Ім'я автора:admin

Торгівля через мережу Інтернет давно стала важливою складовою українського бізнесу, а для законної роботи онлайн-магазину або надання послуг дистанційно обов’язково потрібна реєстрація касового апарату (РРО) або програмного РРО (ПРРО). Подання заяв за формами 1-РРО та 1-ПРРО у 2025 році регламентується оновленими порядками і містить низку специфічних нюансів саме для інтернет-торговців. Правові засади і перелік документів.  Основний норматив: Закон України №265/95-ВР, оновлені накази Мінфіну №547 і №317. Процедура реєстрації складається з трьох етапів: подання повідомлення за формою 20-ОПП («об’єкт оподаткування» — фізична або онлайн точка); подання заяви за формою 1-РРО (класичний касовий апарат) або 1-ПРРО (програмний/віртуальний апарат); очікування підтвердження від ДФС та отримання реєстраційного посвідчення. Як правильно заповнити форму 20-ОПП для інтернет-торгівлі Графа 3 «Тип об’єкта»:Потрібно обрати «Об’єкт інтернет-торгівлі», «Торгівельна точка», «Онлайн-магазин», «Пункт видачі замовлень» — залежно від фактичної діяльності. Графа 4 «Найменування»:Вказується комерційна назва, за якою об’єкт буде ідентифікований у всіх податкових реєстрах (наприклад, “webshop.ua”, “склад видачі інтернет-замовлень”). Заповнення форм 1-РРО та 1-ПРРО Ключовий принцип:Назва господарської одиниці та ідентифікатор об’єкта повинні повністю відповідати тим, які вказані у формі 20-ОПП. Формат та зміст заяв: Розділ 1 «Дія»:Оберіть «Реєстрація» для нового апарату. Розділ 2 «Дані суб’єкта»:Для ФОП — автоматичне заповнення особистих даних, ІПН, для юросіб — дані організації та податковий ідентифікатор. Розділ 3 «Дані господарської одиниці»: Вказується повна назва об’єкта оподаткування згідно з 20-ОПП; Ідентифікатор об’єкта (касовий код), якщо є; Адреса реєстрації — для онлайн-магазину допускається фізична адреса складу, пункту видачі чи головного офісу; тип діяльності обов’язково має містити ознаку дистанційної торгівлі (наприклад, “інтернет-торгівля”, “дистанційний продаж товарів через веб-сайт”). Код КОАТУУ/КАТОТТГ:Заповнюється довідником — можна лише КАТОТТГ (часто адреса фізичної точки або головного офісу). Рядок «тип програмного РРО»:Для програмних рішень — обрати пункти, що відповідають онлайн-торгівлі, обслуговуванню через сайт чи мобільний додаток. Поради щодо комерційної назви та розміщення інформації Уникайте загальних назв на кшталт “магазин” — уточнюйте природу діяльності (“інтернет-магазин”, “точка видачі онлайн-замовлень”, “склад онлайн-магазину”); Інтернет-магазини мають право реєструвати господину одиницю за місцем розташування складу, головного офісу чи навіть пункту видачі (фізична адреса); Якщо робоче місце — мобільна точка видачі чи доставка, це також можна зазначити як господарську одиницю; Дані мають збігатися із 20-ОПП, інакше відбудеться відмова у реєстрації. Сучасні переваги ПРРО для Інтернет-бізнесу Програмний РРО — це ідеальне рішення для дистанційної торгівлі, адже: Не прив’язаний до конкретної адреси, але має бути зареєстрований на юридичну адресу чи відповідний об’єкт; Вся фіскальна інформація зберігається у хмарному сервісі і формує електронні чеки без фізичного апарату; Допускає роботу мобільних точок або тимчасових торгових точок. Типові помилки при заповненні Неузгодженість назви господарської одиниці у 20-ОПП та 1-РРО / 1-ПРРО; Невірно вибраний тип об’єкта — наприклад, “магазин” замість “інтернет-магазин”; Відсутність точних даних об’єкта, складу, пункту видачі — порушення порядку фіскального обліку; Некоректне зазначення адреси для мобільної торгівлі чи пункту видачі. Оформлення заяв через Електронний кабінет Доступ до форм — у розділі “Реєстрація РРО/ПРРО” електронного кабінету ДПС; Автоматичне заповнення основних даних, ручне введення інформації по об’єкту; Можливість зберегти та підписати заяву електронним підписом; Слідкувати за статусом обробки прямо в кабінеті. Висновки.  Заповнення форм 1-РРО та 1-ПРРО для інтернет-торгівлі потребує грамотної підготовки: уважного вибору типу об’єкта, коректної назви господарської одиниці, вказування фактичної адреси, звірки усіх полів із даними 20-ОПП. Саме ці нюанси є найважливішими для успішної реєстрації і законної дистанційної роботи у 2025 році. Ретельне заповнення заяв — гарантія відсутності штрафів та блокування операцій. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=8FZ6r_uofeedgzrj

З 1 жовтня 2025 року в Україні істотно посилено інструменти боротьби з мобінгом (цькуванням) на роботі — Державна служба з питань праці (Держпраці) офіційно отримує повноваження проводити позапланові перевірки роботодавців саме за такими фактами. Нововведення діють у період воєнного стану, деталізують прозору процедуру розгляду скарг працівників і встановлюють нову практику державного контролю у трудових колективах. Що таке мобінг і чому ця проблема важлива Мобінг — це систематичне моральне чи психологічне насильство, цькування, ізоляція, приниження або інші дії, які створюють напружену й токсичну атмосферу в колективі, а для працівника можуть обернутися психоемоційним виснаженням і навіть звільненням. Уперше поняття закріплено на законодавчому рівні ще у 2022 році, однак реальні механізми боротьби були слабкими — перевірки від держорганів залишались заблокованими та діяли лише за окремими порушеннями. Ключові законодавчі зміни з 1 жовтня 2025 року Право Держпраці на позапланові перевіркиВідтепер Держпраці (як і її територіальні органи) може ініціювати позапланову перевірку підприємства за заявою працівника або профспілки щодо фактів мобінгу. Перевірки такого роду дозволяються під час воєнного стану й охоплюють усі форми власності, сфери діяльності, а також фізичних осіб–підприємців, які використовують найману працю. Єдина підстава — скарга працівника/профспілкиЗапуск такого контролю можливий тільки за письмовою заявою конкретного працівника або офіційною скаргою профспілки. Самостійно або за “анонімками” орган перевірку не розпочинає. Мобінг може бути включено також до загальної перевірки, якщо працівник повідомить про це під час візиту інспекторів Держпраці з інших причин. Відокремленість від інших інспекційПозапланова перевірка з питань мобінгу не може відбуватися паралельно з іншими заходами контролю (наприклад, щодо неоформлених відносин чи зарплат). Це гарантує цільовий, фаховий підхід та уникнення поверхневих перевірок. Як проходитимуть перевірки Інспектори аналізують скаргу, проводять опитування працівників і керівництва, перевіряють документи, які можуть підтвердити або спростувати системність цькування. Вивчається наявність ухвал, розпоряджень, внутрішньої політики компанії щодо