закладах освіти (будь-якої форми власності) — як своє, так і дітей або інших членів сім’ї першого ступеня споріднення. Внески за договорами довгострокового страхування життя та пенсійні внески за недержавним пенсійним забезпеченням. Суми, сплачені за допоміжні репродуктивні технології або державні послуги, пов’язані з усиновленням. Витрати на переобладнання транспортного засобу для використання альтернативного палива. Витрати на придбання доступного житла за державними програмами, погашення льготного іпотечного кредиту. Орендна плата за житло (тільки для внутрішньо переміщених осіб, що не мають власного житла). Витрати на придбання акцій компаній-резидентів Дія Сіті — виключно за певних умов. Особливий порядок діє для знижки за навчання: компенсувати частину витрат можуть як сам студент, так і його батьки, чоловік або дружина, якщо вони офіційно працюють і сплачують ПДФО. Форма навчання, вік дитини, ступінь здобутої освіти та форма власності вишу не мають значення. Які витрати не знижують ПДФО Не включають до податкової знижки витрати, здійснені за рахунок бюджету або роботодавця, витрати за кордоном (крім окремих випадків), а також ті, що не підтверджені відповідними документами. Також знижка не переноситься на наступні роки — якщо заяву не подано вчасно, право на знижку за минулий рік втрачається. Як оформити та отримати податкову знижку – покроковий алгоритм Збір документів. Копії платіжних документів (квитанції, чеки, платіжні доручення); Договора про відповідні послуги чи придбання (наприклад, з навчальним закладом, банком, страховою компанією тощо); Документи, що підтверджують ступінь споріднення (якщо витрати спрямовані на дітей чи інших осіб). Копія ідентифікаційного коду та паспорта. Заповнення декларації про майновий стан і доходи. Декларація подається за минулий рік. Тобто, у 2025 році – за витратами 2024 року. Зверніть увагу на правильність заповнення розділів щодо витрат, які підлягають знижці. Подача декларації: Особисто в податковому органі за місцем реєстрації; Поштою із повідомленням про вручення; Через електронний кабінет платника податків (із електронним підписом). Очікування рішення. Після перевірки документів податкова служба здійснює перерахунок; Відповідна сума повертається на банківський рахунок платника. Строк подачі заяви на податкову знижку Документи необхідно подати з 1 січня до 31 грудня року, що настає за звітним. Тобто, за витратами 2024 року звертатись варто у 2025 році до 31 грудня. Пропущення строку позбавляє права повернути ПДФО за цей період. Розміри та обмеження Розмір повернення залежить від виду витрат та встановлених лімітів у Податковому кодексі. Зокрема, для знижки за сплату орендної плати для ВПО діє ліміт – не більше 30 мінімальних зарплат на рік (у 2024 це 213,000 гривень). Для страхування життя та недержавних пенсій також діють певні обмеження на суму витрат. Благодійні внески мають встановлені межі частки доходу. Типові помилки та відповіді на запитання Поширені помилки – подання неповного пакету документів, зазначення витрат, що не підлягають знижці, оформлення декларації не до кінця поточного року. Важливо підтвердити усі витрати первинними документами й надати копії разом із декларацією. Висновок Механізм податкової знижки дозволяє українцям частково повернути сплачений ПДФО і таким чином заощадити на важливих витратах – навчання, іпотека, страхування, благодійність тощо. Оформлення знижки не є складною бюрократичною процедурою, але потребує уважності та збирання документів. Громадянам варто стежити за змінами в законодавстві та не пропускати строків подання декларації, щоб скористатися законною фінансовою підтримкою держави. Варто завчасно консультуватися з податковими консультантами або скористатися сервісами електронного кабінету платника, щоб уникнути помилок і забезпечити повернення належної суми ПДФО протягом законодавчо визначених строків. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=SUJBBUVggyD6Du2O

Улітку 2025 року в Україні відчутно змінилася практика оповіщення військовозобов’язаних щодо мобілізації: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) отримали можливість офіційно направляти повістки поштою. Новий порядок закріплено постановою Кабінету Міністрів №916 від 30 липня 2025 року, що спричинило жваве обговорення як у професійній правничій спільноті, так й у суспільстві загалом. Законодавче підґрунтя і мотивація змін Згідно з попереднім порядком, “бойові” повістки про направлення до місця проходження військової служби вручали особисто та під підпис після проходження військово-лікарської комісії. Однак у сучасних умовах обмеження мобільності населення, значної міграції чоловіків, а також потреби підвищення ефективності оборонних процесів, держава впровадила нові інструменти, що дозволяють дістати офіційне повідомлення максимально широкому колу осіб. Тепер повістка вважається врученою, якщо її направлено рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Це відповідає тенденціям автоматизації обліку військовозобов’язаних, до речі, більшість повісток формується через електронний кабінет військовозобов’язаного, підписується уповноваженою особою і відправляється Укрпоштою. Кому надсилають повістки поштою За новим порядком, повістки рекомендованим листом можуть отримати військовозобов’язані та резервісти, щодо яких завершено медичне обстеження та, за потреби, професійно-психологічний відбір. Це стосується тих, у кого немає чинної відстрочки від призову, а також тих, хто оновив свої дані у системі «Резерв+», і адреса перебування є актуальною. Повістки не надсилають лише за кордон, оскільки механізм фіксації вручення діє в межах країни. Технічна процедура відправлення, вручення і фіксації Повістка формується в електронному реєстрі, підписується начальником ТЦК. Документ надсилається рекомендованим листом із зазначенням детального опису вкладення і повідомленням про вручення. Адресат отримає або поштове повідомлення у скриньку, або телефонний дзвінок від пошти. У разі відсутності адресата поштар робить відповідну позначку, лист повертається ТЦК. Юридично навіть факт відмови чи відсутності за адресою прирівнюється до вручення. Військовозобов’язаний має від 7 до 14 днів (термін залежить від місця проживання) на виконання вимог повістки та явку до ТЦК і СП. Ігнорування листа, небажання отримувати рекомендоване відправлення офіційно вважається ухиленням від виконання обов’язку й не звільняє людину від відповідальності. Мотивація змін: плюси й потенційні загрози З одного боку, розширення способів вручення повісток є відповіддю на сучасні реалії: частина мобілізаційного контингенту не проживає за місцем офіційної реєстрації, активно виїжджає або просто уникає отримання паперового документа. Держава прагне ухопити «проблемну» аудиторію та скоротити кількість бюрократичних маніпуляцій зі сторони призовників, котрі не надають актуальні адреси чи ігнорують законні вимоги. Такий підхід унеможливлює навмисне ігнорування повістки, оскільки поштовий сервіс документально фіксує кожну подію з листом. З іншого боку, критики новацій побоюються потенційних зловживань: напр., можливого направлення повісток невірно вказаним адресатам, фіксації «вручення» у випадку недоставки, некоректної обробки особистих даних. Окрім того, частина людей, які працюють чи проживають за кордоном, не матимуть змоги формально підтвердити причини своєї відсутності. Відповідальність за ігнорування та особливості спорів Юридично повістка, надіслана рекомендованим листом із повідомленням про вручення, вважається врученою незалежно від того, чи фізично отримали її. Відмовлятися від листа не має сенсу: працівник пошти або робить відповідний запис («адресат відсутній», «відмова»), або залишає повідомлення у скринці, а після відведеного терміну лист повертається відправнику. Але, що важливо, з моменту повернення листа вважається, що особа повідомлена. До трьох робочих днів лист перебуває у відділенні і далі повертається до ТЦК. У разі ігнорування повістки, призовник несе відповідальність згідно зі ст. 336 ККУ (ухилення від призову) або адміністративні штрафи. Оплата штрафу не скасовує обов’язку виконати вимоги повістки. У юридичній практиці є спірні моменти щодо подальших дій — наприклад, чи можна таку повістку оскаржити, якщо вказані дані невірні, адресат змінив місце реєстрації або з якихось причин не міг отримати лист. Правила дії у практичних ситуаціях Вчасно актуалізуйте свої дані в електронних реєстрах (зокрема «Резерв+»), актуальна адреса підвищує ймовірність вручення саме вам. Якщо одержали повідомлення з пошти — не ігноруйте, а обов’язково ознайомтеся з вмістом рекомендованого листа. У випадку, якщо ви проживаєте або працюєте за кордоном, зберігайте документи, що підтверджують це: прикордонні штампи, довідки з місця праці чи навчання які можуть бути вирішальними у жодних подальших спорах. Оскільки такі повістки містять персональні дані, переконайтесь у корректності їх обробки. Міжнародний досвід Світова практика використання поштових сервісів для юридично значимих повідомлень — поширене явище. Судові повідомлення в більшості європейських країн (Польща, Литва, Німеччина) вважаються врученими, якщо відправлені рекомендованим листом з фіксацією етапів доставки. Україна зберігає і розвиває цю традицію, поєднуючи електронний документообіг і традиційні способи зв’язку. Вплив на обороноздатність Новий підхід до вручення повісток допомагає Центрам комплектування охопити рекордну кількість призовників, зробити мобілізаційний процес прозорішим і менш корупційним. Електронний реєстр дозволяє автоматизувати розсилку і мінімізувати людський фактор. Поєднання цифрових і поштових технологій стає ефективним рішенням у сучасних умовах. Висновок Упровадження надсилання повісток поштою — крок до автоматизації, прозорості та підвищення відповідальності за оборону України. Водночас нововведення вимагає вдосконалення супутніх процедур — захисту персональних даних, своєчасного оновлення інформації та справедливого і пропорційного застосування законних санкцій щодо ухилянтів. Законодавець та органи військового управління мають й надалі працювати над балансом між ефективністю мобілізації та захистом прав громадян, не втрачаючи при цьому пріоритетів національної безпеки та довіри суспільства до оновленої моделі мобілізаційних заходів. Автор: Светлана Круторогова — адвокат адвокатского объединения «Юридическая компания «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=VJ2fI0qCa9MyMceS

Публічні закупівлі в Україні — одна з ключових складових сучасної економіки, яка впливає як на ефективність використання бюджетних коштів, так і на рівень довіри до державних інститутів. В умовах війни, масштабів залучення міжнародної допомоги та провадження масштабних проєктів відбудови прозорість та доброчесність закупівель набувають критичного значення. Однак, незважаючи на багаторічні реформи, сфера публічних закупівель залишається вразливою до різних типів порушень та зловживань. Ключові форми порушень у публічних закупівлях Основні види порушень фіксують Держаудитслужба, Антимонопольний комітет України, громадські організації та антикорупційні інституції. До найпоширеніших порушень належать: Уникнення відкритих торгів. Часто замовники дроблять загальний предмет закупівлі на дрібні контракти, щоби уникнути конкурентних тендерних процедур. Це обмежує конкуренцію й призводить до неоптимального використання коштів. Неправильний вибір типу закупівлі. Замість обов’язково конкурентної процедури обирається прямий договір чи неконкурентна форма, чим нівелюються механізми прозорості. Дискримінаційні вимоги у тендерній документації. Замовники прописують специфічні кваліфікації чи вимоги, які штучно звужують коло потенційних учасників — наприклад, вимагають зайві сертифікати чи специфічний досвід. Змова між учасниками закупівлі. Такі схеми передбачають попередню домовленість постачальників щодо розподілу ринку або узгодження цін, що визначають реальну конкуренцію. Безпідставна дискваліфікація учасників. Замовник необґрунтовано відхиляє вигідні або неугодні пропозиції. Формальні порушення під час моніторингу і звітності. Затримки або ігнорування вимог щодо публікації інформації про закупівлю, договори, річні плани тощо. Порушення в оплаті або виконанні умов договорів. Можливе затримання виконання договору з метою підвищити вартість