мобінгу, механізмів внутрішнього розгляду конфліктів. За підсумками перевірки складається акт, який може стати підставою для адміністративної чи дисциплінарної відповідальності керівництва або винних осіб. Суди чітко розмежовують законні вимоги роботодавця від цькування: не визнаються мобінгом вимоги щодо виконання трудових функцій або виробничих стандартів. Механізм захисту працівників Держпраці встановила окремий онлайн-сервіс для подання скарг щодо мобінгу: працівник може конфіденційно направити звернення, надати пояснення, додати докази (аудіо, відео, свідчення колег). Організацію зобов’яжуть розглянути скаргу і внутрішньо, якщо не було досудових процедур. Якщо факт цькування підтвердять, Держпраці має право звернутися до суду, а інспектори можуть скласти протоколи, які будуть розглянуті у порядку адміністративного судочинства. За наявності шкоди для здоров’я — відкривається перспективна лінія кримінальної відповідальності. Адміністративна та дисциплінарна відповідальність Встановлення факту мобінгу — основа для штрафів та інших видів впливу на роботодавця. Штрафи можуть сягати декількох мінімальних зарплат, можливе поновлення працівника, який був підданий цькуванню, на роботі, або навіть звільнення винних осіб із “чорним записом” до Державного реєстру порушників трудових прав. Значення нових норм для працівників і бізнесу Для працівників: Гарантується пряма і реальна можливість захиститися від морального тиску, принижень чи “системної травлі”. Працює чіткий алгоритм подання скарги та конфіденційний розгляд: це стимулює не замовчувати проблеми у колективі. Працівник має шанс поновитись на роботі або домогтися компенсації шкоди через суд. Для роботодавців: Необхідно переглянути кадрові політики, ввести чіткі правила реагування на скарги, впровадити інструктаж щодо етики спілкування. Наростає відповідальність керівники та HR-служб, зростає попит на превентивні тренінги зі здорової комунікації. Є ризик репутаційних втрат і фінансових санкцій, якщо ігнорувати або формально ставитися до мобінгу. Прогноз для ринку праці та юридичної практики Запуск повноцінних перевірок з питань мобінгу сприятиме формуванню здоровішого ринку праці, зменшить ризики професійного вигоряння, стресових розладів, непередбачених звільнень. Судова практика покаже межі допустимої поведінки, встановить прецеденти та сприятиме формуванню культури нетерпимості до будь-яких проявів психологічного насильства на роботі. З 1 жовтня 2025 року українські працівники і бізнес отримали новий потужний інструмент — гарантії захисту людської гідності в офісі та конкретний алгоритм реагування на випадки мобінгу. Це крок до зрілої європейської моделі трудових відносин і корпоративної відповідальності. Автор – Юлія Попадин, адвокат практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=WVENGeCVR7P-amhi

У вересні 2025 року уряд подав до Верховної Ради проект державного бюджету на 2026 рік. Окрім суто фінансових показників – доходів, видатків, дефіциту та прогнозів макроекономічного розвитку – документ містить і супровідні законодавчі ініціативи. Серед них особливу увагу правників, нотаріальної спільноти та ринку нерухомості привернула пропозиція зупинити дію окремих положень закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності добросовісних набувачів». Цей закон, ухвалений у 2023 році як відповідь на численні конфлікти навколо подвійних продажів нерухомого майна, судових спорів щодо реституції та масові випадки шахрайства у сфері державної реєстрації, встановив механізми, покликані гарантувати стабільність цивільного обороту. Його ключове завдання – захистити добросовісного набувача від втрати майна у випадках, коли попередня угода визнається недійсною, а ризик переходив на власника у силу дії закону. Суть ініціативи уряду.  У проекті бюджету-2026 передбачено тимчасове зупинення низки норм цього закону. За задумом уряду, мова йде не про повне скасування положень, а лише про їх відтерміновану дію – на період дії воєнного стану та ще протягом одного року після його завершення. Серед правил, що пропонується призупинити: положення щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача навіть у випадках, коли продавець не мав права його відчужувати; норми, які обмежують повноваження прокурорів та державних органів у справах, пов’язаних із незаконним вибуттям державного та комунального майна; механізми компенсації вартості майна за рахунок держави чи територіальної громади у разі неможливості повернення його у власність попереднього власника. Фактично це означає, що держава закладає пріоритет захисту публічних інтересів та відновлення прав законних власників над гарантіями стабільності обороту майна у приватних руках. Мотивація уряду.  Формальною причиною такого кроку є складна економічна ситуація і необхідність захищати державний та комунальний ресурс від незаконного відчуження. За даними урядових структур, під час війни активізувалися схеми захоплення комунального й державного майна через підроблені рішення судів чи незаконні дії реєстраторів. У низці випадків ці об’єкти опинилися у власності третіх осіб, які вважали себе добросовісними набувачами. Уряд виходить із того, що збереження чинності норм про абсолютний захист набувача блокує можливостей держави повернути незаконно відчужені землі, будівлі та інші активи. Це, своєю чергою, негативно впливає і на бюджетні показники, і на баланс державної власності. Таким чином, запропоноване рішення позиціонується як тимчасове, спрямоване на мінімізацію втрат під час війни та у повоєнний перехідний період. Ризики для приватного сектора.  З юридичної точки зору пропозиція уряду фактично повертає ринок нерухомості у стан правової невизначеності, що існував до ухвалення «закону про добросовісних набувачів». Основні ризики полягають у наступному: Відсутність впевненості у непорушності угод. Покупець нерухомості чи цінного майна знову опиняється перед загрозою втрати права власності у разі визнання недійсним правочину продавця. Посилення судових спорів. Призупинення норм стимулюватиме державні органи ширше використовувати інструмент реституції, що неминуче призведе до збільшення судових процесів. Зниження інвестиційної привабливості. Іноземні та внутрішні інвестори в умовах воєнного ризику не готові вкладати кошти у придбання об’єктів, якщо законодавчі гарантії нестабільні. Збереження корупційних практик. Відсутність остаточності у захисті добросовісного власника створює поле для зловживань як на етапі реєстрації, так і під час судового оскарження. Позиція професійних спільнот.  