робіт, оплатити непоставлені товари чи послуги. Статистика та масштаби проблеми Антикорупційні та фінансові органи щороку виявляють тисячі фактів порушень у цій сфері. Лише у 2024 році Держаудитслужба виявила понад 8,000 тендерів із порушеннями на суму понад 92 млрд гривень, а Рахункова палата повідомила про зловживання на понад пів мільярда гривень лише у межах контрольних заходів. Значна частина закупівель (92% у 2023 році) здійснювалися без використання конкурентних процедур, що суттєво підвищує ризики корупції і неефективності. Поширена практика формальних (невпливових) порушень, які не ведуть до серйозних зловживань, але також часто зустрічаються у звітах — затримки публікації, технічні недоліки пропозицій тощо. Утім, навіть такі “дрібні” відхилення можуть накопичуватися й шкодити загальній системі доброчесності. Причини порушень у сфері закупівель Виявлені порушення мають як об’єктивні, так і суб’єктивні причини: Слабкість інституційних механізмів контролю. Попри наявність Prozorro, Держаудитслужби, АМКУ тощо, механізми притягнення до відповідальності не завжди дієві. Низька кваліфікація замовників. Багато фахівців, які працюють із закупівлями, не мають достатньої підготовки, роблять помилки в документації. Складність та часті зміни законодавства. Багатошаровість регулювання, розбіжності між різними нормативами, особливо в умовах воєнного стану, ускладнюють дотримання вимог. Корупційна мотивація. Частина порушень є наслідком зловживань службовим становищем, змов або застосування дискреційних рішень усупереч інтересам держави. Низький рівень залучення громадськості. Слабкий громадський контроль відкриває шлях для приховання зловживань, хоча доступ до Prozorro робить процеси відкритими. Антикорупційні механізми і відповідальність Українське законодавство чітко визначає відповідальність уповноважених осіб і керівників замовників за порушення правил публічних закупівель (ст. 164-14 КУпАП). Відповідальність включає як адміністративні штрафи, так і дисциплінарні санкції. У разі особливо тяжких порушень можливе відкриття кримінальних проваджень — наприклад, у випадках махінацій, шахрайства або змови. Запобігти зловживанням покликані такі інституції: Державна аудиторська служба(яка здійснює постійний моніторинг і перевірки). Антимонопольний комітет України(розгляд скарг та оскарження процедур). Національне агентство з питань запобігання корупції(виявлення корупційних ризиків). Громадські організації/DOZORRO(аналітичний контроль, надання сигналів про порушення). Платформа Prozorro, яка оприлюднює всі закупівлі онлайн. Тенденції 2024-2025 років: нові виклики та особливості Останнім часом, особливо у воєнний період, ризики у сфері закупівель зросли. Поширення мають такі тенденції: Масове використання неконкурентних процедур через терміновість потреб держави. “Освоєння” великих обсягів міжнародної допомоги — новий виклик для прозорості видатків. Поява нових корупційних схем у сферах оборони, відбудови інфраструктури, охорони здоров’я. Часте порушення цільового використання коштів або заниження якості товарів/робіт. Відзначається й певний прогрес — Prozorro отримує міжнародні відзнаки щодо прозорості, а антикорупційні органи стають більш активними, часто реагуючи на сигнали громадськості та допоміжні розслідування. У 2023–2025 роках виявлення порушень збільшилось завдяки автоматичним аудитам, відкритості інформації та інтеграції даних. Що треба змінити: найважливіші рекомендації Підвищити професійний рівень учасників закупівель, розвивати навчальні проєкти та системи сертифікації для уповноважених осіб. Забезпечити стабільне і кодифіковане законодавство, мінімізувати часті зміни й розбіжності у підзаконних актах. Посилити незалежний контроль— забезпечити прозорий моніторинг, швидке реагування на скарги громадян, спрощення процедури захисту прав учасників. Запровадити IT-рішення для автоматичного виявлення аномалійу торгах, використання штучного інтелекту для первинного аналізу “червоних прапорців”. Посилити санкції за системні порушення/змови, зробити притягнення до відповідальності неминучим як для замовників, так і для недобросовісних постачальників. Підвищити роль громадянського суспільства, розширити коло незалежних аналітиків, які проводять аудит закупівель “знизу”. Висновок Сфера публічних закупівель є ключовою для ефективного розвитку держави та збереження довіри до влади, особливо в умовах надзвичайного навантаження на бюджет та міжнародної уваги. Порушення в цій системі — не лише юридична, а й глибока суспільна проблема, що потребує комплексного, превентивного та невідворотного реагування. Лише системна боротьба і спільна відповідальність усіх учасників процесу дозволять подолати старі схеми, створити ефективну систему закупівель, яка забезпечить прозорість і справедливе використання публічних ресурсів України. Матеріал підговувала – Наталія Жарюк, юрист практики кримінального права та процесу Адвокатського об’єднання “Юридична компанія “WINNER”. https://youtu.be/BAu08iebqrI?si=5mm2wIMbMQqkKcrv

У серпні 2025 року в українському інформаційному просторі набуло розголосу питання розширення повноважень Міністерства юстиції щодо отримання даних, що належать до банківської таємниці. Це рішення обґрунтовується необхідністю захисту інтересів держави в міжнародних арбітражах, проте його вплив набагато ширший — як для системи державного управління, так і для фінансової безпеки громадян. Що змінилося у законодавстві? З серпня 2025 року юридично закріплений механізм дозволяє Мін’юсту безпосередньо звертатися до банків із запитами про розкриття інформації, що становить банківську таємницю. Однак ці зміни мають чітко визначені рамки: отримання інформації можливе для цілей представництва інтересів держави в закордонних юрисдикційних органах — насамперед у міжнародних арбітражах, де Україна бере участь у спорах, зокрема із суб’єктами, пов’язаними з країною-агресором. Новий механізм запроваджений законом, що діє під час воєнного стану і протягом двох років після його завершення. Таким чином, тимчасовість нової норми — її фундаментальний елемент. Законодавці позиціюють це як винятковий інструмент для захисту інтересів країни у критичний