Нотаріуси, адвокати та представники девелоперського бізнесу вже висловили занепокоєння. У фаховому середовищі наголошують, що запровадження тимчасових обмежень руйнує головний принцип цивільного обороту – стабільність права власності. Водночас частина юристів визнає, що у ситуації масованих посягань на державні активи уряд має підстави для пошуку балансу між приватними та публічними інтересами. Прозвучали також пропозиції шукати компромісні моделі, наприклад: встановлювати спеціальну процедуру перевірки угод із комунальним і державним майном у період воєнного стану; запроваджувати державне страхування угод купівлі-продажу на випадок подальшої реституції; чітко визначити перелік категорій майна, щодо яких діє призупинення, аби не поширювати це на весь ринок. Конституційно-правовий аспект.  Частина правозахисників звертає увагу на можливі порушення Конституції, адже стаття 41 прямо гарантує право приватної власності й його непорушність. Хоча Конституційний Суд визнавав, що держава може обмежувати права у стані війни, пропорційність і тимчасовість таких обмежень мають бути чітко виписані. Наявність у бюджетному законі положень, що змінюють правила цивільного обороту, може стати підставою для їх конституційного оскарження. Перспективи у Верховній Раді.  Ймовірність підтримки ініціативи Верховною Радою висока, адже вона випливає з логіки бюджетного процесу, де депутати традиційно голосують за урядовий пакет у комплексі. Проте обговорення у профільних комітетах стане майданчиком для інтенсивної дискусії, а ризик внесення змін до законопроекту з боку депутатських груп, орієнтованих на бізнес та девелоперів, залишається значним. Висновки.  Спроба уряду шляхом бюджету тимчасово призупинити дію окремих гарантій добросовісним набувачам відображає поточний стан української правової політики: баланс між захистом приватної власності та публічним інтересом у період війни зміщується на користь останнього. Разом з тим, така ініціатива несе системні ризики для економіки, ринку нерухомості і довіри до правового порядку в цілому. Вибір, який стоятиме перед парламентом, непростий: або гарантувати непорушність прав набувачів і тим самим залишити державу без механізмів ефективного повернення вкраденого майна, або ж посилити публічні інтереси, але підірвати впевненість приватного сектору у сталій дії законів. У будь-якому разі, від того, як саме буде врегульоване питання в перехідний період 2026 року, залежатиме не тільки доля конкретних справ, а й загальна довіра суспільства до української системи права. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=WVENGeCVR7P-amhi

Кабінет Міністрів України змінює підхід до перевірок, акцентуючи увагу на управлінні ризиками як на стратегічній основі реформування системи державного контролю. Такий підхід дедалі більше застосовується у розвинутих країнах Європи, і Україна наразі інтегрує ці механізми для підвищення ефективності, зменшення адміністративного тиску на бізнес й формування прозорого економічного середовища. Від мораторію – до вибіркового контролю.   У 2025 році на тлі воєнного стану та критичної фази економічної трансформації Президент і Кабінет Міністрів запустили нову хвилю змін у сфері контролю за бізнесом. Ключовий акцент – вибірковий характер перевірок з орієнтацією на ризики. До 2025 року Україна вже використовувала ризико-орієнтований підхід при плануванні податкових перевірок, але ці механізми не були тотальними і часто не мали належної практичної реалізації. Указ Президента № 538/2025 та відповідне рішення РНБО передбачили запровадження мораторію на безпідставні перевірки бізнесу. Для бізнесу це означає відхід від масових інспекцій до моделі, коли контроль застосовується лише до компаній із підвищеним ризиком правопорушень. Перевірки щодо суб’єктів господарювання, які мають статус авторизованих економічних операторів (АЕО) або характеризуються низьким ризиком, суттєво обмежуються. Що таке управління ризиками у сфері контролю.  Ризико-орієнтований підхід передбачає, що всі перевірки повинні бути результатом об’єктивної оцінки ризиків, а не формальної присутності у плані перевірок. Державні органи аналізують дані діяльності підприємств, галузеві тенденції та індикатори порушень, після чого формують графік перевірок із пріоритетом для підозрілих чи “проблемних” підприємств. Ця система базується на: використанні корпоративної і галузевої статистики для ранньої ідентифікації факторів ризику (непрозорість у звітності, нестабільність фінансових показників, підозрілі зовнішньоекономічні транзакції тощо); цифровізації процедур – інтеграція ризик-моніторингу у автоматизовані платформи (зокрема, Інтегрована автоматизована система державного нагляду); синхронізації дій різних контролюючих і фінансових органів для уникнення дублювання функцій. Вплив на бізнес: що зміниться.  Нова політика Кабміну наближує Україну до стандартів ЄС, де перевірки відбуваються цільово і не створюють зайвий тиск для добросовісного бізнесу. Найбільше виграють компанії з низьким ступенем ризику, а також ті підприємства, що мають статус АЕО, адже потрапити у план-графік перевірок вони зможуть лише за наявності обґрунтованих підстав. Водночас для підприємств, які входять у “зону ризику”, контроль буде суворішим. Йдеться про сфери підакцизних товарів, контрабанду, ухилення від оподаткування. За рахунок автоматичного аналізу фінансової звітності, транзакцій та відгуків з інформаційних систем податкові й митні органи фокусують увагу на “проблемних” точках. Це означає, що недобросовісний бізнес буде під постійним моніторингом, а перевірки можуть стати більш глибокими. Адміністративні зміни та цифровізація системи контролю.  Одним із ключових блоків реформи є цифровізація механізмів координації перевірок. Кабмін зобов’язався запускати інтегровані модулі державного нагляду, де інформація про планові й позапланові перевірки синхронізується між органами. Така координаційна платформа дозволить: уникати дублювання перевірок з боку різних контролюючих установ; скоротити адміністративні витрати для бізнесу; оперативно інформувати підприємства про плани компаній; забезпечити прозорість і спрощення процедур. Планування перевірок здійснюється щороку податковими органами й щокварталу митними органами. Державна фінансова інспекція також формує власний квартальний план-звіт із урахуванням даних митної та податкової адміністрації, що дозволяє краще розподіляти ресурси системи контролю. Очікувані ефекти та виклики.  Запровадження ризико-орієнтованого підходу має низку переваг: Зниження кількості безпідставних перевірок та адміністративного навантаження; Оптимізація державних витрат і ресурсів; Підвищення довіри бізнесу до держави, покращення інвестиційної привабливості України; Формування прозорої конкурентної екосистеми, зорієнтованої на дотримання закону та саморегуляцію. Серед ризиків — можливість недосконалості алгоритмів ризик-аналізу, неправильного визначення профілю ризику або недостатня цифровізація даних. Щоб уникнути зловживань, Кабмін запроваджує регулярний аудит та координує оновлення нормативної бази. Перспективи українського ринку у 2026 році.  Зміна підходу до перевірок залишає значну роль за бізнесом – компанії повинні самі стежити за своєю прозорістю, відповідністю корпоративної та податкової політики стандартам доброчесності. Це стимулює внутрішні організаційні зміни, формування механізмів самооцінки ризиків і якісної внутрішньої аудиторії. Водночас дерегуляція у вигляді обмеження перевірок щодо низькоризикових суб’єктів бізнесу відкриває нові можливості для малого й середнього підприємництва, прискорює ділову активність, сприяє створенню нових робочих місць. Висновки. Реформа системи контролю Кабінетом Міністрів України у 2025–2026 роках — це системний перехід від тотальних перевірок до розумного управління ризиками, що відповідає кращим світовим практикам. Ефективність такої моделі залежить як від якості цифрової платформи й методології ризик-аналізу, так і від діалогу між державою та бізнесом. Власники компаній мають всі підстави слідкувати за власним ризиковим профілем, адже самоконтроль та прозорість стають новими гарантіями стабільної роботи. Український ринок наближається до сучасної європейської моделі взаємодії контролюючих органів і бізнесу — з акцентом на партнерство, прозорість і відповідальність. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=8FZ6r_uofeedgzrj

Восени 2025 року в Україні набули чинності нові, європейські за підходами, правила продажу нових легкових автомобілів: тепер продавці зобов’язані надавати покупцям офіційну інформацію про витрати палива та рівень викидів CO₂ для кожної моделі. Реформа направлена на підвищення прозорості ринку, захист прав споживача та імплементацію кліматичних зобов’язань України. Підстави для змін у законодавстві.  Головним мотивом впровадження реформ стало прагнення гармонізувати українські стандарти інформаційної політики у сфері транспорту із вимогами ЄС (Директива 1999/94/ЄС). В Європі такі правила діють понад 20 років і націлені на: захист споживачів під час купівлі авто; просування екомобільності та зменшення впливу транспорту на довкілля; розвиток чесної конкуренції. Для України це ще один крок до євроінтеграції, зниження рівня обману на ринку та перенесення вибору покупця із “іміджевих” характеристик на економічність і екологічність. Що зобов’язані надавати продавці.  Нові правила стосуються лише продажу нових легкових автомобілів (раніше на такі дані орієнтувалися переважно імпортери і крупні автосалони): Етикетка біля кожного авто:В автосалоні, біля кожного транспортного засобу, обов’язково має розміщуватися етикетка формату А4 з даними про модель, тип пального, офіційні витрати палива (у літрах на 100 км із точністю до однієї цифри після коми) та рівень викидів CO₂ (у грамах на кілометр, г/км). Плакати/електронні дисплеї:На видному місці має бути плакат або електронний дисплей з переліком усіх моделей, які представлені у салоні, із відповідними даними про витрати та викиди. Реклама та промоматеріали:Дані про витрати пального і викиди СО₂ повинні бути обов’язково зазначені у друкованих брошурах, проспектах, інтернет-оголошеннях та іншій рекламі, причому ці цифри мають бути не менш помітними, ніж основний зміст оголошення. Електронний довідник від Мінекономіки:Міністерство економіки щорічно оновлюватиме електронний довідник з офіційними цифрами щодо всіх моделей автомобілів, доступний онлайн для покупців та експертів. Як це зробить вибір покупця обґрунтованим.  Подібна політика має декілька ефектів: Кожен покупець отримує стандартизовану, достовірну інформацію про майбутні витрати на експлуатацію авто. Власники нових авто заохочуються обирати економічніші та екологічніші моделі. Прозорість ринку стимулює виробників та дилерів вдосконалювати технічні характеристики. Реклама і брошури більше не можуть навмисно замовчувати неефективність чи високий рівень забруднення, а всі цифри проходять аудит Мінекономіки. Рекомендації покупцям і додаткові освітні матеріали.  Частиною нових стандартів стало створення інтерактивного електронного довідника, що містить не лише “цифри”, а й поради для економічного водіння, зміни стилю керування, контролю тиску в шинах і технічного обслуговування. Доведено, що правильна експлуатація здатна істотно знижувати реальні витрати палива та обсяг викидів CO₂. Особливості для малих продавців та салонів.  Нові правила запроваджуються через 9 місяців після публікації постанови, щоб усі автосалони і малі дилери встигли адаптуватись. Це стосується виготовлення та розміщення етикеток, оновлення рекламних матеріалів і налаштування внутрішніх процесів. Перспективи та євроінтеграційні вигоди.  Поява єдиних інформаційних стандартів на авто-ринку стимулює: підвищення рівня довіри/захисту покупців; підготовку ринку до переходу на електромобілі чи гібриди; відповідність екологічним квотам і вимогам ЄС; спрощення експорту та імпорту авто; формування зрозумілої конкуренції між марками. Висновок.  Нові правила продажу авто з обов’язковою інформацією про витрати пального і викиди CO₂ — це впровадження прозорих європейських практик, відповідальність за точність маркетингу, захист прав споживача і реальний крок до зменшення впливу авто на українське довкілля. Інформований вибір стає запорукою меншого споживання ресурсів та чистішого повітря для всіх. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=WVENGeCVR7P-amhi