період. Причини та мотивації До зміни закону держава, попри повноваження щодо представництва інтересів України, часто стикалася з проблемою відсутності повного доступу до фінансових доказів, які могли б стати вирішальними у міжнародних судових процесах проти держави-агресора або юридичних осіб, що мають відношення до неї. За останні роки Україна неодноразово ставала стороною фінансових спорів за кордоном, а відсутність у Мін’юсту прямого інструменту отримання такої інформації істотно ускладнювала позиціювання в арбітражах. Тепер Мін’юст може запитувати докази для захисту державних інтересів оперативно й без додаткових процедур, уникаючи бюрократичних перепон. Поточний стан захисту банківської таємниці В Україні діє жорстке законодавство щодо банківської таємниці; основний документ — закон «Про банки і банківську діяльність». За цим законом, банк не має права розкривати дані про операції, рахунки чи клієнтів без їхнього дозволу або законних підстав. До прийняття нових змін у 2025 році доступ до такої інформації був можливий по декількох каналах: на письмову вимогу податкової; за рішенням суду; у разі ведення виконавчого провадження; на підставі запиту НБУ в межах його повноважень; для потреб правоохоронних, антикорупційних та контролюючих органів (у визначених законом межах). Розкриття інформації щодо руху коштів, фінансового стану клієнта чи його особистих фінансових операцій раніше майже завжди потребувало рішення суду. Сам запит обґрунтовувався лише за умов виключної необхідності та мав бути підтверджений судом чи іншим компетентним органом. Новий порядок для Мін’юсту З набранням чинності нових змін Міністерство юстиції отримує окремий канал доступу до банківської таємниці і може запитувати дані безпосередньо у банку — без проміжної ланки у вигляді суду чи іншого державного органу. Йдеться про передачу конкретних фінансових відомостей у разі необхідності їх використання у міжнародних спорах за участі України. За офіційними поясненнями, це не стосується пересічних громадян і не є порушенням конституційних гарантій захисту персональних даних. Водночас експерти підкреслюють, що реалізація такої моделі доступу супроводжуватиметься запровадженням додаткових процедур контролю та аудиту дій посадових осіб Мін’юсту, а банківські установи мають право перевіряти законність кожного конкретного запиту. Ризики та виклики Одним з найочевидніших ризиків є потенційна загроза для права на фінансову приватність і репутацію банківської установи. Хоча офіційний мандат Мін’юсту обмежений міжнародними спорами, нова практика може закласти юридичний прецедент розширення кола державних органів, які отримуватимуть подібний доступ. Є ризик, що за надзвичайних обставин (воєнний стан, надзвичайні ситуації) виняток може швидко стати нормою, і у майбутньому цю законодавчу модель запозичать інші інституції. Тому громадськість та профільні правозахисні організації пильно стежать за новою нормою, вимагаючи чіткого дотримання принципу пропорційності та суворих гарантій захисту персональних даних. З іншого боку, критики нововведення вказують, що серед правозахисних ризиків є можливість використання такого механізму для тиску на бізнес або політичних опонентів через розкриття їхніх фінансових справ під виглядом «потреб міжнародного представництва». Європейський і міжнародний контекст Не менш важливий аспект — дотримання міжнародних стандартів щодо фінансової приватності. ЄС і країни Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) заохочують створення чітких механізмів розкриття банківської таємниці для запобігання відмиванню коштів, тероризму та ухилення від податків, проте діють жорсткі обмеження на використання таких інструментів у будь-яких інших цілях. У більшості європейських країн розкриття банківської інформації можливе лише за судовим рішенням або для цілей боротьби з фінансовою злочинністю і майже ніколи — просто за запитом державного органу без належного обґрунтування і контролю. Україна намагається балансувати між євроінтеграційними вимогами прозорості та захистом основних прав громадян. Вплив на фінансову систему та довіру Для банківської системи ключовим є збереження довіри клієнтів. Надання державним органам розширених інструментів доступу може мати як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, це підвищить здатність держави захистити свої інтереси у ключових геополітичних спорах. З іншого — може спричинити ерозію довіри до інституту банківської таємниці серед бізнесу і громадян, особливо у випадках, коли межі його застосування стануть розмитими або обійдуться без достатнього контролю. Підсумки Відкриття доступу Мін’юсту до банківської таємниці на умовах, визначених законом, цілком виправдане у ситуації, коли від цього залежить економічна безпека та позиції України в міжнародних судах. Втім життєво важливо, щоб екстраординарна норма не перетворилася на звичну практику в повоєнний час. Забезпечення чітких процесуальних гарантій, прозорих процедур аудиту та незалежний контроль допоможуть уникнути зловживань, зберегти баланс між потребами держави й правами громадян. Український кейс може стати прикладом для інших країн, як шукати компроміс у сфері державної безпеки та фінансової приватності в умовах війни та сучасних глобальних викликів. Автор: Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER”. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=aC82z21f4iNElsPQ

У 2025 році Україна зробила стратегічний крок до зміцнення фінансової безпеки — податкова служба (ДПС), Держфінмоніторинг та Бюро економічної безпеки (БЕБ) підписали тристоронній меморандум для вдосконалення механізму обміну інформацією про фінансові операції. Така співпраця покликана не лише оперативно ідентифікувати схеми ухилення чи відмивання коштів, а й підвищити ефективність усієї правоохоронної екосистеми. Причини змін: чому постала потреба в удосконаленні? За останні роки зросли обсяги нелегальних фінансових потоків, а правопорушники дедалі частіше використовують складні ІТ-рішення, криптовалюти та міжнародні схеми. Попередній досвід показав: окремі дії, розрізнені бази даних та закритість інформації дозволяли знаходити нові «схеми» швидше за державу. Реагування на сучасні виклики вимагає синхронної та прозорої взаємодії між усіма фінансовими структурами держави. Що передбачає новий механізм? Єдина система обміну інформацією Тепер ДПС, Держфінмоніторинг і БЕБ вибудовують платформу для оперативного обміну даними. Такий механізм дозволяє: швидше індетифікувати підозрілі транзакції; своєчасно реагувати на факти відмивання коштів; блокувати фіктивну діяльність та фінансових «прокладок». Обмін інформацією стає не спорадичним, а системним — з чіткими процедурами, захищеними ІТ-каналами й за стандартом «одноразовості запиту» через державну інформаційну систему (наприклад, «Трембіта»). Спільні аналітичні групи Згідно з Меморандумом, створюються робочі групи, до яких входять аналітики з усіх трьох структур. Вони спільно визначають ризики, відпрацьовують нові схеми ухилення, готують огляди ситуації для керівництва та ініціюють глибші перевірки, якщо дані з різних джерел вказують на порушення. Обмін досвідом і роз’ясненнями Для підвищення кваліфікації працівників органів організовуються регулярні тренінги, консультації щодо практики інтерпретації законодавства та шляхів ідентифікації нових загроз. Практичні результати: конкретні зміни в роботі держави Більше фіктивних схем заблоковано:вже в 2025 році завдяки доступу до інформації податкової БЕБ і Держфінмоніторинг змогли оперативно ідентифікувати десятки схем та зупинити незаконний вивід коштів на суму понад 30 млн грн тільки за рік. Прогрес у кримінальних провадженнях:блокування рахунків і підвищення якості доказової бази перетворюють затримки на реальні результати — збільшується кількість справ, які доходять до суду. Скорочення часу реагування:час від виявлення порушення до фактичного блокування підозрілого руху коштів скоротився з тижнів до днів чи навіть годин. Покращення аналітики:синергія даних всіх трьох органів дозволяє аналітикам бачити повнішу картину — від транзакційної активності й податкового статусу до складних міжнародних ланцюжків. Юридичний аспект та ІТ-інфраструктура Взаємодія відбувається у суворій відповідності до українського законодавства — через комплексно захищені канали, із застосуванням сучасних IT та комплаєнсу з вимогами Кібербезпеки. Обмін даними здійснюється на базі єдиної державної системи електронної взаємодії із вбудованими інструментами аудиту дій для прозорості й захисту від внутрішніх витоків. Вигоди для бізнесу та суспільства Зменшення корупційних ризиків— бізнес бачить прогнозовані й однакові правила, без «повзучого контролю» чи тиску. Зростання міжнародної довіри до фінансової системи України, що полегшує роботу банків, залучення інвестицій і співпрацю з міжнародними регуляторами. Гнучкість реагування на виклики —якщо змінюється тактика правопорушників (наприклад, через нові криптоінструменти), державні інституції швидко підтягують алгоритми, обмінюються патернами поведінки, миттєво оновлюють ризик-профілі. Висновки Спільна ініціатива ДПС, Держфінмоніторингу та БЕБ формує новий стандарт якості державного фінансового контролю. Її головна ідея — не чекати порушення, а попереджати його. Гнучкість, прозорість і оперативність обміну інформацією мінімізують втрати державного бюджету й унеможливлюють використання державних «дірок» для фінансових злочинів. Для України це — наближення до передових європейських стандартів у сфері боротьби з фінансовими правопорушеннями і суттєвий внесок у загальну стабільність економіки крізь призму рекордних викликів воєнного часу Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/BAu08iebqrI?si=Q898E5qphSanqd13

У 2025 році Державна податкова служба України (ДПС) здійснила справжній технологічний прорив, впровадивши інноваційні методи та підходи для виявлення та запобігання податковим порушенням. На це вплинули серйозні виклики, пов’язані з розвитком цифрової економіки, поширенням нових фінансових інструментів та необхідністю реального зниження адміністративного тиску на бізнес. Нижче подано аналітичний огляд ключових реформ і нововведень у практиці ДПС. Автоматизація та цифровізація контролю Головний акцент – максимальна автоматизація процесів збору, обробки й аналізу податкової інформації. У 2025 році: Запроваджено єдину електронну систему звітності: всі платники податків подають звіти лише через цифрові канали, а дані в режимі реального часу одразу потрапляють до аналітичних центрів ДПС. Автоматичне порівняння та валідація даних: податкові органи за допомогою алгоритмів штучного інтелекту співставляють показники з різних джерел (звітність, дані банків, інформація з ринку, митна статистика), виявляючи розбіжності навіть без виїзних перевірок. Повернення акценту на аналітику та ризик-орієнтований підхід ДПС зробила вагомий крок від “масового” контролю до ризик-орієнтованих перевірок: Ризиковість як критерій: впроваджені нові коди ризиковості, удосконалені набори критеріїв для ризикових платників. Зокрема, моніторяться фіктивні операції, підозрілі операції між пов’язаними контрагентами, операції компаній без реального місцезнаходження чи ресурсів, експорт товарів невідомого походження. Автоматизований аналіз податкового кредиту й коригування взаємовідносин: системно виявляються невідповідності між податковими накладними, реєстрацією ПДВ тощо. Це швидко блокує схеми з накручуванням кредиту. ІТ-інтеграція та обмін інформацією У співпраці з БЕБ та Держфінмоніторингом у 2025 році: Платформа обміну даними “Трембіта”: через захищені канали здійснюється обмін транзакційною інформацією, аудит дій. Систематичний обмін оперативними даними дозволяє швидше знаходити не лише класичні “схеми”, а й складні схеми, що базуються на використанні криптовалют чи новітніх ІТ-інструментів. Інтеграція ДПС із системами банків, митниці, ринкових операторів: це дає змогу бачити ланцюжки переміщення активів та співставляти підозрілі рухи. Боротьба із зловживаннями у сфері онлайн-торгівлі 2025 рік став роком масового контролю над інтернет-продажами: Доступ до даних РРО та банківських платежів: ДПС має змогу ідентифікувати не лише юридично зареєстрованих підприємців, але й “сірих” гравців ринку через аналіз банківських транзакцій на картках фізосіб. Виявлення патернів підприємницької