Право на бюджетне відшкодування ПДВ (податку на додану вартість) в Україні мають зареєстровані платники ПДВ – юридичні особи та фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які виконують усі податкові вимоги, не мають боргів перед бюджетом, провадять прозору діяльність та декларують від’ємне значення між податковим кредитом і зобов’язаннями за звітний період. Для отримання повернення цим особам необхідно правильно подати декларацію разом із заявою та підтвердити вхідний ПДВ документально, зокрема на підставі зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН. Кому доступне бюджетне відшкодування ПДВ.  Бюджетне відшкодування доступне таким категоріям: Зареєстрованим платникам ПДВ – підприємствам, організаціям, ФОП на загальній системі. Постійним представництвам нерезидентів-ВАТ-платників. Експортерам товарів/послуг (при нульовій ставці ПДВ за експортом). Суб’єктам, що здійснюють капітальне будівництво/інвестиції з великими сумами вхідного ПДВ. Фізичні особи (громадяни, що не є ФОП) та підприємці на спрощеній системі (наприклад, 2-3 група без ПДВ) права на відшкодування не мають. Основні умови для отримання відшкодування.  Щоб скористатись правом на повернення ПДВ, суб’єкт господарювання має виконати низку вимог: Бути зареєстрованим платником ПДВ з активним статусом у Єдиному реєстрі податкових накладних. Не мати податкового боргу та штрафних санкцій. Правильно сформувати декларацію з ПДВ, де від’ємне значення суми підтверджене всіма записами. Надати повний пакет первинних документів щодо придбання товарів, робіт, послуг (договори, акти, накладні, платіжні документи). Подати заяву на бюджетне відшкодування, заповнити додатки Д3 і Д4 до декларації. Всі податкові накладні мають бути зареєстровані у ЄРПН та відповідати реальній господарській діяльності. Зарплата на підприємстві повинна бути не нижчою за мінімальну, визначену законом для відповідного року. Підприємство не має бути в процедурі банкрутства чи ліквідації. В яких випадках виникає право на відшкодування.  Право на бюджетне відшкодування виникає лише за наявності “мінуса” – ситуації, коли сума податкового кредиту перевищує зобов’язання зі сплати ПДВ за звітний період. Це може бути при: проведенні експортних операцій із нульовою ставкою ПДВ; інвестиційних витратах, коли купується обладнання, будується новий об’єкт тощо; модернізації виробництва з великими вкладеннями у матеріали й основні засоби. Порядок отримання бюджетного відшкодування Подання декларації з ПДВ– у ній фіксується від’ємне значення між кредитом і зобов’язаннями. Подача заяви (додатки Д3/D4)– на повернення надлишково сплаченого ПДВ із зазначенням суми. Перевірка контролюючими органами– Державна податкова служба аналізує документи, реальність операцій, кадрові показники, наявність податкових накладних та ін.. Внесення заяви до публічного реєстру повернення ПДВ– з 2017 року в Україні діє єдиний реєстр, куди заяви потрапляють автоматично за датою подання і розглядаються прозоро. Повернення коштів– після перевірки кошти повертаються на рахунок суб’єкта або зараховуються у сплату майбутніх ПДВ. Контроль за відшкодуванням– підприємство може перевірити статус заявки у реєстрі або звернутися до податкової. Типові обмеження, підстави для відмови.  Право на бюджетне відшкодування ПДВ блокується або зупиняється, якщо: Виявлено фіктивність операцій чи “розрив” ланцюга постачання. Немає підтверджених документів чи неправильно заповнено декларацію. Підприємство має податкові борги чи нарікання щодо зарплати. Не виконані вимоги щодо реєстрації накладних у ЄРПН. Платник перебуває у процесі ліквідації, банкрутства чи анулювання статусу. Механізми прозорості та захисту прав бізнесу.  Від 2017 року функціонує відкритий реєстр заяв на відшкодування, що логічно фіксує черговість виконання заявок і мінімізує корупційні ризики. Документи автоматично перевіряються контролюючими органами. Оскаржити рішення про невідшкодування можна в адміністративному або судовому порядку. Практичні рекомендації для суб’єктів господарювання Перед подачею декларації провести аудит податкового кредиту. Ретельно збирати і зберігати первинні документи, підтвердження реальних операцій. Не допускати податкових “розривів” і фіктивних контрагентів. Перевіряти своєчасність реєстрації накладних у ЄРПН. Контролювати кадрові дані, щоб зарплата відповідала мінімальним стандартам. Моніторити статус заявки у реєстрі й, у разі проблем, готувати обґрунтовані скарги. Висновок.  Право на бюджетне відшкодування ПДВ – це важливий інструмент підтримки бізнесу і експортно-орієнтованих компаній, що дозволяє зберегти обігові кошти й розвивати інвестиційну діяльність. Однак скористатися ним можуть лише дисципліновані платники, які прозоро ведуть бізнес, якісно оформляють документи і виконують вимоги податкового законодавства. Врахування всіх критеріїв та належна підготовка – основа гарантованого повернення ПДВ. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=8FZ6r_uofeedgzrj

Оцифрування трудової книжки стало однією з ключових реформ у сфері соціального захисту та трудових відносин в Україні за останні роки. Перехід на електронний формат відбувається згідно із законом №1217-IX, котрий набув чинності в червні 2021 року і передбачає п’ятирічний перехідний період — до 10 червня 2026 року. Для українців цей процес став не лише вимогою часу, а й убезпеченням від втрати страхового стажу, ризику недоотримання пенсійних прав і спрощенням трудових процедур. Причини впровадження електронної трудової книжки.  Традиційна паперова трудова книжка довгі роки залишалася головним доказом стажу і підставою для отримання пенсійних виплат. Однак такий формат мав низку недоліків: втрати документів, пошкодження, підробки, перешкоди для швидкого оформлення пенсії. Особливо під час війни чимало людей позбулися оригіналів документів або не мали до них доступу. Перехід на електронну трудову — це не лише крок до цифрової держави, а й гарантія збереження інформації про стаж, захист персональних даних, підвищення оперативності надання державних послуг і простота для працівників та роботодавців. У підсумку всі дані мають знаходитися у Державному реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України і будь-коли бути доступними онлайн. Які строки і хто має ініціювати оцифрування.  Вся трудова інформація повинна бути переведена в електронний формат до 10 червня 2026 року. Відповідальними за оцифрування можуть бути як сам працівник, так і роботодавець (включаючи фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб). Система побудована так, що громадянин може проконтролювати самостійно, чи передано його трудові дані. Як самому перевести трудову книжку в електронний формат.  Алгоритм дій складається з кількох етапів: Зареєструватися на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України (https://portal.pfu.gov.ua/) через електронний підпис або BankID. Відсканувати або якісно сфотографувати всі сторінки трудової книжки й документів, які підтверджують стаж до 2004 року. Завантажити скани/фото у хронологічній послідовності під час заповнення онлайн-форми на порталі. Дочекатися підтвердження внесення інформації у реєстр. Усі оцифровані записи підписуються електронним підписом — тому підробки неможливі. Після підтвердження можна у будь-який момент бачити внесені записи про стаж у розділі «Електронна трудова книжка» на порталі та перевіряти правильність інформації. Як оцифрувати трудову через роботодавця.  Роботодавець також може сканувати сторінки трудових книжок підлеглих, подавати відомості через корпоративний кабінет Пенсійного фонду, а працівник бачить ці дані у своєму особистому кабінеті. Важливо проконтролювати перенесення всіх записів, особливо щодо роботи до 2004 року і документів, що підтверджують стаж: дипломи, військовий квиток, свідоцтва про народження дітей тощо. Аудит і підготовка трудової книжки.  Перед скануванням варто ретельно перевірити охайність і достовірність усіх записів, відсутність закреслень та неправильних ПІБ. Якщо є помилки чи невідповідності з паспортом, спочатку потрібно їх виправити в кадровій службі чи роботодавця. Титульний аркуш повинен бути без скорочень, ПІБ — повністю розписані, дати народження мають співпадати з паспортними даними. Важливість правильного внесення стажу.  В електронному форматі особливо важливо внести всі відомості про страховий стаж — це підстава для нарахування пенсії. Якщо інформації бракуватиме або були формальні помилки в датах чи записах, громадянин ризикує втратити частину стажу. У такому разі можна звернутися до територіального підрозділу Пенсійного фонду або подати електронне звернення для корекції інформації. Наслідки несвоєчасного оцифрування.  Реальний ризик втратити страховий стаж, або не підтвердити періоди роботи, особливо до 2004 року. Це може призвести до затримки пенсійних виплат чи скорочення загального стажу. Після дедлайну відновити втрачені паперові документи часто неможливо — тому їхня оцифровка зараз убезпечує пенсійні права майбутніх пенсіонерів. Що ще варто знати Після оцифрування паперова трудова стає неактуальною — вона залишається як архівний документ. Можна подати скани особисто або доручити це роботодавцю. Оцифрування потрібне і для ФОП. У разі поєднання кількох місць роботи важливо отримати записи з кожного місця. Оформлення нової роботи з 2026 року буде можливе без паперової трудової. Система мінімізує шахрайство і фальсифікації зі стажем. Стадії та переваги цифрової трудової для держави і громадянина Доступ до трудової історії з будь-якої точки світу. Спрощення процедур призначення пенсій, скорочення бюрократії. Автоматизація багатьох державних сервісів у сфері соціального захисту. Підвищення прозорості роботодавців — фіксація лише реального стажу, виключення тіньових схем. Можливість паралельного ведення паперової та електронної книжки на перехідний період. Висновок.  Оцифрування трудової книжки — це крок до цифрової України, що забезпечує захист ваших трудових прав, прозорість і зручний онлайн-доступ до ключової для майбутнього інформації. Після 10 червня 2026 року електронна версія стане єдиним юридично значущим підтвердженням трудової діяльності, тому важливо не зволікати та завчасно пройти всі процедури цифровізації. Світлана Круторогова – адвокат Адвокатського об’єднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=WVENGeCVR7P-amhi

З 27 вересня 2025 року в Україні набувають чинності нові правила реєстрації податкових накладних (ПН) та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), запроваджені постановою Кабміну №1048. Вони мають на меті зменшити бюрократію, підвищити прозорість процедур і зробити систему адміністрування ПДВ більш сприятливою для бізнесу, особливо малого та середнього. Нижче — повний аналітичний огляд ключових змін, їх практичного значення та потенціалу для бізнесу. Навіщо потрібні зміни? Критика та невдоволення через масові блокування податкових накладних і невизначеність критеріїв ризиковості тривалий час перешкоджали ефективній роботі чесного бізнесу в Україні. Часті й непрозорі зупинки реєстрації ПН створювали додаткове навантаження та ризики для платників податку, особливо для малого та середнього бізнесу, експортерів і підприємств із регіонів підвищеної небезпеки. Із урахуванням цього уряд змінює правила — тепер акцент на стимулювання сумлінних платників і зниження випадків блокування накладних. Головні зміни з 27 вересня 2025 року Реформа містить кілька комплексних новацій, які стосуються як загальних лімітів для оформлення ПН, так і особливостей процедур для окремих категорій платників. Підвищення лімітів для безумовної реєстрації ПН: Граничний обсяг постачання на місяць для безумовної реєстрації ПН збільшується до 1 млн грн (було 500 тис. грн). Ліміт на одного контрагента тепер становить 100 тис. грн (було 50 тис. грн). Зміни для операцій із невеликими сумами: Одноразова сума ПН для дрібних операцій зростає з 5 до 10 тис. грн. Загальний обсяг таких операцій протягом місяця для одного платника тепер може досягати 3 млн грн (раніше 500 тис. грн). Зміни у визначенні ризиковості та посадах керівників: Розширено умови щодо кількості компаній, де одна особа може бути керівником без автоматичного визнання “ризиковості” — із 3 до 5 підприємств на одну людину. Вдосконалено критерії ризику відносно регіону та сфери діяльності. Нові правила для експортерів та компаній із зони підвищеного ризику: Суттєво лібералізовані вимоги до безумовної реєстрації ПН по експортних операціях, особливо для бізнесу, розташованого у зонах ризику (але без активних бойових дій). Операції з поверненням товару від неплатника ПДВ допускаються до 90 днів без автоматичного визнання операції ризиковою (раніше — 30 днів). Лібералізація процедур для ФОП та мікробізнесу: Збільшення лімітів та спрощення критеріїв особливо позитивно вплинуть на діяльність фізичних осіб-підприємців та малих компаній. Як саме зміниться процедура реєстрації ПН? Реєстрація податкової накладної, як і раніше, відбуватиметься шляхом заповнення форми в електронній системі та накладення кваліфікованого електронного підпису. Далі ПН відправляється через систему електронного адміністрування ПДВ до ДПС для внесення у реєстр. Однак оновлення критеріїв ризиковості, підвищення лімітів і спрощення для окремих видів операцій мінімізують ймовірність автоматичної зупинки чи блокування ПН. Стратегічне значення новацій для бізнесу Менше блокувань — менше втрат. Прозоріші та ліберальні ліміти дозволяють бізнесу планувати операції без страху їх раптової зупинки, що, в свою чергу, зменшує обігові затримки та знижує ризик санкцій. Підтримка малого та середнього бізнесу. Оновлення значно спростять функціонування як ФОП, так і компаній із середньою/низькою інтенсивністю операцій, котрі часто потрапляли під “підозру” лише через кількість або дрібність транзакцій. Покращена інвестиційна привабливість. Зменшення бюрократії дозволяє акумулювати ресурси на розвиток бізнесу замість витрат на юридичний супровід блокувань і оскаржень. На кого вплинуть нові правила найбільше? На підприємців та малий/середній бізнес, котрі здійснюють численні операції на суми, близькі до колишніх лімітів. На керівників із кількома підприємствами та на