активності: системи автоматично відслідковують регулярність надходжень, моніторять використання фізособами РРО, виявляють ознаки прихованої підприємницької діяльності. Система управління податковими ризиками Постійний моніторинг та оновлення ризик-профілів: ризик-апетит ДПС постійно коригується відповідно до змін тактик правопорушників (наприклад, масове застосування криптоактивів чи “тінізації” оборотів через нові платформи). Використання зовнішніх цифрових ресурсів: ДПС активно аналізує дані з відкритих державних реєстрів, ринку, соцмереж, агрегації оголошень для картографування зв’язків між суб’єктами і пошуку нелегальних платформ продажу послуг і товарів. Впровадження мораторію, дерегуляційні ініціативи і баланс між контролем та довірою Мораторій на безпідставні перевірки: водночас ДПС зберігає право на проведення виключно ризик-орієнтованих, мотиваційно підтверджених перевірок із повною відеофіксацією і обов’язковою аргументацією підстав для втручання, що знижує адміністративний тиск на бізнес. Залучення бізнесу до розробки критеріїв перевірок: ДПС проводить відкриті консультації, перевірки стають більш передбачуваними та прозорими. Підвищення антикорупційних стандартів та комплаєнсу Передбачено: Використання системи аудиту дій співробітників ДПС: контроль з боку громадськості й бізнесу щодо рішень податківців, впровадження whistleblower-інструментів. Високий рівень кіберзахисту: усі ІТ-системи проходять регулярний аудит, перевіряється стійкість до витоків персональних і службових даних. Реальні результати у сфері детінізації Вже цьогоріч результатами стали: Десятки “схем” і фіктивних компаній заблоковано в онлайн-режимі. Помітно зросла сума донарахувань податкових зобов’язань за рахунок швидкої автоматичної ідентифікації фіктивних операцій. Зменшився час від виявлення порушення до фактичного блокування підозрілої діяльності – з тижнів до годин або днів. Зросла кількість кримінальних проваджень, які дійшли до суду через якісну доказову базу, зібрану новими алгоритмами. Висновок: Трансформація управління податками – запорука економічної стійкості Практика ДПС 2025 року показує, що поєднання цифрових технологій, аналітики, автоматизації та прозорої взаємодії з бізнесом і правоохоронними органами дозволяє ефективно протидіяти податковим правопорушенням сучасного формату. Пріоритет отримує не каральна, а профілактична функція. Такі методи сприяють підвищенню дотримання законодавства, зміцненню податкової дисципліни, зростанню довіри до держави та формують умови для розвитку прозорої конкурентної економіки України в умовах воєнного часу й посиленого міжнародного контролю. Ключові тези: ДПС автоматизує всі процеси збору й аналізу даних. Визначення ризиковості формує базу для таргетованих перевірок. Ефективний обмін інформацією з іншими структурами знижує “схемність”. Онлайн-торгівля під тотальним цифровим контролем. Оновлена система ризик-менеджменту й підвищений комплаєнс захищають економіку від втрат. Україна почала новий етап податкового контролю, максимально орієнтований на сучасні виклики і стандарти ЄС. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=xtkh5T0IeCIdlIpS

Українське суспільство вкотре стало свідком гучного зигзагу в антикорупційній політиці: законодавча атака на незалежність НАБУ, шалений суспільний резонанс, хвиля протестів – і врешті широка парламентська підтримка «відкату» назад до процесуальної незалежності антикорупційних органів. Але чи можна повернути довіру суспільства так само швидко, як було ухвалено «ремонтний» закон? На жаль, відповідь очевидна – рани залишаються, а відчуття незворотності втрати довіри тільки загострюється. Короткий екскурс: як це було В історії боротьби з корупцією в Україні 22–31 липня 2025 року закарбуються як дні, що розкрили справжній стан довіри між владою та суспільством. Рішення Верховної Ради підтримати скандальний закон №12414, який різко урізав незалежність НАБУ і САП, було доконаним фактом. Зміни фактично перетворювали ці органи на структурні одиниці Генпрокуратури, позбавляли можливості розслідувати топкорупцію неупереджено та вручати підозри без погодження політично призначених фігур. Закон також надавав Генпрокурору право вилучати резонансні справи, закривати процеси проти топчиновників і керувати підпорядкованими антикорупційними органами фактично «ручним режимом». Соціальний вибух: реакція суспільства Вже наступного дня після голосування висловилась активна частина громадянського суспільства: хвиля протестів пройшла Києвом, Луцьком, Рівним, Одесою, Миколаєвом. До руху долучились міжнародні партнери – очільники інституцій ЄС та посли країн G7 встановили червоні лінії, а Європейська комісія запросила уряд на пояснення подій у сфері боротьби з корупцією. Також активісти та експерти заговорили про повернення до «договірних» справ і ризики згортання всієї інфраструктури антикорупційної системи, що створювалася з 2015 року. Веслування у зворотному напрямку Під тиском протестів та міжнародної ізоляції президент Володимир Зеленський терміново запропонував новий законопроєкт. 31 липня він був Конвеєрно підтриманий парламентом за 331 голос «за», без опору фракцій. Суть документа – анулювання поправок, які перетворювали НАБУ і САП на підрозділи Генпрокуратури, блокування можливості забирати справи, а також впровадження нових запобіжників: регулярні перевірки співробітників на поліграфі та спецперевірки внутрішніми службами НАБУ по питанню можливої співпраці з ворогом. Чи можна «відкотитись» без втрат? На поверхні – реформу «відремонтовано», але глибинна довіра серйозно підірвана. Причин – кілька: Відчуття маніпуляції: у фокусі не захист суспільного інтересу, а банальна реакція на зовнішній тиск. Розмиття чіткої позиції: влада спершу голосує «за» підкорення НАБУ, а вже наступного тижня – «за» повернення незалежності. Підозри у «зачистці» резонансних справ: експерти та політики висловлюють побоювання, що за ті кілька днів, коли діяв закон 12414, найрезонансніші справи могли бути перекинуті, заморожені чи підчищені. Відкритий сигнал – правила гри легко змінюються за політичною доцільністю. Довіра – не криптовалюта: її не відновити монотонним «відкотом» Громадяни та експертне середовище відчули, що держава не розцінює довіру як безцінний актив: один крок проти суспільства – і система вже не є захисником, а арбітром інтересів політичної верхівки. Для українців це не просто персональні емоції – це втрата надії на свідому, відповідальну боротьбу з корупцією, в якій перемога неможлива без чесних правил. Міжнародний контекст: ризики для легітимності Падіння міжнародної репутації: скандальна законодавча гойдалка накладає тінь не тільки на боротьбу з корупцією, а й на всю євроінтеграційну стратегію України, відкриваючи простір для замороження чи перегляду програм підтримки. Розкол суспільної єдності: ситуація використовується для дезінформаційних кампаній, зокрема й за участі російських наративів, що підриває здатність суспільства мобілізуватись у критичний момент. Підсумки: попереду – довга перебудова Головний результат – серйозний дефіцит довіри. Законодавчий маневр демонструє: корупційні «інструменти» залишаються предметом політичних торгів.Це стосується як великого бізнесу, так і звичайного громадянина. Відчуття безкарності. Система все ще може прикрити потрібні справи, як і раніше – хай навіть не в таких масштабах, як до 2014 року, але ефективність антикорупційних інституцій знову опиняється під сумнівом. Нове завдання для суспільства – не лише домагатися незалежних розслідувань, а й контролювати якість законодавства на кожному етапі, оскільки навіть короткі «відкати» здатні завдати непоправних репутаційних втрат. Висновок Ця історія – не просто юридичний казус чи черговий політичний сюжет. Вона стала черговою ілюстрацією: довірою справді не можна гратися. У цьому випадку це відчуття підтвердилось із фатальною точністю – і навіть законодавчий «відкот» навряд чи поверне рівень довіри, який був до липня 2025 року. Суспільству потрібна чистота процедур, передбачуваність та етична сталість. Поки цього не досягнуто – кожна нова ініціатива залишатиметься під автоматичною підозрою, а довіра втрачена назавжди. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/BAu08iebqrI?si=CLbgEh7x84oVQKdG

16 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон України №12320 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності». Закон став реакцією на численні сигнали адвокатської спільноти щодо тиску, дискредитації й публічного ототожнення адвокатів із їхніми клієнтами — явища, яке суперечить міжнародним стандартам незалежності адвокатури й гарантіям професійної діяльності. Законодавство доповнено новою статтею 185-16 КУпАП, яка вперше детально визначає адміністративну відповідальність за публічне (через медіа, інтернет, соцмережі, громадські організації) ототожнення адвоката з його клієнтом, навіть без явного наміру перешкоджати захисту чи представництву. Суть та санкції: як працює новий механізм Що таке “ототожнення адвоката з клієнтом”?Під відтепер забороненим ототожненням розуміють будь-яке публічне висвітлення або згадування аналізу справ, асоціацій адвоката з діями, поглядами чи репутацією його клієнта. Які штрафи? Для громадян — від 3,400 до 5,100 гривень. Для посадових осіб — від 5,100 до 6,800 гривень. Повторне порушення — від 10,200 до 13,600 гривень. Протоколи можуть складати уповноважені особи органів адвокатського самоврядування. Ключова деталь: Штраф накладається навіть тоді, коли ототожнення відбулось без мети перешкоджати адвокатові у виконанні його професійних обов’язків. Закон також оновлює ст. 397 Кримінального кодексу — деталізовано перелік дій, які визнаються кримінально караними порушеннями гарантій адвокатської діяльності (наприклад, втручання у діяльність адвоката). Мотиви й обґрунтування Професійна незалежність адвоката — основа справедливого суду й гарант конституційного права на захист. Відомі випадки перешкоджання, цькування та наклепу на адвокатів, що підривали можливість клієнта на ефективний захист, особливо у резонансних політичних або кримінальних справах. Закон гармонізує національні норми із моделями Європи: в ЄС діє сувора заборона ототожнювати адвоката з клієнтом як у правових, так і неформальних (медійних) дискусіях. Дискусія і критика: ризики для журналістики та суспільства Юридична і адвокатська спільнота загалом підтримує закон, підкреслюючи важливість захисту адвокатської професії, конституційного права на правничу допомогу та неможливість ставити адвоката у становище “підозрюваного другого порядку”. Водночас громадськість та правозахисники висловили низку застережень: Закон може використовуватися для тиску на журналістів, які вказують у статтях, кого представляє певний адвокат, навіть без оціночних суджень чи компрометуючих матеріалів. Ризик обмеження свободи слова. Публікація фрази “___ — адвокат ___” може тягнути за собою адміністративну або навіть кримінальну відповідальність. Небезпека формалізму й “глухих зон”, коли навіть фактична журналістська інформація без оцінки трактуватиметься як ототожнення, за що загрожують штрафи. У парламенті вже подано проект постанови про скасування закону або його доопрацювання, а низка медіа- й правозахисних організацій звертається до президента з вимогою ветувати ініціативу. Проблемні точки застосування Чіткість дефініцій: Закону бракує вичерпного визначення “ототожнення”, остаточна кваліфікація лягає на оцінку органів адвокатського самоврядування та суду. Це створює ризик довільного трактування кожної публікації. Журналістські стандарти проти захисту адвокатури: Баланс між свободою поширення суспільної інформації (наприклад, хто кого захищає) та гарантіями незалежності правника. Механізми оскарження: Чи забезпечено рівні права для захисту журналістів і громадських діячів, котрих можуть звинуватити у порушенні цієї норми. Висновки: вплив на українську правову екосистему Україна вперше наводить у адміністративне право дієві штрафи за дискредитацію і порушення принципу незалежності адвоката. Закон засвідчує повагу до адвокатської таємниці і зобов’язання держави захищати правників від усіх форм тиску — як через юридичні механізми, так і у площині публічного дискурсу. Водночас, без подальших роз’яснень у практиці застосування та узгодження із правами журналістики, ризик дисбалансу між захистом адвокатури та цензурою свободи слова лишається високим. Найближчим часом ефективність закону залежатиме від судової практики, позицій Конституційного Суду та потенційних змін, які мають врахувати інтереси і громадянського суспільства, і правничої спільноти. Аналітичний висновок: Закон — це спроба відповісти на нагальні виклики часу щодо захисту адвокатів в атмосфері гібридної війни та соціальної поляризації. Проте для реального захисту гарантованих свобод він має впроваджуватись обережно, із розумінням українського контексту і недопущенням звуження свобод журналістики й демократичного контролю. Матеріал підготовлено з урахуванням новітнього законодавства, публікацій профільних юристів, аналітики НААУ, правозахисників та експертних думок провідних медіа за липень 2025 року. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=tYRSUrleL752447x