компанії, що працюють у прикордонних чи ризикових регіонах. На експортерів та бізнеси із широкою мережею контрагентів. Потенційні проблеми і що ще слід врахувати Введення змін у дію відбудеться не миттєво — потрібна адаптація ІТ-систем, інструктаж бухгалтерів, оновлення внутрішніх регламентів. Деякі ризики блокування можуть зберігатися для великих сум та специфічних галузей. Висновок Оновлені правила — це впевнений крок у напрямку прозорості, лібералізації та підтримки добросовісного бізнесу в Україні. Зміни вже найближчим часом відчутно спростять життя для ФОП, малих та середніх підприємств, експортерів та компаній у регіонах із підвищеним ризиком, скоротивши адміністративні втрати і зменшивши кількість “заморожених” коштів через блокування накладних. Такі кроки підвищують привабливість України для інвестицій і дають бізнесу більше впевненості та стабільності в роботі. Автор – Максим Багнюк, керівник практики податкового та митного права Адвокатського обʼєднання «Юридична компанія «WINNER». https://youtu.be/rEd6me-Ume4?si=8FZ6r_uofeedgzrj

Ринок фармацевтики в Україні вже тривалий час залишається однією з найбільш конкурентних і водночас проблемних сфер економіки. З одного боку, він забезпечує мільйони громадян життєво необхідними ліками, формує значні податкові надходження та інтегрується до міжнародних стандартів, з іншого – характеризується корупційними ризиками, нерівномірним доступом до якісних препаратів, тіньовим ввезенням і постійними скандалами навколо державних закупівель. У цих умовах дедалі актуальнішою стає ідея створення єдиного органу державного контролю у фармацевтиці, який здатен забезпечити прозорість ринку, контроль за якістю медичних засобів і захист прав споживачів. Чому виникла потреба у новому органі.  Сьогодні в Україні контроль на фармацевтичному ринку здійснюють кілька інституцій з частково перехрещеними повноваженнями. Зокрема, Міністерство охорони здоров’я формує політику та видає нормативні документи, Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками перевіряє обіг препаратів, а Державна податкова служба та митні органи контролюють фінансовий і митний сегмент. Така фрагментація призводить до дублювання функцій, розмитості відповідальності й затримок у прийнятті рішень. За даними громадських організацій, в Україні щороку з’являються сотні випадків реалізації фальсифікованих ліків. Водночас є проблеми із реєстрацією нових препаратів, що часто затягується на роки через бюрократичні бар’єри та непоодинокі випадки вимагання неправомірної вигоди. Досвід країн ЄС показує: найбільш ефективною моделлю є наявність одного профільного органу, відповідального за контроль якості ліків, ліцензування, моніторинг ринку та співпрацю з міжнародними структурами. Можлива функціональна структура нового органу.  Орган державного контролю у фармацевтиці має отримати комплексні повноваження для централізованого управління сферою. Його функції можна розділити на кілька блоків: Регуляторний блок– ліцензування діяльності аптек, дистриб’юторів, виробників фармпродукції; контроль відповідності фармацевтичних компаній стандартам виробництва; затвердження правил обігу ліків. Інспекційний блок– перевірка якості лікарських засобів на всіх етапах: від імпорту до кінцевої реалізації; проведення лабораторних досліджень; контроль за умовами зберігання та транспортування. Моніторинговий блок– створення національної бази даних лікарських засобів, включно з інформацією про оригінальні та генеричні препарати; співпраця з митними та правоохоронними органами для виявлення контрафакту. Санкційний блок– застосування штрафів, тимчасове припинення діяльності суб’єктів, відкликання ліцензій, інформування правоохоронних органів про серйозні порушення. Міжнародна координація– інтеграція до систем ЄС, співпраця з Європейським агентством з лікарських засобів, прийняття європейських стандартів GMP, GCP та фармаконагляду. Законодавче підґрунтя.  Для запуску нового органу необхідно внести серйозні зміни до чинного законодавства. Насамперед має бути затверджений новий закон «Про державний контроль у сфері фармацевтики», який чітко визначить компетенцію органу, механізм його підзвітності Кабінету Міністрів та взаємодію з іншими держструктурами. Додатково потрібно змінити Закон України «Про лікарські засоби», впровадивши процедури європейського зразка щодо реєстрації медикаментів, контролю клінічних досліджень та фармаконагляду. Важливим питанням стане підзвітність та незалежність такого органу. Якщо він буде лише підрозділом МОЗ, можуть виникати ризики політичного впливу та адміністративного тиску. Тому можливим варіантом є створення центрального органу виконавчої влади з окремим статусом, якому гарантується незалежність у прийнятті регуляторних рішень. Переваги для держави та суспільства.  Створення спеціалізованого органу дозволить досягти кількох стратегічних цілей: Захист здоров’я населення– регулярний контроль знизить ризик потрапляння на ринок небезпечних або фальсифікованих препаратів. Довіра до системи охорони здоров’я– громадяни матимуть упевненість, що ліки, які вони купують, є якісними та безпечними. Прозорість ринку– усунення дублювання функцій та запровадження єдиних стандартів полегшить діяльність бізнесу й зменшить адміністративний тиск. Гармонізація з ЄС– імплементація європейських практик відкриє можливості для залучення інвестицій і виходу українських виробників на міжнародні ринки. Боротьба з корупцією– унормовані процедури та цифровізація процесів скоротять можливості для зловживань з боку чиновників. Потенційні ризики.  Водночас створення такого органу пов’язане з низкою викликів. По-перше, існує небезпека бюрократизації: нова структура може дублювати функції з нинішніми відомствами, якщо їхні повноваження не будуть чітко розмежовані. По-друге, фінансування створення сучасної лабораторної бази потребуватиме значних бюджетних витрат, при цьому відсутність коштів може призвести до формального існування органу. По-третє, на перших етапах можливий опір з боку фармацевтичних корпорацій і окремих посадовців, які втратять контроль над прибутковими потоками. Також важливе питання кадрового забезпечення. Для ефективної роботи необхідні висококваліфіковані спеціалісти в галузі фармації, міжнародного права, стандартизації, проте їх може бракувати у державному секторі через низький рівень заробітних плат. Європейський досвід.  У Європейському Союзі контроль за ліками здійснює Європейське агентство з лікарських засобів (EMA), яке стало взірцем для багатьох національних систем. Воно відповідає за наукову оцінку ліків, їх моніторинг після виходу на ринок і взаємодію з національними регуляторами держав-членів. Такі структури діють у Німеччині, Франції, Польщі, Італії, маючи повний спектр контролюючих функцій: від інспекцій до систем реагування на побічні ефекти ліків. Україна може перейняти досвід Польщі, яка свого часу створила Головний фармацевтичний інспекторат – орган із широкими повноваженнями, що діє незалежно від Міністерства охорони здоров’я. Саме централізація контролю дозволила Польщі швидко імплементувати європейські правила та інтегруватись у загальну систему фармнагляду ЄС. Перспективи для України.  Враховуючи актуальний запит суспільства на безпечні ліки та прозорий фармацевтичний ринок, створення єдиного контролюючого органу виглядає закономірним етапом реформування системи охорони здоров’я. Для цього необхідна політична воля, окреме законодавство, фінансові гарантії та кадрова стратегія. Якщо ці умови будуть виконані, Україна отримає сучасну систему державного регулювання фармацевтики, яка дозволить зменшити корупцію, підвищити якість життя громадян та поступово інтегруватися у європейську фармринкову інфраструктуру. У результаті новий орган може стати не лише інструментом контролю, а й каталізатором розвитку галузі, забезпечуючи баланс між інтересами держави, бізнесу та суспільства. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://youtu.be/k2-1dq7hxcY?si=k4z8bx3TY0wjq552

2025 рік став черговим етапом посилення боротьби з корупцією у середовищі державних службовців в Україні. Основна увага суспільства й експертів сфокусована на системних порушеннях у великих відомствах, зокрема на діяльності Державної митної служби, яка традиційно вважається однією з найбільш вразливих до зловживань сфер. Одним із таких гучних кейсів стало повідомлення САП про подання до ВАКС позову щодо необґрунтованих активів, які, за матеріалами НАБУ, використовував чинний очільник Держмитслужби Сергій Звягінцев на суму понад 3,2 млн грн. Суть справи: визначення необґрунтованих активів Позов стосується нерухомого майна — житлового будинку площею 236,8 кв.м та земельної ділянки під Києвом. Офіційно це майно було зареєстроване на близького родича дружини посадовця, однак, за даними слідства, саме Звягінцев та його родина були його фактичними користувачами та розпорядниками. Аналіз руху коштів, рівня легальних доходів і сукупних видатків сім’ї не дозволив обґрунтовано пояснити джерела походження активу. Такий підхід відповідає новому алгоритму доведення об’єктивної невідповідності статків доходам без необхідності встановлення вини в кримінальному порядку. Судовий процес і механізм арешту.  На етапі підготовки до розгляду справи ВАКС (Вищий антикорупційний суд) ухвалив “арештувати” спірні активи як захід забезпечення позову. Це типова практика для таких категорій справ, що дозволяє уникнути потенційного відчуження або приховання майна під час судового процесу. Арешт накладається на підставі заяви прокурора САП, причому представництво держави в суді здійснюють прокурори антикорупційної прокуратури. Юридична основа: що таке необґрунтовані активи.  Правова категорія “необґрунтованих активів” з’явилася в українському законодавстві з ухваленням пакету антикорупційних норм, що передбачають не лише переслідування за незаконне збагачення в межах кримінального провадження, але й цивільну конфіскацію майна через суд, якщо чиновник не може довести легальність набуття значної вартості активів. Згідно із законом, будь-які активи, законність набуття яких посадовець чи його сім’я не може підтвердити офіційними джерелами доходів, можуть бути визнані необґрунтованими й стягнуті у дохід держави у цивільному судочинстві. Практика розслідування і докази.  У справі очільника Держмитслужби ключове значення мали матеріали НАБУ та результати фінансово-аналітичного моніторингу. Були детально перевірені: Операції з купівлі нерухомості Фінансові потоки між суб’єктом, родичами та особами зі схожими соціальними зв’язками Офіційні декларації, які не відповідали фактичному рівню добробуту Об’єктивна вартість майна співвіднесена з реальним рівнем доходів Стандарт доказування у таких справах нижчий, ніж у кримінальному переслідуванні: достатньо показати дисбаланс між доходами та набутим майном. Арешт майна: правові та соціальні наслідки.  Арешт нерухомого майна на вимогу прокуратури – це не лише попереджувальний захід, але й сигнал усім учасникам державного апарату щодо підвищення відповідальності. Дана практика, якщо позов буде задоволено, дозволяє в подальшому конфіскувати активи на користь держави, а не лише покарати конкретного посадовця. З боку суспільства це розглядається як серйозний крок до реальної деолігархізації митної системи та поступового очищення держапарату. Значення для антикорупційної системи.  Позов САП проти голови Держмитслужби став своєрідним тестом для всієї системи антикорупційного правосуддя й практики цивільної конфіскації активів в умовах воєнного часу. Важливо, що рішення готувалося з урахуванням нових стандартів прозорості щодо декларування доходів та контролю витрат державних службовців, що відповідає тенденціям реформування всього сектора. У разі винесення рішення на користь держави це може суттєво підсилити ефективність роботи як САП, так і ВАКС, надати підґрунтя для подальших справ цієї категорії. Перспективи після ухвалення рішення суду.  У разі задоволення позову й остаточного визнання активів необґрунтованими, майно буде передано у дохід держави, зі збереженням можливості апеляції для відповідачів. Практика таких судових рішень дає приклад, як державна ініціатива щодо “деолігархізації” не лише декларується, а й отримує реальні результати. Ризики та виклики.  Водночас така категорія справ містить ризики: Можливість використання механізму для політичного тиску на опонентів у владі Неоднозначність щодо остаточного статусу права власності у випадку апеляцій і ЄСПЛ Потенційна конфліктність оцінки вартості майна й джерел доходів Варто враховувати, що механізм цивільної конфіскації ґрунтується на презумпції невинуватості, тому для стягнення активів достатньо недоведення законності походження коштів, а не доведення злочину. Висновок.  Позов САП та реакція ВАКС щодо арешту майна голови Держмитслужби — потужний сигнал для всієї системи державного управління. Це справа-прецедент, що має велике значення для очищення влади та становлення справжнього антикорупційного судочинства в Україні. Успішне завершення справи на користь держави стане важливою віхою в реформі митниці та зміцнить довіру суспільства до антикорупційних органів. Автор: Ігор Ясько, керуючий партнер АО «Юридична компанія “WINNER”», к.ю.н. https://www.youtube.com/watch?v=k2-1dq7hxcY&t=2s