У 2025 році бізнес України вкотре опинився між державним регулюванням та прагненням до дерегуляції. На тлі економічних викликів, війни та постійного ризику для інфраструктури питання перевірок пожежної безпеки залишається надзвичайно актуальним. Чи діятиме проголошений мораторій на перевірки? Які юридичні ризики й перспективи для підприємств? Відповіді на ці питання — у фокусі нашого аналітичного огляду з позиції адвокатської спільноти. Мораторій: політика та реальність 21 липня 2025 року РНБО України ухвалила рішення щодо мораторію на безпідставні перевірки бізнесу, яке було закріплено Указом Президента від 25.07.2025 №538/2025. Очікувалось, що це стане потужним сигналом для бізнесу про зменшення тиску з боку контролюючих органів і стимулюватиме економічну активність. Однак уже наступного дня перший заступник Голови ДСНС видав окреме доручення щодо проведення акцентованих перевірок пожежної та техногенної безпеки у промисловості. Вказано не лише про зберігання планів інспекцій, а й про обов’язковість адміністративного реагування у разі виявлення порушень. Законодавче підґрунтя та актуальні зміни Нормативна база: Кодекс цивільного захисту України; Закон «Про пожежну безпеку»; Правила пожежної безпеки України №1417; галузеві та технічні нормативи в частині електроустановок, протипожежних систем, евакуації та пожежної сигналізації тощо. 27 листопада 2023 року було внесено зміни (Закон №3063), які розширили повноваження ДСНС та додали нові обов’язки для бізнесу — незалежно від мораторіїв, підприємства мають забезпечити виконання всіх законодавчих вимог з питань безпеки. Окремо наголошено: за наявності ризику для життя чи здоров’я людей, можливе судове блокування об’єкту. Сутність мораторію: кому й коли він не діє Фактично, у 2025 році декларативний мораторій не стосується сфер: із високим рівнем ризику (зокрема, промисловості, об’єктів підвищеної небезпеки); щодо перевірок пожежної безпеки у разі певних правопорушень, аварій, надзвичайних ситуацій чи звернень громадян. ДСНС має право проводити планові й позапланові перевірки: планові — для визначених категорій ризику, заздалегідь повідомляючи підприємство; позапланові — у відповідь на скарги або нештатні події, зазвичай без попередження. Таким чином, навіть під час формальної дії мораторію ДСНС залишається повноцінним контролюючим органом. Практика останніх перевірок Аналітика показує, що в липні 2025 року, попри оголошення мораторію, регіональні підрозділи ДСНС масово приступили до активних перевірок підприємств. Особливу увагу приділено: підприємствам із небезпечними технологічними процесами; об’єктам із масовим перебуванням людей (школи, торгові центри, лікарні). Причини — не лише формальні вимоги до пожежної безпеки, а й геополітична ситуація та підвищений рівень загроз. Часто перевірки супроводжуються адміністративним тиском й високими штрафами навіть за технічні або дрібні порушення. Юридичні ризики для бізнесу: що варто врахувати Мораторій – не гарантія недоторканості: оновлені повноваження ДСНС дають змогу проводити перевірки навіть за умов мораторію. Більше того, реакція органів є швидкою й рішучою щодо порушників. Відсутність формальних підстав для перевірки — привід для звернення до суду: проте судова практика часто надає перевагу ДСНС в інтересах безпеки. Ризик блокування діяльності: якщо за результатами перевірки встановлено загрозу, орган може ініціювати зупинення підприємства до усунення порушень. Адвокатські поради бізнесу Підготовка до перевірки: регулярно перевіряйте виконання мінімальних вимог пожежної безпеки, оновлюйте документи, проходьте навчання та інструктаж. Зберігайте документацію: акти, плани евакуації, журнали інструктажу, документи на системи захисту — мають бути легкодоступними для пред’явлення контролерам. Супровід перевірки адвокатом: юридична підтримка фіксує всі дії перевіряючих та дозволяє оперативно реагувати на порушення процедур. Не підписуйте акти без належної оцінки. Оскарження результатів: за наявності формальних порушень із боку інспекторів, недостатніх доказів чи сумнівних рішень, слід оперативно оскаржувати їх у досудовому та судовому порядку. Висновки та прогнози Мораторій залишився скоріше політичним символом, а не реально діючою гарантією для бізнесу у сфері протипожежних перевірок. Правозастосовча практика підтверджує: підприємства зобов’язані суворо виконувати всі вимоги пожежної безпеки, незалежно від анонсованих обмежень для контролюючих органів. Адвокатський супровід стає обов’язковим елементом захисту бізнесу від можливих зловживань та зменшує юридичні ризики. Високий рівень відповідальності керівників і максимальна прозорість діяльності — основний шлях уникнення негативних наслідків навіть у «період мораторію».      Якщо цей матеріал був вам близьким — будемо раді допомогти розібратись саме у вашому випадку. У WINNER ми завжди шукаємо рішення, яке працює в реальному житті — без зайвої теорії, затягування чи шаблонів. Ми вже допомогли десяткам клієнтів у подібних ситуаціях. Почитайте їхні відгуки на нашому сайті та в соцмережах — це найкраще говорить про нашу роботу. Зверніться, якщо відчуваєте, що час щось змінювати. Ми поруч. Ваша команда WINNER!🤝. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н.   https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=sJx4_A4OJouKsU31